Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Дефо Петро Філіпович
Стать: Чоловіча
Мати - Дефо Марта Олександрівна
Батько - Дефо Філіп Андрійович
Двоюрідний брат - Метью Дефо, Ростислав Дефо
Племінник - Томас Дефо
Зріст та вага: 1.93 - 86кг
Дата народження: 10.04.1996
Вік: 27 років
Місце народження: м. Кривий Ріг, Україна
Національність: Українська
Місце проживання: м. Дніпро
Захоплення: Політичний нахил
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Зелені
Зачіска: Прінстон
Відмітні знаки: Маю шрам на лівій брові.
Глава перша - Моє дитинство
Народився Дефо Петро Філіпович у 1996 році в місті Кривий Ріг.
Мати звали Марта. Була досвідченою та мудрою у своїй справі та працювала в лікарні мед. сестрою і мала гарні відгуки від колег. Тато був успішним бізнесменом. Але дитинство Петро провів із своїм дідусем Романом, оскільки батьки добросовісно та більшу частину часу проводили на місці своєї роботи. Дід Роман був дуже мудрою та досвідченою людиною, оскільки він служив у лавах ЗСУ та мав звання генерала, і таким чином навчив його граматиці, та основи, які потрібні для життя(готувати, дисципліні, самоорганізації та багато іншого). І саме в цьому становищі хлопчик загартував у собі твердий характер та стійку силу волі.
Глава друга - Переломний момент
В дитинстві та юнацтві Петрові подобалась військова тематика - танки, винищувачі. Він спілкувався з однолітками, друзями та іноді з батьками на ці теми із задоволенням і в Петра була мрія захищати людей від загарбників. Але після смерті дідуся та від'їзду батька за кордон, життя хлопця змінилось. Батько підтримував зв'язок із матір'ю та сином. Але трагічна смерть і різкий від'їзд батька вплинуло на його подальші дії та поведінку, оскільки для сина в цьому віці була потрібна чоловіча підтримка.
Глава третя - Становлення людини та громадянина
Все почалося з того, що після змін у житті Петра з'явилися друзі, в яких він знайшов ту підтримку, яку йому не вистачає від батька. І хлопці приймають рішення разом змінити своє життя в кращу сторону і переїхати в інше місто. Вирішивши разом про переїзд до іншого міста, він повідомив про своє рішення матері та батьку. Оскільки батьки не могли в його віці вплинути на рішення, вони підтримали Петра. Після пару років навчання, Дефо прийняв рішення піти до лав ЗСУ.
Глава четверта - Життя в лавах ЗСУ
Петрові дуже подобалась військова тематика. У нього була мотивація і ідеал - це його дідусь та його хоробре рішення бути в лавах ЗСУ, та дослуживши до самого високого звання - Генерала. Життя в казармі - це становище Петра як мужнього, витриманого та стресостійкого чоловіка, та мужню людину. Виконуючи брудну роботу(миючи туалети та поли в казармі), виконуючи накази керівників, Петро швидко втянувся в систему та виконував свою роботу швидко та ефективно.
Глава п'ята - Кар'єра і бажання бути серед лідерів
Дослуживши до звання сержант ЗСУ, у Петра з'явилось бажання перевестись до іншої державної структури. Але його зупинило дві речі: прагнення стати військовослужбовцем у юнацькі роки та дідусь, який його виховав. Дефо і надалі служив та працював у ЗСУ, і не пошкодував. Саме після цього переломного моменту в його кар'єрі з'явились приємні для нього зміни. Оскільки він виконував всю роботу якісно та завчасно, він зрозумів, що служба у лавах ЗСУ - це престижно та дуже корисно для нього та країни в цілому.
Глава сьома - Допомога керівництву
Після успішної зміни своїх поглядів про перехід до іншої фракції і залишившись у лавах ЗСУ, Петрові запропонували допомогти керівництву у брудних справах, і погодившись, він виконував цю роботу, внаслідок маючи проблеми. Але, завдяки дідусеві та його підтримці в дитинстві і цікавим розповідям та становленню Петра як людини стійкої, Дефо мав змогу виправдовувати себе і надалі служив у лавах ЗСУ, виконуючи свої обо'язки.
Глава десята - Робота і подальше кар'єрне життя
У Петра Філіповича з'явилась можливість підвиситись до високого звання, що успішно може вплинути на нього та на підрозділи. І в Петра це успішно вийшло. Він підвисився до звання майора та проводив роботу у своєму підрозділі. Маючи бажання стати своєю людиною серед керівництва та допомагати свойому підрозділу, Дефо досягнув свого прагення, та розвивав підрозділ, в якому служив із сержанстького звання. І продовжувалось його кар'єрне життя серед війсьовослужбовців, маючи і надалі високі прагнення та бажання поставити свій підрозділ на ноги і зробити його накращим.
Стать: Чоловіча
Мати - Дефо Марта Олександрівна
Батько - Дефо Філіп Андрійович
Двоюрідний брат - Метью Дефо, Ростислав Дефо
Племінник - Томас Дефо
Зріст та вага: 1.93 - 86кг
Дата народження: 10.04.1996
Вік: 27 років
Місце народження: м. Кривий Ріг, Україна
Національність: Українська
Місце проживання: м. Дніпро
Захоплення: Політичний нахил
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Зелені
Зачіска: Прінстон
Відмітні знаки: Маю шрам на лівій брові.
Глава перша - Моє дитинство
Народився Дефо Петро Філіпович у 1996 році в місті Кривий Ріг.
Мати звали Марта. Була досвідченою та мудрою у своїй справі та працювала в лікарні мед. сестрою і мала гарні відгуки від колег. Тато був успішним бізнесменом. Але дитинство Петро провів із своїм дідусем Романом, оскільки батьки добросовісно та більшу частину часу проводили на місці своєї роботи. Дід Роман був дуже мудрою та досвідченою людиною, оскільки він служив у лавах ЗСУ та мав звання генерала, і таким чином навчив його граматиці, та основи, які потрібні для життя(готувати, дисципліні, самоорганізації та багато іншого). І саме в цьому становищі хлопчик загартував у собі твердий характер та стійку силу волі.
Глава друга - Переломний момент
В дитинстві та юнацтві Петрові подобалась військова тематика - танки, винищувачі. Він спілкувався з однолітками, друзями та іноді з батьками на ці теми із задоволенням і в Петра була мрія захищати людей від загарбників. Але після смерті дідуся та від'їзду батька за кордон, життя хлопця змінилось. Батько підтримував зв'язок із матір'ю та сином. Але трагічна смерть і різкий від'їзд батька вплинуло на його подальші дії та поведінку, оскільки для сина в цьому віці була потрібна чоловіча підтримка.
Глава третя - Становлення людини та громадянина
Все почалося з того, що після змін у житті Петра з'явилися друзі, в яких він знайшов ту підтримку, яку йому не вистачає від батька. І хлопці приймають рішення разом змінити своє життя в кращу сторону і переїхати в інше місто. Вирішивши разом про переїзд до іншого міста, він повідомив про своє рішення матері та батьку. Оскільки батьки не могли в його віці вплинути на рішення, вони підтримали Петра. Після пару років навчання, Дефо прийняв рішення піти до лав ЗСУ.
Глава четверта - Життя в лавах ЗСУ
Петрові дуже подобалась військова тематика. У нього була мотивація і ідеал - це його дідусь та його хоробре рішення бути в лавах ЗСУ, та дослуживши до самого високого звання - Генерала. Життя в казармі - це становище Петра як мужнього, витриманого та стресостійкого чоловіка, та мужню людину. Виконуючи брудну роботу(миючи туалети та поли в казармі), виконуючи накази керівників, Петро швидко втянувся в систему та виконував свою роботу швидко та ефективно.
Глава п'ята - Кар'єра і бажання бути серед лідерів
Дослуживши до звання сержант ЗСУ, у Петра з'явилось бажання перевестись до іншої державної структури. Але його зупинило дві речі: прагнення стати військовослужбовцем у юнацькі роки та дідусь, який його виховав. Дефо і надалі служив та працював у ЗСУ, і не пошкодував. Саме після цього переломного моменту в його кар'єрі з'явились приємні для нього зміни. Оскільки він виконував всю роботу якісно та завчасно, він зрозумів, що служба у лавах ЗСУ - це престижно та дуже корисно для нього та країни в цілому.
Глава сьома - Допомога керівництву
Після успішної зміни своїх поглядів про перехід до іншої фракції і залишившись у лавах ЗСУ, Петрові запропонували допомогти керівництву у брудних справах, і погодившись, він виконував цю роботу, внаслідок маючи проблеми. Але, завдяки дідусеві та його підтримці в дитинстві і цікавим розповідям та становленню Петра як людини стійкої, Дефо мав змогу виправдовувати себе і надалі служив у лавах ЗСУ, виконуючи свої обо'язки.
Глава десята - Робота і подальше кар'єрне життя
У Петра Філіповича з'явилась можливість підвиситись до високого звання, що успішно може вплинути на нього та на підрозділи. І в Петра це успішно вийшло. Він підвисився до звання майора та проводив роботу у своєму підрозділі. Маючи бажання стати своєю людиною серед керівництва та допомагати свойому підрозділу, Дефо досягнув свого прагення, та розвивав підрозділ, в якому служив із сержанстького звання. І продовжувалось його кар'єрне життя серед війсьовослужбовців, маючи і надалі високі прагнення та бажання поставити свій підрозділ на ноги і зробити його накращим.
