Схвалено Role Play Біографія | Степан Чорнобаєв

[Степан Чорнобаєв]

Дитинство та юність.​

Народився Степан на весні, у 2000 році, у прекрасний день 20 березня. Мати та батько Степана були звичайні робочі люди. Мама - Галина, бібліотекар у місцевій бібліотеці невеликого СМТ -Запорізьке. Тато Володимир - будівельник, усе життя їздив у інші міста та країни на заробітки. Тому у дитинстві, ще малий Степан мало бачився з татом, та ріс у оточенні мами та бабусі. Ще з дитинства він проявляв кмітливість та розум. Перше слово він сказав у 1,8 років, і цим словом як не дивно було "Мама"

У віці 6 років Степан перший раз заходить у двері своєї школи. Із перших днів він проявляв великий інтерес до навчання та проявляв велику активність у всіх шкільних заходах, конкурсах, олімпіадах. З першого класу він познайомився з двома хлопчиками Єгор, та Вова. Хлопці здружились та завжди були разом, аж до поступлення в універ, але про це пізніше. Степан завжди з великою відповідальністю та серйозністю ставився до того що він мав виконати, що йому поручили. Він був справжнім лідером для свого класу та інших дітей. У 12 років очолив молодшу команду з футболу, та виграв із ними чимало трофеїв. А у 13 років навіть став найкращим бомбардиром на обласному турнірі.

Турнір: На самому початку цього турніру, команда Степан, знала своїх найголовніших суперників із іншої школи, та передиралась із ними ще до початку матчу. На останніх хвилинах матчу Степан забив вирішальний гол, та побіг святкувати до трибуни суперників, його освистали але він не звернув на це увагу. Після матчу Степан з друзями пішли у місцеве кафе де уже були їх конкурентна команда, але вони вирішили лишитись, трохи посидівши Андрій захотів піти у магазинчик сувенірів який був через дорогу. За ним пішли хлопці з команди яку розгромив Степан, та хотіли його відлупцювати, але за нього заступились його друзі. Після цього випадку для Степана появилась нова, одна з найбільших життєвих цінностей - дружба…..

11 клас, останній дзвінок, і ось усі обговорюють куди вони будуть вступати, та яким хочуть бачити своє майбутнє. Степан та його друзі знали, що поступатимуть разом. А поступати вони хотіли до юридичного університету у місті Києві. І ось настав цей день, прийшли результати ЗНО. Майже усі предмети у Степан та друзів були на 180-190 баллів. Ніхто і не сумнівався у школі ці троє завжди показували хороші результати та сумлінно вчились. Після того як вони дізнались свої результати, одразу ж у день коли відкрились заявки у університет, всі троє подали туди заявки. Скажу наперед усі троє поступили.

Університет та служба​

Ось настав цей день, друзі заселились у гуртожиток, пішли на перші пари, та познайомились із новими одногрупниками. Вони одразу влились у колектив та здружились з новими друзями на найближчі пару років. Вони знали що юредчне їм потрібно для того щоб у майбутньому мати легку змогу піти служити на благо країні та допомагати людям. Особливим його навчання не виявилось. Степан не пив не курив, на той час, так що трешових історій як це заведено, у нього з його навчання не лишилось. Успішність у нього як завжи була на високому рівні.

Захист диплому: Прийшов час захищати диплом. Ось він уже стоїть перед дверима - перший. З кабінету виходить один із членів комісії та виводить Степана та починає з ним діалог, у якому коротко намікає на невеликий презент для комісії за те щоб без проблем та лишніх заморочок захистити диплом та вийти з універу одим з найкращих студентів за останні пару років. Степан був готовий до такого, по розказам старшокурсників він знав що така ситуація може бути, тому все своє навчання, він та його батьки відкладали гроші.... Провсяк випадок, так сказати. Він не вагаючись передав "Презент" для комісії, на легкому старті захистив диплом, і тут постало питання куди ж далі

Служба у армії Для того щоб у майбутньому легше було здійснити мрію Степана та друзів, вони вступають у армію, де повинні були відслужити 1.5 року. На службі вони надавали велику перевагу фізичному стану, та психологічному. Роковий день: На 7ий місяць служби, стається невчасний випадок, у наслідок несправності гідравлічних домкратів, на Вову упав служебний грузовик.... Він помер на місті. Дальше служба проходила монотонно та сіро, вони просто виконували свої обов'язки, до самого кінця свого "Сроку" як це називав Степан. Після закінчення служби у армії Степан вступає у ДКВС де його шляхи із Єгором розходяться. Той так і не оправився від втрати найближчого друга, та став працювати у офісі юристом. Так і проводив більшість свого життя... У офісі.

Смерть батька, та грошові проблеми сім'ї​

У віці 61 року із життя після довгої боротьби з раком відходить батько Степана. Той одразу після похорону, бере маму жити до себе, та старається повністю утримувати її, так як вона дуже тяжко переживає смерть свого чоловіка. Її звільняють з роботи, а зарплати Степана на обійманій ним посаді невистачає та він вирішує взяти Кридит на 2 роки.

Декілька місяців після смерті батька, ситуація майже внормувалась. Степан зрозумів, що люди готові давати хороші "Подяки" за чистоту у своєму ділі. Тому він почав брати невеликі хабарі, щоб не було дуже небезпечно. Він купив свою першу машину, та зробив ремонт у квартирі, гроші почали появлятись та зростати

Роки служби та велика продуктивність Степану дали про себе знати, він тепер займався керуванням охорони. І ось на його ж день народження до його кабінету заходять декілька людей, з кейсом в руках. Після короткої розмови Степан зрозумів що може заробити непогані гроші, він вагався але все таки взяв сумму.... 100.000 $

Сьогодення​

На данний момент, Степан успішний працівник ДКВС. Він добре виконує свою роботу, а також добре заробляє....

Дослужився він до Ст.Лейтенанта, Купив собі невеликий магазин, та прекрасно живе уже віддільно на новій квартирі у центрі міста.

 

[Ніка Адамс]

Дитинство та юність.​

Народився Степан на весні, у 2000 році, у прекрасний день 20 березня. Мати та батько Степана були звичайні робочі люди. Мама - Галина, бібліотекар у місцевій бібліотеці невеликого СМТ -Запорізьке. Тато Володимир - будівельник, усе життя їздив у інші міста та країни на заробітки. Тому у дитинстві, ще малий Степан мало бачився з татом, та ріс у оточенні мами та бабусі. Ще з дитинства він проявляв кмітливість та розум. Перше слово він сказав у 1,8 років, і цим словом як не дивно було "Мама"

У віці 6 років Степан перший раз заходить у двері своєї школи. Із перших днів він проявляв великий інтерес до навчання та проявляв велику активність у всіх шкільних заходах, конкурсах, олімпіадах. З першого класу він познайомився з двома хлопчиками Єгор, та Вова. Хлопці здружились та завжди були разом, аж до поступлення в універ, але про це пізніше. Степан завжди з великою відповідальністю та серйозністю ставився до того що він мав виконати, що йому поручили. Він був справжнім лідером для свого класу та інших дітей. У 12 років очолив молодшу команду з футболу, та виграв із ними чимало трофеїв. А у 13 років навіть став найкращим бомбардиром на обласному турнірі.

Турнір: На самому початку цього турніру, команда Степан, знала своїх найголовніших суперників із іншої школи, та передиралась із ними ще до початку матчу. На останніх хвилинах матчу Степан забив вирішальний гол, та побіг святкувати до трибуни суперників, його освистали але він не звернув на це увагу. Після матчу Степан з друзями пішли у місцеве кафе де уже були їх конкурентна команда, але вони вирішили лишитись, трохи посидівши Андрій захотів піти у магазинчик сувенірів який був через дорогу. За ним пішли хлопці з команди яку розгромив Степан, та хотіли його відлупцювати, але за нього заступились його друзі. Після цього випадку для Степана появилась нова, одна з найбільших життєвих цінностей - дружба…..

11 клас, останній дзвінок, і ось усі обговорюють куди вони будуть вступати, та яким хочуть бачити своє майбутнє. Степан та його друзі знали, що поступатимуть разом. А поступати вони хотіли до юридичного університету у місті Києві. І ось настав цей день, прийшли результати ЗНО. Майже усі предмети у Степан та друзів були на 180-190 баллів. Ніхто і не сумнівався у школі ці троє завжди показували хороші результати та сумлінно вчились. Після того як вони дізнались свої результати, одразу ж у день коли відкрились заявки у університет, всі троє подали туди заявки. Скажу наперед усі троє поступили.

Університет та служба​

Ось настав цей день, друзі заселились у гуртожиток, пішли на перші пари, та познайомились із новими одногрупниками. Вони одразу влились у колектив та здружились з новими друзями на найближчі пару років. Вони знали що юредчне їм потрібно для того щоб у майбутньому мати легку змогу піти служити на благо країні та допомагати людям. Особливим його навчання не виявилось. Степан не пив не курив, на той час, так що трешових історій як це заведено, у нього з його навчання не лишилось. Успішність у нього як завжи була на високому рівні.

Захист диплому: Прийшов час захищати диплом. Ось він уже стоїть перед дверима - перший. З кабінету виходить один із членів комісії та виводить Степана та починає з ним діалог, у якому коротко намікає на невеликий презент для комісії за те щоб без проблем та лишніх заморочок захистити диплом та вийти з універу одим з найкращих студентів за останні пару років. Степан був готовий до такого, по розказам старшокурсників він знав що така ситуація може бути, тому все своє навчання, він та його батьки відкладали гроші.... Провсяк випадок, так сказати. Він не вагаючись передав "Презент" для комісії, на легкому старті захистив диплом, і тут постало питання куди ж далі

Служба у армії Для того щоб у майбутньому легше було здійснити мрію Степана та друзів, вони вступають у армію, де повинні були відслужити 1.5 року. На службі вони надавали велику перевагу фізичному стану, та психологічному. Роковий день: На 7ий місяць служби, стається невчасний випадок, у наслідок несправності гідравлічних домкратів, на Вову упав служебний грузовик.... Він помер на місті. Дальше служба проходила монотонно та сіро, вони просто виконували свої обов'язки, до самого кінця свого "Сроку" як це називав Степан. Після закінчення служби у армії Степан вступає у ДКВС де його шляхи із Єгором розходяться. Той так і не оправився від втрати найближчого друга, та став працювати у офісі юристом. Так і проводив більшість свого життя... У офісі.

Смерть батька, та грошові проблеми сім'ї​

У віці 61 року із життя після довгої боротьби з раком відходить батько Степана. Той одразу після похорону, бере маму жити до себе, та старається повністю утримувати її, так як вона дуже тяжко переживає смерть свого чоловіка. Її звільняють з роботи, а зарплати Степана на обійманій ним посаді невистачає та він вирішує взяти Кридит на 2 роки.

Декілька місяців після смерті батька, ситуація майже внормувалась. Степан зрозумів, що люди готові давати хороші "Подяки" за чистоту у своєму ділі. Тому він почав брати невеликі хабарі, щоб не було дуже небезпечно. Він купив свою першу машину, та зробив ремонт у квартирі, гроші почали появлятись та зростати

Роки служби та велика продуктивність Степану дали про себе знати, він тепер займався керуванням охорони. І ось на його ж день народження до його кабінету заходять декілька людей, з кейсом в руках. Після короткої розмови Степан зрозумів що може заробити непогані гроші, він вагався але все таки взяв сумму.... 100.000 $

Сьогодення​

На данний момент, Степан успішний працівник ДКВС. Він добре виконує свою роботу, а також добре заробляє....

Дослужився він до Ст.Лейтенанта, Купив собі невеликий магазин, та прекрасно живе уже віддільно на новій квартирі у центрі міста.

Вітаю!
Біографія складена чудово.
Гарно розкритий персонаж.

СХВАЛЕНО!


​