Розділ перший. Початок
Біліченко Герман Вікторович родився 2001 року 8 листопада в бідній сім'ї селян. Його батьком був Біліченко Віктор Миколайович, йому на момент народження Германа було 20 років, він працював на автосервісі. У Германа також була матір Біліченко Сніжана Миколаївна, їй на момент народження Біліченка молодшого було 20 років, вона працювала в ресторані. Дитинство у Германа було складним та виснажливим. З малих років він вже допомагав батькам, копав картоплю, збирав її, сапав городи, сидів дуже багато годин виснажливо на сонці, щоб заробити тих 20-30 гривень на їжу, одяг. У Біліченка молодшого ніколи не було іграшок з магазинів, йому робила їх мама власноруч, але потім Герман підріс і батько Віктор навчив його теж виготовляти іграшки власними руками. Ніхто навіть не помітив, як промайнув час, а Герману вже 6 років та його треба збирати в перший клас. Грошей було не багато, а підручники, зошити, одяг, ручки, і так далі треба було купити, проблему з одягом вирішила мама, вона позичила в сусідки швейну машинку та пошила сину одяг. А батько пішов по людях та пропонував їм допомогу за невелику суму грошей, але більшість людей відмовлялись, тому що теж були не дуже багатими. До вечора батько все-таки заробив потрібні кошти, щоб купити сину предмети в школу.
Першого вересня батьки розбудили Германа та почали збирати його до школи на лінійку. Коли батьки разом з Германом пішли до школи їх зустріли там тепло на люб'язно не зважаючи на те, що вони були бідними. Герман завів собі нових друзів, які йому допомагали, підтримували та захищали. Його друзів звати Максим та Владислав, а також була у нього подруга Руслана, яка йому дуже подобалась.
Розділ другий. Шкільні роки.
В школі Герман вчився добре на 10-11 був відмінником . Він добре ладив з вчителями та однокласниками, але був один хлопак Ростислав який завжди зачіпав Германа, ображав та знущався із за поганого одягу та бідності. В таких випадках Герман давав в лоба Ростиславу, але до Ростислава дуже погано доходить і він продовжував отримувати в лоба. Дитинство у Германа йшло дуже швидко й непомітно, у нього так і залишилось 3 друга, Максим, Влад та подруга Руслана в яку він вже закоханий з першого класу. Ось вже і 9 клас, за цей час змінилося багато, наприклад: поганого школяра Ростислава вигнали зі школи за погану поведінку та неповагу, Герман та Руслана почали зустрічатись.
А почались їхні відносини у 8 класі, коли вони поїхали у безкоштовний шкільний табір та Герман розказав Руслані про свої почуття, це було взаємно, вони навіть і не думали, що могли подобатись один одному. Вони дуже багато проводили часу разом їм було дуже добре, вони були щасливі. Вони приїхали з табору і так само багато часу проводили разом. Веселились, гуляли, цілувались та любили один одного. Так промайнуло 3 роки. Ось вже і йшла школа до кінця. Одинадцятий клас, випускний. Герман та Руся йшли на випускний разом, вони були водночас веселі та сумні. Веселі, тому що разом пройшли стільки шкільного часу разом, тримаючись та покладаючись один на одного, а сумні, тому що згадували, як вони цілувались у шкільному коридорі, як тікали з уроків, щоб побути разом і вони розуміли, що такого вже не буде.
Розділ третій. Доросле життя.
Герман у свої 16 років поїхав у місто Полтава де влаштувавася барменом в бар "MUZA-BAR". І також він там вступив в Інститут Економіки і Права на Юриста, слава богу у нього були хороші, правильні батьки, які дозволили Герману обрати собі професію самому, тому що вони розуміли якщо вони його заставлять вчитись на ту професію, яку вони хочуть, а вони хотіли юриста то син вчитись не буде але так вийшло що йому також подобалася ця професія. Ви спитаєте: "а як же ж Руслана його дівчина?", а я вам скажу, вона поїхала разом з ним та почала теж працювати, а працювала вона в Барі під назвою "MUZA-BAR", заробляла вона там як і Герман доволі добре, щоб їм орендувати квартиру та купити поїсти їм вистачало. Руслана теж вчилася разом з Германом в Інституті, але вже на бухгалтера. Вони знімали 2-х кімнатну квартирку на окраїні міста. Попри те, що вони були не дуже багатими їм було добре поряд один з одним. Перший курс пройшов непомітно, Герман та Руслана назбирали вже трохи грошей та купили собі авто, а саме Honda Accord. Вони їздили на ній до своїх батьків, в село, та інші прекрасні міста України.
Розділ четвертий. Щасливий день.
Одного разу коли Герман та Руслана гуляли вони проходили повз лотерейного кіоску, вони вирішили купити один квиток, вони підійшли до кіоску та купили білет під назвою "Вальхала". Вони прийшли додому та почали дивитись програму про лотерею. Руслана та Герман ні на що не надіялись, вони купили квиток ради забави та азарту. А тут вони побачили нумерацію чисел на телевізорі та почали дивитись цифри на квитку нагодую що вони збігаються. Герман та Руслана не повірили своїм очам. Вони виграли мільйон доларів!!! Вони були у захваті від такого везіння, мріяли вже, що куплять на виграшні гроші. Владислав думав про автомобіль, а саме новенький Mitsubishi Lancer Evolution, Руслана мріяла про новеньку квартиру з євро-ремонтом і завести в неї гарногну собаку породи Хаски. На наступний день пара пішла у банк та показала виграшний квиток, вони довго стояли, розбиралися, перевіряли білет, і після вияснення, що це справжній виграшний білет, їм дали їх гроші.
Розділ п'ятий. Офіційна робота.
Герман після закінчення Інституту переїхав у місто Одеса на своєму Ланцері сам, Руслана залишила його. У місті Одеса він жив довго та йому тут сподобалось. У місті Герман пішов працювати у мерію, спочатку він був Секретарем, але вже за 1 місяць став Начальником Охорони, та почав командувати охоронцями та захищати мера міста Одеси. Герману було дуже тяжко розуміти, що його дівчини вже немає, а він так і не встиг зробити їй пропозицію. На роботі була така ситуація: на мера напали бандити та хотіли його вкрасти, а я зайшов до порушників у спину та повбивав їх усіх, для нього за це видали премію, медаль та диплом, я сам собою пишався.
Розділ шостий. Нові друзі. Кінець.
Згодом Герман сидівши у барі за келехом пива зустрів таких людей, як: Ерік Джонсон, Вільям Картьє та Влад Карпов. Ці круті люди запросили Германа тусити з ними, Герман дуже любив тусовки, двіж. Характер у нього був такий незвичайний, він міг сміятися цілий день, а потім ніби по клацанню пальців взяти й стати сумним, міг розважати всіх, бути душею компанії та взагалі ніколи не сумувати, а міг розлютитися та образитись на всіх. В їхньої компанії була навіть назва, щоб можна було запам'ятати їх, а назва була "Legion". З того самого моменту Герман був у їхній компанії. Їм було дуже весело, круто, але це було недовго, приблизно місяць, після чого компанія почала потрошки розпадатись, всі роз'їхались. А Герман кожного вечора у тому самому барі за келехом пива згадує про давні круті часи та сумує за "Legion".
Але на цьому подорож Германа не закінчилася і він вирішив спробувати себе, в ролі військового.
Він пройшов сержантські курси та вступив на службу до Збройних Сил України на Півдні України, де став командиром взводу.
Після нападу РФ на Україну один з перших хто відправився в гарячі точки для знешкодження ворога але в подальшому отримав травму яка так пов'язана з військовою службою, що лікарі зробили висновок, визнати не придатним до військової служби.
Тепер Герман вирішив працювати в Службі Безпеки України та допомагати своїм друзям які займаються не легальними справами але він не забуває і про закон.
