- Прізвище, ім'я, по батькові: Лизенко Руслан Володимирович
- Дата народження: 17 листопада 1981 року (44 роки)
- Місце народження: Україна, Донецька область, місто Слов'янськ
- Національність: Українців
- Стать: Чоловіча
- Освіта: Вища юридична (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), Вища військова (Національний університет оборони України).
- Сімейний стан: Неодружений
- Характер: Дисциплінований, справедливий, стійкий до стресових ситуацій, стратегічний мислитель, вимогливий керівник, надійний товариш.
У 1998 році, блискуче склавши іспити, Руслан залишив рідний Слов'янськ та переїхав до Харкова, де вступив на юридичний факультет. Навчання давалося йому легко завдяки хорошій пам'яті та залізній посидючості. Навчаючись в університеті, він паралельно проходив підготовку на військовій кафедрі, здобуваючи перші серйозні офіцерські знання та навички тактики. Отримавши диплом магістра права, Руслан не зупинився на досягнутому. Він чудово усвідомлював, що теоретичні знання мають підкріплюватися суворою практикою. Кілька років він працював у правоохоронних органах та провідних юридичних компаніях, де здобув колосальний досвід у сфері судочинства, кримінального та адміністративного права. Проте внутрішній поклик до військової справи нікуди не зник — Руслан продовжував підтримувати ідеальну фізичну форму та регулярно оновлював свої знання з військової стратегії.
Коли над його країною нависла найбільша загроза в її сучасній історії, Руслан не зміг залишатися осторонь. Маючи за плечима вищу юридичну освіту, практичний правоохоронний досвід та офіцерське звання запасу, на початку 2023 року він добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України (ЗСУ). Його направили на один із найгарячіших та найвідповідальніших напрямків фронту, де критично бракувало офіцерів із юридичним мисленням для правильної організації штабної роботи та тактичного командування підрозділами. Завдяки холоднокровності в критичних ситуаціях та вмінню чітко керувати особовим складом, Руслан швидко завоював авторитет серед командування та побратимів. Він пройшов через важкі артилерійські обстріли, планування оборонних операцій та безпосереднє командування підрозділом у складних умовах. За видатні заслуги, стратегічне мислення, збереження життів своїх бійців та успішне виконання бойових завдань у 2023 році Лизенку Руслану було присвоєно чергове військове звання — Капітан ЗСУ.
Цей військовий досвід у поєднанні з його цивільною вищою юридичною освітою став причиною наступного кар'єрного призначення Руслана. Наприкінці 2023 року Верховною Радою України в рамках судової реформи під час воєнного стану було ініційовано створення спеціального тимчасового Окружного суду для розгляду особливих справ військово-цивільного характеру. Державі на чолі цього відомства потрібна була людина з бездоганною репутацією, яка одночасно є магістром права і бойовим офіцером, що розуміє реалії життя на передовій. Як Капітан ЗСУ з глибоким знанням законодавства, Руслан отримав пропозицію від профільного комітету парламенту і очолив цей Окружний суд. На цій посаді він проявив себе як безкомпромісний, чесний та суворий суддя, розглядаючи найскладніші справи військового та цивільного секторів. Усі його рішення базувалися виключно на Конституції України. Проте політична та законодавча арена під час воєнного стану завжди мінлива. Рівно через місяць після призначення Руслана на посаду, на рівні вищого керівництва держави було прийнято рішення про розформування цього скликання Верховної Ради України та повну реорганізацію суміжних комітетів і новостворених експериментальних судів. Внаслідок цього розформування Окружний суд під його керівництвом припинив свою діяльність, а сам Руслан був переведений у розпорядження Кабінету Міністрів для подальшого призначення.
Навички антикризового менеджменту, військової логістики та судового контролю Руслана не могли залишитися без діла в умовах кризи. Уряд оперативно перенаправив його на роботу до Міністерства охорони здоров'я (МОЗ). Розуміючи, що він не є медиком, керівництво довірило йому специфічний та критично важливий сектор — посаду керівника юридично-мобілізаційного департаменту МОЗ. На цій посаді Руслан відповідав за правове забезпечення роботи військово-медичних комісій (ВМК), боротьбу з корупцією у медичній сфері та юридичний супровід закупівлі медикаментів і тактичної медицини для фронту. Робота в міністерстві вимагала повної самовіддачі в режимі 24/7, постійних перевірок та колосального морального навантаження. Віддавши всі сили реформуванню системи та налагодивши прозору роботу департаменту, Руслан відчув серйозне фізичне та психологічне вигорання від кабінетної паперової рутини. Він прийняв вольове рішення — написати заяву за власним бажанням і піти на заслужений короткочасний відпочинок, щоб відновити сили. На кілька місяців він повністю зник з інформаційного поля, повернувся ближче до природи, активно займався спортом та відновлював ментальне здоров'я.
Цей відпочинок повернув Руслану енергію, але цивільне спокійне життя тривало недовго. Під час його відпустки в одному з міст стався сильний ворожий обстріл житлового кварталу. Руслан опинився неподалік і кинувся допомагати витягувати людей з-під завалів ще до приїзду профільних служб. Побачивши роботу рятувальників на власні очі, він чітко усвідомив: його досвід бойового капітана ЗСУ, знання тактики екстремальних ситуацій та вміння керувати людьми під загрозою смерті зараз набагато потрібніші «на землі», ніж у кабінетах міністерства. Чоловік прийняв рішення повернутися на державну службу, але цього разу — до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Завдяки його офіцерському званню Руслана призначили в керівний склад одного з регіональних загонів цивільного захисту. В рядах ДСНС він займався ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, координацією рятувальних операцій у найгарячіших точках, організацією евакуації цивільного населення та розмінуванням територій. Робота пліч-о-пліч з вогнеборцями та рятувальниками остаточно сформувала його як лідера, який знає проблеми кожної державної структури зсередини — від окопу та завалу до суддівського столу та міністерського кабінету.
Саме цей унікальний, всебічний та всеохоплюючий життєвий шлях зробив Руслана ідеальним кандидатом для вищого законодавчого органу країни. Пройшовши вогонь фронту в ЗСУ, суворість судочинства в Окружному суді, масштабну координацію в МОЗ та щоденний порятунок життів у ДСНС, він здобув колосальний досвід управління. Державне керівництво високо оцінило його бекграунд, і наразі Руслан Лизенко тріумфально повернувся до Верховної Ради України (ВРУ). Цього разу він обіймає посаду провідного експерта та координатора у Комітеті з питань національної безпеки, оборони, правопорядку та цивільного захисту. Тепер він координує пряму взаємодію між армією, рятувальниками, судами та медичною сферою, розробляючи законопроєкти, які дійсно працюють на практиці. Руслан знову стоїть біля керма державного управління, готовий вести свій округ та всю країну до стабільності, закону та процвітання
