Глава Перша. Народився Артем!
Народився у місті Полтава у досить багатій родині. Мама працювала у НПУ м.Дніпра з кар'єрою приблизно 10 років. Вона була підполковником і за весь час своєї служби побачила багато Генералів і нового складу. Зі своїм чоловіком вона познайомилася на службі, він був із Харькова ,і на той момент коли вона з ним познайомилася він був Генералом. Сім'я Артема досить маленька, має тільки одну брата якому на момент його народження було 7 років. Дитинство у нашого Артема було досить не легке, у його мами були постійні перекази в різні відділення міста та країни, досить часто вона була у відрядження і через це він та його сестра часто залишалися з батьком. Тато намагався зробити все в кращому вигляді, нагодувати й напоїти, проте це часто не вдавалося через те, що він не вмів готувати та часто діти залишалися голодними. У 5 років Артем почав ходити в садок на той момент він пішов у садок міста Полтава через те, що його маму перевели у відділення у Полтави. У садочку він був до випуску тобто до 6 років. Після того як він закінчив садок, його батьківщина переїхала до міста Дніпра і там мати Артема стала генералом одного з відділень.
Глава Друга. Школа Артема і його починання!
Давид у 7 років пішов до загальноосвітньої школи номер 7 з більшою фізичною підготовкою, оскільки він з 3 років хоче стати як мама і добитися багато чого.
Батько Артема хотів, щоб він став пожежником, але мати підтримувала сина в його починаннях та не давала змінити його думки в інший бік. У 8 років коли Артем був у 2 класі, він захотів піти на секцію Карате, але мама була проти того через те що хотіла, щоб її син пішов на бокс. Але настоював, тому що він хоче піти на цю секцію. Він доказав що ця секція може дати багато чого і усе таки через 2 неділі мама дала дозвіл на те, щоб він пішов на цю секцію. Там Артем тренувався до закінчення школи. Щодня Артем прокидався за 2 години до школи і робив ранкову зарядку та пробіжку. Субота Артема була найулюбленішим днем з усього тижня, в цей день він міг робити те, що він захоче і відпочити від усього. Найбільше цього дня він гуляв та грав у комп'ютерні ігри. Хлопець був молодцем і міг поєднувати спорт з уроками та з усім цим встигати. Мама у Артема була дуже суворою. Якось раз коли сім'я Давида поїхала на море коли були хвилі. Для Артема це хвилі були страшні й жахливі, і його вражали такі розміри. Тато запропонував Артему піти поплавати але той боявся, але батько сказав, що на хвилях він зможе швидше навчитися плавати. Артем думав мінуїти 3 але в результаті він погодився. Коли вони удвох увійшли в море,Артему було весело і цікаво. Він швидко все освоював і вчився плавати, але не довго вони плавали як у їхній бік почала нестись велика хвиля. Від цієї великої хвилі Артема накрило та практично викинуло з моря на берег. Він подряпав спину і мало не захлинувся. Добре, що не далеко була його мама і вона його витягла, а тата навпаки відкинула подалі від берега і він ледве доплив назад. Після цього випадку Артем почав боятися хвилястого моря. Також у Артема ще був страх висоти, але водночас висота йому й подобалася, коли гарний
Вигляд Артема не боявся висоти і стояв на краю. А якщо він був на гелікоптері мамою на виклику, то цього він дуже боявся. Характер у Артема за рахунок мами був дуже серйозним, але з близькими друзями він давав слабкість і розповідав те, що відбувається в його житті і чим він не задоволений. Але з часом друзі яким він довіряв зраджували його і вони розповідали всім його слабкості і те, чого він боїться. Вперше Артем дуже засмучувався і впадав у депресію, але з часом він почав усвідомлювати яким людям можна довіряти, а яким ні. Навіть після того, як його зраджували він не засмучувався й брав себе в руки й розумів що просто ці люди моральні виродки.
Глава Третя. Інститут і його прагнення!
У 17 років Артем закінчив школу із золотою медаллю та середнім балом 91 і пішов до інституту на юридичний. Там він знайшов нових друзів. Ці друзі постійно кликали його на тусовки та різні заходи, але Артем відмовлявся від цього тому, що він був захоплений більше навчанням, оскільки хотів після закінчення інституту потрапити до Поліції. В інституті Артему постійно задирали і говорили, що він ботанік і зануда, оскільки постійно не ходив на тусовки, які створювали його друзі. Артему було прикро чути таке від друзів і один раз у нього мало не трапився через постійні обзивання нервовий зрив, але він узяв себе в руки і почав відновлюватися. Через 2 неділі він відновився і продовжив далі навчатися. Він закінчив інститут у 21 рік і після того, як він закінчив він пішов до лав поліції міста Дніпра.
Глава Четверта. Його складна та старанна праця!
Спочатку він був рядовим поліції, але Артем досить швидко все освоював і навчався на льоту, через що у нього було дуже швидке кар'єрне зростання.Полковника це дуже здивувало, чому він так швидко підвищується і вирішив дати йому тест на фіз. та псих. підготовку. Давиду було досить важко проходити цей тест, але все-таки він впорався і довів чого він вартий. Буквально за 2 місяці після того, як він прийшов у цю фракцію, він став підполковником. Після того, як він став Полковником, йому сподобалася одна гарна дівчина, яка на той момент була Підполковником. Вони зустрілися з нею приблизно пів року і він вирішив зробити їй пропозиція руки та серця і вона погодилася. Вони одружилися Приблизно через 2 тижні після того, як Артем зробив їй пропозицію і на їхньому весіллі побував сам Полковник. На розпалі весілля Полковник підійшов до Артема і сказав йому таку сумну новину, що йому вже час у відставку, і він хотів би побачити Артема Полковником поліції замість нього, оскільки у нього були найкращі успіхи з усіх. У результаті наступного дня Полковник покликав Артема до себе в кабінет і розповів, що потрібно буде йому робити спочатку і що якщо будуть питання, щоб він дзвонив йому. Після того як Полковник пояснив Артему, що і як треба робити, він попрощався з усіма і представив нового Полковника.
Народився у місті Полтава у досить багатій родині. Мама працювала у НПУ м.Дніпра з кар'єрою приблизно 10 років. Вона була підполковником і за весь час своєї служби побачила багато Генералів і нового складу. Зі своїм чоловіком вона познайомилася на службі, він був із Харькова ,і на той момент коли вона з ним познайомилася він був Генералом. Сім'я Артема досить маленька, має тільки одну брата якому на момент його народження було 7 років. Дитинство у нашого Артема було досить не легке, у його мами були постійні перекази в різні відділення міста та країни, досить часто вона була у відрядження і через це він та його сестра часто залишалися з батьком. Тато намагався зробити все в кращому вигляді, нагодувати й напоїти, проте це часто не вдавалося через те, що він не вмів готувати та часто діти залишалися голодними. У 5 років Артем почав ходити в садок на той момент він пішов у садок міста Полтава через те, що його маму перевели у відділення у Полтави. У садочку він був до випуску тобто до 6 років. Після того як він закінчив садок, його батьківщина переїхала до міста Дніпра і там мати Артема стала генералом одного з відділень.
Глава Друга. Школа Артема і його починання!
Давид у 7 років пішов до загальноосвітньої школи номер 7 з більшою фізичною підготовкою, оскільки він з 3 років хоче стати як мама і добитися багато чого.
