Сергій Стерненко народився 1981 року в місті Вінниця з дитинства мав дуже слабкий імунітет до хвороб та постійно перебував у дитячих лікарнях, сам Сергій ріс в сім'ї середнього достатку, батько мав свою продуктову крамничку. З дитинства Стерненко захоплювався історією України, на той час ще не розпався СРСР та він мріяв побачити незалежну Україну, але батьки не цінували його захоплення, вони вважали що комуністична влада це саме те що їм потрібно. Сергій пішов до школи коли йому було 6 років та через те що хлопчик дуже багато хворів він пропускав майже всі заняття. У 1991 році коли хлопчині було 10 років його мрія нарешті збулась, Україна отримала свою незалежність, але радіти було рано в його батька незаконно відбирають магазин, вони вирішують продати квартиру та переїхати жити до батьків в далеке село, вони надалі винили у всьому нову Українську владу, але хлопчик ніколи не слухав їх, хоч і боявся з ними дискутувати на цю тему, у новій школі його одразу не полюбили з тої причини, що він не був схожим на новий контингент який постійно робив якісь витівки, а він був занадто скромний та стриманий і боявся влізати у конфлікти, але невдовзі він познайомився з другим хлопчиною, який навчив його що потрібно робити у різних ситуаціях та постійно захищав Стерненка, Його звали Данило, він мав міцну статуру, навпроти Сергія, який був не сильно високий та мав худеньке тіло. Закінчивши школу Сергій пішов працювати на ферму, там він був столяром та отримував дуже малу зарплатню, але він знаходив лазівки та постійно щось крав, після того, як він пропрацював на фермі цілий рік він нарешті звільнився та давши хабар вступив до Юридичного університету, в якому закінчив магістратуру. Коли Стерненку було 33 роки почалась революція гідності, в якій Сергій брав участь, в нього було обмороження кінцівок, він місяць пролежав у лікарні. За той час коли він перебував там до нього жодного разу не приїхали та навіть не зателефонували батьки, він брехав самому собі та думав, що можливо у них було купа других справ, але десь глибоко в душі він розумів чому так сталося, повернувшись додому його ніхто не зустрів, після цього він рішуче зібрав свої речі та пішов від своїх батьків, він сам не розумів куди він йде, бо в його кишені залишилося лише 10.000 гривень та паспорт, спочатку він пішов на підробітку вантажником, перебуваючи у квартирі Данила в Дніпрі, потім кур'єром в Укрпошту. Нині Сергій працює в МОЗ на посаді лікаря травматолога придбав квартиру в Харкові та омріяний великими планами на майбутнє.
