Дитинство
Вова народився 7 квітня 2000 року у прекрасному місті Київ. Він був не з бідної та і не з багатої сім'ї, дідусь був Полковником міліції ще в 1987 році, бабуся медиком, а мати майором поліції, хоча йому давали усе що він хотів, але пропри усе іноді йому відмовляли та він розчаровувася, хоча він розумів що його родина не купається в грошах. Був він трохи упертий, але через свій характер досягав багато цілей. ДІтвора тягнулася за ним і батьки почали помічати це, його лідерські якості. Через це, як Вова підросте вирішили віддати його до юридичного ліцею, щоб в подальшому він пішов по стопам мати, і став поліцейським, зайнявши керівну посаду. Батьки закладати в своєму сині любов працювати, допомагати, та не слухати інших окрім рідних.
Юнацтво [II]
Минали роки, наш деколи маленький хлопчик змужнів та став вже зовсім юнаком. Вова активно приймав участь в спортивній діяльності. Хлопець дуже полюбляв зброю, особливо коли в школі проводили уроки по зброї, він збирав та розбирав автомт швидше усіх в класі. Можна навіть сказати, що це його міні-хоббі. Вечорами він переглядав книжок де знаходив якісь згадки про зброю. Його життя проходило стабільно, він чітко знав куди зробити наступний крок і в яку сферу буде прагнути потрапити. Звичайно ця стабільність могла продовжуватись ще дуже довго якби не одно но... "Но", яке в раз перевернуло життя сотні тисяч людей. Почалась Війна...
Продовження життя під час війни [III]
6 квітня 2014 року терористичні організації почали активні дії на території батьківщини хлопця. На той час ще неповнолітній Вова, зі спробою піти до військомату боронити свою країну йому відмовили так як він не повнолітній, але його сім'я планувала переїхати у Харків і він придумав план. Так він написав у своєму особистому щоденнику "Коли я переїду в Харків, Я візьму автомат діда та тихенько поїду у Донецьк" саме такі його плани були до самого переїзду, але коли вони переїхали в інше місто він знайшов собі перше кохання, її звали Діана. Після переїзду вони почали зустрічатися, саме тоді він зробив перший важливий крок у своєму житті. 7 квітня 2018 року, коли вже 4 роки іде війна в країні у Вови настає день народження, вже його дівчина Діана його вітає, уся його сім'я вітає Вову з днем народження, але тепер йому виповнилося 18 років, тобто повноліття. Саме в тей момент замість того щоб святкувати день народження він пішов до військомату та його допустили. Вже 10 квітня він виїхав на фронт. По дорозі він познайомився з двома хлопцями однолітками з ним, їх звали Влад та Максим. Як вони прибули на фронт їх поселили в одну казарму. Через 2 дні о 3:00 ночі почалася контр-атака зі сторони ворога. Авіа-удари, наступ з цим усим справлявся 46-ий ОШБ "Донбас", Вова збив 3 літаки ворога та зробив своє перше вбивство, вбивство ворога. Він не розумів що він перший раз в житті вбив людину, хоча яка сама вбила багато людей. Поки він задумався ворог заїхав на танку та почав усіх розстрілювати. Вова не зрозумівши усю серйозність ситуації продовжив сидіта на тому є самому місці, але вже стрідяючи по танку. В один момент танк стрільнув біля нього і він отримав контузію. Пару ударів по щокам, крики бійців, але це вже не важливо, хлопець заплющив очі та втратив свідомість. Всеж таки 46 ОШБ відбив контр-атаку ворога, але з пораненими та вбитими. Влад та Макс були нажаль вбиті кулями ворога. Вова залишився в живих, але отримав тяжку контузію, та декілька поранень. Після чого його відправили з фронту назад додому і без допуска на війну, але жада до помсти його не покидала...
Нове життя [VI]
2020 рік, після тяжкої контузії на війні він починає працювати поліцейським в Головному Слідчому Управлінні МВС України в м. Києві. Від хлопця не залишилося ні каплі радості в його житті, бо його дівчина була вбита під літаком ворога, жадающий помсти цим виродкам за своїх друзів, за свою дівчину і перш за все за своє втрачене можливе майбутне в рідному місті. Одразу ж після госпіталізації, голові ГСУ приглянувся Вова. Так як у нього була юридична освіта, голові ГСУ вдалося влаштувати хлопця до себе в управління практикантом, так як дороги додому вже не було, хлопець втратив як рідних так і дім. Побачивши знання хлопця у командування і тягу до роботи, голова ГСУ вирішив підвищити його до начальника підрозділа патрулювання. Трошки пізніше хлопець знайшов собі другу дівчину, котра попри його новий неприступний образ, після отриманої травми змогла знайти його справжнього. Через пів року вони одружились. Минали роки, Вова потроху став забувати минуле, чітко зосередившись на майбутньому. У нього є статусна високооплачувана робота, кохана красуня дружина, дім та нові друзі с котрими він весело проводить час. Його життя здавалось почало повертатися до колись існуючої стабільності, але...Дзвінок який перегорнув усе [V]
Повертаючись після гарно проведеного дня з друзями та дружиною, йому роздається дзвінок на телефон під ім'ям Олександр.
- Олександр: Ну привіт Вованчик, пам'ятаєш мене? А точно, у тебе пам'ять як у курки, Ахаха.
- Вова: Чоловіче, ви хто?
- Олександр: Я? Я та людина з якою ти краще би не зв'язувався!
- Вова: Скажіть все розгорнітіше.
- Олександр: Пам'ятаєш людину під кличкою "Костет" яку ти посадив за напад на твою дружину?
- Вова: Щось таке пам'ятаю. І що?
- Олександр: І то, не ******************************************юйся! Я ТОЙ САМИЙ КОСТЕТ!!! І тепер я тобі буду мститися. Ахаха
- Вова: Так, чоловіче як ви мені зможете помститися?
- Олександр: Ну дивись. Твої батьки весь час були живі, але тепер через 2 години хтось з них вже не буде живим!
- Вова: ЩО? БАТЬКИ ЖИВІ?!? Так, я дам любу сумму тобі, але будь ласка, НЕ ЧІПАЙ БАТЬКІВ!!!!
- Олександр: У тебе є 2 години привезти мені 100.000 баксів, і навіть не думай звати з собою копів! Координати: 50.5701320273187, 29.783994979016374....