Батько Артема хотів, щоб він став пожежником, але мати підтримувала сина в його починаннях та не давала змінити його думки в інший бік. У 8 років коли Артем був у 2 класі, він захотів піти на секцію Карате, але мама була проти того через те що хотіла, щоб її син пішов на бокс. Але настоював, тому що він хоче піти на цю секцію. Він доказав що ця секція може дати багато чого і усе таки через 2 неділі мама дала дозвіл на те, щоб він пішов на цю секцію. Там Артем тренувався до закінчення школи. Щодня Артем прокидався за 2 години до школи і робив ранкову зарядку та пробіжку. Субота Артема була найулюбленішим днем з усього тижня, в цей день він міг робити те, що він захоче і відпочити від усього. Найбільше цього дня він гуляв та грав у комп'ютерні ігри. Хлопець був молодцем і міг поєднувати спорт з уроками та з усім цим встигати. Мама у Артема була дуже суворою. Якось раз коли сім'я Давида поїхала на море коли були хвилі. Для Артема це хвилі були страшні й жахливі, і його вражали такі розміри. Тато запропонував Артему піти поплавати але той боявся, але батько сказав, що на хвилях він зможе швидше навчитися плавати. Артем думав мінуїти 3 але в результаті він погодився. Коли вони удвох увійшли в море,Артему було весело і цікаво. Він швидко все освоював і вчився плавати, але не довго вони плавали як у їхній бік почала нестись велика хвиля. Від цієї великої хвилі Артема накрило та практично викинуло з моря на берег. Він подряпав спину і мало не захлинувся. Добре, що не далеко була його мама і вона його витягла, а тата навпаки відкинула подалі від берега і він ледве доплив назад. Після цього випадку Артем почав боятися хвилястого моря. Також у Артема ще був страх висоти, але водночас висота йому й подобалася, коли гарний
Вигляд Артема не боявся висоти і стояв на краю. А якщо він був на гелікоптері мамою на виклику, то цього він дуже боявся. Характер у Артема за рахунок мами був дуже серйозним, але з близькими друзями він давав слабкість і розповідав те, що відбувається в його житті і чим він не задоволений. Але з часом друзі яким він довіряв зраджували його і вони розповідали всім його слабкості і те, чого він боїться. Вперше Артем дуже засмучувався і впадав у депресію, але з часом він почав усвідомлювати яким людям можна довіряти, а яким ні. Навіть після того, як його зраджували він не засмучувався й брав себе в руки й розумів що просто ці люди моральні виродки.
Глава Третя. Інститут і його прагнення!
У 17 років Артем закінчив школу із золотою медаллю та середнім балом 91 і пішов до інституту на юридичний. Там він знайшов нових друзів. Ці друзі постійно кликали його на тусовки та різні заходи, але Артем відмовлявся від цього тому, що він був захоплений більше навчанням, оскільки хотів після закінчення інституту потрапити до Поліції. В інституті Артему постійно задирали і говорили, що він ботанік і зануда, оскільки постійно не ходив на тусовки, які створювали його друзі. Артему було прикро чути таке від друзів і один раз у нього мало не трапився через постійні обзивання нервовий зрив, але він узяв себе в руки і почав відновлюватися. Через 2 неділі він відновився і продовжив далі навчатися. Він закінчив інститут у 21 рік і після того, як він закінчив він пішов до лав поліції міста Дніпра.
Глава Четверта. Його складна та старанна праця!
Спочатку він був рядовим поліції, але Артем досить швидко все освоював і навчався на льоту, через що у нього було дуже швидке кар'єрне зростання.Полковника це дуже здивувало, чому він так швидко підвищується і вирішив дати йому тест на фіз. та псих. підготовку. Давиду було досить важко проходити цей тест, але все-таки він впорався і довів чого він вартий. Буквально за 2 місяці після того, як він прийшов у цю фракцію, він став підполковником. Після того, як він став Полковником, йому сподобалася одна гарна дівчина, яка на той момент була Підполковником. Вони зустрілися з нею приблизно пів року і він вирішив зробити їй пропозиція руки та серця і вона погодилася. Вони одружилися Приблизно через 2 тижні після того, як Артем зробив їй пропозицію і на їхньому весіллі побував сам Полковник. На розпалі весілля Полковник підійшов до Артема і сказав йому таку сумну новину, що йому вже час у відставку, і він хотів би побачити Артема Полковником поліції замість нього, оскільки у нього були найкращі успіхи з усіх. У результаті наступного дня Полковник покликав Артема до себе в кабінет і розповів, що потрібно буде йому робити спочатку і що якщо будуть питання, щоб він дзвонив йому. Після того як Полковник пояснив Артему, що і як треба робити, він попрощався з усіма і представив нового Полковника.
