Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Острозький Мортон Михайлович
Стать: Чоловіча
Мати - Ульяна Острозька
Батько - Михайло Острозький
Зріст та вага: Зріст - 192 см; Вага - 80 кг.
Дата народження: 01.26.2000
Вік: 23 роки
Місце народження: Україна, Миколаїв
Національність: Українець
Місце проживання: м. Харків
Захоплення: Спорт, гра на музичних інстументах, комп'ютерні ігри.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Зелений
Зачіска: Середня довжина, темно-коричнева
Відмітні знаки: татуювання на правій руці і шрам на обличчі
Дитинство
Я народився в м. Миколаїв лікарня №8, у 2000 році, пологи пройшли без ускладнень, у лікарні з мамою я лежав тиждень, потім приїхав тато і забрав нас додому, перші роки свого життя я тільки їв і спав, у 2.5 роки я зробив свій перший крок, ну а на третій рік я сказав своє перше слово "гроші", у 4 роки мене віддали в дитячий садок, там у мене з'явилися перші друзі, там же я і вперше поцілував дівчинку. Коли прийшов час переходити з садка до школи, я дуже засмутився, але час йшов, і ось я вже в першому класі, там я познайомився зі своїм найвірнішим другом, його звуть Данило, дні йшли, я вчився на високий бал але до 6 класу, після 6 класу оцінки стали знатна нижче, причина цьому була - бідність в сім'ї. У 8 класі я почав працювати на різних роботах які тільки знаходив, грошей майже не було. Одного разу я зв'язався з поганою компанією, але не хто не знав хто я і що я роблю, принаймні я так думав, моя робота шла тяжко але грошей стало більше, я закінчив 9 клас, з балом 11, поступивши до універсетету на Факультет іноземних мов, там навчався добре. Нарешті закінчив вчитися.
Юнацтво й доросле життя
Ось мені виповнилося 18 років, мені прийшла повістка, і я пішов служити в армію, служба була не легка, закінчивши контракт я пішов з армії, коли вийшов, просто не знав що робити, я так само продавав і продавав, зв'язався з бандитами, там ми грабували, крали, загалом грошей було достатньо, але одного вечора я сидів удома, дивився телевізор і до мене на хату залітає десяток працівників Служби Безпеки й закрутили мене, вже наступного вечора був суд, мені дали 2 роки, друзі з бандитського закладу надсилали пряники, чай, сигарети, загалом в'язниця стала домівкою. До моєї статті поставилися з розумінням і повагою так як я продавав тому що я хотів їсти, там я познайомився з двома "Автарітєтами", це була межа блату, я жив там як король, згодом 1 роки і 7 місяців я вийшов за хорошу поведінку, мене зустріли всі друзі - бандити, і звичайно мій кент Даня, ми святкували моє звільнення 2 дні, на волі я продовжив продавати, переїхав до Харкова, але це не хто не знав, крім друзів та кента, я створив свій шоп, найняв бариг і закладників, гроші капали з повітря. Через рік такої роботи, я поїхав відпочивати до Іспанії, по приїзду я дізнаюся що я оголошений в розшук, через деякий час мене вже не було в країні, жив на околиці Барселони, ну а коли освоївся то почав продувати і там, в день міг продати до 1кг, до мене перебралися деякі друзі і наш бізнес міг приносити нам по 8к доларів на день, але на одній із угод мене спіймали і суд дав мені 2 роки, і вже в іспанській в'язниці мені довелося не жити а виживати, співкамерники були зі всіх країн світу, але хто не зрівняється з режимом і їжею у в'язниці, через 1.8 років, ледве живий я вийшов з в'язниці, я все ще був у розщуку, ось мені вже 23 рік життя, я не бачив батьківщину вже 3 роки, я перестав барижити, і жив на ті мільйони, що встиг напрацювати за 4 роки. Через пару місяців мене видалили з бази розшуку, і це означає що я скоро побачуся зі своїм кентом, прилетів я додому.
Наші дні
Стать: Чоловіча
Мати - Ульяна Острозька
Батько - Михайло Острозький
Зріст та вага: Зріст - 192 см; Вага - 80 кг.
Дата народження: 01.26.2000
Вік: 23 роки
Місце народження: Україна, Миколаїв
Національність: Українець
Місце проживання: м. Харків
Захоплення: Спорт, гра на музичних інстументах, комп'ютерні ігри.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Зелений
Зачіска: Середня довжина, темно-коричнева
Відмітні знаки: татуювання на правій руці і шрам на обличчі
Дитинство
Я народився в м. Миколаїв лікарня №8, у 2000 році, пологи пройшли без ускладнень, у лікарні з мамою я лежав тиждень, потім приїхав тато і забрав нас додому, перші роки свого життя я тільки їв і спав, у 2.5 роки я зробив свій перший крок, ну а на третій рік я сказав своє перше слово "гроші", у 4 роки мене віддали в дитячий садок, там у мене з'явилися перші друзі, там же я і вперше поцілував дівчинку. Коли прийшов час переходити з садка до школи, я дуже засмутився, але час йшов, і ось я вже в першому класі, там я познайомився зі своїм найвірнішим другом, його звуть Данило, дні йшли, я вчився на високий бал але до 6 класу, після 6 класу оцінки стали знатна нижче, причина цьому була - бідність в сім'ї. У 8 класі я почав працювати на різних роботах які тільки знаходив, грошей майже не було. Одного разу я зв'язався з поганою компанією, але не хто не знав хто я і що я роблю, принаймні я так думав, моя робота шла тяжко але грошей стало більше, я закінчив 9 клас, з балом 11, поступивши до універсетету на Факультет іноземних мов, там навчався добре. Нарешті закінчив вчитися.
Юнацтво й доросле життя
Ось мені виповнилося 18 років, мені прийшла повістка, і я пішов служити в армію, служба була не легка, закінчивши контракт я пішов з армії, коли вийшов, просто не знав що робити, я так само продавав і продавав, зв'язався з бандитами, там ми грабували, крали, загалом грошей було достатньо, але одного вечора я сидів удома, дивився телевізор і до мене на хату залітає десяток працівників Служби Безпеки й закрутили мене, вже наступного вечора був суд, мені дали 2 роки, друзі з бандитського закладу надсилали пряники, чай, сигарети, загалом в'язниця стала домівкою. До моєї статті поставилися з розумінням і повагою так як я продавав тому що я хотів їсти, там я познайомився з двома "Автарітєтами", це була межа блату, я жив там як король, згодом 1 роки і 7 місяців я вийшов за хорошу поведінку, мене зустріли всі друзі - бандити, і звичайно мій кент Даня, ми святкували моє звільнення 2 дні, на волі я продовжив продавати, переїхав до Харкова, але це не хто не знав, крім друзів та кента, я створив свій шоп, найняв бариг і закладників, гроші капали з повітря. Через рік такої роботи, я поїхав відпочивати до Іспанії, по приїзду я дізнаюся що я оголошений в розшук, через деякий час мене вже не було в країні, жив на околиці Барселони, ну а коли освоївся то почав продувати і там, в день міг продати до 1кг, до мене перебралися деякі друзі і наш бізнес міг приносити нам по 8к доларів на день, але на одній із угод мене спіймали і суд дав мені 2 роки, і вже в іспанській в'язниці мені довелося не жити а виживати, співкамерники були зі всіх країн світу, але хто не зрівняється з режимом і їжею у в'язниці, через 1.8 років, ледве живий я вийшов з в'язниці, я все ще був у розщуку, ось мені вже 23 рік життя, я не бачив батьківщину вже 3 роки, я перестав барижити, і жив на ті мільйони, що встиг напрацювати за 4 роки. Через пару місяців мене видалили з бази розшуку, і це означає що я скоро побачуся зі своїм кентом, прилетів я додому.
Наші дні
Зараз мені 23 роки, у мене на рахунку жалюгідні 450к доларів, на ці гроші я допомагав сім'ї, своїм друзям, ну і відсипав кенту, став жити спокійно, накупив машин мрії, купив будинок, квартиру батькам. Грошей стало трошки менше, тому думаю купити бізнес, думаю взяти АЗС, щоб на пенсію вистачило.
