Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Коломойський Іван Володимирович
Стать: Чоловіча
Мати - Коломойська Роксолана Ігорівна
Батько - Коломойський Володимир Михайлович
Зріст та вага: 1.85, 85 кг
Дата народження: 03.05.1998
Вік: 26
Місце народження: Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: Спорт та військова справа
Сімейний стан: Одружений
Статура: Мезоморф
Колір очей: Блакитний
Зачіска: Слік Бек
Відмітні знаки: Тату на лівій руці
І. Дитинство
Іван Коломойський народився 3 травня 1998 року в місті Київ. З дитинства хлопчик ріс дуже хорошою та доброю дитиною. В 3 роки хлопчик пішов до дитячого садочка, де вихователі хвалили хлопчика за його гарну поведінку. В дитинстві Івану подобалося їздити до бабусі в село, де можна було відпочити від міста та покупатись на ставку. Дитячий садочок хлопчик закічнив у 6 років. Того ж року Іван пішов до школи. У школі він відразу подружився та знайшов спільну мову з однокласниками. З дитинства Іван мав хист до навчання, та вчився на 11 та 12. У школі хлопчика хвалили вчителі за його відмінне навчання та гарну поведінку. За час навчання у першому класі Іван знайшов собі друга на ім'я Нікіта, з яким вони добре подружились та сиділи за однією партою.
ІІ. Юність
І ось настав час 11 класу, де у Івана потихеньку ставало малу часу із-за підготовки до ЗНО. Але хлопець знав, що краще підготуватись та добре здати екзамен, ніж чекати ще один рік. Іван ходив до репетиторів, та за цей час добре підігнав математику та українську мову. І ось настав день екзамену, Джонні прокинувся, поснідав та поїхав до іншої школи, де проходило ЗНО. Коли він отримав свій білет, то зрозумів, що йому дуже пощастило. Тому що перед екзаменом він повторив саме той матеріал, який трапився хлопцю. В кінцевому результаті Іван здав ЗНО на 190 балів. На честь цієї події батьки подарували хлопцю перший автомобіль: Toyota Prius.
ІІІ. Навчання в університеті
Після закінчення школи Іван довго думав, куди піти навчатися. І вирішив піти до юридичного університету в Києві. Все це через те, що хлопець мріяв служити в Національній Поліції. В університеті Іван також вчився так само добре, як і в школі, завжди добре здавав сесії та відразу знайшов спільну мову з одногрупниками. На другому курсі батьки зняли хлопцю квартиру. Університет Джонні добре закінчив.
ІV. Служба в НПУ
Після закінчення університету хлопець пішов до Національної Поліції України. Спочатку Іван був Курсантом, потім потихеньку підвищувався, та коли дослужився до звання Молодший Лейтенант, керівник підрозділу КОРД запропонував чоловіку приєднатись до спец-підрозділу "КОРД". Іван погодився, та відразу став бійцем КОРДу. За час служби в КОРДі, чоловік побував на багатьох спец.операціях, штурмах будівель та допомогах заручникам. Іван підвищився на звання Капітан та став заступником начальника підрозділу КОРД. Але в один день все змінилось...
V. 24 лютого 2022 року
І ось настало 24 лютого 2022 року. Іван проснувся дуже рано від сирени, увімкнув телевізор, подивився новини та зрозумів, що почалася війна. Чоловік відразу вирішив піти захищати свою батьківщину, та разом з іншими бійцями КОРДу поїхав до кордону з Білоруссю, де наступали росіяни. Після висадки, Іван разом з іншими бійцями та формуваннями почали стримувати наступання росіян на Київ. Бої шли запеклі, один стрілецький бій міг продовжуватися до 4-ох годин. Але потім наші сили пійшли у наступ та відігнали противника від Києва. За це Іван був нагороджений медаллю "За відвагу", та далі продовжував убивати росіян. Після Києва підрозділ чоловіка перекинули на Донецький напрямок, де він також уміло знищував русню, здобуваючи перемогу України. Одного разу Іван потрапив у оточення разом з кількома бійцями з його підрозділу. Але він не збирався здаватись, та однією гранатою влучив у скупчення 6-ти росіян, відправивши їх до пекла. Потім КОРД перейшов у наступ, і усіма зусиллями все-таки вдалося вийти з оточення та дібратись до пункту дислокації наших військ. Через декілька місяців під час виконання бойового завдання в Донецькій області, Іван отримав поранення та потратив у полон.
Далі зі слів чоловіка:
"У полоні було дуже погано, росіяни катували мене та моїх бійців, намагаючись видавити з нас інформацію, якою ми не володіли. Також нам не давали їсти та періодично били, це був найгірший момент у моєму житті".
Але у полоні Іван пробув не довгий час, після чого був виміняний на інших полонених. Після цього чоловік вирішив звільнитися з НПУ за власним бажанням та будувати громадське життя.
VI. Теперішній час
Сьогодні Іван звільнився з НПУ та активно шукає роботу. Також Іван не перестав підтримувати Україну, та замість військової допомоги став волонтером та донатив на ЗСУ.
Стать: Чоловіча
Мати - Коломойська Роксолана Ігорівна
Батько - Коломойський Володимир Михайлович
Зріст та вага: 1.85, 85 кг
Дата народження: 03.05.1998
Вік: 26
Місце народження: Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: Спорт та військова справа
Сімейний стан: Одружений
Статура: Мезоморф
Колір очей: Блакитний
Зачіска: Слік Бек
Відмітні знаки: Тату на лівій руці
І. Дитинство
Іван Коломойський народився 3 травня 1998 року в місті Київ. З дитинства хлопчик ріс дуже хорошою та доброю дитиною. В 3 роки хлопчик пішов до дитячого садочка, де вихователі хвалили хлопчика за його гарну поведінку. В дитинстві Івану подобалося їздити до бабусі в село, де можна було відпочити від міста та покупатись на ставку. Дитячий садочок хлопчик закічнив у 6 років. Того ж року Іван пішов до школи. У школі він відразу подружився та знайшов спільну мову з однокласниками. З дитинства Іван мав хист до навчання, та вчився на 11 та 12. У школі хлопчика хвалили вчителі за його відмінне навчання та гарну поведінку. За час навчання у першому класі Іван знайшов собі друга на ім'я Нікіта, з яким вони добре подружились та сиділи за однією партою.
ІІ. Юність
І ось настав час 11 класу, де у Івана потихеньку ставало малу часу із-за підготовки до ЗНО. Але хлопець знав, що краще підготуватись та добре здати екзамен, ніж чекати ще один рік. Іван ходив до репетиторів, та за цей час добре підігнав математику та українську мову. І ось настав день екзамену, Джонні прокинувся, поснідав та поїхав до іншої школи, де проходило ЗНО. Коли він отримав свій білет, то зрозумів, що йому дуже пощастило. Тому що перед екзаменом він повторив саме той матеріал, який трапився хлопцю. В кінцевому результаті Іван здав ЗНО на 190 балів. На честь цієї події батьки подарували хлопцю перший автомобіль: Toyota Prius.
ІІІ. Навчання в університеті
Після закінчення школи Іван довго думав, куди піти навчатися. І вирішив піти до юридичного університету в Києві. Все це через те, що хлопець мріяв служити в Національній Поліції. В університеті Іван також вчився так само добре, як і в школі, завжди добре здавав сесії та відразу знайшов спільну мову з одногрупниками. На другому курсі батьки зняли хлопцю квартиру. Університет Джонні добре закінчив.
ІV. Служба в НПУ
Після закінчення університету хлопець пішов до Національної Поліції України. Спочатку Іван був Курсантом, потім потихеньку підвищувався, та коли дослужився до звання Молодший Лейтенант, керівник підрозділу КОРД запропонував чоловіку приєднатись до спец-підрозділу "КОРД". Іван погодився, та відразу став бійцем КОРДу. За час служби в КОРДі, чоловік побував на багатьох спец.операціях, штурмах будівель та допомогах заручникам. Іван підвищився на звання Капітан та став заступником начальника підрозділу КОРД. Але в один день все змінилось...
V. 24 лютого 2022 року
І ось настало 24 лютого 2022 року. Іван проснувся дуже рано від сирени, увімкнув телевізор, подивився новини та зрозумів, що почалася війна. Чоловік відразу вирішив піти захищати свою батьківщину, та разом з іншими бійцями КОРДу поїхав до кордону з Білоруссю, де наступали росіяни. Після висадки, Іван разом з іншими бійцями та формуваннями почали стримувати наступання росіян на Київ. Бої шли запеклі, один стрілецький бій міг продовжуватися до 4-ох годин. Але потім наші сили пійшли у наступ та відігнали противника від Києва. За це Іван був нагороджений медаллю "За відвагу", та далі продовжував убивати росіян. Після Києва підрозділ чоловіка перекинули на Донецький напрямок, де він також уміло знищував русню, здобуваючи перемогу України. Одного разу Іван потрапив у оточення разом з кількома бійцями з його підрозділу. Але він не збирався здаватись, та однією гранатою влучив у скупчення 6-ти росіян, відправивши їх до пекла. Потім КОРД перейшов у наступ, і усіма зусиллями все-таки вдалося вийти з оточення та дібратись до пункту дислокації наших військ. Через декілька місяців під час виконання бойового завдання в Донецькій області, Іван отримав поранення та потратив у полон.
Далі зі слів чоловіка:
"У полоні було дуже погано, росіяни катували мене та моїх бійців, намагаючись видавити з нас інформацію, якою ми не володіли. Також нам не давали їсти та періодично били, це був найгірший момент у моєму житті".
Але у полоні Іван пробув не довгий час, після чого був виміняний на інших полонених. Після цього чоловік вирішив звільнитися з НПУ за власним бажанням та будувати громадське життя.
VI. Теперішній час
Сьогодні Іван звільнився з НПУ та активно шукає роботу. Також Іван не перестав підтримувати Україну, та замість військової допомоги став волонтером та донатив на ЗСУ.
Це моя біографія, яка є у мене на форумному акаунтів, але коли я встав на посаді лідерства, то змінив нік, саме тому просто змінив дані цієї біографії
