ДИТИНСТВО
Ліза народилась в місті Київ,Україна, 28-го березня 2004 року.
Тато мав власну клінінг компанію, а Мати працювала на дому, дизайнером,
тому часу на віховання дівчинки було багато,
в 7 років дівчинка пішла у школу, вчилася вона добре,
параллельно вона займалася карате, та самообороной,
в дівчинки було багато друзів, з якими вони грали після школи, на детячому майданчику.
ЮНАЦТВО
Коли дівчинці виповнулось 10 років
нажаль її батьки вимушені були покинути країну, та поїхали до Англії, по невідомим для неї причинам,
насправді її мати захворіла раком, та їм прийшлося поїхати на лікування,
тому за її опікунство взялася її тітка Лола Томпонова,
вона була товства та дуже сувора,
вона чіплялася до всього що бобачить,
з нею було дуже складно жити, але дівчинка мала надію що її батьки повернуться до дому.
В Лізи була дуже завітна мета, піти працювати поліцейским, вона хотіла звільнити місто від приступників,
тому що памь*ятає випадок коли на її мати напали з ножом та забрали її сумку,
а вона стояла поряд і незмогла нічим допомогти.
СТУДЕНТСЬКЕ ЖИТТЯ
Дівчина вирішала піти до Київський державний університет внутрішніх справ,
її мрія стати Поліцейским не згасала, но її тітка Лола, була не дуже рада цьому коли та розсказала їй,
вона заборинила їй ходити на тренування по борбі,
но дівчина не віддчаїлась, і займалася сама
, дівчинці було вже 18 років, вонавже 8 років не бачила своїх батьків, декілька років вони не виходять на звь*язок,
Ліза продувжавала тренуватися та вчитися.
НАШ ЧАС
Лізі вже 23, вона кожен день працювала над собою,
вчилися, трудилася, чекала, терпіла, боролося, і одного дня вона зібрала себе до купи,
і все ж вопреки своїм страхам прийшла на відбір, і її мета здійснилися, вона була дуже рада, тількі дуже жаліє що не зможе поділитися зі своїми батьками....
зараз Ліза хоче щось більше ніж Капрал полціЇ,
та йде до своєї другої мети не зважаючи не на що.
Ліза народилась в місті Київ,Україна, 28-го березня 2004 року.
Тато мав власну клінінг компанію, а Мати працювала на дому, дизайнером,
тому часу на віховання дівчинки було багато,
в 7 років дівчинка пішла у школу, вчилася вона добре,
параллельно вона займалася карате, та самообороной,
в дівчинки було багато друзів, з якими вони грали після школи, на детячому майданчику.
ЮНАЦТВО
Коли дівчинці виповнулось 10 років
нажаль її батьки вимушені були покинути країну, та поїхали до Англії, по невідомим для неї причинам,
насправді її мати захворіла раком, та їм прийшлося поїхати на лікування,
тому за її опікунство взялася її тітка Лола Томпонова,
вона була товства та дуже сувора,
вона чіплялася до всього що бобачить,
з нею було дуже складно жити, але дівчинка мала надію що її батьки повернуться до дому.
В Лізи була дуже завітна мета, піти працювати поліцейским, вона хотіла звільнити місто від приступників,
тому що памь*ятає випадок коли на її мати напали з ножом та забрали її сумку,
а вона стояла поряд і незмогла нічим допомогти.
СТУДЕНТСЬКЕ ЖИТТЯ
Дівчина вирішала піти до Київський державний університет внутрішніх справ,
її мрія стати Поліцейским не згасала, но її тітка Лола, була не дуже рада цьому коли та розсказала їй,
вона заборинила їй ходити на тренування по борбі,
но дівчина не віддчаїлась, і займалася сама
, дівчинці було вже 18 років, вонавже 8 років не бачила своїх батьків, декілька років вони не виходять на звь*язок,
Ліза продувжавала тренуватися та вчитися.
НАШ ЧАС
Лізі вже 23, вона кожен день працювала над собою,
вчилися, трудилася, чекала, терпіла, боролося, і одного дня вона зібрала себе до купи,
і все ж вопреки своїм страхам прийшла на відбір, і її мета здійснилися, вона була дуже рада, тількі дуже жаліє що не зможе поділитися зі своїми батьками....
зараз Ліза хоче щось більше ніж Капрал полціЇ,
та йде до своєї другої мети не зважаючи не на що.
