Марк Донецький, народився 10-го грудня 1985 року у великому та гарному місті Донбасса під назвою - Донецьк.
Своїх батьків він не пам'ятає оскільки виріс в дитячому будинку, котрий виховав в нього мужній та стійкий характер.
Навчався як всі діти, дуже не виділявся, був спокійним та урівноваженим, любив проводити вільни час на спортивному майданчику, де і познайомився зі своїми друзями. Про Марка можна сказати, що це людина душа команії, завжди міг підтримати розмову, або перевести діалог в інше русло.
Оскільки Марк ріс у дитячому будинку, він розумів, що йому треба вміти відстоювати свою думку не тільки діалогом, але й силою, якщо того потербувала ситуація, але "забіякою" його назвати не можна.
Час йшов, хлопець ріс, друзі змінювались, а інтереси як і друзі. Як то буває у юнаків, Марк зацікавився футболом, та не однарозово їздив на змагання по футболу від свого дитячого будинку, де займав разом з командою по більшому лише перші місця, за що працівники дитячого будинку були більш лояльній до нього, та взагалі до команди, закривавши очі на те що деколи хлопець покидав територію дитячого будинку. Коли Марк був за територією, він відчував себе іншою людиною, забору будинку ніби сковували його, але не дивлячись на це він завжди повертався, оскільки розумів, що йому буде дуже тяжко без підтримки його друзів, команди, вихователів.
Настав той час, коли хлопець повинен був залишити, як колись він вважав свій "Дім".
Ось Марк опинився зовсім один, на вулиці, він ніколи не задумувався, що буде робити коли покине территорію, але він відчував себе вільною людиною, котра може піти у будь-якому напрямку, та побудувати своє життя, хоча йому було тяжко залишати своїх приятелів.
Не довго думавши, він йде на один з міських складів, про який дізнався під час вилазок за межі дитячого будинку, там він отримав свої перші гроші, на котрі зняв кімнату у гуртожитку, окрік праці на складах хлопець думав, що робити далі, куди йти, на кого вчитися, думав не довго, та пішов у міське ПТУ на електрика, там він завів нових друзів, нових знайомих.
Нове коло спілкування підказало Марку, що він може піти підробляди на міську шахту, роботу відповідальну не дадуть, але заробляти буде куди більше ніж на складах, на шахті хлопець знайомиться зі своїми співробітниками, котрі підтримували його, оскільки він був наймолодший зі всіх.
Під час роботи, хлопця помічає не остання людина у вугільному бізнесі Донбассу, він побачив у хлопчику великий потенціал, та відправляє його пряцювати на один із заводів Донецьку по виготовленню деталей, на той момент Марк не розумів куди він попав і що йому робити, але добрі люди допомогли йому пізнати цю тяжку роботу, довго хлоп не думав, та почав забирати деякі деталі з собою до дому, оскільки він як і всі хотів більше грошей. Так Марк зробив собі перший капітал, та вирішив відкрити свій "бізнес", а саме він хотів відкрити продуктовий магазин на околицях Донецьку. Марк переоцінив свої можливості, та вигорів на цій справі, повернувся до крадіжки та продажі деталей з заводу. Працював хлоп незамітно, намагався зробити багато деталей, брав мало, ніхто і не помічав цього.
Через деякий час хлопа відраховують з ПТУ, оскількі він зовсім там не з'являвся. Чесно? Йому було байдуже до того ПТУ, оскільки на свій вік він вже мав не поганий заробіток на ті часи, але все життя працювати на заводі він не хотів, оскільки розумів, що колись його крадіжки побачать та треба буде заплатити, вважав, що вартий більшого. Марк був людиною - "Дія", якщо він хоче - він робе, так він захотів подати свою анкету до пожежного училища, критерії вступу були не тяжкі, та його приймають на курсанта, відучившись перший курс, хлопець переводиться на студента, та відправляється на заочне навчання.
Починається повстання москалів на Донбассі, хлопець не довго думаючи йде добровольцем до одного з отрядів, та бере у руки зброю, його відправили на 3-ри місячну підготовку, але як підготовку, туди-сюди та в бій. До речі, він був в одній із перших груп, котрі заходили на визволення Слов'янську, час йшов, хлопці вмирали, депутати богатіли, відчувавши цю несправедливість він нічого не міг зробити, оскільки розумів за що і за кого він тримає у руках зброю.
Кінець повстання. Хлопець забуває про своє місто. До речі, не дивлячись, що він навчався на заочній формі, все таки закінчив навчання у пожежному училищі.
Хлоп, переїжджає до Дніпра, де успішно працевлаштовується в одну з пожежних частин, та знімає так звану одну з "Хрущовок".
Марк файно працював у пожежній частині, та його керівництво вирішило відправити на "Підвищення Кваліфікації", це підвищення відкривало багато нового перед хлопцем, нові можливості це саме те, що йому потрібно, через 3-ри роки він попадає до офіцерського складу, структури ДСНС.
Але як би файно музика не грала, він вирішив звільнитись, та відкрити своє кафе, зі старого досвіду він розумів, що треба робити, а що не варто. Через його досвід він успішно відкриває кафе на околицях Дніпра під назвою "Лаброшка".
Він отримав ту саму стабільність, яку і хотів. Виріс з звичайного дитячого будинку, до свого бізнесу, вдалого бізнесу!
Своїх батьків він не пам'ятає оскільки виріс в дитячому будинку, котрий виховав в нього мужній та стійкий характер.
Навчався як всі діти, дуже не виділявся, був спокійним та урівноваженим, любив проводити вільни час на спортивному майданчику, де і познайомився зі своїми друзями. Про Марка можна сказати, що це людина душа команії, завжди міг підтримати розмову, або перевести діалог в інше русло.
Оскільки Марк ріс у дитячому будинку, він розумів, що йому треба вміти відстоювати свою думку не тільки діалогом, але й силою, якщо того потербувала ситуація, але "забіякою" його назвати не можна.
Час йшов, хлопець ріс, друзі змінювались, а інтереси як і друзі. Як то буває у юнаків, Марк зацікавився футболом, та не однарозово їздив на змагання по футболу від свого дитячого будинку, де займав разом з командою по більшому лише перші місця, за що працівники дитячого будинку були більш лояльній до нього, та взагалі до команди, закривавши очі на те що деколи хлопець покидав територію дитячого будинку. Коли Марк був за територією, він відчував себе іншою людиною, забору будинку ніби сковували його, але не дивлячись на це він завжди повертався, оскільки розумів, що йому буде дуже тяжко без підтримки його друзів, команди, вихователів.
Настав той час, коли хлопець повинен був залишити, як колись він вважав свій "Дім".
Ось Марк опинився зовсім один, на вулиці, він ніколи не задумувався, що буде робити коли покине территорію, але він відчував себе вільною людиною, котра може піти у будь-якому напрямку, та побудувати своє життя, хоча йому було тяжко залишати своїх приятелів.
Не довго думавши, він йде на один з міських складів, про який дізнався під час вилазок за межі дитячого будинку, там він отримав свої перші гроші, на котрі зняв кімнату у гуртожитку, окрік праці на складах хлопець думав, що робити далі, куди йти, на кого вчитися, думав не довго, та пішов у міське ПТУ на електрика, там він завів нових друзів, нових знайомих.
Нове коло спілкування підказало Марку, що він може піти підробляди на міську шахту, роботу відповідальну не дадуть, але заробляти буде куди більше ніж на складах, на шахті хлопець знайомиться зі своїми співробітниками, котрі підтримували його, оскільки він був наймолодший зі всіх.
Під час роботи, хлопця помічає не остання людина у вугільному бізнесі Донбассу, він побачив у хлопчику великий потенціал, та відправляє його пряцювати на один із заводів Донецьку по виготовленню деталей, на той момент Марк не розумів куди він попав і що йому робити, але добрі люди допомогли йому пізнати цю тяжку роботу, довго хлоп не думав, та почав забирати деякі деталі з собою до дому, оскільки він як і всі хотів більше грошей. Так Марк зробив собі перший капітал, та вирішив відкрити свій "бізнес", а саме він хотів відкрити продуктовий магазин на околицях Донецьку. Марк переоцінив свої можливості, та вигорів на цій справі, повернувся до крадіжки та продажі деталей з заводу. Працював хлоп незамітно, намагався зробити багато деталей, брав мало, ніхто і не помічав цього.
Через деякий час хлопа відраховують з ПТУ, оскількі він зовсім там не з'являвся. Чесно? Йому було байдуже до того ПТУ, оскільки на свій вік він вже мав не поганий заробіток на ті часи, але все життя працювати на заводі він не хотів, оскільки розумів, що колись його крадіжки побачать та треба буде заплатити, вважав, що вартий більшого. Марк був людиною - "Дія", якщо він хоче - він робе, так він захотів подати свою анкету до пожежного училища, критерії вступу були не тяжкі, та його приймають на курсанта, відучившись перший курс, хлопець переводиться на студента, та відправляється на заочне навчання.
Починається повстання москалів на Донбассі, хлопець не довго думаючи йде добровольцем до одного з отрядів, та бере у руки зброю, його відправили на 3-ри місячну підготовку, але як підготовку, туди-сюди та в бій. До речі, він був в одній із перших груп, котрі заходили на визволення Слов'янську, час йшов, хлопці вмирали, депутати богатіли, відчувавши цю несправедливість він нічого не міг зробити, оскільки розумів за що і за кого він тримає у руках зброю.
Кінець повстання. Хлопець забуває про своє місто. До речі, не дивлячись, що він навчався на заочній формі, все таки закінчив навчання у пожежному училищі.
Хлоп, переїжджає до Дніпра, де успішно працевлаштовується в одну з пожежних частин, та знімає так звану одну з "Хрущовок".
Марк файно працював у пожежній частині, та його керівництво вирішило відправити на "Підвищення Кваліфікації", це підвищення відкривало багато нового перед хлопцем, нові можливості це саме те, що йому потрібно, через 3-ри роки він попадає до офіцерського складу, структури ДСНС.
Але як би файно музика не грала, він вирішив звільнитись, та відкрити своє кафе, зі старого досвіду він розумів, що треба робити, а що не варто. Через його досвід він успішно відкриває кафе на околицях Дніпра під назвою "Лаброшка".
Він отримав ту саму стабільність, яку і хотів. Виріс з звичайного дитячого будинку, до свого бізнесу, вдалого бізнесу!
Шлях до більшого..
Останнє редагування:
