Головна інформація.
Ім'я: Ірина
Прізвище: Сорокіна
По батькові: Ігорівна
Вік: 30
Національність: Українка
Стать: Жіноча
Сімейне положення: Вільна.
Опис зовнішнього виду: Підтягнуте тіло, волося по плечи, чорного кольору.На шиї кулон з пвімісяцем.
Характер: Добра, вічлива, завжди допоможе у скрутну хвилину, моментами вередлива та зла. Легко находить спільну мову, з легкістью вирішує конфлікти.
Знання мов: Українська, Російська,Корейська,Англійська,Французька,Італійська.
Освіта: Середня освіта. Харківський ліцей №149 - Відмінно з подякую та грамотаю.
Вища освіта. Сеульський Національний Університет / Юристика. - Відмінно з медалью та червоним дипломом.
Медична картка.
Стан здоров'я на момент огляду: Задовільний.
Психічни відхилення пацієнту: Не виявлено.
Група крові: А(-)
Фізична підготовка: В гарній фізичній формі.
Розділ перший. Народження, дитинство.
Ірина народилась у місті Харків, Україна. 13-го травня 1993 року. Дитинство було у дівчинки складне.
Батьки завжди працювали без зупину,з народження дівчинка більше бачила няню, чим своїх батьків.
Батьки дівчинки працювали у військовій сфері.
Коли дівчинці виповнилось 6 років, її відправили у ліцей на навчання. Дівчинка вчилася відмінно, вчителі пишалися нею.
у 2009 році дівчинка перейшла у 10-тий клас, але у супроводі бабусі. Батьки вимушені були покинути країну та переїхати у Штати.
У 10-тому класі дівчина почала вивчати різні мови. Такі як: Англійська, Французька, Російська, Корейська.
Дівчинка не мала друзів, вона завжди була тільки понуренна у навчання.
Ірина почала думати, а що ж буде далі, що її чекає, що після навчання у ліцеї.
Закінчивши ліцей, з грамотою подяки від Мінестерства Освіти України. Дівчина подала документи до вступу у Сеульський Національний Университет, на факульитет Юристики.
Розділ другий. Навчання у іншій країні, доросле життя.
Після подачи документів до Університету, минуло мало часу, дівчина отримала позитивну відповідь, та почала підготовку до переїзду.
Вже найближчим часом Ірина була на новому місці, у новій країні, сама, нікого не знаючи.
Закінчивши переїзд до Кореї, вона відразу почала навчання. Це видавалося доволі складно, але дівчинка трималася,та змагалася
за те, щоб закінити також Університет як ліцей.
Батьки ій телефонували, вона дуже сумувала за ними та хотіла як найшвидше приїхати до них в Штати.
Всі одногрупники дівчини відривалися, ходили до клубів, на канікули їздили відпочивати, а Ірина завжди навчалась.
Так вона влаштовувала собі вихідні дні: перегляд історичних фільмів, спорт-зал, прогулянки вечірнім містом під музику та з кавою.
Ось приходить кінець навчання у Сеулі. Дівчина неумовно счастлива що вона змогла все сама. Батьки повинні були приїхати до
дівчинки на випускний.
За день до випускного, батьки вже їхали до аєропорту у Штатах. Дівчинка вже готувалася їх зустріти та після випускного поїхати з ними. Коли батьки написали що вже йдуть на літак, дівчина невимомвно була на сьомому небі счаст'я.
Але все змінилося в один момент. Батьки не виходили довго на звязок, Ірина мала погане передчуття.
День випускного.
Дівчина хвилювалася за батьків, але пішла на випускний. Їй вручили медаль та червоний диплом про закінчення Сеульського Національного Университету. Батьків досі не було. В цей вечір, дівчині телефонує невідомий та повідомляє, що коли відбувався взліт літака де перебували її батьки, два двигуна вийшли з ладу, тому керування літаком було втраченно та відбувся вибух палевних баків.
Всі хто був на літаку, нажаль загинули. Дівчина не змогла навіть відповісти, вона втратила все.
Тітонька яка була з батьками в Штатах, продовжила пошуки загиблих,тіла неможливо було навіть впізнати.
Ірина вирішує також поїхати до штату Арізона.
Розділ третій. Наш час, будова нового життя.
У 28 Ірина змогла попрацювати у Штаті Арізона, на посаді Прокурора Штату, а пізніше Верховним Суддею Штату Арізона, але вирішує повернутися в Україну. Після великого успіху у Штаті, їй писали багато, просили допомоги у плані юристики та законодавства.
Ірині вже 30 років. Вона далі продовжує працювати над собою, працювати на різних роботах які повязанні з юристикою.
Та звістно на підробітках. Дівчина ще вивчила одну мову, Італійську. Тому вільно може розмовляти майже з кожним дипутатом, послом нашої України. Дівчина вибрала ціль, стати більше чим звичайний юрист міста Харків.
Дівчині було дуже складно, вона залишилась одна у цьому світі, всіх рідних час розкидав по кожному кутку світу.
В Україні никого не залишилось, тільки вона, та рідні яких більше не побачиш.
Ірина взяла себе в руки, і зараз готова зробити все щоб стати тим ким хоче, та змінити країну. Але не все залежить від неї...
Ім'я: Ірина
Прізвище: Сорокіна
По батькові: Ігорівна
Вік: 30
Національність: Українка
Стать: Жіноча
Сімейне положення: Вільна.
Опис зовнішнього виду: Підтягнуте тіло, волося по плечи, чорного кольору.На шиї кулон з пвімісяцем.
Характер: Добра, вічлива, завжди допоможе у скрутну хвилину, моментами вередлива та зла. Легко находить спільну мову, з легкістью вирішує конфлікти.
Знання мов: Українська, Російська,Корейська,Англійська,Французька,Італійська.
Освіта: Середня освіта. Харківський ліцей №149 - Відмінно з подякую та грамотаю.
Вища освіта. Сеульський Національний Університет / Юристика. - Відмінно з медалью та червоним дипломом.
Медична картка.
Стан здоров'я на момент огляду: Задовільний.
Психічни відхилення пацієнту: Не виявлено.
Група крові: А(-)
Фізична підготовка: В гарній фізичній формі.
Розділ перший. Народження, дитинство.
Ірина народилась у місті Харків, Україна. 13-го травня 1993 року. Дитинство було у дівчинки складне.
Батьки завжди працювали без зупину,з народження дівчинка більше бачила няню, чим своїх батьків.
Батьки дівчинки працювали у військовій сфері.
Коли дівчинці виповнилось 6 років, її відправили у ліцей на навчання. Дівчинка вчилася відмінно, вчителі пишалися нею.
у 2009 році дівчинка перейшла у 10-тий клас, але у супроводі бабусі. Батьки вимушені були покинути країну та переїхати у Штати.
У 10-тому класі дівчина почала вивчати різні мови. Такі як: Англійська, Французька, Російська, Корейська.
Дівчинка не мала друзів, вона завжди була тільки понуренна у навчання.
Ірина почала думати, а що ж буде далі, що її чекає, що після навчання у ліцеї.
Закінчивши ліцей, з грамотою подяки від Мінестерства Освіти України. Дівчина подала документи до вступу у Сеульський Національний Университет, на факульитет Юристики.
Розділ другий. Навчання у іншій країні, доросле життя.
Після подачи документів до Університету, минуло мало часу, дівчина отримала позитивну відповідь, та почала підготовку до переїзду.
Вже найближчим часом Ірина була на новому місці, у новій країні, сама, нікого не знаючи.
Закінчивши переїзд до Кореї, вона відразу почала навчання. Це видавалося доволі складно, але дівчинка трималася,та змагалася
за те, щоб закінити також Університет як ліцей.
Батьки ій телефонували, вона дуже сумувала за ними та хотіла як найшвидше приїхати до них в Штати.
Всі одногрупники дівчини відривалися, ходили до клубів, на канікули їздили відпочивати, а Ірина завжди навчалась.
Так вона влаштовувала собі вихідні дні: перегляд історичних фільмів, спорт-зал, прогулянки вечірнім містом під музику та з кавою.
Ось приходить кінець навчання у Сеулі. Дівчина неумовно счастлива що вона змогла все сама. Батьки повинні були приїхати до
дівчинки на випускний.
За день до випускного, батьки вже їхали до аєропорту у Штатах. Дівчинка вже готувалася їх зустріти та після випускного поїхати з ними. Коли батьки написали що вже йдуть на літак, дівчина невимомвно була на сьомому небі счаст'я.
Але все змінилося в один момент. Батьки не виходили довго на звязок, Ірина мала погане передчуття.
День випускного.
Дівчина хвилювалася за батьків, але пішла на випускний. Їй вручили медаль та червоний диплом про закінчення Сеульського Національного Университету. Батьків досі не було. В цей вечір, дівчині телефонує невідомий та повідомляє, що коли відбувався взліт літака де перебували її батьки, два двигуна вийшли з ладу, тому керування літаком було втраченно та відбувся вибух палевних баків.
Всі хто був на літаку, нажаль загинули. Дівчина не змогла навіть відповісти, вона втратила все.
Тітонька яка була з батьками в Штатах, продовжила пошуки загиблих,тіла неможливо було навіть впізнати.
Ірина вирішує також поїхати до штату Арізона.
Розділ третій. Наш час, будова нового життя.
У 28 Ірина змогла попрацювати у Штаті Арізона, на посаді Прокурора Штату, а пізніше Верховним Суддею Штату Арізона, але вирішує повернутися в Україну. Після великого успіху у Штаті, їй писали багато, просили допомоги у плані юристики та законодавства.
Ірині вже 30 років. Вона далі продовжує працювати над собою, працювати на різних роботах які повязанні з юристикою.
Та звістно на підробітках. Дівчина ще вивчила одну мову, Італійську. Тому вільно може розмовляти майже з кожним дипутатом, послом нашої України. Дівчина вибрала ціль, стати більше чим звичайний юрист міста Харків.
Дівчині було дуже складно, вона залишилась одна у цьому світі, всіх рідних час розкидав по кожному кутку світу.
В Україні никого не залишилось, тільки вона, та рідні яких більше не побачиш.
Ірина взяла себе в руки, і зараз готова зробити все щоб стати тим ким хоче, та змінити країну. Але не все залежить від неї...
