Основна інформація
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Герасименко Іван Ігорович
Стать: Чоловіча
Мати - Герасименко Оксана Олександрівна
Батько - Герасименко Ігор Віталійович
Зріст та вага: 195 см, 96 кг
Дата народження: 31/07/1989
Вік: 25 років
Місце народження: м.Кропивницький
Національність: Українець
Місце проживання: м.Кропивницький
Захоплення: Грати в баскетбол
Сімейний стан: Одружений
Статура: Мезоморф
Колір очей: Блакитний
Зачіска: Коротке волосся
Відмітні знаки: Шрам на лобі
1. Батьки
Мати- Герасименко Оксана Олександрівна. Народилась 21.05.1965 року, в дитинстві жила в місті Запоріжжя але коли їй виповнилося 6 років переїхала до міста Кропивницький. В Кропивницькому вона навчалась та закінчила відмінно ліцей №39 та вчилась в Кропивницькому в медичному коледжі. За характером Оксана добра та розумна жінка, не дуже любить суперечки та конфлікти. В неї каштанове волосся та блакитні очі. Зовні жінка дуже гарна, чим дуже швидко знайшла своє кохання.
Батько- Герасименко Ігор Віталійович. Народився 13.03.1967 року в місті Кропивницький. Мати Ігора, Герасименко Варвара Леонідівна дуже добра та порядна жінка, в молодості працювала в Міській Раді міста Кропивницького, жінка змогла виховати хорошого чоловіка. Ігор навчався в гімназії №47 міста Кропивницького, пішов після 8 класу та поступив в Кропивницький будівельний коледж, де вивчився та пішов працювати на стройку. Зараз знаходиться на пенсії.
В 1985 році Оксана та Ігор одружилися, шлюб в них йшов дуже добре, і вони вирішили народити дитину. В молодих це вийшло, і в них народився чудовий хлопчик, але до того як він народився батьки не знали як назвати сина, вони вирішили дати рідним листки, та щоб вони написали імена і закинули в банку. В банці було багато гарний імен, таких як Антон, Володимир, і матір витягла ім'я Іван, всім воно дуже сподобалось, тому вони і вирішили так назвали майбутню дитину.
2. Народження та дитинство
31 липня 1989 року в пологовому будинку міста Кропивницького з'явилась на світ чудова дитина, яку звали Іван. Коли жінка народила то мед сестра голосно сказала: "У вас народився здоровий хлопчик! 4,600!". Радості батьків не було меж, вони так давно мріяли про дитину, особливо про хлопчика. І тут їх мрія здійснилась! Коли матір хлопчика лежала з ним в пологовому будинку, бабуся хлопчика 3 дня була в пологовому будинку і не спала, ще їздила і купувала все для дитини, і штанішки, і футболки, і люльки, і коляску і все що тільки можна. Коли дитину привезли додому то мама і тато плакали від радості. Коли Івану виповнилося 3 роки, він пішов до дитячого садка. В дитячому садку він був добрим та кмітливим хлопчиком, і з-за свого характеру він дуже швидко знайшов собі хороших друзів. В дитячому садку виховательки дуже хвалили хлопчика за те, що в нього була найкраща поведінка серед усіх дітей групи. В садочку Іван любив гратися конструктором лего та гратися на дитячому майданчику. Іноді коли матір приходила по хлопця то чекала його ще 20 хвилин, поки він дограє в свої улюблені ігри. Під час новорічних свят діти завжди грали роль якоїсь тварини, а Іван завжди грав роль ведмедя, тому дід так і називає хлопця. Після закінчення дитячого садка, в 7 років Іван пішов до школи, але нажаль з-за того, що він пішов в школу довелося перестати дружити з друзями, яких він знайшов в дитячому садку. В школі ще з першого дня навчання хлопець проявлював свій характер та свої здібності до досягання різних висот, за це майже всі вчителі одразу полюбили хлопця, та завжди завищували йому оцінки. Улюбленим шкільним предметом Івана була фізкультура та трудове навчання. На уроках трудів він навчився робити різного роду поробки, за це вчитель трудового навчання Володимир Петрович дуже цінував уміння хлопчика. На перервах Іван в основному сидів в класі, з-за свого характеру він не бігав по коридорах та не вступав ні з кими в конфлікти. Одного разу при виході зі школи хлопець спотикнувся та вдарився прямо лобом об сходи, саме з-за цього в нього з'явився відмітний знак шрам на лобі. Ще Іван полюбляв грати в баскетбол, в нього виходило досить не погано, він грав в шкільній команді по баскетболу. Загалом дитинство Івана прошло дуже добре. Іван пішов в університет після 11 класу добре здавши екзамени.
3. Університет та служба в лавах ЗСУ
Після школи Іван поступив в медичний університет міста Кропивницького, де зустрів багато новий знайомих та друзів. В університеті як і в школі хлопець вчився доволі добре, за це його полюбляли викладачі. Але одного разу Івану пришлось дати перший і останній хабар в його житті, а справа була така. Він не зміг здати сесію, тому що вона буда дуже тяжка, і йому треба було викрутитися і дати хабар в розмірі 5000$. Але хлопцю дуже набридла нахабність людини, якій він давав гроші, бо ця людина потім попросила ще 600$, на цей раз Іван вирішив помститися йому за нахабність і дав мічені купюри, після чого зробив анонімний дзвінок в НАБУ, директора університету затримали та судили відповідно до частини 2-ї статті 369 Кримінального кодексу України. Університет хлопець закінчив дуже добре, і після нього почалася війна на Донбасі, і Іван записався в добровольці до батальйону "Донбас", і зі зброєю в руках пішов захищати рідну землю. Потім вже не хлопця а чоловіка назначили оператором дрона ЗСУ, який робить скиди на окупантів, і з цьою задачею він справлявся дуже добре, і позивний у Івана став "Снайпер" тому, що він справді майже завжди попадав в ціль і робив бійців російської армії 200-ими. Служив він в армії до літа 2018 року, поки він не отримав поранення.
4. Служба в НПУ
В 2019 році, коли Іван вже відійшов від поранення вирішив, що хорошою ідеєю було б піти до лав НПУ. Він чудово пройшов всі відбори та ФІЗО, і вже через тиждень Іван потрапив в підрозділ Патрульна Поліція, який займається патрулюванням міста. Він дуже довго та чесно стояв на сторожі порядку та безпеки в місті, і в 2019 році був переведений до спец підрозділу КОРД, де виконував завдання небезпечніше та складніше, а саме він оперативно разом з іншими співробітниками затримував небезпечних осіб. В ГУНП Івану дуже подобалося служити. За рік він досягнув звання Молодший Лейтенант, служив він там ще 2 роки, і досяг звання Майор. Після чого пішов з НПУ.
5. Наші дні
В наші дні Іван працює айті фацівцем в крупній компанії в Польщі, але він планує знову приїхати в Україну та захищати її від загарбників. Також у Івана є жінка та дитина, живуть вони добре та щасливо.
P.s Біографія буде доповнюватись...
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Герасименко Іван Ігорович
Стать: Чоловіча
Мати - Герасименко Оксана Олександрівна
Батько - Герасименко Ігор Віталійович
Зріст та вага: 195 см, 96 кг
Дата народження: 31/07/1989
Вік: 25 років
Місце народження: м.Кропивницький
Національність: Українець
Місце проживання: м.Кропивницький
Захоплення: Грати в баскетбол
Сімейний стан: Одружений
Статура: Мезоморф
Колір очей: Блакитний
Зачіска: Коротке волосся
Відмітні знаки: Шрам на лобі
1. Батьки
Мати- Герасименко Оксана Олександрівна. Народилась 21.05.1965 року, в дитинстві жила в місті Запоріжжя але коли їй виповнилося 6 років переїхала до міста Кропивницький. В Кропивницькому вона навчалась та закінчила відмінно ліцей №39 та вчилась в Кропивницькому в медичному коледжі. За характером Оксана добра та розумна жінка, не дуже любить суперечки та конфлікти. В неї каштанове волосся та блакитні очі. Зовні жінка дуже гарна, чим дуже швидко знайшла своє кохання.
Батько- Герасименко Ігор Віталійович. Народився 13.03.1967 року в місті Кропивницький. Мати Ігора, Герасименко Варвара Леонідівна дуже добра та порядна жінка, в молодості працювала в Міській Раді міста Кропивницького, жінка змогла виховати хорошого чоловіка. Ігор навчався в гімназії №47 міста Кропивницького, пішов після 8 класу та поступив в Кропивницький будівельний коледж, де вивчився та пішов працювати на стройку. Зараз знаходиться на пенсії.
В 1985 році Оксана та Ігор одружилися, шлюб в них йшов дуже добре, і вони вирішили народити дитину. В молодих це вийшло, і в них народився чудовий хлопчик, але до того як він народився батьки не знали як назвати сина, вони вирішили дати рідним листки, та щоб вони написали імена і закинули в банку. В банці було багато гарний імен, таких як Антон, Володимир, і матір витягла ім'я Іван, всім воно дуже сподобалось, тому вони і вирішили так назвали майбутню дитину.
2. Народження та дитинство
31 липня 1989 року в пологовому будинку міста Кропивницького з'явилась на світ чудова дитина, яку звали Іван. Коли жінка народила то мед сестра голосно сказала: "У вас народився здоровий хлопчик! 4,600!". Радості батьків не було меж, вони так давно мріяли про дитину, особливо про хлопчика. І тут їх мрія здійснилась! Коли матір хлопчика лежала з ним в пологовому будинку, бабуся хлопчика 3 дня була в пологовому будинку і не спала, ще їздила і купувала все для дитини, і штанішки, і футболки, і люльки, і коляску і все що тільки можна. Коли дитину привезли додому то мама і тато плакали від радості. Коли Івану виповнилося 3 роки, він пішов до дитячого садка. В дитячому садку він був добрим та кмітливим хлопчиком, і з-за свого характеру він дуже швидко знайшов собі хороших друзів. В дитячому садку виховательки дуже хвалили хлопчика за те, що в нього була найкраща поведінка серед усіх дітей групи. В садочку Іван любив гратися конструктором лего та гратися на дитячому майданчику. Іноді коли матір приходила по хлопця то чекала його ще 20 хвилин, поки він дограє в свої улюблені ігри. Під час новорічних свят діти завжди грали роль якоїсь тварини, а Іван завжди грав роль ведмедя, тому дід так і називає хлопця. Після закінчення дитячого садка, в 7 років Іван пішов до школи, але нажаль з-за того, що він пішов в школу довелося перестати дружити з друзями, яких він знайшов в дитячому садку. В школі ще з першого дня навчання хлопець проявлював свій характер та свої здібності до досягання різних висот, за це майже всі вчителі одразу полюбили хлопця, та завжди завищували йому оцінки. Улюбленим шкільним предметом Івана була фізкультура та трудове навчання. На уроках трудів він навчився робити різного роду поробки, за це вчитель трудового навчання Володимир Петрович дуже цінував уміння хлопчика. На перервах Іван в основному сидів в класі, з-за свого характеру він не бігав по коридорах та не вступав ні з кими в конфлікти. Одного разу при виході зі школи хлопець спотикнувся та вдарився прямо лобом об сходи, саме з-за цього в нього з'явився відмітний знак шрам на лобі. Ще Іван полюбляв грати в баскетбол, в нього виходило досить не погано, він грав в шкільній команді по баскетболу. Загалом дитинство Івана прошло дуже добре. Іван пішов в університет після 11 класу добре здавши екзамени.
3. Університет та служба в лавах ЗСУ
Після школи Іван поступив в медичний університет міста Кропивницького, де зустрів багато новий знайомих та друзів. В університеті як і в школі хлопець вчився доволі добре, за це його полюбляли викладачі. Але одного разу Івану пришлось дати перший і останній хабар в його житті, а справа була така. Він не зміг здати сесію, тому що вона буда дуже тяжка, і йому треба було викрутитися і дати хабар в розмірі 5000$. Але хлопцю дуже набридла нахабність людини, якій він давав гроші, бо ця людина потім попросила ще 600$, на цей раз Іван вирішив помститися йому за нахабність і дав мічені купюри, після чого зробив анонімний дзвінок в НАБУ, директора університету затримали та судили відповідно до частини 2-ї статті 369 Кримінального кодексу України. Університет хлопець закінчив дуже добре, і після нього почалася війна на Донбасі, і Іван записався в добровольці до батальйону "Донбас", і зі зброєю в руках пішов захищати рідну землю. Потім вже не хлопця а чоловіка назначили оператором дрона ЗСУ, який робить скиди на окупантів, і з цьою задачею він справлявся дуже добре, і позивний у Івана став "Снайпер" тому, що він справді майже завжди попадав в ціль і робив бійців російської армії 200-ими. Служив він в армії до літа 2018 року, поки він не отримав поранення.
4. Служба в НПУ
В 2019 році, коли Іван вже відійшов від поранення вирішив, що хорошою ідеєю було б піти до лав НПУ. Він чудово пройшов всі відбори та ФІЗО, і вже через тиждень Іван потрапив в підрозділ Патрульна Поліція, який займається патрулюванням міста. Він дуже довго та чесно стояв на сторожі порядку та безпеки в місті, і в 2019 році був переведений до спец підрозділу КОРД, де виконував завдання небезпечніше та складніше, а саме він оперативно разом з іншими співробітниками затримував небезпечних осіб. В ГУНП Івану дуже подобалося служити. За рік він досягнув звання Молодший Лейтенант, служив він там ще 2 роки, і досяг звання Майор. Після чого пішов з НПУ.
5. Наші дні
В наші дні Іван працює айті фацівцем в крупній компанії в Польщі, але він планує знову приїхати в Україну та захищати її від загарбників. Також у Івана є жінка та дитина, живуть вони добре та щасливо.
P.s Біографія буде доповнюватись...
Останнє редагування модератором:
