1 Народження рятувальника
То було в далекому 1992 році 4 травня.Травень був дуже жарким але в той день був сильний дощ. У простому тихому будинку проживала сімʼя Гончар, в якої мала народитися перша дитина. Вечір тоді був не спокійний в той день було 40днів як помер мій прадід, але про нього пізніше. Це було 3 травня. Вже о 3годині ночі 4 травня, моя мама зрозуміла що прийшов час, вона збиралась тато прогрівав чорного новенького W124 Мерседеса. Мама закрила будинок попрощалась з бабусею дідусем, вони виїхали з двору і поїхали в Чернівецький пологовий будинок, на вулиці Буковинській. І вже о 6:30 народився я Гончар Володимир. Людина яка зовсім не очікувала про своє велике майбутнє. Тепер повертаємось до мого прадіда він був Гончар Володимир Андрійович. А мого тата звати Андрій, і так якось співпало, що тато прадіда Андрій і його звали Володимир, і мій тато Андрій і мене вирішили назвати так само Володимир.
2 Дитинство
Я жив розвивався був в садочку допомагав дідусю, одним словом пізнавав світ. І ніколи в житті не міг подумати що я буду працювати в ДСНС.В дитинстві в 10 років я отримав травму на пів мого життя в мене помер мій любимий дідусь.Якось в 11 років мені прийшло на думку бути священником, я допомагав священнику з 11 років до 17 років і я хотів працювати за цією професією.
3 Шкільні роки
В школі Володимиру було тяжко ю, він погано вчився але при цьому поведінка хлопця була ідеальною.Йому тяжко давалися предмети такі як: Алгебра Геометрія, інколи фізика та хімія. Він найбільше любив історію та правознавство. На щастя закінчив майбутній рятувальник школу з срібною медаллю, яка потім надала перевагу в здобутті знань в університеті.
4 Юнацькі роки
Але потім я зрозумів що хочу рятувати людей. І обдумано вирішив, я поступаю в Львівський національний університет ЖиттєДіяльності на спеціальність рятувальника.
Але після 3-ох років навчання, я підписав контракт з ЗСУ з морської піхоти. Там я зустрів дорогу для себе людину навіть до тепер, то була людина яка підтримувала завжди поважала, але я перед ним часто міг лажатись. Я був ранений 2 рази але я продовжував службу! Так як на дитя це не впливало.
5 Робота/ доросле життя
Після закінчення університету, мені надали роботу в Головному Управлінні ДСНС у Полтаві, де я зустрів теперішнього Генерала Сергія Ворона. Доречі я в ДСНС зі всього складу знаю пана Генерала найбільше для мене це досить похвально, і я пишаюсь цим. Я був вже три рази Підполковником. І я надалі працюю і не хочу підвести своїх керівників, я начальник Департаменту Державного Нагляду, мені подобається своя робота. Ми з генералом такі близькі що він навіть довірив мені щоб я йому провів весілля.
За мій державний стаж я бачив досить багато людей які постраждали.
6 Початок війни
В 2014 році на майдані було гаряче але міністри та влада заборонила ДСНС втручатись в конфлікт але деякі під виглядом цивільних громадян не слухали та втручались в скандал, деяких побили та посадили, деякі померли. Після цього багато хто звільнився, багато хто виїхав за кордон, а дехто пішов служити в АТО.
7 Початок повномасштабної війни
Якось темної холодної ночі, а точніше вже ранку коли я був на чергуванні в Полтаві, нам повідомили про повномасштабне вторгнення країни агресора, і тоді я реально хотів впасти духом, я не знав що мені робити. Я зателефонував та впевнено спитав Генерала: Пане Генерал що робити, я не знаю мені йти ставати з автоматом, чи залишатись з вам в руках з вогнегасником? Що? І він мені відповів: Хлопче ти думай як собі вважаєш але ми не маємо нічого проти. Подумавши 15хв я зрозумів я залишаюсь в ДСНС і тепер я працюватиму без вихідних стояти вперто, та бути готовим рятувати людей!
8 Наш час
Пройшло вже багато часу з того моменту та мені згадуються слова одної для мене дорогої людини, ці слова мені розказали коли я хотів кинути все та звільнитись з ДСНС поїхати додому в Чернівці. Закінчити історію рятувальника назавжди. Але тоді мені сказали: Що ДСНС це сімʼя, а сімʼя це клубок з ниток, і якщо 2,3 нитки відрізати то все клубок не буде таким яким він був і приклеїти вже нитки не можна. І ми повинні тримати щільно цей клубок нашу сімʼю.
9 Кінець.
Зараз я продовжую служити в ДСНС та дуже сподіваюсь я виконаю свою мрію і стану на Полковника ДСНС. Та сподіваюсь на перемогу яка зовсім близько. Слава Україні!
