[l] Щасливе Дитинство
Народився Єрнесто 2001 року у славному місті Донецька область м. Краматорскь. Маленький хлопчик був не із бідної сім'ї: батько працював в заводі на верстаті по желізу, дід працював в СБУ полковником а мати займала посаду бухгалтера, тому з самого дитинства у Єрнесто було все, що він побажає, але ж не дивлячись на це, попри опасіння рідних, він не піддався грошовій спокусі та залишився щедрим, добрим та справедливим хлопчиком, котрий ніколи не жалів батьківських грошей на своїх друзів та потребуючих на це людей, та з усіма намагався ділиться.
Через свій активний та дружній характер мав багато друзів та подруг з яким проводив свій час. Дітвора тягнулася за ним і батьки почали помічати це, його лідерські та дуже активні якості у цьому. Через це, як Єрнесто підросте вирішили віддати його до юридичного ліцею, щоб в подальшому він пішов по стопам діда, і став офіцером, зайнявши посаду Генерала. Батьки закладати в своєму сині лише кращі якості, можливо саме через батьківську любов та турботу хлопець став тим ким мрів стати. Перше кохання, перша суперечка, перші цигарки за школою... Життя минало, а разом і з ним взрослішав та набував досвіду наш хлопчина.
[ll] Безтурботне Юнацтво
Дід нажаль попрощався з нами та й пішов у той світ, але це не сильно ранило нашого хлопчика, він тільки пообіцяв йому досягти тих висот, котрих він за своє життя полковника не встиг. Не обійшлось звичайно і без вже чоловічої сльози, але хлопець старався дуже сильно триматись щоб не заплакати, заспокоюючи свою матір. Минали роки, наш деколи маленький хлопчик змужнів та став вже зовсім юнаком. Єрнесто активно приймав участь в науковій діяльності, займався боксом та боями без правил та перебував на кафедрі військової підготовки. Хлопчина дуже полюбляв зброю, та виризав її з дерева та колекціонував на своїй поличці. Він вечорами переглядав купу журналів і газет де знаходив якісь згадки про зброю, вимолював батька кожні вихідні піти на полювання або ж в тир. Його життя проходило стабільно, він чітко знав куди зробить наступний крок і в яку сферу буде прагнути потрапити. Звичайно ця стабільність могла продовжуватись ще дуже довго якби не одно но... , яке в раз перевернуло життя понад тисячи людей... Почалась Війна
[lll] Все з чистого лист
14 квітня 2014 року терористичні організації почали активні дії на Луганської та Донецької області . На той час вже повнолітній Єрнесто, вступивши до добровольчих батальйонів, зі зброєю в руках боронив свію область. Полум'я, кулі летящі хто куди, снаряди із гаубиць і сотні ворожиг терористів котрі прориваються, і воюють хто за що. Чисте небо і його безтурботне життя обірвалися буквально за пів дня, перетворивши все що він колись любив та мріяв на попіл. У цій війні він втратив батька, матір забрали до полону, здавалось би ярості і помсті вже нема куди рости, але це був тільки початок... Як роса на сонці зникла його посмішка, як сонце за хмари сховалась його доброта. Єрнесто хотів повернути рідних, він не хотів усвідомлювати, що це неможливо, він сподівався, а як надія во все зникла, він мріяв лише про помсту батькив і багато крові тих, кто забрав у нього все. Два тижні йшли жорстокі баталіі, терористи не очікували такого опору від простих хлопців, вони мали величезні втрати, як нажаль і наші бійці. Багато померли смертю хоробрих, багато отримали поранення серед яких і був Єрнесто. Хлопцю влучили в плече та ліву руку, він тримався із останніх сил, дякуя іншим побратимам за допомогу, якби не вони, він би так і не дочекався євакуації, світло фар якої від рясної втрати крові він вже бачив десь за декількасот метрів, та сприяймав як світло в кінці туннелю. БІйці із батальйону "Азов" прибули в якості євакуаційної бригади, забравши поранених разом з Єрнестом та вирушивши до м. Київ, де їм зможуть надати кваліфіковану допомогу. Виїзд з гарячої точки був ну дуже важким, тричі автівка застрягала, була постійна напруга від обстрілів та куль, які здавалось от от і зачепили би когось із єкіпажу. Єрнесто від втоми втратив крові вже майже заплюснув очі щоб заснути, останній раз побачивши сяйво неба, палаючого у вогні дому та вже заснувших вічним сном побратимів, окутаних кровавою ковдрою життя. Він вже не боявся, не відчував болю, він просто хотів відпочити, хочаб на пару хвилин...
Пару ударів по щокам, крики бійців, труска автівки під обстрілами але це все вже не важливо, Єрнесто заплющив очі та втратив свідомість.
[lV] Нове життя
2017 рік Єрнесто працює у Службі Безпеки України в Головному Слідчому Управлінні м. Києва. Від деколи безтурботного Єрнеста не залишилось навіть і спогада, тепер наш хлопчина: серйозний, холоднокровний співробітник органів внутрішніх справ, жадающий помсти цим виродкам за своїх друзів, за свою сім'ю і перш за все за своє втрачене можливе майбутне в рідному місті. Не дивлячись на всю серйозність і спокійність Єрнеста, його коллеги помітили с самого початка його добру та натуру. Одразу ж після госпіталізації, коли хлопців відвідували керівники держ установ, голові ГСУ приглянувся Єрнесто. Так як у нього була юридична освіта, голові ГСУ вдалося влаштувати Єрнесто до себе в управління практикантом, так як дороги додому вже не було, хлопець втратив як сім'ю так і дім. Побачивши навички,знання і тягу до робити хлопця, отриманих ще раніше на юридичних консультатива керівництво просувало його по послужній лінії, надаючи більше повноважень та можливостей. Трішки пізніше Єрнесто знайшов собі дівчину, котра попри його новий неприступний образ, після отриманої травми змогла знайти його справжнього, вони одружились. Минали роки, Єрнесто потроху став забувати минуле, чітко зосередившись на майбутньому. У нього є статусна високооплачувана робота, кохана красуня дружина, дім та нові друзі с котрими він весело проводить час. Його життя здавалось почало повертатися до колись існуючої стабільності, але...
[V] Лист перевернувший все
Повертаючись додому після чергового дня Єрнесто як завжди зайшов до магазину, купивши продуктів, та переглянув список продуктів та пошту, де помітив дивний лист без адресата лише с підписом: "Єрнестові". Побачивши це, Єрнеста дало в жар, його руки затремтіли а тіло почало дрожати, його зіниці поширились та були наповнені страхом, тим самим, котрий останній раз він відчував під час втрати всього, що у нього було. Відкривши листа він зовсім затримтів, опираючись о стіну дому ледь втримавшись, щоб не впасти, після декілько-хвилинної паузи він забіг додому, переодягнувся,у похваті залишив повідомлення дружині біля ліжка що їде у відрядження, взяв зброю із сейву, сів до автівки і поїхав... Він рушив нікому нічого не пояснивши, вимкнувши телефон. Єрнесто, вперше за стільки років маючи справжній, давно забутий страх в очах вирушив хто зна куди. Зброя лежала позаду і той самий лист лежав поряд, на котрому було фото його батьків, і напис "Вони поки ще живі, у тебе є 3 дні, щоб дістатися до свого рідного дому, інакше одна жіночка так і не побачить на останок свого "Єрнесто".
Народився Єрнесто 2001 року у славному місті Донецька область м. Краматорскь. Маленький хлопчик був не із бідної сім'ї: батько працював в заводі на верстаті по желізу, дід працював в СБУ полковником а мати займала посаду бухгалтера, тому з самого дитинства у Єрнесто було все, що він побажає, але ж не дивлячись на це, попри опасіння рідних, він не піддався грошовій спокусі та залишився щедрим, добрим та справедливим хлопчиком, котрий ніколи не жалів батьківських грошей на своїх друзів та потребуючих на це людей, та з усіма намагався ділиться.
Через свій активний та дружній характер мав багато друзів та подруг з яким проводив свій час. Дітвора тягнулася за ним і батьки почали помічати це, його лідерські та дуже активні якості у цьому. Через це, як Єрнесто підросте вирішили віддати його до юридичного ліцею, щоб в подальшому він пішов по стопам діда, і став офіцером, зайнявши посаду Генерала. Батьки закладати в своєму сині лише кращі якості, можливо саме через батьківську любов та турботу хлопець став тим ким мрів стати. Перше кохання, перша суперечка, перші цигарки за школою... Життя минало, а разом і з ним взрослішав та набував досвіду наш хлопчина.
[ll] Безтурботне Юнацтво
Дід нажаль попрощався з нами та й пішов у той світ, але це не сильно ранило нашого хлопчика, він тільки пообіцяв йому досягти тих висот, котрих він за своє життя полковника не встиг. Не обійшлось звичайно і без вже чоловічої сльози, але хлопець старався дуже сильно триматись щоб не заплакати, заспокоюючи свою матір. Минали роки, наш деколи маленький хлопчик змужнів та став вже зовсім юнаком. Єрнесто активно приймав участь в науковій діяльності, займався боксом та боями без правил та перебував на кафедрі військової підготовки. Хлопчина дуже полюбляв зброю, та виризав її з дерева та колекціонував на своїй поличці. Він вечорами переглядав купу журналів і газет де знаходив якісь згадки про зброю, вимолював батька кожні вихідні піти на полювання або ж в тир. Його життя проходило стабільно, він чітко знав куди зробить наступний крок і в яку сферу буде прагнути потрапити. Звичайно ця стабільність могла продовжуватись ще дуже довго якби не одно но... , яке в раз перевернуло життя понад тисячи людей... Почалась Війна
[lll] Все з чистого лист
14 квітня 2014 року терористичні організації почали активні дії на Луганської та Донецької області . На той час вже повнолітній Єрнесто, вступивши до добровольчих батальйонів, зі зброєю в руках боронив свію область. Полум'я, кулі летящі хто куди, снаряди із гаубиць і сотні ворожиг терористів котрі прориваються, і воюють хто за що. Чисте небо і його безтурботне життя обірвалися буквально за пів дня, перетворивши все що він колись любив та мріяв на попіл. У цій війні він втратив батька, матір забрали до полону, здавалось би ярості і помсті вже нема куди рости, але це був тільки початок... Як роса на сонці зникла його посмішка, як сонце за хмари сховалась його доброта. Єрнесто хотів повернути рідних, він не хотів усвідомлювати, що це неможливо, він сподівався, а як надія во все зникла, він мріяв лише про помсту батькив і багато крові тих, кто забрав у нього все. Два тижні йшли жорстокі баталіі, терористи не очікували такого опору від простих хлопців, вони мали величезні втрати, як нажаль і наші бійці. Багато померли смертю хоробрих, багато отримали поранення серед яких і був Єрнесто. Хлопцю влучили в плече та ліву руку, він тримався із останніх сил, дякуя іншим побратимам за допомогу, якби не вони, він би так і не дочекався євакуації, світло фар якої від рясної втрати крові він вже бачив десь за декількасот метрів, та сприяймав як світло в кінці туннелю. БІйці із батальйону "Азов" прибули в якості євакуаційної бригади, забравши поранених разом з Єрнестом та вирушивши до м. Київ, де їм зможуть надати кваліфіковану допомогу. Виїзд з гарячої точки був ну дуже важким, тричі автівка застрягала, була постійна напруга від обстрілів та куль, які здавалось от от і зачепили би когось із єкіпажу. Єрнесто від втоми втратив крові вже майже заплюснув очі щоб заснути, останній раз побачивши сяйво неба, палаючого у вогні дому та вже заснувших вічним сном побратимів, окутаних кровавою ковдрою життя. Він вже не боявся, не відчував болю, він просто хотів відпочити, хочаб на пару хвилин...
Пару ударів по щокам, крики бійців, труска автівки під обстрілами але це все вже не важливо, Єрнесто заплющив очі та втратив свідомість.
[lV] Нове життя
2017 рік Єрнесто працює у Службі Безпеки України в Головному Слідчому Управлінні м. Києва. Від деколи безтурботного Єрнеста не залишилось навіть і спогада, тепер наш хлопчина: серйозний, холоднокровний співробітник органів внутрішніх справ, жадающий помсти цим виродкам за своїх друзів, за свою сім'ю і перш за все за своє втрачене можливе майбутне в рідному місті. Не дивлячись на всю серйозність і спокійність Єрнеста, його коллеги помітили с самого початка його добру та натуру. Одразу ж після госпіталізації, коли хлопців відвідували керівники держ установ, голові ГСУ приглянувся Єрнесто. Так як у нього була юридична освіта, голові ГСУ вдалося влаштувати Єрнесто до себе в управління практикантом, так як дороги додому вже не було, хлопець втратив як сім'ю так і дім. Побачивши навички,знання і тягу до робити хлопця, отриманих ще раніше на юридичних консультатива керівництво просувало його по послужній лінії, надаючи більше повноважень та можливостей. Трішки пізніше Єрнесто знайшов собі дівчину, котра попри його новий неприступний образ, після отриманої травми змогла знайти його справжнього, вони одружились. Минали роки, Єрнесто потроху став забувати минуле, чітко зосередившись на майбутньому. У нього є статусна високооплачувана робота, кохана красуня дружина, дім та нові друзі с котрими він весело проводить час. Його життя здавалось почало повертатися до колись існуючої стабільності, але...
[V] Лист перевернувший все
Повертаючись додому після чергового дня Єрнесто як завжди зайшов до магазину, купивши продуктів, та переглянув список продуктів та пошту, де помітив дивний лист без адресата лише с підписом: "Єрнестові". Побачивши це, Єрнеста дало в жар, його руки затремтіли а тіло почало дрожати, його зіниці поширились та були наповнені страхом, тим самим, котрий останній раз він відчував під час втрати всього, що у нього було. Відкривши листа він зовсім затримтів, опираючись о стіну дому ледь втримавшись, щоб не впасти, після декілько-хвилинної паузи він забіг додому, переодягнувся,у похваті залишив повідомлення дружині біля ліжка що їде у відрядження, взяв зброю із сейву, сів до автівки і поїхав... Він рушив нікому нічого не пояснивши, вимкнувши телефон. Єрнесто, вперше за стільки років маючи справжній, давно забутий страх в очах вирушив хто зна куди. Зброя лежала позаду і той самий лист лежав поряд, на котрому було фото його батьків, і напис "Вони поки ще живі, у тебе є 3 дні, щоб дістатися до свого рідного дому, інакше одна жіночка так і не побачить на останок свого "Єрнесто".
