Зовнішній вигляд: хлопець не високого зросту, довге волосся шоколадного кольору . Блакитно-сірі очі, спортивна тіло будова.
Шкіра на обличчі доглянута, виглядає доглянутою , квадратна форма лиця, ніс з виглядає рівним .
Гардероб залежить від становища та місця проживання, спокійний стиль одягу.
Страхи: Толя боявся за свого батька, коли в нього були проблеми з серцем
Дитинство:
Толя народився у місті Олександрія, Кіровоградської області. Народився він у 7-му пологовому будинку міста. Батьки Толі, були Українцями. Толя народився б в Італії, але ця країна була досить кримінальною, там викрадали дітей, вбивали людей, батьки такого не могли терпіти тоді вони вирішили виїхати до України. Тата Толі звали Анатолій, а маму Людмила.
Толя був розумною дитиною, в 3 роки він уже міг вільно розмовляти, в 4 роки він навчився читати книжки, він дуже любив грати в іграшки й читати казки, найбільше йому подобалося, коли їх читає його мама - Людмила. У 6 років, дивлячись з татом черговий чемпіонат з футболу, він зрозумів, що хоче також бігати по полю за м'ячем, він сказав татові, що хоче стати футболістом. Наступного дня вони з татом поїхали до спортивного магазину, щоб купити м'ячик та ворота, щоб Толя вчився "красиво" забивати голи. Минали місяці, футбол сильно затягнув Толя, він із задоволенням дивився футбол, сидячи поруч із татом.Минуло 2 роки, Толя готувався до школи. У 7 років його відправили до школи, він радів, тому що хотів потрапити до школи, щоб навчитися чогось нового. Минув рік, Толя пішов у другий клас, він вчився чудово, був круглим відмінником, кожна його контрольна робота закінчувалася чудовою оцінкою. Коли він казав мамі, що він отримає 5-ку, мама навіть не дивувалася, тому що вона звикла до чудового навчання дитини. Але не все так добре, як здавалося мамі. Одного разу, коли Толя йшов вулицею, до нього пристали хлопці з паралелі, ці хлопці були покидьками, які чіплялися до всіх, що проходять поруч. Ну ось, вони його побили, він прийшов додому, його мама не сердилась на нього, а навпаки, побігла записувати дитину на бокс. Перший день на боксі Толя провів чудово.У перший же день відпрацював нові прийоми. Пройшов ще рік, Толя вже отримав друге місце за участь у бою, в якому він виграв. Це був не просто бій, а це був міський бій. За друге місце сім'я Толя отримала 10.000 гривень + подарунковий сертифікат на нову кухню, сім'я була дуже задоволена успіхами дитини.
Юність:
Толі виповнилося 14 років. Він сильно змінився в характері, а також у навчанні, він на неї забив і став отримувати трійки та двійки. Толя гуляв після школи з друзями, стрибав гаражами. Толя не кинув бокс, займався і займався, навчався чогось нового, займав гарні місця, 3 місця він не разу не займав, щоб для нього це була помилка. Батьки були незадоволені дитиною, тому що він погано почав вчитися. Освіта в школі була не легка і там майже всі були з поганими оцінками. Але школу Толя не прогулював, бо там його чекало багато друзів. Батько почав курити і якось Толик йшов до іншої кімнати, вирішив залізти в кишені батьківської куртки, знайшов там пачку цигарок, він її засунув у кишеню, взяв сірники та побіг на вулицю, щоб спробувати, як це курити. Толя покликав ще друзів, щоб вони вважали його крутим. Ну ці друзі теж взяли по сигареті та почали курити. Вони обговорювали багато тем, сміялися. Покуривши, пішли по будинках, від Толя сильно пахло сигаретами, до нього пристали батьки з запитанням "Чому від тебе там пахне сигаретами?" Він відмаззався, сказавши, що він стояв біля той людини який кури. Але ось, прокидається він на ранок, у нього сильно почало боліти горло і серце, виявляється, що це була алергія, яку вилікували та він міг курити вільно. Батьки викликали швидку, поїхали до лікарні, він пролежав у лікарні тиждень, його виписали.Коли Толі виповнилось 16 років, в його житті стався переломний момент, дуже сильно захворів батько.Як говорили лікарі, в нього з'явився поріг серця, грошей на дорогу операцію у сім'ї не було, але рятувати батька потрібно.
В цей момент Толя починає своє самостійне і доросле життя, тому що всі гроші йдуть на лікування батька, тому він приймає рішення піти на роботу. Єдиним та самим оптимальним варіантом було піти працювати на роздачу листівок, платили мало, але в віці 16 років більше ніде не брали. Одного разу до нього підійшла компанія хлопці 20-23 років і запропонувала непогано заробити грошей, але не дуже законним методом. Толя погодився, тому що жага до великих грошей в нього була з малечку. Хлопці розповіли план, в якому Толя був шухером , поки інші будуть обчищати місцевий продуктовий магазин. Наступного дня близько 11 години ночі, Толя одягнувся і тихенько вийшов до коридору, батьки вже спали, не дивлячись на те що батько дуже сильно мучився від хвороби. Юнак тихо підійшов до батьківської спальні, двері до якої були напів відчинені, зазирнув, щоб переконатись, що йому нічого не заважає покинути квартиру. Особливу увагу він звернув на батька, який дуже сильно сопів та тримався за серце. В думках у хлопця було тільки те, що зароблені кошти за сьогоднішню ніч, він обов'язково витратить на лікування хворого батька. Він дуже тихенько прошепотів такі слова: "Тату, я обов'язково зроблю так, щоб ти залишився живим, чого б мені цього не коштувало". Після цього Толя як тінь вис лизнув із квартири. Прийшовши на місце зустрічі хлопці ще раз обговорили план і пішли до магазину. На вулиці було вже близько часу ночі, як не дивно, ліхтарі біля магазину не працювали. Толя залишили щоб ніхто не спалив як вони взламували замок , вони зламали замок до магазину, та пішли виносити касу, продукти, алкоголь та цигарки. Все наче йшло по плану, але в один момент Толя побачив машину, що дуже нагадувала поліцейський патруль. Хлопець не зважаючи подав сигнал до напарників, та всі ринулись хто куди. Машина поліції помітила занадто велику активність та рушила за грабіжниками, один із поліцейських біг за Толею. В цей момент у голові юнака була тільки одна думка "Аби мене не спіймали, аби батько не дізнався, та не переживав, тому що його серце не витримає". Толя біг швидко, поліцейський не зміг його наздогнати. Йому вдалося відірватися та сховатись в одному із підвалів місцевого будинку, де він просидів декілька годин, та вирушив на місце збору, де домовлялись зустрітись в випадку набігу поліції. Прийшовши на місце він нікого не побачив, а тільки сліди хлопців, які скоріше за все вже встигли поділити награбоване і розійтись хто куди. Толя зачекав ще пів години і його надії на порядність розвіялись і він пішов додому. Прийшовши додому, перед дверми він пообіцяв собі що більше ніколи не піде по шляху злочину, але за цю справу він буде винити себе ще багато років. Довіра до людей в цей момент в нього розвіялась, і він почав надіятись тільки на себе і свої сили.
Доросле життя:
Толі виповнилося 18 років. День Народження він відсвяткував добре, він пішов у бар із друзями, напився до нестями. Він не міг дістатись додому, його друзі зателефонували його татові, щоб він його забрав додому. На ранок батьки розповіли Толі як усе було. Йому стало соромно. Минуло пів року, Толику не вистачало грошей, вирішив піти працювати. Перша його робота була, це вантажник. Пропрацював там 3-4 місяці, заробив 20-30 тисяч гривень. Це була нормальна сума. Потім минуло ще 3 місяці, було зароблено 60 тисяч гривень. Толик мріяв купити собі ваз 2106, щоб його поважали пацани. Він працював і працював. Заробив – купив. Вона була червоного кольору, але він її успішно перефарбував у чорний та поставив сушити. Він радів, катався. Йому подобалося. Пройшло 2 місяці після покупки автомобіля. Він з друзями їхав у ліс, щоб відпочити. Так, як машина була досить старою, у неї трапилася проблема з гальмами – порвався гальмівний трос. Толя був досить недосвідченим водієм, тому він не міг зупинити авто, він звернув на поле, щоб якось зупинити авто, він питався гальмувати його бампером у землі. Він не так впав і його авто перекинувся. Його друзі отримали серйозні травми.Машина не підлягала відновленню – це було горе для Толі. Пролежав він місяць у лікарні, його виписали.
Його батьки привезли машину на стоянку, де до хвороби працював батько - так попросив Толя. Він підійшов до автомобіля, зі сльозами дивився на нього, заплакав, бо з цим авто було багато гарних спогадів. Через великі переживання у батька почались ускладнення по хворобі. Через два місяці він помер. Толя не знаходив собі місця, він не міг в це повірити що його батька більше немає. Його життя зіпсоване на до і після. Юнак не міг ні спати ні їсти ні займатись справами. В цей момент у голові Толя з'явилася ідея зробити татуювання з надписом "Memento mori", що в трактуванні означало "Пам'ятай що смертний" або "Пам'ятай про смерть" в честь свого покійного батька. Він пішов у тату-салон та зробив це тату на лівій руці. У батька Андрія був простий годинник. На похоронах заплакана мати, але із посмішкою на устах передала цей годинник Толику, він бережно взяв його та одягнув на руку. В цей момент, засмучений горем Толя зрозумів та прийняв рішення стати хорошим спеціалістом у сфері медицини, а годинник став талісманом та компасом хлопця, а також пам'ять про батька, який був завжди прикладом. Толя ніколи не знімав цей годинник, та завжди бережно до нього відносився.
Теперішній час:
Нині Толя живе у місті Дніпро, через те, що саме в ньому він закінчив Медичний університет, має автомобіль "Ford Raptor", подарований другом, Кирило винаймає квартиру майже в центрі міста. Мама Толі живе в Шепетівці та пишається сином. Після закінчення університету Толі відкрив власну приватну лікарню, за допомогою фінансування того ж самого друга Кирила, з яким він познайомився у Дніпрі під час студентського життя. Хлопці здружилися і Кирило про інвестував немаленьку суму коштів у Толі, які він обіцяв повернути як тільки на те буде можливість, тому що ще з малечку Толя розумів цінність грошей. Кожного вечору після важкого робочого дня, Толя повертається додому, та перед сном дивиться на батьківській годинник, та обіцяє що завжди буде піклуватись про матір. Він досі собі не пробачив що по його вині пішов із життя батько, але зараз він працює над тим, що рятує життя інших людей.
Нещодавно їхавши на автомобілі до мами, Толя став свідком дуже серйозного ДТП, перед його машиною не справився з керуванням водій автівки, та вдарився у відбійник, після чого автомобіль понесло та викинуло на зустрічну смугу. На щастя там не було зустрічного транспорту, але автівка лежала на даху. Толя негайно зупинився, вилетів зі своєї машини, та побіг до постраждалих, поки біг, дзвонив до швидкої та поліції. Прибувши до авто, він побачив в салоні молоду сім'ю, хлопець з дівчиною на передньому сидінні та дівчинку років 3-4 на задньому. У батьків дитини були серйозні пошкодження, тому що вони були не пристебнуті ременем безпеки, на щастя дитина не постраждала. Хлопець який був за кермом ледь розмовляючи, попросив дістати дитину. Толик не зволікаючи дістав дівчинку разом із дитячим кріслом і поставив у безпечному місці. Повернувшись до авто, він почав бережно діставати батьків дівчини, щоб надати медичну допомогу. По розрахунках Толі до найближчої лікарні було кілометрів 4-5, тому швидка повинна була приїхати швидко. Час минав, Толик із всіх сил боровся за життя батьків дівчини, надавав першу медичну допомогу, але рахунок йшов вже не на години, а на хвилини. Швидка їхала досить довго. Коли швидка приїхала, в Толі просто не було слів, а тільки одні емоції, він був готовий розірвати колег, за те що вони так довго виїжджали на виклик. У кареті швидкої допомоги, мати дівчинки взяла за руку і зі сльозами на очах благала хлопця, щоб якщо вони не виживуть, він подбав про їх донечку, яку звали Анжеліка, тому що залишити дитину немає на кого із рідних. Толя запевняв що вони в кожному разі виживуть, і все буде добре. По приїзді до міської лікарні постраждалих відвезли до операційної, медики оглянули дитину, пошкоджень у неї не було. Толик чекав на вердикт лікарів, за одно зателефонував мамі, та розповів про ситуацію, яка з ним трапилась. Мати з гордістю сказала синові, що він справжня людина та герой, але це не заспокоїло Толю , він все ж переживав за життя батьків Анджеліки.
Через 2 годин і 23 хвилини після прибуття до лікарні із хірургії вийшов хірург, який проводив операцію батькові дитини, на жаль було запізно. Дивлячись на Анджеліку в Толі виступили сльози, він обійняв дівчинку і просто мовчки сидів. Ще через 18 хвилин вийшов інший хірург який оперував маму дитини, та повідомив другу жахливу новину для Толі та Анджеліки. На жаль маму врятувати теж не вдалось. Також хірург передав хлопцю останні слова мами: "Передайте Толі що я благаю, щоб він по піклувався про доньку."
Вийшовши з лікарні тримаючи на руках Анджеліку, Толя підійшов до місцевого кіоску, купив пачку цигарок, хоча вже давно не курив, посадив малу до автомобіля він дістав сигарету, під курив і присів перед переднім колесом. Толя прекрасно розумів що врятувати батьків дитини було реально, але швидка запізнилась. Причину запізнення Толік не знав. Похорони батьків Анджеліки він взяв на себе, адже більше нікого не було. Згодом він почав займатись документами на всиновлення дівчинки які потім йому схвалили. Але сама ситуація недбалості колег йому не давала спокою, він дуже сильно боявся що таке може повторюватися знову і знову.
Поговоривши зі своїм товаришем Мишком, вони приймають рішення, що приватною лікарнею яку заснував та відкрив Толя, буде завідувати Кирило, звісно з допомогою хлопця. А сам Толя вирішив зробити все можливе, щоб виправити проблему з держ.медициною м.Дніпро, тому він пішов працювати в місцеву лікарню, де й надалі надає медичну допомогу і рятує життя людям, в пам'ять про свого батька та батьків маленької Анджеліки...
Шкіра на обличчі доглянута, виглядає доглянутою , квадратна форма лиця, ніс з виглядає рівним .
Гардероб залежить від становища та місця проживання, спокійний стиль одягу.
Страхи: Толя боявся за свого батька, коли в нього були проблеми з серцем
Дитинство:
Толя народився у місті Олександрія, Кіровоградської області. Народився він у 7-му пологовому будинку міста. Батьки Толі, були Українцями. Толя народився б в Італії, але ця країна була досить кримінальною, там викрадали дітей, вбивали людей, батьки такого не могли терпіти тоді вони вирішили виїхати до України. Тата Толі звали Анатолій, а маму Людмила.
Толя був розумною дитиною, в 3 роки він уже міг вільно розмовляти, в 4 роки він навчився читати книжки, він дуже любив грати в іграшки й читати казки, найбільше йому подобалося, коли їх читає його мама - Людмила. У 6 років, дивлячись з татом черговий чемпіонат з футболу, він зрозумів, що хоче також бігати по полю за м'ячем, він сказав татові, що хоче стати футболістом. Наступного дня вони з татом поїхали до спортивного магазину, щоб купити м'ячик та ворота, щоб Толя вчився "красиво" забивати голи. Минали місяці, футбол сильно затягнув Толя, він із задоволенням дивився футбол, сидячи поруч із татом.Минуло 2 роки, Толя готувався до школи. У 7 років його відправили до школи, він радів, тому що хотів потрапити до школи, щоб навчитися чогось нового. Минув рік, Толя пішов у другий клас, він вчився чудово, був круглим відмінником, кожна його контрольна робота закінчувалася чудовою оцінкою. Коли він казав мамі, що він отримає 5-ку, мама навіть не дивувалася, тому що вона звикла до чудового навчання дитини. Але не все так добре, як здавалося мамі. Одного разу, коли Толя йшов вулицею, до нього пристали хлопці з паралелі, ці хлопці були покидьками, які чіплялися до всіх, що проходять поруч. Ну ось, вони його побили, він прийшов додому, його мама не сердилась на нього, а навпаки, побігла записувати дитину на бокс. Перший день на боксі Толя провів чудово.У перший же день відпрацював нові прийоми. Пройшов ще рік, Толя вже отримав друге місце за участь у бою, в якому він виграв. Це був не просто бій, а це був міський бій. За друге місце сім'я Толя отримала 10.000 гривень + подарунковий сертифікат на нову кухню, сім'я була дуже задоволена успіхами дитини.
Юність:
Толі виповнилося 14 років. Він сильно змінився в характері, а також у навчанні, він на неї забив і став отримувати трійки та двійки. Толя гуляв після школи з друзями, стрибав гаражами. Толя не кинув бокс, займався і займався, навчався чогось нового, займав гарні місця, 3 місця він не разу не займав, щоб для нього це була помилка. Батьки були незадоволені дитиною, тому що він погано почав вчитися. Освіта в школі була не легка і там майже всі були з поганими оцінками. Але школу Толя не прогулював, бо там його чекало багато друзів. Батько почав курити і якось Толик йшов до іншої кімнати, вирішив залізти в кишені батьківської куртки, знайшов там пачку цигарок, він її засунув у кишеню, взяв сірники та побіг на вулицю, щоб спробувати, як це курити. Толя покликав ще друзів, щоб вони вважали його крутим. Ну ці друзі теж взяли по сигареті та почали курити. Вони обговорювали багато тем, сміялися. Покуривши, пішли по будинках, від Толя сильно пахло сигаретами, до нього пристали батьки з запитанням "Чому від тебе там пахне сигаретами?" Він відмаззався, сказавши, що він стояв біля той людини який кури. Але ось, прокидається він на ранок, у нього сильно почало боліти горло і серце, виявляється, що це була алергія, яку вилікували та він міг курити вільно. Батьки викликали швидку, поїхали до лікарні, він пролежав у лікарні тиждень, його виписали.Коли Толі виповнилось 16 років, в його житті стався переломний момент, дуже сильно захворів батько.Як говорили лікарі, в нього з'явився поріг серця, грошей на дорогу операцію у сім'ї не було, але рятувати батька потрібно.
В цей момент Толя починає своє самостійне і доросле життя, тому що всі гроші йдуть на лікування батька, тому він приймає рішення піти на роботу. Єдиним та самим оптимальним варіантом було піти працювати на роздачу листівок, платили мало, але в віці 16 років більше ніде не брали. Одного разу до нього підійшла компанія хлопці 20-23 років і запропонувала непогано заробити грошей, але не дуже законним методом. Толя погодився, тому що жага до великих грошей в нього була з малечку. Хлопці розповіли план, в якому Толя був шухером , поки інші будуть обчищати місцевий продуктовий магазин. Наступного дня близько 11 години ночі, Толя одягнувся і тихенько вийшов до коридору, батьки вже спали, не дивлячись на те що батько дуже сильно мучився від хвороби. Юнак тихо підійшов до батьківської спальні, двері до якої були напів відчинені, зазирнув, щоб переконатись, що йому нічого не заважає покинути квартиру. Особливу увагу він звернув на батька, який дуже сильно сопів та тримався за серце. В думках у хлопця було тільки те, що зароблені кошти за сьогоднішню ніч, він обов'язково витратить на лікування хворого батька. Він дуже тихенько прошепотів такі слова: "Тату, я обов'язково зроблю так, щоб ти залишився живим, чого б мені цього не коштувало". Після цього Толя як тінь вис лизнув із квартири. Прийшовши на місце зустрічі хлопці ще раз обговорили план і пішли до магазину. На вулиці було вже близько часу ночі, як не дивно, ліхтарі біля магазину не працювали. Толя залишили щоб ніхто не спалив як вони взламували замок , вони зламали замок до магазину, та пішли виносити касу, продукти, алкоголь та цигарки. Все наче йшло по плану, але в один момент Толя побачив машину, що дуже нагадувала поліцейський патруль. Хлопець не зважаючи подав сигнал до напарників, та всі ринулись хто куди. Машина поліції помітила занадто велику активність та рушила за грабіжниками, один із поліцейських біг за Толею. В цей момент у голові юнака була тільки одна думка "Аби мене не спіймали, аби батько не дізнався, та не переживав, тому що його серце не витримає". Толя біг швидко, поліцейський не зміг його наздогнати. Йому вдалося відірватися та сховатись в одному із підвалів місцевого будинку, де він просидів декілька годин, та вирушив на місце збору, де домовлялись зустрітись в випадку набігу поліції. Прийшовши на місце він нікого не побачив, а тільки сліди хлопців, які скоріше за все вже встигли поділити награбоване і розійтись хто куди. Толя зачекав ще пів години і його надії на порядність розвіялись і він пішов додому. Прийшовши додому, перед дверми він пообіцяв собі що більше ніколи не піде по шляху злочину, але за цю справу він буде винити себе ще багато років. Довіра до людей в цей момент в нього розвіялась, і він почав надіятись тільки на себе і свої сили.
Доросле життя:
Толі виповнилося 18 років. День Народження він відсвяткував добре, він пішов у бар із друзями, напився до нестями. Він не міг дістатись додому, його друзі зателефонували його татові, щоб він його забрав додому. На ранок батьки розповіли Толі як усе було. Йому стало соромно. Минуло пів року, Толику не вистачало грошей, вирішив піти працювати. Перша його робота була, це вантажник. Пропрацював там 3-4 місяці, заробив 20-30 тисяч гривень. Це була нормальна сума. Потім минуло ще 3 місяці, було зароблено 60 тисяч гривень. Толик мріяв купити собі ваз 2106, щоб його поважали пацани. Він працював і працював. Заробив – купив. Вона була червоного кольору, але він її успішно перефарбував у чорний та поставив сушити. Він радів, катався. Йому подобалося. Пройшло 2 місяці після покупки автомобіля. Він з друзями їхав у ліс, щоб відпочити. Так, як машина була досить старою, у неї трапилася проблема з гальмами – порвався гальмівний трос. Толя був досить недосвідченим водієм, тому він не міг зупинити авто, він звернув на поле, щоб якось зупинити авто, він питався гальмувати його бампером у землі. Він не так впав і його авто перекинувся. Його друзі отримали серйозні травми.Машина не підлягала відновленню – це було горе для Толі. Пролежав він місяць у лікарні, його виписали.
Його батьки привезли машину на стоянку, де до хвороби працював батько - так попросив Толя. Він підійшов до автомобіля, зі сльозами дивився на нього, заплакав, бо з цим авто було багато гарних спогадів. Через великі переживання у батька почались ускладнення по хворобі. Через два місяці він помер. Толя не знаходив собі місця, він не міг в це повірити що його батька більше немає. Його життя зіпсоване на до і після. Юнак не міг ні спати ні їсти ні займатись справами. В цей момент у голові Толя з'явилася ідея зробити татуювання з надписом "Memento mori", що в трактуванні означало "Пам'ятай що смертний" або "Пам'ятай про смерть" в честь свого покійного батька. Він пішов у тату-салон та зробив це тату на лівій руці. У батька Андрія був простий годинник. На похоронах заплакана мати, але із посмішкою на устах передала цей годинник Толику, він бережно взяв його та одягнув на руку. В цей момент, засмучений горем Толя зрозумів та прийняв рішення стати хорошим спеціалістом у сфері медицини, а годинник став талісманом та компасом хлопця, а також пам'ять про батька, який був завжди прикладом. Толя ніколи не знімав цей годинник, та завжди бережно до нього відносився.
Теперішній час:
Нині Толя живе у місті Дніпро, через те, що саме в ньому він закінчив Медичний університет, має автомобіль "Ford Raptor", подарований другом, Кирило винаймає квартиру майже в центрі міста. Мама Толі живе в Шепетівці та пишається сином. Після закінчення університету Толі відкрив власну приватну лікарню, за допомогою фінансування того ж самого друга Кирила, з яким він познайомився у Дніпрі під час студентського життя. Хлопці здружилися і Кирило про інвестував немаленьку суму коштів у Толі, які він обіцяв повернути як тільки на те буде можливість, тому що ще з малечку Толя розумів цінність грошей. Кожного вечору після важкого робочого дня, Толя повертається додому, та перед сном дивиться на батьківській годинник, та обіцяє що завжди буде піклуватись про матір. Він досі собі не пробачив що по його вині пішов із життя батько, але зараз він працює над тим, що рятує життя інших людей.
Нещодавно їхавши на автомобілі до мами, Толя став свідком дуже серйозного ДТП, перед його машиною не справився з керуванням водій автівки, та вдарився у відбійник, після чого автомобіль понесло та викинуло на зустрічну смугу. На щастя там не було зустрічного транспорту, але автівка лежала на даху. Толя негайно зупинився, вилетів зі своєї машини, та побіг до постраждалих, поки біг, дзвонив до швидкої та поліції. Прибувши до авто, він побачив в салоні молоду сім'ю, хлопець з дівчиною на передньому сидінні та дівчинку років 3-4 на задньому. У батьків дитини були серйозні пошкодження, тому що вони були не пристебнуті ременем безпеки, на щастя дитина не постраждала. Хлопець який був за кермом ледь розмовляючи, попросив дістати дитину. Толик не зволікаючи дістав дівчинку разом із дитячим кріслом і поставив у безпечному місці. Повернувшись до авто, він почав бережно діставати батьків дівчини, щоб надати медичну допомогу. По розрахунках Толі до найближчої лікарні було кілометрів 4-5, тому швидка повинна була приїхати швидко. Час минав, Толик із всіх сил боровся за життя батьків дівчини, надавав першу медичну допомогу, але рахунок йшов вже не на години, а на хвилини. Швидка їхала досить довго. Коли швидка приїхала, в Толі просто не було слів, а тільки одні емоції, він був готовий розірвати колег, за те що вони так довго виїжджали на виклик. У кареті швидкої допомоги, мати дівчинки взяла за руку і зі сльозами на очах благала хлопця, щоб якщо вони не виживуть, він подбав про їх донечку, яку звали Анжеліка, тому що залишити дитину немає на кого із рідних. Толя запевняв що вони в кожному разі виживуть, і все буде добре. По приїзді до міської лікарні постраждалих відвезли до операційної, медики оглянули дитину, пошкоджень у неї не було. Толик чекав на вердикт лікарів, за одно зателефонував мамі, та розповів про ситуацію, яка з ним трапилась. Мати з гордістю сказала синові, що він справжня людина та герой, але це не заспокоїло Толю , він все ж переживав за життя батьків Анджеліки.
Через 2 годин і 23 хвилини після прибуття до лікарні із хірургії вийшов хірург, який проводив операцію батькові дитини, на жаль було запізно. Дивлячись на Анджеліку в Толі виступили сльози, він обійняв дівчинку і просто мовчки сидів. Ще через 18 хвилин вийшов інший хірург який оперував маму дитини, та повідомив другу жахливу новину для Толі та Анджеліки. На жаль маму врятувати теж не вдалось. Також хірург передав хлопцю останні слова мами: "Передайте Толі що я благаю, щоб він по піклувався про доньку."
Вийшовши з лікарні тримаючи на руках Анджеліку, Толя підійшов до місцевого кіоску, купив пачку цигарок, хоча вже давно не курив, посадив малу до автомобіля він дістав сигарету, під курив і присів перед переднім колесом. Толя прекрасно розумів що врятувати батьків дитини було реально, але швидка запізнилась. Причину запізнення Толік не знав. Похорони батьків Анджеліки він взяв на себе, адже більше нікого не було. Згодом він почав займатись документами на всиновлення дівчинки які потім йому схвалили. Але сама ситуація недбалості колег йому не давала спокою, він дуже сильно боявся що таке може повторюватися знову і знову.
Поговоривши зі своїм товаришем Мишком, вони приймають рішення, що приватною лікарнею яку заснував та відкрив Толя, буде завідувати Кирило, звісно з допомогою хлопця. А сам Толя вирішив зробити все можливе, щоб виправити проблему з держ.медициною м.Дніпро, тому він пішов працювати в місцеву лікарню, де й надалі надає медичну допомогу і рятує життя людям, в пам'ять про свого батька та батьків маленької Анджеліки...
