Дитинство, яке надало курс на майбутнє
Микола Чорновіл народився в маленькому селі Люботині Харківської області на сході країни. Батько був кадровим військовим, а мати дільничним інспектором ще тодішньої "міліції". Одразу зрозуміло, що маленький Микола зростав у дисципліні та порядку. З самого дитинства він мріяв бути командиром десь там, у армії, хоча батьки будучи службовцями бажали своїй дитині зовсім іншого майбутнього. Рішення стати військовим він остаточно прийняв в 8 років після поїздки до родичів в Київ, де вони потрапили на парад присвячений Дню Незалежності. Саме цей парад, де наші військовослужбовці урочисто пройшли в парадній формі по центральній вулиці столиці і дав зрозуміти Миколі, що він хоче у майбутньому...
Неочікуваний вступ до академії
Навчаюсь у Люботинській гімназії, Микола ще з 8 класу почав представляти свою школу на змаганнях по довійськовій підготовці серед юнаків. Хоча "Захист Вітчизни" на той час починали викладати тільки з 10 класу, директор школи, яка дуже любила нашого героя за його наполегливість і старанність, змогла дістати дозвіл комісії на його участь. Микола з першого разу зайняв перші місця за фізичну підготовку, орієнтування на місцевості та збиранню та розбиранню АК-74. Так продовжувалось майже кожен рік , аж до 11 класу. Юнак з кожним роком вдосконалював свої вміння. Дуже добре на ньому відбилось виховання його викладача Захисту Вітчизни Анатолія Олександровича, який був полковником запасу ЗСУ, там мав великий військовий досвід за плечима. Анатолій Олександрович мав лише дві основні риси, які і перебрав собі Микола - добрий але справедливий.
Здобутки на військових змаганнях не пройшли дарма, після закінчення вручень атестатів на останньому дзвінку до нього підійшов невідомий чоловік в формі, який представився Начальником академії Державної прикордонної служби і сказав, що він не перший рік слідкує за досягненнями хлопця і готовий без вступних іспитів прийняти його на навчання. Відповіді Миколи довго очікувати не довелось...
Пробувши літо з батьками, Микола зібравши речі одразу приїхав до академії, після виклику на навчання, саме тут і почалась його військова кар'єра.
Дивовижні успіхи в академії та перший крок у ЗСУ
Академія проходила для вже курсанта Миколи на диво легко , хоча чому на диво , зважаючи на його попередні досягнення, які завжди випереджали його вік. Все керівництво знало Миколу як одного з найкращих курантів за всю історію, його навички адаптуватись у нових умовах, дисципліна та кмітливість завжди допомагали йому. З першого погляду здається ніби все давалось для нього легко, але це все зовсім не так. Жертвою за всі досягнення Миколи, був його час, дорогоцінний час. Коли інші курсанти вихідні та вільний час приділяли собі, гуляли, шукали дівчат. Микола ж був заручений з військовою наукою, недоспані ночі в книжках. Вихідні з батьком замість ставка та рибалки, у його частині… Але все давало свій плід, молодий службовець досконало здав випускні іспити і з досконалою характеристикою від Начальника академії вже через тиждень після закінчення успішно вступив до лав ЗСУ, де його очікувало зовсім нове і неочікуване життя.
Військова служба як зліти та падіння на життєвому шляху
Життя у ЗСУ , нічим не вже не дивувало вже кадрового військовослужбовця Чорновіла. Щоденні тренування, лекції та іноді моральні повчання від старшого складу, Микола здавалося був повністю готовий і загартований до такого життя. Але ніхто не відміняв один, важливий момент... дуже важливий момент - людський фактор.
Склад ЗСУ був надзвичайно великим, чим більше людей, тим більше різних характерів, тим більше різних думок, що на жаль призводить до суперечок. Микола завжди був слухняним, дисциплінованим та тим хто завжди намагався уникнути конфліктів. Завжди брав ініціативу на себе під час критичних ситуацій коли залишався за старшого. Його кар'єрний ріст проходив швидко, але не довго. Одного звичайного дня, під вечір, стоячи на посту АКПП, після тяжкої доставки боєприпасів, до воріт під'їхав чорний бусик. Коли у бусику, відкрилося вікно Микола там побачив генерала і одразу почав відкривати ворота, але генерал там був не один, він провіз з собою бандитів в машині та провіз їх до складу з боєприпасами. На військовій частині тривога...але , у рацію від генерала звучить відбій тривоги. Микола не роздумуючи біжить до складу перевірити ситуацію, а там... бандити спокійно крадуть боєприпаси під наглядом генерала та полковника. Не розгубившись, капрал Чорновіл будучи в підрозділі "Військової служби правопорядку" біжить до свого командира, який зібравши особовий склад ліквідував нападників. Ситуація набула розголосу, генерала зняли і тут почалися зміни в ЗСУ. Після приходу нового генерала, Микола впевненими кроками дійшов до посади керівника навчального корпусу та посади підполковника. Він впевнено і чітко керував особовим складом займаючи цю посаду. Але все добре колись закінчується, на жаль через неправомірні дії людей, на роботу яких він не зміг повпливати, був змушений піти за власним бажанням.
Фінал чи початок, дорога назад чи фатальний крах...
Після того, як Микола Чорновіл покинув лави ЗСУ, він не зміг змиритися з цивільним життям, він починає пробувати себе в чомусь новому, але куди б він не йшов нічого не виходить, він пройшов СБУ та ДКВС, але ніде не зміг залишитись. Микола повернувся додому, перший тиждень було важко, але оговтавшись він зрозумів, що потрібно щось робити. Він стає далекобійником, подорожує по країні, відпочиває у барі у вільний час. "Напевно так все і закінчиться" - зі смиренням подумав Микола, але одного недільного ранку лунає дзвінок від друга у якому прозвучали завітні слова, можливо не так як уже підполковник запасу Чорновіл собі уявляв,але вони прозвучали. Друг по службі повідомив його, що міністерство оборони чекає його на співбесіді на посаду генерала в його рідній частині. І ось Микола стоїть перед воротами ЗСУ, з припорошеною формою в невеличкій сумці та пачкою документів, але з великим багажом військового досвіду та запалом в очах... Та ось він пройшов довгу службу на керівних посадах, змінивши напрямок пройшов вишкіл МВС та отримав досвід роботи в органах законодавчої влади і зараз він звільнився з останнього місця роботи і шукає чогось нового, а що його очікує відомо лише самому Богу...
Микола Чорновіл народився в маленькому селі Люботині Харківської області на сході країни. Батько був кадровим військовим, а мати дільничним інспектором ще тодішньої "міліції". Одразу зрозуміло, що маленький Микола зростав у дисципліні та порядку. З самого дитинства він мріяв бути командиром десь там, у армії, хоча батьки будучи службовцями бажали своїй дитині зовсім іншого майбутнього. Рішення стати військовим він остаточно прийняв в 8 років після поїздки до родичів в Київ, де вони потрапили на парад присвячений Дню Незалежності. Саме цей парад, де наші військовослужбовці урочисто пройшли в парадній формі по центральній вулиці столиці і дав зрозуміти Миколі, що він хоче у майбутньому...
Неочікуваний вступ до академії
Навчаюсь у Люботинській гімназії, Микола ще з 8 класу почав представляти свою школу на змаганнях по довійськовій підготовці серед юнаків. Хоча "Захист Вітчизни" на той час починали викладати тільки з 10 класу, директор школи, яка дуже любила нашого героя за його наполегливість і старанність, змогла дістати дозвіл комісії на його участь. Микола з першого разу зайняв перші місця за фізичну підготовку, орієнтування на місцевості та збиранню та розбиранню АК-74. Так продовжувалось майже кожен рік , аж до 11 класу. Юнак з кожним роком вдосконалював свої вміння. Дуже добре на ньому відбилось виховання його викладача Захисту Вітчизни Анатолія Олександровича, який був полковником запасу ЗСУ, там мав великий військовий досвід за плечима. Анатолій Олександрович мав лише дві основні риси, які і перебрав собі Микола - добрий але справедливий.
Здобутки на військових змаганнях не пройшли дарма, після закінчення вручень атестатів на останньому дзвінку до нього підійшов невідомий чоловік в формі, який представився Начальником академії Державної прикордонної служби і сказав, що він не перший рік слідкує за досягненнями хлопця і готовий без вступних іспитів прийняти його на навчання. Відповіді Миколи довго очікувати не довелось...
Пробувши літо з батьками, Микола зібравши речі одразу приїхав до академії, після виклику на навчання, саме тут і почалась його військова кар'єра.
Дивовижні успіхи в академії та перший крок у ЗСУ
Академія проходила для вже курсанта Миколи на диво легко , хоча чому на диво , зважаючи на його попередні досягнення, які завжди випереджали його вік. Все керівництво знало Миколу як одного з найкращих курантів за всю історію, його навички адаптуватись у нових умовах, дисципліна та кмітливість завжди допомагали йому. З першого погляду здається ніби все давалось для нього легко, але це все зовсім не так. Жертвою за всі досягнення Миколи, був його час, дорогоцінний час. Коли інші курсанти вихідні та вільний час приділяли собі, гуляли, шукали дівчат. Микола ж був заручений з військовою наукою, недоспані ночі в книжках. Вихідні з батьком замість ставка та рибалки, у його частині… Але все давало свій плід, молодий службовець досконало здав випускні іспити і з досконалою характеристикою від Начальника академії вже через тиждень після закінчення успішно вступив до лав ЗСУ, де його очікувало зовсім нове і неочікуване життя.
Військова служба як зліти та падіння на життєвому шляху
Життя у ЗСУ , нічим не вже не дивувало вже кадрового військовослужбовця Чорновіла. Щоденні тренування, лекції та іноді моральні повчання від старшого складу, Микола здавалося був повністю готовий і загартований до такого життя. Але ніхто не відміняв один, важливий момент... дуже важливий момент - людський фактор.
Склад ЗСУ був надзвичайно великим, чим більше людей, тим більше різних характерів, тим більше різних думок, що на жаль призводить до суперечок. Микола завжди був слухняним, дисциплінованим та тим хто завжди намагався уникнути конфліктів. Завжди брав ініціативу на себе під час критичних ситуацій коли залишався за старшого. Його кар'єрний ріст проходив швидко, але не довго. Одного звичайного дня, під вечір, стоячи на посту АКПП, після тяжкої доставки боєприпасів, до воріт під'їхав чорний бусик. Коли у бусику, відкрилося вікно Микола там побачив генерала і одразу почав відкривати ворота, але генерал там був не один, він провіз з собою бандитів в машині та провіз їх до складу з боєприпасами. На військовій частині тривога...але , у рацію від генерала звучить відбій тривоги. Микола не роздумуючи біжить до складу перевірити ситуацію, а там... бандити спокійно крадуть боєприпаси під наглядом генерала та полковника. Не розгубившись, капрал Чорновіл будучи в підрозділі "Військової служби правопорядку" біжить до свого командира, який зібравши особовий склад ліквідував нападників. Ситуація набула розголосу, генерала зняли і тут почалися зміни в ЗСУ. Після приходу нового генерала, Микола впевненими кроками дійшов до посади керівника навчального корпусу та посади підполковника. Він впевнено і чітко керував особовим складом займаючи цю посаду. Але все добре колись закінчується, на жаль через неправомірні дії людей, на роботу яких він не зміг повпливати, був змушений піти за власним бажанням.
Фінал чи початок, дорога назад чи фатальний крах...
Після того, як Микола Чорновіл покинув лави ЗСУ, він не зміг змиритися з цивільним життям, він починає пробувати себе в чомусь новому, але куди б він не йшов нічого не виходить, він пройшов СБУ та ДКВС, але ніде не зміг залишитись. Микола повернувся додому, перший тиждень було важко, але оговтавшись він зрозумів, що потрібно щось робити. Він стає далекобійником, подорожує по країні, відпочиває у барі у вільний час. "Напевно так все і закінчиться" - зі смиренням подумав Микола, але одного недільного ранку лунає дзвінок від друга у якому прозвучали завітні слова, можливо не так як уже підполковник запасу Чорновіл собі уявляв,але вони прозвучали. Друг по службі повідомив його, що міністерство оборони чекає його на співбесіді на посаду генерала в його рідній частині. І ось Микола стоїть перед воротами ЗСУ, з припорошеною формою в невеличкій сумці та пачкою документів, але з великим багажом військового досвіду та запалом в очах... Та ось він пройшов довгу службу на керівних посадах, змінивши напрямок пройшов вишкіл МВС та отримав досвід роботи в органах законодавчої влади і зараз він звільнився з останнього місця роботи і шукає чогось нового, а що його очікує відомо лише самому Богу...
