Народження:
Михайло Морріс народився 7 липня 2000 року в чудовому місті Київ. Сім'я Михайда не була багатою, але забезпеченою. Він був не єдиною дитиною в сім'ї. Батько, Стенлі Морріс, був працівником в Національній Поліції України, а мати, Світлана Морріс, була вчителькою у початкових класах. Михайло пішов до дитячого садочка, де знайшов багато нових друзів. Михайло був дуже чемним та вихованим і сподобався вихователям. Одного разу, коли Михайлу було 3 роки, сталася цікава історія... У той день був дуже сильний дощ, він йшов разом зі своєю мамою з садочка, з гучного звука дощу, було ледве чути гавкання маленького цуценя, Михайло потягнув маму за руку, він дуже хотів подивитися звідки та від кого йде цей звук, мама Михайла нехотя пішла за ним. Коли вони прийшли, перед ними з'явився маленький брудний клубок шерсті, він лежав у багнюці та калюжі, Михайло підібрав його на руки, мама звісно не хотіла, щоб вдома була ще одна собака , але їй стало так шкода його, тому вона змирилась... Михайло назвав свого нового друга "Барон" , з того дня це був ще один найкращий друг Михайла!
Шкільні та підліткові роки:
Михайло пішов до школи у віці шість років. Його улюбленим предметом була фізична культура, і він мав чудову фізичну підготовку. В першому класі Михайло тільки звик до шкільного життя, тому вчитися та знайомитися з однолітками було непросто. Але з часом він звик до рутини та знайшов друзів, з якими проводив час. Літом він їздив до бабусі в село і проводив час, купаючись в озері та граючись з тваринами.
Подія, яка перевернула життя:
Коли Михайлу виповнилося 14 років, сталася жахлива подія. Весняні канікули батьки Михайла були на роботі, а сам він лежав у ліжку. Його собака, Барон, тихо спав біля нього, але Михайла злякав грохіт та шум у дворі. Він швидко виліз з ліжка та побачив двох озброєних бандитів у дворі. Барон почав гавкати та атакувати одного з них. Бандит відкинув собаку та спрямував на Михайла пістолет. У жаху, Михайло вдарив бандита в око, але був схоплений. За долі секунд вдалося втекти від бандитів. Поки бандит оговтався від удару в око.
Михайло біг до сусідів та викликав поліцію. Поліція прибула швидко, і бандити втекли, не встигши вкрасти нічого цінного. Михайло був сумний та злий, але зрозумів, що головне – він врятував своє життя та викликав допомогу для Барона. Втративши свого вірного друга, він вирішив встановити пам'ятник Барону у дворі. Помер Барон через те, що в нього стрельнули та лікарі не встигли спасти собаку
Барон був дуже чудовою собакою, і Михайло завжди буде пам'ятати його відвагу та відданість.
Університет та робота
Михайло пішов в університет на юридичний факультет і провчився там 3 роки. Після закінчення він пішов на співбесіду до мерії міста Харкова та став адвокатом. За ці роки Михайло думав, як помститися бандитам за "Барона". Він досі дуже сумував за Бароном і не міг змиритися з його втратою, але продовжував шукати їх, хоча не було жодних слідів – ні обличчя бандитів, ні відбитків пальців, абсолютно нічого!
Михайло був дуже успішним адвокатом і вигравав більшість справ, але робота в мерії йому не дуже подобалася. Він довго думав, куди йому податися далі, і вибрав свій шлях – він вирішив піти в Службу Безпеки України. В школі його улюбленим предметом була фізкультура, і в підлітковому віці він грав у волейбол і футбол, тому фізична підготовка у нього була на висоті, а освіта відповідала вимогам.
З мерії він пішов за власним бажанням.
Сьогодення
Після того, як він покинув мерію, вирішив не одразу йти до Служби Безпеки України, а трохи відпочити. В перший день Михайло пішов у бар. Там він замовив свій улюблений коктейль і спокійно пив його в кутку бару. Людей було не багато, деякі вже збирались йти, але була дуже голосна компанія, яка сиділа за одним столом від Михайла.
Він не звертав уваги на них, але почув, про що вони розмовляли.
Вони говорили про одну справу: двоє людей із цієї компанії розповідали історію, як вони вломилися у дім до якогось хлопця, вбили його собаку і майже пограбували будинок. Михайло згадав цю картину, різко повернувся вліво і подивився на цих двох. Вони теж подивилися на нього. З дитинства у Михайла була дуже розвинута зорова пам'ять, і він дуже добре їх запам'ятав. Не допиваючи свій коктейль, Михайло вийшов з бару і швидким кроком пішов додому, навіть не роздягаючись.
Михайло сів за стіл, взяв олівці, включив лампу та почав малювати фотороботи цих бандитів. Він вирішив відкласти свій відпочинок на потім і, не довго думаючи, пішов влаштовуватися на роботу до Служби Безпеки України. Він склав відповідні норми та тести і успішно вступив до лав СБУ. Для нього робота не була головною метою, головне – помста!
На наступний день, не залишаючи форму, він пішов до того самого бару і знову зустрів тих бандитів. Він підсів до них за столик і, розмовляючи, прикріпив до одного з бандитів маячок, який відстежує їх місцезнаходження. Михайло вийшов з бару та вирушив у ввіділок!
Він надів форму з балаклавою, взяв зброю зі складу та поїхав на місце, яке показував маячок. Поїхав він на тонованому автомобілі. Він побачив, як двоє чоловіків просто йшли вулицею і розмовляли. Михайло, думаючи в голові, сказав про себе: "Так! Це вони!". Він тихо вийшов з машини та підібрав цеглину, яка лежала на дорозі. Сильний удар по голові, і перший чоловік впав, а потім другий. Ледве перетягнувши їх до багажника, Влад вивіз їх до лісу. Вони були зв'язані з кляпом у роті та мішком на голові. Він підкинув їм наркотики, які він взяв в одного близького наркомана.
Під дулом автомата, Михайло змусив їх зізнатися та просити про вибачення за свої злочини. Після цього він повіз їх до відділку, де надали їм багато статей, навіть тих, яких вони не робили. На прохання викликати адвоката він навіть не звертав уваги. Бандити отримали за своє та сіли на двадцять п'ять років. Саме така доля привела Михайла Шухевича до статусу так званого "Поганого Копа". Він не викликає адвоката, підкидає наркотики, має дуже гарну зорову пам'ять, є сильним бійцем і добре малює фотороботи – для нього це не проблема.
Характер
Михайло - це харизматична, але дуже агресивна особистість. Його внутрішній світ переповнений гнівом, роздратуванням та незадоволеністю. Він став дуже жорстким і не має терпіння до інших, що дозволяє йому хамити та домінувати над будь-ким, хто стає на його шляху.
Михайло використовує агресію як засіб контролю та залякування. Він не соромиться висловлювати загрози і вимагати взятки від інших, використовуючи своє впливове становище у світі криміналу.
Спілкування та співпраця з бандитами стала для Михайло звичайним явищем, адже він став одним з них. Він вміє встановлювати контакти та налагоджувати зв'язки в кримінальному світі, знаходячи спільну мову з іншими злочинцями. Він став експертом у брехні та маніпуляціях, що допомагає йому обманювати та контролювати оточуючих.
Його життя в кримінальному середовищі
Часом він переживає короткі моменти роздумів про свої минулі мрії та амбіції, але відразу ж переключається на агресивний та безсердечний стиль поведінки. Він переконаний, що це єдиний шлях виживання у безжальному світі криміналу, де влада, гроші та сила є головними пріоритетами.
Часом він переживає короткі моменти роздумів про свої минулі мрії та амбіції, але відразу ж переключається на агресивний та безсердечний стиль поведінки. Він переконаний, що це єдиний шлях виживання у безжальному світі криміналу, де влада, гроші та сила є головними пріоритетами.
Михайло Морріс народився 7 липня 2000 року в чудовому місті Київ. Сім'я Михайда не була багатою, але забезпеченою. Він був не єдиною дитиною в сім'ї. Батько, Стенлі Морріс, був працівником в Національній Поліції України, а мати, Світлана Морріс, була вчителькою у початкових класах. Михайло пішов до дитячого садочка, де знайшов багато нових друзів. Михайло був дуже чемним та вихованим і сподобався вихователям. Одного разу, коли Михайлу було 3 роки, сталася цікава історія... У той день був дуже сильний дощ, він йшов разом зі своєю мамою з садочка, з гучного звука дощу, було ледве чути гавкання маленького цуценя, Михайло потягнув маму за руку, він дуже хотів подивитися звідки та від кого йде цей звук, мама Михайла нехотя пішла за ним. Коли вони прийшли, перед ними з'явився маленький брудний клубок шерсті, він лежав у багнюці та калюжі, Михайло підібрав його на руки, мама звісно не хотіла, щоб вдома була ще одна собака , але їй стало так шкода його, тому вона змирилась... Михайло назвав свого нового друга "Барон" , з того дня це був ще один найкращий друг Михайла!
Шкільні та підліткові роки:
Михайло пішов до школи у віці шість років. Його улюбленим предметом була фізична культура, і він мав чудову фізичну підготовку. В першому класі Михайло тільки звик до шкільного життя, тому вчитися та знайомитися з однолітками було непросто. Але з часом він звик до рутини та знайшов друзів, з якими проводив час. Літом він їздив до бабусі в село і проводив час, купаючись в озері та граючись з тваринами.
Подія, яка перевернула життя:
Коли Михайлу виповнилося 14 років, сталася жахлива подія. Весняні канікули батьки Михайла були на роботі, а сам він лежав у ліжку. Його собака, Барон, тихо спав біля нього, але Михайла злякав грохіт та шум у дворі. Він швидко виліз з ліжка та побачив двох озброєних бандитів у дворі. Барон почав гавкати та атакувати одного з них. Бандит відкинув собаку та спрямував на Михайла пістолет. У жаху, Михайло вдарив бандита в око, але був схоплений. За долі секунд вдалося втекти від бандитів. Поки бандит оговтався від удару в око.
Михайло біг до сусідів та викликав поліцію. Поліція прибула швидко, і бандити втекли, не встигши вкрасти нічого цінного. Михайло був сумний та злий, але зрозумів, що головне – він врятував своє життя та викликав допомогу для Барона. Втративши свого вірного друга, він вирішив встановити пам'ятник Барону у дворі. Помер Барон через те, що в нього стрельнули та лікарі не встигли спасти собаку
Барон був дуже чудовою собакою, і Михайло завжди буде пам'ятати його відвагу та відданість.
Університет та робота
Михайло пішов в університет на юридичний факультет і провчився там 3 роки. Після закінчення він пішов на співбесіду до мерії міста Харкова та став адвокатом. За ці роки Михайло думав, як помститися бандитам за "Барона". Він досі дуже сумував за Бароном і не міг змиритися з його втратою, але продовжував шукати їх, хоча не було жодних слідів – ні обличчя бандитів, ні відбитків пальців, абсолютно нічого!
Михайло був дуже успішним адвокатом і вигравав більшість справ, але робота в мерії йому не дуже подобалася. Він довго думав, куди йому податися далі, і вибрав свій шлях – він вирішив піти в Службу Безпеки України. В школі його улюбленим предметом була фізкультура, і в підлітковому віці він грав у волейбол і футбол, тому фізична підготовка у нього була на висоті, а освіта відповідала вимогам.
З мерії він пішов за власним бажанням.
Сьогодення
Після того, як він покинув мерію, вирішив не одразу йти до Служби Безпеки України, а трохи відпочити. В перший день Михайло пішов у бар. Там він замовив свій улюблений коктейль і спокійно пив його в кутку бару. Людей було не багато, деякі вже збирались йти, але була дуже голосна компанія, яка сиділа за одним столом від Михайла.
Він не звертав уваги на них, але почув, про що вони розмовляли.
Вони говорили про одну справу: двоє людей із цієї компанії розповідали історію, як вони вломилися у дім до якогось хлопця, вбили його собаку і майже пограбували будинок. Михайло згадав цю картину, різко повернувся вліво і подивився на цих двох. Вони теж подивилися на нього. З дитинства у Михайла була дуже розвинута зорова пам'ять, і він дуже добре їх запам'ятав. Не допиваючи свій коктейль, Михайло вийшов з бару і швидким кроком пішов додому, навіть не роздягаючись.
Михайло сів за стіл, взяв олівці, включив лампу та почав малювати фотороботи цих бандитів. Він вирішив відкласти свій відпочинок на потім і, не довго думаючи, пішов влаштовуватися на роботу до Служби Безпеки України. Він склав відповідні норми та тести і успішно вступив до лав СБУ. Для нього робота не була головною метою, головне – помста!
На наступний день, не залишаючи форму, він пішов до того самого бару і знову зустрів тих бандитів. Він підсів до них за столик і, розмовляючи, прикріпив до одного з бандитів маячок, який відстежує їх місцезнаходження. Михайло вийшов з бару та вирушив у ввіділок!
Він надів форму з балаклавою, взяв зброю зі складу та поїхав на місце, яке показував маячок. Поїхав він на тонованому автомобілі. Він побачив, як двоє чоловіків просто йшли вулицею і розмовляли. Михайло, думаючи в голові, сказав про себе: "Так! Це вони!". Він тихо вийшов з машини та підібрав цеглину, яка лежала на дорозі. Сильний удар по голові, і перший чоловік впав, а потім другий. Ледве перетягнувши їх до багажника, Влад вивіз їх до лісу. Вони були зв'язані з кляпом у роті та мішком на голові. Він підкинув їм наркотики, які він взяв в одного близького наркомана.
Під дулом автомата, Михайло змусив їх зізнатися та просити про вибачення за свої злочини. Після цього він повіз їх до відділку, де надали їм багато статей, навіть тих, яких вони не робили. На прохання викликати адвоката він навіть не звертав уваги. Бандити отримали за своє та сіли на двадцять п'ять років. Саме така доля привела Михайла Шухевича до статусу так званого "Поганого Копа". Він не викликає адвоката, підкидає наркотики, має дуже гарну зорову пам'ять, є сильним бійцем і добре малює фотороботи – для нього це не проблема.
Характер
Михайло - це харизматична, але дуже агресивна особистість. Його внутрішній світ переповнений гнівом, роздратуванням та незадоволеністю. Він став дуже жорстким і не має терпіння до інших, що дозволяє йому хамити та домінувати над будь-ким, хто стає на його шляху.
Михайло використовує агресію як засіб контролю та залякування. Він не соромиться висловлювати загрози і вимагати взятки від інших, використовуючи своє впливове становище у світі криміналу.
Спілкування та співпраця з бандитами стала для Михайло звичайним явищем, адже він став одним з них. Він вміє встановлювати контакти та налагоджувати зв'язки в кримінальному світі, знаходячи спільну мову з іншими злочинцями. Він став експертом у брехні та маніпуляціях, що допомагає йому обманювати та контролювати оточуючих.
Його життя в кримінальному середовищі
Часом він переживає короткі моменти роздумів про свої минулі мрії та амбіції, але відразу ж переключається на агресивний та безсердечний стиль поведінки. Він переконаний, що це єдиний шлях виживання у безжальному світі криміналу, де влада, гроші та сила є головними пріоритетами.
Часом він переживає короткі моменти роздумів про свої минулі мрії та амбіції, але відразу ж переключається на агресивний та безсердечний стиль поведінки. Він переконаний, що це єдиний шлях виживання у безжальному світі криміналу, де влада, гроші та сила є головними пріоритетами.
