Дитинство
Ілля Хансер народився 02.17.2000 року. Батька його звали Борис, а маму Ірина. Тато пішов служити в Збройні Сили України в 2014 році і він получив орден за досконалість, а мати була Головним Лікарем Міністерства Охорони Здоров'я, вона вже довго стояла на цій посаді і їй це подобалося. Батьки Іллі були дуже раді сину, адже це їх був перший син. Дідусь та Бабуся були також раді що в них появився внук. Спочатку років життя Іллі всі допомагали та піклувалися про нього. Ілля дуже любив грати в машині, по не в прості машинкі а іграшкову військову техніку. Йому дуже подобалося це іграшки, в нього навіть був іграшковий МІГ-29 і він ні на що не відволікався а тільки грався.
Перші кроки
Іллі вже було 9 місяців і батьки його вчили ходити. В сина не погано виходило і він старався навчитися. Ось минув тиждень і Ілля навчився ходити. Вся родина дуже раділа адже Ілля вже зміг ходити без батьків і без підтримкі. Ілля вже міг вставати/сідати на ноги і це було прекрасно. Потім Ілля вже міг з мамою йти в магазин і гуляти на подвір'ї, а тато під весь цей час був га війні.. Родина за ним сумувала адже його відпускають на відпустку дуже рідко.
Садок
Іллі виповнилося 3 рочки і він пішов в садок. Він пішов в групу "Дзвіночок" адже раніше його мама було там вихователькою. Сину дуже сподобалось бути в садочку, він знайшов собі друзів і навіть знайшов собі найкращого друга. Батьки дуже зраділи що в них є такий син. Настав вечір коли мама прийшла забирати сина з садка а в садку вже чекав тато маму і вони пішли разом забирати сина. Мати дуже зраділа як побачила тата і вона його кріпко обійняла. Вони заходять в групу і Ілля бачити що в дверях стоїть його тато і він не думаючи зразу побіг до батька. В сина появилися на очах сльози адже він бачив свого всього 2 рази. Батьки його забрали з садочка і поїхали додому. Тато приїхав не з пустими руками, мамі він привіз червоні рози, а сину іграшкову військову машину. Син дуже зрадів такому подарунку бо він любить військову техніку. Родина смачно повечеряла і лягли спати. В тата була відпустка всього 3 дні, і за ці 3 дні сім'я ходила гуляти в парк, в ресторан щоб трішки відпочити від війни. Настав той день тоді коли татові знову потрібно повертатися на службу, всі засмутилися та очікували скорішого повернення батька...
Випуск з дитячого садка
Наступило 30 травня коли Ілля випускався з садочку, він цього не хотів адже йому там подобалося. О 8 годині Ілля прокинувся та мама розпочала його збирати. Вийшли вони до садочку і пішли вони в спальну, там всі одногрупники Іллі переодягалися. Вони стали друг за другом і пішли в актову залу, там проходив останній дзвоник. Ось і розпочався той момент коли роки садочку вже обірвалося, Ілля заплакав, йому було дуже сумно покидати садок. Закінчився випуск з садочку та батьки з дітьми поїхали це відмічати в ресторан. Батьки собі окремо замовили а для дітей також окремо. В дітей був аніматор який їх розважав. Їм були цікаво і смішно, батькам це сподобалось. Потім мама сина забрала і вони пішли додому. Настало літо, настав відпочинок, Іллі було не звично влітку знаходитись вдома адже він був завжди влітку в садочку. В липні мама та син поїхали до бабусі та дідуся в село. В селі вже жили літні люди і звісно хати були також вже старі. Дідусь та бабуся зраділи приїзду внука і доці. Бабуся з мамою розпочали головувати вечерю, а Ілля і дідусь пішли дивиться телевізор. Вони дивилися мультики, і їм було цікаво. Ось мама та бабуся накрили стіл покликали дідуся в сина і розпочали вечерять. Після вечері мама з бабусею пішли прибирати а дід з сином пішли спати. На наступний день бід та син пішли рвати яблука які пішли на компот. Ілля допомагав дідусю адже дідусю вже було 73 роки. Нарвали яблука і пішли поставили їх в літню кухню, там вони довго зберігаються. Настав той день коли Ілля та мама повинні їхати додому адже їм ще потрібно готуватися до школи. Вони всі попрощалися і мама з Іллею поїхали додому.
Перший дзвоник
Настає перше вересня коли всі учні йдуть на перший дзвоник. Мама розбудила Іллю і розпочали вони збиратися. Після збирання мама взяла букет для нового класного керівника. Мама та син пішли в клас там де всі збиралися. Потім всі вишикувалися і пішли на передній двір школи де все було. Ось розпочинається перший дзвінок. Іллі на перший погляд не сподобалося але після закінчення першого дзвінка вони пішли в клас і їм вчителька дала перше домашнє завдання. Класний керівник роздрукував малюнки ангела та роздала їх дітям, і вони були повинні їх розмалювати. Вчительку звали: Віра Михайлівна, вона була добра та весела, вона вже випустила 6 класів. Ось наступний день, діти прийшли в школу і показали своє домашнє завдання вчительці. Вчителька була здивована та задоволена що в неї такі талановиті діти.
Середня школа
Ілля закінчив початкову школу та пішов в середню, там його вже очікували багато нових предметів та багато домашнього завдання. На здивованість вчителька була знову добра та спокійною. Вчительку звали: Ніна Леонідівна, вона була дуже спокійною та адекватною людиною. Діти її любили і вона їх також бо такого класу в неї ще ніколи не було. Наступив 8 клас коли ти вже розумієш що ще 1 рік і ти переходиш до старшої школи. Мама не вірила своїм очам що в неї такий син. Ось настав останній дзвоник коли Ілля випускається з середньої школи і переходить в старшу.
Старша школа
Іллі вже 14 років і скоро буде 15, він вже в 9 класі. Перший дзвоник як був і завжди, нудний та нічого нового. Ілля думав залишатися чи вже випускатися та йди в коледж, він думав і вирішив до дійде до кінця і піде на військову службу, адже там був його батько. Минув 9 клас, минув 10 клас, і настав останній 11 клас. Тут вже був останній рік в школі і все. Він максимально старався його поводити в школі бо це його були останні шкільні роки.. Ось настає його дійсно останній дзвоник. Йому жалко покидати вчителя і взагалі школу. Він вибачився перед всіма вчителями що він може робив щось не так. Ось весь його клас вийшов на сцену і розпочали роздавати атистати. Було тяжко закінчувати школу і йти в доросле життя. Вчителька подякували всім, батьки подякували та учні також. Потім всі пішли це відмічати в кафе.
Доросле життя
Після закінчення школи Ілля зразу розпочав йти на військову службу. Йому казали що може не потрібно бо вір де малий але він відмовлявся, адже його батько на війні і потрібно країні і йому допомагати. Настав той день коли Ілля зібрав сумки і пішов до військомату де їх забрали та повезли на тренування. Їм все розказали де що знаходиться, Ілля дуже сподобалось служити народу України і він відчував себе геройом. Після тренування їх відправили на відпочинок 2-3 дня і розвезли їх по точках. Ілля знайшов свого батька та не впізнав його. Батько здивувався що він був в ЗСУ. Вони друг друга обняли і розпочали захист України. Ілля вже був довго в ЗСУ і він вже став навіть на посаду Підполковника Збройних Сил України. Ілля був здивований і радий, також він був Директором підрозділу Національної Гвардії України. Його підрозділ не стояли на місці, він завжди чим займався та виконував свої обов'язки. Після довгих років Ілля ще досі був в ЗСУ і батько також, Ілля отримав поранення і його відвезли в лікарню там де його обстежили та провели операцію. В нього було вогнепальне поранення. Після відновлення Ілля знову пішов в ЗСУ і командир пропонував стати йому на посаду Полковника ЗСУ, Ілля задумався і зрадів, і його відповідь була так. Ілля отримав своє нові погони та шеврони переодягнувся. Ілля та тато були дуже раді що в нього є такий син.
Літні роки
Іллі вже були 63 роки і він вже пішов з ЗСУ. Йому було тяжко покидати військову службу але вже нічого не зробиш. І він ні не що не звертав увагу і жив
собі далі..
Ілля Хансер народився 02.17.2000 року. Батька його звали Борис, а маму Ірина. Тато пішов служити в Збройні Сили України в 2014 році і він получив орден за досконалість, а мати була Головним Лікарем Міністерства Охорони Здоров'я, вона вже довго стояла на цій посаді і їй це подобалося. Батьки Іллі були дуже раді сину, адже це їх був перший син. Дідусь та Бабуся були також раді що в них появився внук. Спочатку років життя Іллі всі допомагали та піклувалися про нього. Ілля дуже любив грати в машині, по не в прості машинкі а іграшкову військову техніку. Йому дуже подобалося це іграшки, в нього навіть був іграшковий МІГ-29 і він ні на що не відволікався а тільки грався.
Перші кроки
Іллі вже було 9 місяців і батьки його вчили ходити. В сина не погано виходило і він старався навчитися. Ось минув тиждень і Ілля навчився ходити. Вся родина дуже раділа адже Ілля вже зміг ходити без батьків і без підтримкі. Ілля вже міг вставати/сідати на ноги і це було прекрасно. Потім Ілля вже міг з мамою йти в магазин і гуляти на подвір'ї, а тато під весь цей час був га війні.. Родина за ним сумувала адже його відпускають на відпустку дуже рідко.
Садок
Іллі виповнилося 3 рочки і він пішов в садок. Він пішов в групу "Дзвіночок" адже раніше його мама було там вихователькою. Сину дуже сподобалось бути в садочку, він знайшов собі друзів і навіть знайшов собі найкращого друга. Батьки дуже зраділи що в них є такий син. Настав вечір коли мама прийшла забирати сина з садка а в садку вже чекав тато маму і вони пішли разом забирати сина. Мати дуже зраділа як побачила тата і вона його кріпко обійняла. Вони заходять в групу і Ілля бачити що в дверях стоїть його тато і він не думаючи зразу побіг до батька. В сина появилися на очах сльози адже він бачив свого всього 2 рази. Батьки його забрали з садочка і поїхали додому. Тато приїхав не з пустими руками, мамі він привіз червоні рози, а сину іграшкову військову машину. Син дуже зрадів такому подарунку бо він любить військову техніку. Родина смачно повечеряла і лягли спати. В тата була відпустка всього 3 дні, і за ці 3 дні сім'я ходила гуляти в парк, в ресторан щоб трішки відпочити від війни. Настав той день тоді коли татові знову потрібно повертатися на службу, всі засмутилися та очікували скорішого повернення батька...
Випуск з дитячого садка
Наступило 30 травня коли Ілля випускався з садочку, він цього не хотів адже йому там подобалося. О 8 годині Ілля прокинувся та мама розпочала його збирати. Вийшли вони до садочку і пішли вони в спальну, там всі одногрупники Іллі переодягалися. Вони стали друг за другом і пішли в актову залу, там проходив останній дзвоник. Ось і розпочався той момент коли роки садочку вже обірвалося, Ілля заплакав, йому було дуже сумно покидати садок. Закінчився випуск з садочку та батьки з дітьми поїхали це відмічати в ресторан. Батьки собі окремо замовили а для дітей також окремо. В дітей був аніматор який їх розважав. Їм були цікаво і смішно, батькам це сподобалось. Потім мама сина забрала і вони пішли додому. Настало літо, настав відпочинок, Іллі було не звично влітку знаходитись вдома адже він був завжди влітку в садочку. В липні мама та син поїхали до бабусі та дідуся в село. В селі вже жили літні люди і звісно хати були також вже старі. Дідусь та бабуся зраділи приїзду внука і доці. Бабуся з мамою розпочали головувати вечерю, а Ілля і дідусь пішли дивиться телевізор. Вони дивилися мультики, і їм було цікаво. Ось мама та бабуся накрили стіл покликали дідуся в сина і розпочали вечерять. Після вечері мама з бабусею пішли прибирати а дід з сином пішли спати. На наступний день бід та син пішли рвати яблука які пішли на компот. Ілля допомагав дідусю адже дідусю вже було 73 роки. Нарвали яблука і пішли поставили їх в літню кухню, там вони довго зберігаються. Настав той день коли Ілля та мама повинні їхати додому адже їм ще потрібно готуватися до школи. Вони всі попрощалися і мама з Іллею поїхали додому.
Перший дзвоник
Настає перше вересня коли всі учні йдуть на перший дзвоник. Мама розбудила Іллю і розпочали вони збиратися. Після збирання мама взяла букет для нового класного керівника. Мама та син пішли в клас там де всі збиралися. Потім всі вишикувалися і пішли на передній двір школи де все було. Ось розпочинається перший дзвінок. Іллі на перший погляд не сподобалося але після закінчення першого дзвінка вони пішли в клас і їм вчителька дала перше домашнє завдання. Класний керівник роздрукував малюнки ангела та роздала їх дітям, і вони були повинні їх розмалювати. Вчительку звали: Віра Михайлівна, вона була добра та весела, вона вже випустила 6 класів. Ось наступний день, діти прийшли в школу і показали своє домашнє завдання вчительці. Вчителька була здивована та задоволена що в неї такі талановиті діти.
Середня школа
Ілля закінчив початкову школу та пішов в середню, там його вже очікували багато нових предметів та багато домашнього завдання. На здивованість вчителька була знову добра та спокійною. Вчительку звали: Ніна Леонідівна, вона була дуже спокійною та адекватною людиною. Діти її любили і вона їх також бо такого класу в неї ще ніколи не було. Наступив 8 клас коли ти вже розумієш що ще 1 рік і ти переходиш до старшої школи. Мама не вірила своїм очам що в неї такий син. Ось настав останній дзвоник коли Ілля випускається з середньої школи і переходить в старшу.
Старша школа
Іллі вже 14 років і скоро буде 15, він вже в 9 класі. Перший дзвоник як був і завжди, нудний та нічого нового. Ілля думав залишатися чи вже випускатися та йди в коледж, він думав і вирішив до дійде до кінця і піде на військову службу, адже там був його батько. Минув 9 клас, минув 10 клас, і настав останній 11 клас. Тут вже був останній рік в школі і все. Він максимально старався його поводити в школі бо це його були останні шкільні роки.. Ось настає його дійсно останній дзвоник. Йому жалко покидати вчителя і взагалі школу. Він вибачився перед всіма вчителями що він може робив щось не так. Ось весь його клас вийшов на сцену і розпочали роздавати атистати. Було тяжко закінчувати школу і йти в доросле життя. Вчителька подякували всім, батьки подякували та учні також. Потім всі пішли це відмічати в кафе.
Доросле життя
Після закінчення школи Ілля зразу розпочав йти на військову службу. Йому казали що може не потрібно бо вір де малий але він відмовлявся, адже його батько на війні і потрібно країні і йому допомагати. Настав той день коли Ілля зібрав сумки і пішов до військомату де їх забрали та повезли на тренування. Їм все розказали де що знаходиться, Ілля дуже сподобалось служити народу України і він відчував себе геройом. Після тренування їх відправили на відпочинок 2-3 дня і розвезли їх по точках. Ілля знайшов свого батька та не впізнав його. Батько здивувався що він був в ЗСУ. Вони друг друга обняли і розпочали захист України. Ілля вже був довго в ЗСУ і він вже став навіть на посаду Підполковника Збройних Сил України. Ілля був здивований і радий, також він був Директором підрозділу Національної Гвардії України. Його підрозділ не стояли на місці, він завжди чим займався та виконував свої обов'язки. Після довгих років Ілля ще досі був в ЗСУ і батько також, Ілля отримав поранення і його відвезли в лікарню там де його обстежили та провели операцію. В нього було вогнепальне поранення. Після відновлення Ілля знову пішов в ЗСУ і командир пропонував стати йому на посаду Полковника ЗСУ, Ілля задумався і зрадів, і його відповідь була так. Ілля отримав своє нові погони та шеврони переодягнувся. Ілля та тато були дуже раді що в нього є такий син.
Літні роки
Іллі вже були 63 роки і він вже пішов з ЗСУ. Йому було тяжко покидати військову службу але вже нічого не зробиш. І він ні не що не звертав увагу і жив
собі далі..
Вкладення
Останнє редагування:
