Денис Фридрак народився у 2000 році 30 червня в чудовуму місті Дніпро. Сім'я у Дениса була не богата, але забезпечна. Він був єдиною дитиною у сім'ї. Денис пішов до дитячого садочка там у нього було купа друзів, Денис був дуже чемним та вихованим тому він дуже подабався вихователям. Одного разу коли Денису було 3 рочки сталося одна історія. У той день був дуже сильний дощ, він йшов разам зі своєю мамою з садочка з гучного звука дощу було ледве чути нявканя маленького котика. Денис потягнув маму за руку він дуже хотів подивитися звідки та від кого йде цей звук. Мама Дениса нехотя пішла за ними зявився маленький брудний клубок шерсті, він лежав у багнюці та калюжі. Денис підібрав його на руки, мама звісно не хотіла, щоб вдома був кіт, але їй стало так шкода його, тому вони разом з того дня, це був найкращий друг Дениса.
Шкільні та підлікові роки.
До школи Денис пішов як і більшість дітей у шість років. Його улюбленим предметом була фізкультура, він був з дуже гарною фізичною підготовкую, що в наступному дуже допоможе йому у житті. В першому класі Денис тільки звикав до школи тому у ньогу не дуже виходило вчитися та знайомитися зі
своїми однолітками, так і пролетів перший навчальний рік у школі. Літом Денис завжди їхав до бабусі у село Дніпропетровську область. Там він і проводив весь свій літній час, купався в озері, грався з тваринами, бігав по полях та взагалі гарно та активно проводив свій час. Так і минуло літо. Тоді він більш менш звик до шкільної рутини і він познайомився з трьома хлопчиками, вони були схожими по інтересах з Денисом, тому вони швидко знайшли спільну мову так в них і створилася так би мовити компанія. У другому класі Денис вже вчився набагато краще за це батьки подарували йому дуже гарну металеву машинку Джип. Денис часто зустрічався з друзями та вони гуляли всім містом. Так і пролетіли шкільні роки Дениса, школу він закінчив не дуже гарно,але в цілому досить нормально.
Неочікований вступ до академії
Навчається у Люботинській гімназії, Денис ще з 8 класу почав представляти свою школу на змаганнях по довійськовій підготовці серед юнаків. Хоча "Захист Вітчизни" на той час починали викладати тільки з 10 класу, директор школи, яка дуже любила нашого героя за його наполегливість і старанність, змогла дістати дозвіл комісії на його участь. Денис з першого разу зайняв перші місця за фізичну підготовку, орієнтування на місцевоситі та збиранню та розберанню AK-74. Так продовжувалось майже кожен рік, аж до 11 класу .Юнак з кожним роком вдосконалював свої вміння. Дуже добре на ньому відбилось виховання його викладача Захисту Вітчизни Анатолій Олександрович, який був полковником запасу ЗСУ, там мав великий військовий досвід за плечами. Анатолія Олександровича мав лише дві основні риси, які і перебрав собі Дмитра- добрий але справедливий. Здобутки на військових змаганнях не пройшли дарма, після закінчення вручень атестатів на останньому дзвінку до нього підійшов невідоий чоловік в формі, який представився Начальником академії Державної прикордонної служби і сказав, що він не перший рік слідкує за досягненями хлопця і готовий без вступних іспитів прийняти його на навчання. Відповіді Дениса довго очіковати не довелось... Пробувши літо з батьками Денис зібравши речі одразу приїхав до академії, після виклику на навчання, саме тут і почалась його військова кар` єра.
Дивовижні успіхи в академії та перший крок у ЗСУ
Академія проходила для вже курсанта Дениса на диво легко, хоча чому на диво, зважаючи на його попередні досягнення, які завжди випереджали його вік, Все керівництво знало Дениса як одного з найкращих курантів за всю історію, його навички адаптуватись у нових умовах, дисциплини та кмітливість завжди допомагали йому. З першого погляду здається ніби все давалось для нього легко, але це все зовсім не так. Жертвою за всі досягнення Дениса. був його час, дорогоцінний час. Коли інші курсанти вихідні та вільний час приділяти собі,гуляли, шукали дівчат. Денис ж був заручений з військовою наукою, недоспані ночі в книжках. Вихідні з батьком замість ставка та рибалки, у його частині... Але все давало свій плід, молодий службовець досконало здав випускні іспити і з досконалою характеристикою від Начальника академії вже через тиждень після закінчення успішно вступив до лав ЗСУ, де його очікувало зовсім нове і неочікуване життя.
Військова служба як зліти та падіння на життєвому шляху
Життя в ЗСУ, нічим не вже не дивувало вже кадрового військовочлужбовця Мудрака. Щоденні тренування, лекції та іноді моральні повчання від старшого складу, Дмитро здавалося був повністю готовий і загартований до такого життя. Але ніхто не відміняв один,важливий момент... дуже важливий момент-людьський фактор. Склад ЗСУ був надзвичайно великим, чим більше людей, тим більше різних характерів, тим більше різних думок, що на жаль призводить до суперечок. Дмитро завжди був слухняним, дисциплінованим та тим хто завжди намагався уникнути конфліктів. Завжди брав ініціативу на себе під час критичних ситуацій коли залишався за старшого. Його кар"єрний ріст проходив швидко,але не довго. Одного звичайного дня, під вечір, стоячи на посту АКПП, після тяжкої достаки боеприпасів, до воріт під"їхав чорний бусик. Коли у бусику, відкрилося вікно Дмитро там побачив генерала і одразу почав відкривати ворота, але генерал там був не один, він провіз з собою бандитів в машині ти провіз їх до складу з боеприпасами. на військовій частині тривога... але, у рацію від генерала звучить відбій тривоги, Дмитро не роздумаючи біжить до складу перевірити ситуацію, а там... бандити бандити спокійно крадуть боеприпаси під наглядом генерала та полковника. Не розгубившись, капрал Мудрак будучи в підрозділі "Військової служби правопорядку" біжить до свого командира, який зібравши особливий склад ліквідував нападників. Ситуація набула розголосу, генерала зняли і тут почали зміни в ЗСУ. Після приходу нового генерала, Мудрак впевненими кроками дійшов до посади керівника навчального корпосу та посади підполковника. Він впевнено і чітко керував особовим складом займаюи цю посаду. Але все добре колись закінчується, на жаль через неправомірні дії людей, на роботу яких він не зміг повпливати, був змушений піти за власним бажанням.
Фінал чи початок, дорога назад чи фатальний крах...?
Денис Фридрак Перевівся зі Звання Підполковник до лав Національної Поліції міста Дніпра наразі він там Підполковник навчається бути корисним для свого міста та Країни,
Шкільні та підлікові роки.
До школи Денис пішов як і більшість дітей у шість років. Його улюбленим предметом була фізкультура, він був з дуже гарною фізичною підготовкую, що в наступному дуже допоможе йому у житті. В першому класі Денис тільки звикав до школи тому у ньогу не дуже виходило вчитися та знайомитися зі
своїми однолітками, так і пролетів перший навчальний рік у школі. Літом Денис завжди їхав до бабусі у село Дніпропетровську область. Там він і проводив весь свій літній час, купався в озері, грався з тваринами, бігав по полях та взагалі гарно та активно проводив свій час. Так і минуло літо. Тоді він більш менш звик до шкільної рутини і він познайомився з трьома хлопчиками, вони були схожими по інтересах з Денисом, тому вони швидко знайшли спільну мову так в них і створилася так би мовити компанія. У другому класі Денис вже вчився набагато краще за це батьки подарували йому дуже гарну металеву машинку Джип. Денис часто зустрічався з друзями та вони гуляли всім містом. Так і пролетіли шкільні роки Дениса, школу він закінчив не дуже гарно,але в цілому досить нормально.
Неочікований вступ до академії
Навчається у Люботинській гімназії, Денис ще з 8 класу почав представляти свою школу на змаганнях по довійськовій підготовці серед юнаків. Хоча "Захист Вітчизни" на той час починали викладати тільки з 10 класу, директор школи, яка дуже любила нашого героя за його наполегливість і старанність, змогла дістати дозвіл комісії на його участь. Денис з першого разу зайняв перші місця за фізичну підготовку, орієнтування на місцевоситі та збиранню та розберанню AK-74. Так продовжувалось майже кожен рік, аж до 11 класу .Юнак з кожним роком вдосконалював свої вміння. Дуже добре на ньому відбилось виховання його викладача Захисту Вітчизни Анатолій Олександрович, який був полковником запасу ЗСУ, там мав великий військовий досвід за плечами. Анатолія Олександровича мав лише дві основні риси, які і перебрав собі Дмитра- добрий але справедливий. Здобутки на військових змаганнях не пройшли дарма, після закінчення вручень атестатів на останньому дзвінку до нього підійшов невідоий чоловік в формі, який представився Начальником академії Державної прикордонної служби і сказав, що він не перший рік слідкує за досягненями хлопця і готовий без вступних іспитів прийняти його на навчання. Відповіді Дениса довго очіковати не довелось... Пробувши літо з батьками Денис зібравши речі одразу приїхав до академії, після виклику на навчання, саме тут і почалась його військова кар` єра.
Дивовижні успіхи в академії та перший крок у ЗСУ
Академія проходила для вже курсанта Дениса на диво легко, хоча чому на диво, зважаючи на його попередні досягнення, які завжди випереджали його вік, Все керівництво знало Дениса як одного з найкращих курантів за всю історію, його навички адаптуватись у нових умовах, дисциплини та кмітливість завжди допомагали йому. З першого погляду здається ніби все давалось для нього легко, але це все зовсім не так. Жертвою за всі досягнення Дениса. був його час, дорогоцінний час. Коли інші курсанти вихідні та вільний час приділяти собі,гуляли, шукали дівчат. Денис ж був заручений з військовою наукою, недоспані ночі в книжках. Вихідні з батьком замість ставка та рибалки, у його частині... Але все давало свій плід, молодий службовець досконало здав випускні іспити і з досконалою характеристикою від Начальника академії вже через тиждень після закінчення успішно вступив до лав ЗСУ, де його очікувало зовсім нове і неочікуване життя.
Військова служба як зліти та падіння на життєвому шляху
Життя в ЗСУ, нічим не вже не дивувало вже кадрового військовочлужбовця Мудрака. Щоденні тренування, лекції та іноді моральні повчання від старшого складу, Дмитро здавалося був повністю готовий і загартований до такого життя. Але ніхто не відміняв один,важливий момент... дуже важливий момент-людьський фактор. Склад ЗСУ був надзвичайно великим, чим більше людей, тим більше різних характерів, тим більше різних думок, що на жаль призводить до суперечок. Дмитро завжди був слухняним, дисциплінованим та тим хто завжди намагався уникнути конфліктів. Завжди брав ініціативу на себе під час критичних ситуацій коли залишався за старшого. Його кар"єрний ріст проходив швидко,але не довго. Одного звичайного дня, під вечір, стоячи на посту АКПП, після тяжкої достаки боеприпасів, до воріт під"їхав чорний бусик. Коли у бусику, відкрилося вікно Дмитро там побачив генерала і одразу почав відкривати ворота, але генерал там був не один, він провіз з собою бандитів в машині ти провіз їх до складу з боеприпасами. на військовій частині тривога... але, у рацію від генерала звучить відбій тривоги, Дмитро не роздумаючи біжить до складу перевірити ситуацію, а там... бандити бандити спокійно крадуть боеприпаси під наглядом генерала та полковника. Не розгубившись, капрал Мудрак будучи в підрозділі "Військової служби правопорядку" біжить до свого командира, який зібравши особливий склад ліквідував нападників. Ситуація набула розголосу, генерала зняли і тут почали зміни в ЗСУ. Після приходу нового генерала, Мудрак впевненими кроками дійшов до посади керівника навчального корпосу та посади підполковника. Він впевнено і чітко керував особовим складом займаюи цю посаду. Але все добре колись закінчується, на жаль через неправомірні дії людей, на роботу яких він не зміг повпливати, був змушений піти за власним бажанням.
Фінал чи початок, дорога назад чи фатальний крах...?
Денис Фридрак Перевівся зі Звання Підполковник до лав Національної Поліції міста Дніпра наразі він там Підполковник навчається бути корисним для свого міста та Країни,
