Глава перша - Дитинство.
Алім народився 29 липня 2008 року в Дніпрі. Його батьки були добрі и працьовиті люди. Його маму звали Анна. Вона була чарівна, хотіла допомагати людям, мріяла стати лікарем. Його тато Олексій працював в НПУ Дніпра, мав звання Підполковника, всі його дуже поважали. Так, як батьки були дуже зайняті, він найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Сергієм. Він був колишній Генерал СБУ. Вже в 5 років я знав букви та ходив на бокс. Алім ходив в садочок, мені там дуже подобалось. Він був найстаршим в групі. Ми любили грати в машинки та в поліцейських. Дитинство було прекрасне...
Глава друга - Початкова школа.
В 6 років його відправили в 1 клас, з першого погляду, йому не дуже сподобалась школа, але з часом я звик. Йому було зовсім не складно писати букви, читати книги і слухати уважно вчителя. В 3 класі було вже складніше. Алім ходив на бокс, футбол і вивчав англійську мову. Дідусь Сергій змушував його читати книги та допомагати йому на огороді. Він не те, що не хотів допомагати, в мене на умі було дивитися фільми та цікавитися МВС. Вже в 4 класі він зустрів нового друга. Його звали Леонід. Він був ще тим пустуном. Його успіхи в школі та на тренуванні дуже впали, він став неконтрольованним та злим. Батькам це не сподобалось, вони покликали його на чай, вони сіли та почали розмову. Дізнавшись купу інформації, батьки наказали йому більше не дружити з Алімом. Він був дуже засмучений, але розумів, що справді грая з ним, в мене з'явилися інші проблеми.
Глава третя - Середня школа.
Перейшовши в 5 клас, йому вже було 9 з половиною років. Він вчився відмінно та був слухняним хлопчиком. Вчителям він дуже подобався. Вони завжди могли щось мене попросити, і він обов'язково це зробив. Також в 5 класі він знайшов нового друга. Його звали Коля, і він теж цікавився МВС. Вони були з ним, як крапля води, завжди робили все разом, грали в поліцейських. Один раз вони з Колею зайшли до Аліма додому. Дідусь був дома та запропонував нам посидіти з ним і попити чай. Вони довго та уважно слухали, як дідусь розповідав нам, як складно було в ті роки та як він став на посаду Генерала. Після 3 годин спілкування, Артем пійшов додому робити уроки. Так і пройшов весь час середньої школи. Роки йшли, класи росли разом зі мною.
Глава Четверта - Старша школа.
Вже як не як 9 клас, теперь треба бути дуже уважним та працьовитим. Коля і Алім почали вдвоє більше читати книги та робити уроки. Вони дуже хотіли зробити все красиво та охайно. Можна сказати, вони з Колею стали ботанами, але також не забували про спорт. Тому після школи, зробивши всі уроки, вони обов'язково йшли на бокс. На той час з футболом я взяв паузу. Йому більше подобалось набити морду на рінгу Колі, але не завжди було вдачно, морду набивав мені він. Вот таке життя в нього було. Закінчився успішно 8 клас, всім однокласникам дали вибір, залишитись до 11 класу і отримати диплом за гарне навчання, або піти у доросле життя. Він всю неділю думав, як поступити, він хотів дуже червоний диплом і водночас почати розвиватися в новому житті. Батькі хотіли, щоб я продовжив навчання, але не хотіли мною сильно керувати. Він все ж таки вибрав залишитись. Коля також вибрав цей варіант. Вони були дуже раді. Вони відсвядкували сім'єю цю подію. Вот якось так, дуже швидко, пролетіла школа. Почалось нове самостійне життя без батьків.
Глава сьома - Війна.
2014 рік, наступила війна, війська РФ почали заходити на територію України, їх зібрали і вони виїхали захищатися. Було дуже складно, постійно стрілянина, багато загиблих, на той момент війська України були не такі сильні. Колю ледве не вбили, постійно повертаються та виїзжають військовослужбовці. В них не виходило відбити РФ. Так і пройшло 9 років... Вони змогли захиститися від наступного нападу, але відбити Донбас так і не змогли. Кожен, хто допомагав Україні був нагороджений. Його підвищили до Майора. 2022 рік, РФ знову питається захопити Україну, йде війна, літають бомби, вже набагато страшніше, але за всі ці роки, вони стали набагато сильніше. Так і проходить його життя в такой країні як УКРАЇНА.
Алім народився 29 липня 2008 року в Дніпрі. Його батьки були добрі и працьовиті люди. Його маму звали Анна. Вона була чарівна, хотіла допомагати людям, мріяла стати лікарем. Його тато Олексій працював в НПУ Дніпра, мав звання Підполковника, всі його дуже поважали. Так, як батьки були дуже зайняті, він найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Сергієм. Він був колишній Генерал СБУ. Вже в 5 років я знав букви та ходив на бокс. Алім ходив в садочок, мені там дуже подобалось. Він був найстаршим в групі. Ми любили грати в машинки та в поліцейських. Дитинство було прекрасне...
Глава друга - Початкова школа.
В 6 років його відправили в 1 клас, з першого погляду, йому не дуже сподобалась школа, але з часом я звик. Йому було зовсім не складно писати букви, читати книги і слухати уважно вчителя. В 3 класі було вже складніше. Алім ходив на бокс, футбол і вивчав англійську мову. Дідусь Сергій змушував його читати книги та допомагати йому на огороді. Він не те, що не хотів допомагати, в мене на умі було дивитися фільми та цікавитися МВС. Вже в 4 класі він зустрів нового друга. Його звали Леонід. Він був ще тим пустуном. Його успіхи в школі та на тренуванні дуже впали, він став неконтрольованним та злим. Батькам це не сподобалось, вони покликали його на чай, вони сіли та почали розмову. Дізнавшись купу інформації, батьки наказали йому більше не дружити з Алімом. Він був дуже засмучений, але розумів, що справді грая з ним, в мене з'явилися інші проблеми.
Глава третя - Середня школа.
Перейшовши в 5 клас, йому вже було 9 з половиною років. Він вчився відмінно та був слухняним хлопчиком. Вчителям він дуже подобався. Вони завжди могли щось мене попросити, і він обов'язково це зробив. Також в 5 класі він знайшов нового друга. Його звали Коля, і він теж цікавився МВС. Вони були з ним, як крапля води, завжди робили все разом, грали в поліцейських. Один раз вони з Колею зайшли до Аліма додому. Дідусь був дома та запропонував нам посидіти з ним і попити чай. Вони довго та уважно слухали, як дідусь розповідав нам, як складно було в ті роки та як він став на посаду Генерала. Після 3 годин спілкування, Артем пійшов додому робити уроки. Так і пройшов весь час середньої школи. Роки йшли, класи росли разом зі мною.
Глава Четверта - Старша школа.
Вже як не як 9 клас, теперь треба бути дуже уважним та працьовитим. Коля і Алім почали вдвоє більше читати книги та робити уроки. Вони дуже хотіли зробити все красиво та охайно. Можна сказати, вони з Колею стали ботанами, але також не забували про спорт. Тому після школи, зробивши всі уроки, вони обов'язково йшли на бокс. На той час з футболом я взяв паузу. Йому більше подобалось набити морду на рінгу Колі, але не завжди було вдачно, морду набивав мені він. Вот таке життя в нього було. Закінчився успішно 8 клас, всім однокласникам дали вибір, залишитись до 11 класу і отримати диплом за гарне навчання, або піти у доросле життя. Він всю неділю думав, як поступити, він хотів дуже червоний диплом і водночас почати розвиватися в новому житті. Батькі хотіли, щоб я продовжив навчання, але не хотіли мною сильно керувати. Він все ж таки вибрав залишитись. Коля також вибрав цей варіант. Вони були дуже раді. Вони відсвядкували сім'єю цю подію. Вот якось так, дуже швидко, пролетіла школа. Почалось нове самостійне життя без батьків.
Глава сьома - Війна.
2014 рік, наступила війна, війська РФ почали заходити на територію України, їх зібрали і вони виїхали захищатися. Було дуже складно, постійно стрілянина, багато загиблих, на той момент війська України були не такі сильні. Колю ледве не вбили, постійно повертаються та виїзжають військовослужбовці. В них не виходило відбити РФ. Так і пройшло 9 років... Вони змогли захиститися від наступного нападу, але відбити Донбас так і не змогли. Кожен, хто допомагав Україні був нагороджений. Його підвищили до Майора. 2022 рік, РФ знову питається захопити Україну, йде війна, літають бомби, вже набагато страшніше, але за всі ці роки, вони стали набагато сильніше. Так і проходить його життя в такой країні як УКРАЇНА.
