Біографія:
Іван Фаратов народився в маленькому містечку на Харківщині. З малечку він виявив особливий інтерес до ЗСУ . Його батько та дідусь були військовими , та розуміли що військова служба це звісно добре але вона може привести до найгірших наслідків тобіж смерті єдиного сина та онука . Мати Івана померла при його народженні, і його виховували тільки батько з дідусем. Біля його дому був військовий аеродром на якому він проводив практично все дитинство з татом , та розом з ним літав на великих літаках , тоді у Івана і з'явилося велике бажання стати військовим пілотом.
На протязі підліткового віку дідусь з татом усіляко старались відговорити його від служби в ЗСУ, але у 17-ти річному віці Івана, зрозуміли що це безглуздо бо він був цілеспрямованим та рішучим.
Освіта:
Після закінчення середньої школи Іван вступив до ВВНЗ у місті Харкові, де вивчав бойові літаки та їх застосування у повітряному просторі України, та бойові застосування проти ворога.Вже на другому курсі почалася практи з виконанням вправ пілотування на легкомоторних літаках, а в кінці навчання була практика виконнаня бойових польотів та застосування їх (заходи на ціль, відпрацювання бомбардування, польоти в парах та бойовому порядку). Навчався на оцінки Відмінно, чим і заробив свій авторитет у однокурсників, педагогів та командирів підрозділу у військовому навчольному закладі. Після випуску потрапив до військової частини у місті Харків.
Військова служба в частині після випуску
Іван після його випуску потрапив в підрозділ до свого батька , тільки вже був командиром отряда, де виконув звичайні учбові польоти з виконнаням вправ для підтримки льотних навичок. Після року служби в частині командир ВЧ Слава Марик з яким підчас проходження служби був в нормальних стосунках я командира з підлеглим , підписав розпорядження на відправку Івана до ВЧ (засекречено) яка несла безпосереднє бойове чергування неподалік від місця безпосереднйого зіткнення з противником. Там він виконав більше 50 бойових вилйотів, після чого в останньому бойовому вильоті його підбили але він катапультувався біля кордону з нашими військами ЗСУ які також несли там бойове чергування. Його одразу потягли на допит (хто такий, що робив над територією україни), після чого відповівши на всі їхні питання його вивели до коридора до прийняття рішення. Там його доля і вирішилась дуже швидко, він почув о хтось іде і почав дивитися в кінець коридору, і на його астя він побачив там, заступника командира своєї частини підполковника Чака Норіса який був прикомандирований до кордону на підсилення з бійцями, Розговорившись з підполковником який потім все вирішив і Івана швидко доправили до військового шпиталю у місті Харків.
Продовжив військову службу , та коротко про життя, сім'ю.
Після успішного доправлення до шпиталю, на протязі лікування йому сподобалась одна з лікарів яку звали (Христина) яка була відповідальна за його лікування та одужання. Іван після 6 місяців шпиталю, дізнався більше про неї і кожного вечора спілкувався з Христиною у палаті, тому що виходити йому заборонили , так як катапультування з літака на великій швидкості дуже погано впливає на хребет. Іван в останню день перебування в шпиталі спілкувавшись з Христиною пообіцяв їй одружитися на ній після того як одужає. обіцянку він свою дотримав. Після того як його виписали вони одразу поїхали до ЗАГСУ де і одружилися. А далі сімейні турботи, пошук квартири, в майбутнйому планують дитину.
Але служити він не закінчив , повернувшись зі шпиталю на військову службу його зустріли дуже поважні в його очах командири новим командиро ВЧ став Андрій Горбань в званні полковник а заступником командира залишився підполковник Чак Норіс який також не щодавно повернувся з шпиталю після поранення , за ці 6 місяців перебування в шпиталю багато змінилося, Іван дізнався що новим генералом став Слава Марик. Після чого Івану за сумлінне виконання своїх обов'язків та стримування агресора на лінії зіткнення , вручили орден Богдана Хмельницького 3 ступеня, та поставили на іншу посаду де він був вже командиром ескадрільї.
Заключення:
Впродовж свого життя Іван Фаратов, виріс з хлопця, який мріяв просто стати військовим та захищати свою державу від загарбників. Став зразковим командиром підрозділу ВПС де був поважним для свого підрозділу та командирів частини. Його здібності та навички до вправного керування літаком передавав своєму підрозділу , та був вимогливий до своїх пілеглих щоб вони виконували свої обов'язки читко та грамотно.
Іван Фаратов народився в маленькому містечку на Харківщині. З малечку він виявив особливий інтерес до ЗСУ . Його батько та дідусь були військовими , та розуміли що військова служба це звісно добре але вона може привести до найгірших наслідків тобіж смерті єдиного сина та онука . Мати Івана померла при його народженні, і його виховували тільки батько з дідусем. Біля його дому був військовий аеродром на якому він проводив практично все дитинство з татом , та розом з ним літав на великих літаках , тоді у Івана і з'явилося велике бажання стати військовим пілотом.
На протязі підліткового віку дідусь з татом усіляко старались відговорити його від служби в ЗСУ, але у 17-ти річному віці Івана, зрозуміли що це безглуздо бо він був цілеспрямованим та рішучим.
Освіта:
Після закінчення середньої школи Іван вступив до ВВНЗ у місті Харкові, де вивчав бойові літаки та їх застосування у повітряному просторі України, та бойові застосування проти ворога.Вже на другому курсі почалася практи з виконанням вправ пілотування на легкомоторних літаках, а в кінці навчання була практика виконнаня бойових польотів та застосування їх (заходи на ціль, відпрацювання бомбардування, польоти в парах та бойовому порядку). Навчався на оцінки Відмінно, чим і заробив свій авторитет у однокурсників, педагогів та командирів підрозділу у військовому навчольному закладі. Після випуску потрапив до військової частини у місті Харків.
Військова служба в частині після випуску
Іван після його випуску потрапив в підрозділ до свого батька , тільки вже був командиром отряда, де виконув звичайні учбові польоти з виконнаням вправ для підтримки льотних навичок. Після року служби в частині командир ВЧ Слава Марик з яким підчас проходження служби був в нормальних стосунках я командира з підлеглим , підписав розпорядження на відправку Івана до ВЧ (засекречено) яка несла безпосереднє бойове чергування неподалік від місця безпосереднйого зіткнення з противником. Там він виконав більше 50 бойових вилйотів, після чого в останньому бойовому вильоті його підбили але він катапультувався біля кордону з нашими військами ЗСУ які також несли там бойове чергування. Його одразу потягли на допит (хто такий, що робив над територією україни), після чого відповівши на всі їхні питання його вивели до коридора до прийняття рішення. Там його доля і вирішилась дуже швидко, він почув о хтось іде і почав дивитися в кінець коридору, і на його астя він побачив там, заступника командира своєї частини підполковника Чака Норіса який був прикомандирований до кордону на підсилення з бійцями, Розговорившись з підполковником який потім все вирішив і Івана швидко доправили до військового шпиталю у місті Харків.
Продовжив військову службу , та коротко про життя, сім'ю.
Після успішного доправлення до шпиталю, на протязі лікування йому сподобалась одна з лікарів яку звали (Христина) яка була відповідальна за його лікування та одужання. Іван після 6 місяців шпиталю, дізнався більше про неї і кожного вечора спілкувався з Христиною у палаті, тому що виходити йому заборонили , так як катапультування з літака на великій швидкості дуже погано впливає на хребет. Іван в останню день перебування в шпиталі спілкувавшись з Христиною пообіцяв їй одружитися на ній після того як одужає. обіцянку він свою дотримав. Після того як його виписали вони одразу поїхали до ЗАГСУ де і одружилися. А далі сімейні турботи, пошук квартири, в майбутнйому планують дитину.
Але служити він не закінчив , повернувшись зі шпиталю на військову службу його зустріли дуже поважні в його очах командири новим командиро ВЧ став Андрій Горбань в званні полковник а заступником командира залишився підполковник Чак Норіс який також не щодавно повернувся з шпиталю після поранення , за ці 6 місяців перебування в шпиталю багато змінилося, Іван дізнався що новим генералом став Слава Марик. Після чого Івану за сумлінне виконання своїх обов'язків та стримування агресора на лінії зіткнення , вручили орден Богдана Хмельницького 3 ступеня, та поставили на іншу посаду де він був вже командиром ескадрільї.
Заключення:
Впродовж свого життя Іван Фаратов, виріс з хлопця, який мріяв просто стати військовим та захищати свою державу від загарбників. Став зразковим командиром підрозділу ВПС де був поважним для свого підрозділу та командирів частини. Його здібності та навички до вправного керування літаком передавав своєму підрозділу , та був вимогливий до своїх пілеглих щоб вони виконували свої обов'язки читко та грамотно.
Останнє редагування:
