Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Острозький Станіслав Андрійович
Стать: Чоловіча
Мати – Олена Острозька
Батько – Андрій Острозький
Зріст та вага: Зріст - 185 см; Вага - 85 кг.
Дата народження: 02.02.1990
Вік: 33
Місце народження: Україна, Стрий, Львівська Область
Національність: Українець
Місце проживання: м.Харків
Захоплення: Автомобілі та зброя різного типу
Сімейний стан: Одружений
Статура: Накачена
Колір очей: Синій
Зачіска: Коротко-стрижений, темно-коричнева.
Відмітні знаки: Шрами на правій руці та великі опіки на спині
Розділ 1: Дитинство і мрія про службу
Станіслав народився в маленькому містечку на заході України в обеспеченній родині. Ще з дитинства, завдяки дідусю, його цікавили військові справи та історії про героїчних військових. Він завжди мріяв стати справжнім захисником своєї країни. Разом з друзями, він грав у "військові ігри" та намагався організовувати "операції" у дворі свого будинку. Також багато чого навчався у дідуся, бо той в свою чергу, сам любив навчати Станіслава військовій справі. Можна згадати, як він завжди ходив з дідусем на стрільбище та навчався надавати першу допомогу та багато чого іншого. Батьки не були проти зацікавленості сина та навпаки – підтримували його в цьому. Після закінчення 9-того класу, Станіслав пішов до військового ліцею, де познайомився з справжніми друзями і вже там, він остаточно вирішив, ким стати в армії, а саме десантником штурмовиком. Його однокласники говорили про нього так – «Стасік хороша людина, яка допоможе тобі в складну хвилину, має хороше почуття гумору та завжди відповідає за свої слова.
Розділ 2: Вступ до війська
Після закінчення ліцею, Станіслав вирішив втілити свою мрію у життя і вступив до ЗСУ. Поступив туди разом з друзями, тому йому не було так важко там. Він проходив військову підготовку, навчався дисципліні та відданості. Його рішучість та здатність до лідерства швидко привернули увагу командирів. Станіслав навчався на службі, проходив тренінги та здобував навички, які виявилися корисними у майбутньому. У Станіслава непогано вдавалося комунікувати з людьми, тому у нього вийшло бути цікавим в суспільстві. У нього були дуже хороші успіхи, які на жаль, не побачив його дідусь, бо помер від старості. Для Станіслава – це була дуже велика втрата, бо це була людина, яка зацікавила його в військовій справі, допомагала йому на початку та навчила багатьом цінним навичкам. Але завдяки своїм побратимам, які підтримували його морально, він зміг впоратися з цим.
Розділ 3: Військові випробування
Станіславу довелось відправитись на передову, де він спочатку отримав поранення в руку, потім зазнав випробувань та навчився приймати швидкі та рішучі рішення в умовах стресу. Його відвага та лідерські якості робили його справжнім прикладом для інших солдатів. Навіть була історія, як він і його побратими потрапили в оточення і ніхто не знав, що робити, але Станіслав зміг правильно оцінити ситуацію і в нічний час зміг вивести всю групу своїх людей і потім вони змогли дійти до ближньої своєї військової частини. Він завжди був готовим допомогти і підтримати своїх товаришів, але зі слів товарищів, добре випивати в компанії він також любив.
Розділ 4: Перехід до ДКВС та початок сімейного життя
Після того, як Станіслав повернувся додому з передової, Станіслав вирішив змінити напрямок своєї кар'єри та перейшов до ДКВС. Це було важке рішення, бо в ЗСУ були і непогані знайомства і хороші друзі, але він бачив це як можливість внести важливий вклад у безпеку своєї країни через охорону кордонів, до того ж, як він сам сказав – «Після того, що я побачив на передовій, я зрозумів, що мені потрібно змінити вид діяльності. Я довго думав і обрав ДКВС, бо спілкувався зі своїм товаришем про це, і він мені порекомендував піти в ДКВС». А одного дня, коли Станіслав був на прогулянці, він побачив, що горить будинок, в якому була дівчина, а оскільки пожежників ще треба було чекати, він вирішив власноруч врятувати її. Весь будинок був у вогні, але Станіславу вдалося знайти дівчину і врятувати її, але сам не встигнув вибігти з будинку і втратив свідомість, але пожежники вчасно приїхали і змогли врятувати його. Лікарі декілька днів боролися за його життя і він зміг вижити, але отримав страшні шрами та опіки на спині. До речі, після одужання Станіслав познайомився з тою дівчиною, і вона йому сподобалася. Вони зустрічалися десь рік, а потім Станіслав зробив їй пропозицію і вона погодилася. За їх сімейне життя говорити не буду, бо я не живу з ними, але можу сказати, що кожен раз, коли їх зустрічаю, вони виглядають, як щаслива родина, тому думаю, що в них все добре.
Розділ 5: Рост в ДКВС та лідерство
Станіславу було спочатку дуже тяжко в ДКВС, бо тут знайомих і друзів у нього не було, але завдяки своєму подвигу, його знали і вихвалялися їм і казали – який він крутий мужик з непоганими військовими навичками і лідерськими здібностями. Він був призначений на відповідальні посади та займався розвитком стратегій для охорони кордонів. З генералом у нього були хороші відносини та і з особовим складом не було проблем, тому Станіслав влився в колектив. Його здатність до співпраці з різними групами та здібності розв'язувати складні ситуації побачив генерал і сказав, що довіряє йому і запропонував йому спробувати стати генералом ДКВС, коли той піде в відставку. Станіслав думає над цією пропозицією.
Розділ 6: Гуманітарна діяльність
Станіслав не обмежував свою роботу лише охороною кордонів. Він активно взявся за гуманітарну діяльність та організував допомогу біженцям та потерпілим від конфліктів. В нього питали, навіщо він займається цим, той відповів – «я бачив багато людей, які опинилися в зоні бойових дій та потребували допомогу, тому я роблю, все, що можу». Його приклад підштовхнув інших до участі в благодійних проектах.
Розділ 7: Лідерство національного рівня
Станіслав впродовж свого життя виріс зі звичайного хлопця, який мріяв про військову службу, в лідера національного рівня. Його здібності до лідерства, відвага та прикладна діяльність зробили його визнаним прикладом для багатьох. Він продовжує служити своїй країні та хоче спробувати себе в ролі лідера, який завжди готовий приймати важкі рішення і вести інших до успіху.
Це історія про Станіслава, чоловіка, який від дитинства мріяв про службу та лідерство, і завдяки своїм зусиллям і відданості став справжнім прикладом для своєї країни.
Стать: Чоловіча
Мати – Олена Острозька
Батько – Андрій Острозький
Зріст та вага: Зріст - 185 см; Вага - 85 кг.
Дата народження: 02.02.1990
Вік: 33
Місце народження: Україна, Стрий, Львівська Область
Національність: Українець
Місце проживання: м.Харків
Захоплення: Автомобілі та зброя різного типу
Сімейний стан: Одружений
Статура: Накачена
Колір очей: Синій
Зачіска: Коротко-стрижений, темно-коричнева.
Відмітні знаки: Шрами на правій руці та великі опіки на спині
Розділ 1: Дитинство і мрія про службу
Станіслав народився в маленькому містечку на заході України в обеспеченній родині. Ще з дитинства, завдяки дідусю, його цікавили військові справи та історії про героїчних військових. Він завжди мріяв стати справжнім захисником своєї країни. Разом з друзями, він грав у "військові ігри" та намагався організовувати "операції" у дворі свого будинку. Також багато чого навчався у дідуся, бо той в свою чергу, сам любив навчати Станіслава військовій справі. Можна згадати, як він завжди ходив з дідусем на стрільбище та навчався надавати першу допомогу та багато чого іншого. Батьки не були проти зацікавленості сина та навпаки – підтримували його в цьому. Після закінчення 9-того класу, Станіслав пішов до військового ліцею, де познайомився з справжніми друзями і вже там, він остаточно вирішив, ким стати в армії, а саме десантником штурмовиком. Його однокласники говорили про нього так – «Стасік хороша людина, яка допоможе тобі в складну хвилину, має хороше почуття гумору та завжди відповідає за свої слова.
Розділ 2: Вступ до війська
Після закінчення ліцею, Станіслав вирішив втілити свою мрію у життя і вступив до ЗСУ. Поступив туди разом з друзями, тому йому не було так важко там. Він проходив військову підготовку, навчався дисципліні та відданості. Його рішучість та здатність до лідерства швидко привернули увагу командирів. Станіслав навчався на службі, проходив тренінги та здобував навички, які виявилися корисними у майбутньому. У Станіслава непогано вдавалося комунікувати з людьми, тому у нього вийшло бути цікавим в суспільстві. У нього були дуже хороші успіхи, які на жаль, не побачив його дідусь, бо помер від старості. Для Станіслава – це була дуже велика втрата, бо це була людина, яка зацікавила його в військовій справі, допомагала йому на початку та навчила багатьом цінним навичкам. Але завдяки своїм побратимам, які підтримували його морально, він зміг впоратися з цим.
Розділ 3: Військові випробування
Станіславу довелось відправитись на передову, де він спочатку отримав поранення в руку, потім зазнав випробувань та навчився приймати швидкі та рішучі рішення в умовах стресу. Його відвага та лідерські якості робили його справжнім прикладом для інших солдатів. Навіть була історія, як він і його побратими потрапили в оточення і ніхто не знав, що робити, але Станіслав зміг правильно оцінити ситуацію і в нічний час зміг вивести всю групу своїх людей і потім вони змогли дійти до ближньої своєї військової частини. Він завжди був готовим допомогти і підтримати своїх товаришів, але зі слів товарищів, добре випивати в компанії він також любив.
Розділ 4: Перехід до ДКВС та початок сімейного життя
Після того, як Станіслав повернувся додому з передової, Станіслав вирішив змінити напрямок своєї кар'єри та перейшов до ДКВС. Це було важке рішення, бо в ЗСУ були і непогані знайомства і хороші друзі, але він бачив це як можливість внести важливий вклад у безпеку своєї країни через охорону кордонів, до того ж, як він сам сказав – «Після того, що я побачив на передовій, я зрозумів, що мені потрібно змінити вид діяльності. Я довго думав і обрав ДКВС, бо спілкувався зі своїм товаришем про це, і він мені порекомендував піти в ДКВС». А одного дня, коли Станіслав був на прогулянці, він побачив, що горить будинок, в якому була дівчина, а оскільки пожежників ще треба було чекати, він вирішив власноруч врятувати її. Весь будинок був у вогні, але Станіславу вдалося знайти дівчину і врятувати її, але сам не встигнув вибігти з будинку і втратив свідомість, але пожежники вчасно приїхали і змогли врятувати його. Лікарі декілька днів боролися за його життя і він зміг вижити, але отримав страшні шрами та опіки на спині. До речі, після одужання Станіслав познайомився з тою дівчиною, і вона йому сподобалася. Вони зустрічалися десь рік, а потім Станіслав зробив їй пропозицію і вона погодилася. За їх сімейне життя говорити не буду, бо я не живу з ними, але можу сказати, що кожен раз, коли їх зустрічаю, вони виглядають, як щаслива родина, тому думаю, що в них все добре.
Розділ 5: Рост в ДКВС та лідерство
Станіславу було спочатку дуже тяжко в ДКВС, бо тут знайомих і друзів у нього не було, але завдяки своєму подвигу, його знали і вихвалялися їм і казали – який він крутий мужик з непоганими військовими навичками і лідерськими здібностями. Він був призначений на відповідальні посади та займався розвитком стратегій для охорони кордонів. З генералом у нього були хороші відносини та і з особовим складом не було проблем, тому Станіслав влився в колектив. Його здатність до співпраці з різними групами та здібності розв'язувати складні ситуації побачив генерал і сказав, що довіряє йому і запропонував йому спробувати стати генералом ДКВС, коли той піде в відставку. Станіслав думає над цією пропозицією.
Розділ 6: Гуманітарна діяльність
Станіслав не обмежував свою роботу лише охороною кордонів. Він активно взявся за гуманітарну діяльність та організував допомогу біженцям та потерпілим від конфліктів. В нього питали, навіщо він займається цим, той відповів – «я бачив багато людей, які опинилися в зоні бойових дій та потребували допомогу, тому я роблю, все, що можу». Його приклад підштовхнув інших до участі в благодійних проектах.
Розділ 7: Лідерство національного рівня
Станіслав впродовж свого життя виріс зі звичайного хлопця, який мріяв про військову службу, в лідера національного рівня. Його здібності до лідерства, відвага та прикладна діяльність зробили його визнаним прикладом для багатьох. Він продовжує служити своїй країні та хоче спробувати себе в ролі лідера, який завжди готовий приймати важкі рішення і вести інших до успіху.
Це історія про Станіслава, чоловіка, який від дитинства мріяв про службу та лідерство, і завдяки своїм зусиллям і відданості став справжнім прикладом для своєї країни.