Біліченко Герман Вікторович родився 2001 року 8 листопада в бідній сім'ї селян. Його батьком був Біліченко Віктор Миколайович, йому на момент народження Германа було 20 років, він працював на автосервісі. У Германа також була матір Біліченко Сніжана Миколаївна, їй на момент народження Біліченка молодшого було 20 років, вона працювала в ресторані. Дитинство у Германа було складним та виснажливим. З малих років він вже допомагав батькам, копав картоплю, збирав її, сапав городи, сидів дуже багато годин виснажливо на сонці, щоб заробити тих 20-30 гривень на їжу, одяг. У Біліченка молодшого ніколи не було іграшок з магазинів, йому робила їх мама власноруч, але потім Герман підріс і батько Віктор навчив його теж виготовляти іграшки власними руками. Ніхто навіть не помітив, як промайнув час, а Герману вже 6 років та його треба збирати в перший клас. Грошей було не багато, а підручники, зошити, одяг, ручки, і так далі треба було купити, проблему з одягом вирішила мама, вона позичила в сусідки швейну машинку та пошила сину одяг. А батько пішов по людях та пропонував їм допомогу за невелику суму грошей, але більшість людей відмовлялись, тому що теж були не дуже багатими. До вечора батько все-таки заробив потрібні кошти, щоб купити сину предмети в школу.
Першого вересня батьки розбудили Германа та почали збирати його до школи на лінійку. Коли батьки разом з Германом пішли до школи їх зустріли там тепло на люб'язно не зважаючи на те, що вони були бідними. Герман завів собі нових друзів, які йому допомагали, підтримували та захищали. Його друзів звати Максим та Владислав, а також була у нього подруга Руслана, яка йому дуже подобалась.
Розділ другий. Шкільні роки.
В школі Герман вчився добре на 10-11 був відмінником . Він добре ладив з вчителями та однокласниками, але був один хлопак Ростислав який завжди зачіпав Германа, ображав та знущався із за поганого одягу та бідності. В таких випадках Герман давав в лоба Ростиславу, але до Ростислава дуже погано доходить і він продовжував отримувати в лоба. Дитинство у Германа йшло дуже швидко й непомітно, у нього так і залишилось 3 друга, Максим, Влад та подруга Руслана в яку він вже закоханий з першого класу. Ось вже і 9 клас, за цей час змінилося багато, наприклад: поганого школяра Ростислава вигнали зі школи за погану поведінку та неповагу, Герман та Руслана почали зустрічатись.
А почались їхні відносини у 8 класі, коли вони поїхали у безкоштовний шкільний табір та Герман розказав Руслані про свої почуття, це було взаємно, вони навіть і не думали, що могли подобатись один одному. Вони дуже багато проводили часу разом їм було дуже добре, вони були щасливі. Вони приїхали з табору і так само багато часу проводили разом. Веселились, гуляли, цілувались та любили один одного. Так промайнуло 3 роки. Ось вже і йшла школа до кінця. Одинадцятий клас, випускний. Герман та Руся йшли на випускний разом, вони були водночас веселі та сумні. Веселі, тому що разом пройшли стільки шкільного часу разом, тримаючись та покладаючись один на одного, а сумні, тому що згадували, як вони цілувались у шкільному коридорі, як тікали з уроків, щоб побути разом і вони розуміли, що такого вже не буде.
Розділ третій. Доросле життя.
Герман у свої 16 років поїхав у місто Полтава де влаштувавася барменом в бар "MUZA-BAR". І також він там вступив в Інститут Економіки і Права на Юриста, слава богу у нього були хороші, правильні батьки, які дозволили Герману обрати собі професію самому, тому що вони розуміли якщо вони його заставлять вчитись на ту професію, яку вони хочуть, а вони хотіли юриста то син вчитись не буде але так вийшло що йому також подобалася ця професія. Ви спитаєте: "а як же ж Руслана його дівчина?", а я вам скажу, вона поїхала разом з ним та почала теж працювати, а працювала вона в Барі під назвою "MUZA-BAR", заробляла вона там як і Герман доволі добре, щоб їм орендувати квартиру та купити поїсти їм вистачало. Руслана теж вчилася разом з Германом в Інституті, але вже на бухгалтера. Вони знімали 2-х кімнатну квартирку на окраїні міста. Попри те, що вони були не дуже багатими їм було добре поряд один з одним. Перший курс пройшов непомітно, Герман та Руслана назбирали вже трохи грошей та купили собі авто, а саме Honda Accord. Вони їздили на ній до своїх батьків, в село, та інші прекрасні міста України.
Розділ четвертий. Щасливий день.
Одного разу коли Герман та Руслана гуляли вони проходили повз лотерейного кіоску, вони вирішили купити один квиток, вони підійшли до кіоску та купили білет під назвою "Вальхала". Вони прийшли додому та почали дивитись програму про лотерею. Руслана та Герман ні на що не надіялись, вони купили квиток ради забави та азарту. А тут вони побачили нумерацію чисел на телевізорі та почали дивитись цифри на квитку нагодую що вони збігаються. Герман та Руслана не повірили своїм очам. Вони виграли мільйон доларів!!! Вони були у захваті від такого везіння, мріяли вже, що куплять на виграшні гроші. Владислав думав про автомобіль, а саме новенький Mitsubishi Lancer Evolution, Руслана мріяла про новеньку квартиру з євро-ремонтом і завести в неї гарногну собаку породи Хаски. На наступний день пара пішла у банк та показала виграшний квиток, вони довго стояли, розбиралися, перевіряли білет, і після вияснення, що це справжній виграшний білет, їм дали їх гроші.
Розділ п'ятий. Офіційна робота.
Герман після закінчення Інституту переїхав у місто Одеса на своєму Ланцері сам, Руслана залишила його. У місті Одеса він жив довго та йому тут сподобалось. У місті Герман пішов працювати у мерію, спочатку він був Секретарем, але вже за 1 місяць став Начальником Охорони, та почав командувати охоронцями та захищати мера міста Одеси. Герману було дуже тяжко розуміти, що його дівчини вже немає, а він так і не встиг зробити їй пропозицію. На роботі була така ситуація: на мера напали бандити та хотіли його вкрасти, а я зайшов до порушників у спину та повбивав їх усіх, для нього за це видали премію, медаль та диплом, я сам собою пишався.
Розділ шостий. Нові друзі. Кінець.
Згодом Герман сидівши у барі за келехом пива зустрів таких людей, як: Ерік Джонсон, Вільям Картьє та Влад Карпов. Ці круті люди запросили Германа тусити з ними, Герман дуже любив тусовки, двіж. Характер у нього був такий незвичайний, він міг сміятися цілий день, а потім ніби по клацанню пальців взяти й стати сумним, міг розважати всіх, бути душею компанії та взагалі ніколи не сумувати, а міг розлютитися та образитись на всіх. В їхньої компанії була навіть назва, щоб можна було запам'ятати їх, а назва була "Legion". З того самого моменту Герман був у їхній компанії. Їм було дуже весело, круто, але це було недовго, приблизно місяць, після чого компанія почала потрошки розпадатись, всі роз'їхались. А Герман кожного вечора у тому самому барі за келехом пива згадує про давні круті часи та сумує за "Legion".
Але на цьому подорож Германа не закінчилася і він вирішив спробувати себе, в ролі військового.
Він пройшов сержантські курси та вступив на службу до Збройних Сил України на Півдні України, де став командиром взводу.
Після нападу РФ на Україну один з перших хто відправився в гарячі точки для знешкодження ворога але в подальшому отримав травму яка так пов'язана з військовою службою, що лікарі зробили висновок, визнати не придатним до військової служби.
Тепер Герман вирішив працювати в Службі Безпеки України та допомагати своїм друзям які займаються не легальними справами але він не забуває і про закон.
Останнє редагування:
