Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Альварез Тарасік Максимович
Стать: Чоловіча
Мати - Мараічка Герас
Батько - Максим Герас
Зріст та вага: Зріст - 185 см; Вага - 80 кг.
Дата народження: 25.03.1991
Вік: 32 роки
Місце народження: Україна, Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: Комп'ютерні ігри.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Синій
Зачіска: Коротка, Темна.
Відмітні знаки: Татуювання на лівій руці "Tsrasik". Татуювання на правій руці біля кінцівок "25.03.1991".
Батьки
Батько - Максим Герас. Народився п'ятого травня 1969 року у місті Київ на оболоні. Закінчив Київський ліцей номер 157 з відзнакою, потім навчався в військовій академії імені Григорія Густіліна у місті Київ закінчив з відзнаками, прослужив в національній поліції України та за досягнення в державному бюро розслідувань був підвищений на посаду Підполковника національної міліції України. Стать: Чоловіча
Мати - Мараічка Герас
Батько - Максим Герас
Зріст та вага: Зріст - 185 см; Вага - 80 кг.
Дата народження: 25.03.1991
Вік: 32 роки
Місце народження: Україна, Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: Комп'ютерні ігри.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Синій
Зачіска: Коротка, Темна.
Відмітні знаки: Татуювання на лівій руці "Tsrasik". Татуювання на правій руці біля кінцівок "25.03.1991".
Батьки
Мати - Марічка Порічка. Народилася шостого лютого 1971 року у місті Дніпро. Закінчила школу номер 57 2-3 супінів, після закінчення навчалася в "ДНУ" Дніпровський Національний Університет. Після закінчення якого вона поїхала в Київ будувати кар'єру.
На вулиці дев'яності, злочинність на кожному кроці, і ось Марічка приїжджає до Києва потягом номер 278, рейс - Симферопіль - Ялта - Маріуполь - Бердянськ - Херсон - Дніпро - Кам'янське - Полтава - Харків - Київ. І ось на годиннику 16:52 Марічка виходить з потяга на головний вокзал країни "Київ-Пас", піднімається в вокзал. До неї підходить чоловік, приставляється Степаном, не високого росту, з вусами, довгим волоссям та пропонує квартиру на правому березі Києва, не поодалік від метро "Арсенальна" у ново будові, всього за 120 гривень в місяць, у Марічки при собі 200 гривень, та вона погоджується. Лютезний чоловік виводить її з центрального вокзалу, садить до себе в автівку, та прямують до квартири. По дорозі, не поодалік від проспекту "Перемоги" авто зупиняється, в під'їздах старих, на пів розвалених будівлях, з автомобіля виходить Степан ласкаво бере Марічку за руку та різким рухом дістає пістолет, наставляє на молоду без помічну дівчину, робить один постріл в гору, та каже:
- Дістала всі Кошти та поклала на підлогу швидко!
- Добре, Добре
В Марічки котяться сльози по обвичу, вона дістає свої останні 184 гривні хоча знає що в неї залишається ще 16.
- Ось, все що є.
- Не вірю!
- Правда, Правда, все що є.
- Чорт забирай, діставай все з валізи! Швидко!
Марічка викинула все з валізи на асфальт.
- Значить так, ти залишаєшся тут, надай бог, в якусь Міліцію підеш, тобі гаплик, Поняла?
- Так, так. Я все зрозуміла.
Степан поїхав з коштами та деякими речами з валізи.
- Чорт, яка ж я? Як я могла на це повитись?
Промовила Марічка.
Марічка вирушила до головного управління Міліції Печерського району, з словами "Я не місцева, підкажіть як дістатися до Міліції? Одна добра особа їй допомогла.
І ось перша зустріч майбутніх батьків.
- Доброго дня, ви така неймовірна, що вас змусило прибути до міліції? Спитав Максим.
- Та тут таке... Відповіла Марічка
- Що? Що у вас сталося?
- Мене пограбували, його звати Степан. Він викрав мої гроші, ось тільки 16 гривень є.
- Цікаво, к взагалі можна таку гарну дівчину пограбувати?
- Ви працювати будете? У мене таке лихо.
- Так ходіть сюди.
- Сідайте, розповідайте що сталося.
- Та що там сталося, Степан, не високого росту, з вусами, довгим волоссям, запропонував квартиру, та я й погодилася
- Ага
- Вивіз мене, викрав все, всі гроші.
- Зрозуміло, звичайний бандит, а не Степан. Не дивно якщо він взагалі Борис.
Після того як написали заяву, Максим запитав, чи вільна Марічка в вечері. Марічка відповіла, що так, їй не було куди йти, без грошей, телефона, серед Києва. І ось Максим запропонував випити кави в кав'ярні "Тарасьониш". Там і стався перший поцілунок, та кохання з першого погляду.
І ось щасливий Максим та Марічка прокидаються в одному лішку в максим вдома.
Проходить два місяці відносин, та Марічка розуміє, що вона вагітна. Щаслива біжить до Максима та каже йому що вагітна, щасливий майбутній батько на третій день після новини запрошує Марічку прогулятися набережною Києва по під Дніпро, та робить Марічці пропозицію руки і серця, уже за три тижні у Марічки та Максима було файне та гучне весілля.
[II] Народження та дитинство
На вулиці весна, десята ранку, двадцять п'яте березня 1991 року. Чутно гучний крик, біля пологового будинку номер 5 міста Київ, це був Тарасік та його перший крик. Тарасік народився: ріст - двадцять сантиметрів, вага - два кілограма двісті грам. Вся сім'я зібралася в Києві у трьох кімнатній квартирі на Печерську, всі святкували народження дитини в сім'ї. Тарасіку один рік, його батька переводять за наказом президента України в Службу Безпеки України, за досягнення в Міліції, на посаду Полковника. У три роки майбутню легенду приводять в садок номер 17 міста Київ.
Ось настав цей відповідальний момент для батьків Тарасіка, його перший дзвоник в дворі Ліцею номер 157 міста Київ. Тогож закладу де навчався батько - Максим Герас. Перша вчителька Тарасіка стала Лариса Григорівна. В Тарасіка з'явився кращий друг Григорій Жолудь з перших днів навчання.
[III] Підліткове життя
Ось Тарасік закінчує сьомий клас, разом з кращим другом Григорій Жолудь. Вони з Грішою були ще ті бешкетники, правда відмінники. І ось почалися літні канікули, на вулиці 2002 рік. Гріша та Тарасік їдуть в літній табір куди їх відпарив батько Максим, табір знаходився в Ялті, Крим, неподалік від моря. Табір "Артек", там були дуже жахливі вожаті, так як Гріша був з доволі багатої сім'ї та Тарасік також з доволі забезпеченої сім'ї у них були телефони та кошти, телефони на початку забрали вожаті. Кошти періодично також забирали у них. І ось вони обговорили план втечі, з табору. Настала ніч 2002 року 18 червня Тарасік з Грішою, взяли свої телефони непомітно в вожатих, та втекли з табору. На наступний ранок в Таборі тривого пропало дві дитини, викликали їхніх батьків до табору. Максим приїхав з пошуковою групою до "Артеку". Максим сказав директору табору.
- Якщо з моїм сином, або Грішою щось станится. Будиш на нарах жити! Поняв?
- Так, так. Я все зрозумів.
Поки тривала пошукова операція, Тарасік з Грішою добралися Маріуполя попуткою.
Потім сіли на потяг та рейсом номер 278,Симферопіль - Ялта - Маріуполь - Бердянськ - Херсон - Дніпро - Кам'янське - Полтава - Харків - Київ. Добралися Київ- Пасажирського
де зловили таксі та приїхали до дому. Там в сальзах мати Марічка Порічка обняла дітей та сповістила про це Максима. По прибутті Максима в столицю він кинувся до дітей, обняв їх та так насварив. Потім діти розповіли Максиму, що сталося в таборі той сказав " Та я їх засаджу". Згодом відбувся суд в результаті якого виплатили компенсацію та
закрили табір. За три роки після цього Гріша з Тарасом закінчили школу з відзнаками.
[IV] Доросле життя
[V] Наші часи
24 лютого 2022 року розпочалася війна, Тарасік пішов на фронт військовим медиком, був серйозно поранений та довго знаходився в госпіталі, після чого звільнився з МОЗу за власним бажанням, закінчив поліцейську академію працював в поліції, та за наказом Міністра Внутрішніх Справ України був підвищений на посаду Майора національної поліції України міста Київ. Нажаль Гріша в розмінуваннях під Києвом підірвався на міні та його не врятували. Батька Тарасіка було вбито під час де окупації Бучі. Тарасік сумує за батьком та другом. Наразі він проживає з мамою та вже три місяці займає посаду Майора НПУ міста Київ.
P.S Далі Буде....
Останнє редагування:
