Глава 1. Дитинство
06.08.2004...
Драгоманов Віктор Олександрович народився у місті Дніпро в сім'ї Драгоманових, має двух старших братів, Майкл та Остап, коли я вперше відкрив очі я побачив цей дивовижний світ, сонячні зайчики розсіювали мою домівку. Коли мені виповнилось 3 роки мені батьки на День Народження подарували іграшковий потяг, це була моя найулюблиніша іграшка. Пару місяців потому я сидів на лавці у своєму дворі потім прибігає інший хлопець він привітався та запропонував дружити, я спитав його ім'я його звуть Андрій Грабовський з того моменту ми найкращі друзі..
.............................................................................................................................
Глава 2. Шкільні роки
01.09.2010...
Мені вже 6 років я пішов до школи 1 день у школі ми просто знайомилися зі своїм класом, гралися, веселилися. Вчитель в нас запитав ким ви хочете стати коли виростите? Я перший підняв руку та сказав я хочу бути машиністом. Мій друг Андрій теж підняв руку і сказав я теж хочу бути машиністом, у школі в мене були гарні оцінки, хвалили, та було багато друзів. Після закінчення школи ми з Андрієм вступили у київський електромеханічний коледж. ...............................................................................................................................................................................
Глава 3. Доросле життя22.08.2024
Мені вже 20 років, я працюю в Укрзалізниці з Андрієм машиністами, був добрий начальник Артем Андерсон він добре до нас с Андрієм односився був чудовий інструктор Майкл, коли я вперше почув його ім'я мені здалось що він мій брат, того що я його не бачив з тих пір коли я пішов до школи 15 років назад, ми одне одного не впізнали коли я влаштувався в УЗ. Але потім я у нього запитав яке твоє призвіще? Він відповів мені Драгоманов, коли я його почув, я кажу що він мій брат, він мені не повірив та запитав в мене паспорт, я йому передав він був у шоці..
06.09.2024 Я звільнився з УЗ тому що пішов до Збройних Сил України обороняти свою країну.
Я познайомився з генералом Ванею Мирним та з полковниками, мені подобалося бути в ЗСУ, дружній коллектив та чудові полковники. Ваня Мирний пішов з посади ЗСУ а новим генералом став полковник Микита. Г.
Він теж був чудовим генералом але я отримавши військовий квиток пішов у Національну Поліцію України підримувати порядок та патрулювати по містам України. Як я потім здогадався що в НПУ був мій найкращий друг Андрій він був майором та приймав в мене іспити але я побув там не довго подумавши ця робота не для мене. Я пішов лікувати людей до МОЗ там теж був чудовий лідер Роман Брауні та його зами Микола Ковач, Юрій Германюк та інші чудові зами та коллектив, але в мене не вийшло бути лікарем та звільнився за власним бажанням...
.......................................................................................................................................................................................................................
Глава 3. Сьогоднішні дні
Я зараз працюю в ДСНС та рятую людей від небезпек, тут також гарний коллектив.
Мені вже 22 роки переїхав до Києва, знайшов багато друзів та досі дружу та спілкуюсь з Андрієм, та зі своїми братами.