То було в далекому 1992 році 4 травня.Травень був дуже жарким але в той день був сильний дощ. У простому тихому будинку проживала сімʼя Гончар, в якої мала народитися перша дитина. Вечір тоді був не спокійний в той день було 40днів як помер мій прадід, але про нього пізніше. Це було 3 травня. Вже о 3годині ночі 4 травня, моя мама зрозуміла що прийшов час, вона збиралась тато прогрівав чорного новенького W124 Мерседеса. Мама закрила будинок попрощалась з бабусею дідусем, вони виїхали з двору і поїхали в Чернівецький пологовий будинок, на вулиці Буковинській. І вже о 6:30 народився я Гончар Володимир. Людина яка зовсім не очікувала про своє велике майбутнє. Тепер повертаємось до мого прадіда він був Гончар Володимир Андрійович. А мого тата звати Андрій, і так якось співпало, що тато прадіда Андрій і його звали Володимир, і мій тато Андрій і мене вирішили назвати так само Володимир.
2 Дитинство
Я жив розвивався був в садочку допомагав дідусю, одним словом пізнавав світ. І ніколи в житті не міг подумати що я буду працювати в ДСНС.В дитинстві в 10 років я отримав травму на пів мого життя в мене помер мій любимий дідусь.Якось в 11 років мені прийшло на думку бути священником, я допомагав священнику з 11 років до 17 років і я хотів працювати за цією професією.
3 Шкільні роки
В школі Володимиру було тяжко ю, він погано вчився але при цьому поведінка хлопця була ідеальною.Йому тяжко давалися предмети такі як: Алгебра Геометрія, інколи фізика та хімія. Він найбільше любив історію та правознавство. На щастя закінчив майбутній рятувальник школу з срібною медаллю, яка потім надала перевагу в здобутті знань в університеті.
4 Юнацькі роки
Але потім я зрозумів що хочу рятувати людей. І обдумано вирішив, я поступаю в Львівський національний університет ЖиттєДіяльності на спеціальність рятувальника.
Але після 3-ох років навчання, я підписав контракт з ЗСУ з морської піхоти. Там я зустрів дорогу для себе людину навіть до тепер, то була людина яка підтримувала завжди поважала, але я перед ним часто міг лажатись. Я був ранений 2 рази але я продовжував службу! Так як на дитя це не впливало.
5 Робота/ доросле життя
Після закінчення університету, мені надали роботу в Головному Управлінні ДСНС у Полтаві, де я зустрів теперішнього Генерала Сергія Ворона. Доречі я в ДСНС зі всього складу знаю пана Генерала найбільше для мене це досить похвально, і я пишаюсь цим. Я був вже три рази Підполковником. І я надалі працюю і не хочу підвести своїх керівників, я начальник Департаменту Державного Нагляду, мені подобається своя робота. Ми з генералом такі близькі що він навіть довірив мені щоб я йому провів весілля.
За мій державний стаж я бачив досить багато людей які постраждали.
6 Початок війни
В 2014 році на майдані було гаряче але міністри та влада заборонила ДСНС втручатись в конфлікт але деякі під виглядом цивільних громадян не слухали та втручались в скандал, деяких побили та посадили, деякі померли. Після цього багато хто звільнився, багато хто виїхав за кордон, а дехто пішов служити в АТО.
7 Початок повномасштабної війни
Якось темної холодної ночі, а точніше вже ранку коли я був на чергуванні в Полтаві, нам повідомили про повномасштабне вторгнення країни агресора, і тоді я реально хотів впасти духом, я не знав що мені робити. Я зателефонував та впевнено спитав Генерала: Пане Генерал що робити, я не знаю мені йти ставати з автоматом, чи залишатись з вам в руках з вогнегасником? Що? І він мені відповів: Хлопче ти думай як собі вважаєш але ми не маємо нічого проти. Подумавши 15хв я зрозумів я залишаюсь в ДСНС і тепер я працюватиму без вихідних стояти вперто, та бути готовим рятувати людей!
8 Наш час
Пройшло вже багато часу з того моменту та мені згадуються слова одної для мене дорогої людини, ці слова мені розказали коли я хотів кинути все та звільнитись з ДСНС поїхати додому в Чернівці. Закінчити історію рятувальника назавжди. Але тоді мені сказали: Що ДСНС це сімʼя, а сімʼя це клубок з ниток, і якщо 2,3 нитки відрізати то все клубок не буде таким яким він був і приклеїти вже нитки не можна. І ми повинні тримати щільно цей клубок нашу сімʼю.
9 Кінець.
Зараз я продовжую служити в ДСНС та дуже сподіваюсь я виконаю свою мрію і стану на Полковника ДСНС. Та сподіваюсь на перемогу яка зовсім близько. Слава Україні!
