Дитинство Артема:
Артем Верхолаз народився 4 листопада 2004 року в місті Київ в самому центрі. Сім'я його була досить багатою. Артему треба було шукати роботу, де можна було нагодувати сім'ю та заробити гроші на хліб. Після чого Артемові було 13 років в його в житті появився братик Дамірчик , він його дуже любив і завжди з ним грав та захищав. Артем був дуже радий бо в нього не було ні братика, ні сестрички. Артем з дитинства дуже мріяв стати Генералом Національної Поліції України, а також йому дуже подобалось грати в футбол, але вибір все-таки впав на Національну Поліцію України . Йому батьки сказали що в майбутньому він своєї мети доб'ється і отримає цю посаду. Особу зовнішність та характер він не мав, але в віці 15 років він зустрів своє перше кохання, але через відсутність досвіду та сміливості в нього не вийшло з нею романтичні відносини. Він не мав багато друзів але він мав дуже вірних друзів які завжди допоможуть . Артем був у самоті, до того ж його батько завжди казав своєму сину не має значення скільки в тебе дорузів хоть 30 але повинен бути один який завжди прийде до тебе коли ти до нього позвонишь в буль якій ситуації , головне вірний друг сказав батько
Юнацьке Життя Артема:
Артем почав шукати прибуток для родини. В університет його не брали, бо у родини попросту не було грошей, щоб оплачувати навчання, тому він був відправлений в армію, але перед цим, Артем оформив всі необхідні документи, а саме: медичну книгу, трудову книгу, паспорт та пішов у Збройні Сили України . Там Артем вже покращив свою харизму та став душою компанії і завжди розказував дуже смішні жарти та історії з життя. Завдяки своїй харизмі, Артем зміг познайомитися з такими людьми, як полковник - Андрій Солома та генералом Владиславом Отаман , які допомагали йому в службі та помогли йому здобути військовий квиток. Після чого, як, Артем їхавши з Військової частини після дуже складної служби стикнувся з Арсеном Сагайдачний , після чого вони стали дуже добрими та хорошими друзями, вони не один вечір проводили в міському барі. Сагайдачний теж вступив в Збройні Сили України та разом співпрацьовували в компанії. Після чого Артем поставили на Полковника Збройних Сил України. Він отримував дуже не погану заробітню плату та виділяв ці всі кошти для сім'ї, бо, як він казав, сім’я – це саме дороге, що в нього є. Він не похильно захищав свою батьківщину від ворогів та служив не один рік, йому справді дуже подобалась ця робота, бо маленький Артем не раз бачив, як в різних фільмах працюють ці структури, а тепер він сам є частиною цієї структури. В роки великої війни, він приймав активну участь в боях за Київ, був двічі поранений, але все одно повертався на фронт. Завдяки своєму досвіду та розуму, зміг вивести свій батальйон з оточення. Нагороджений медаллю «Герой України».
Перехід Артема в Національну Поліцію України:
Після війни, Артем став начальником Навчального Корпусу та активно займався рекрутами, йому дуже подобалось навчати людей. Одного разу він приїхав на базу в місті Харків , та в якийсь неминучий день до нього приїхав сам Генерал НПУ м. Харків Ваня Сагайдачний на агітацію та запропонував працювати в Національній Поліції України. Артем дуже зрадів, адже він знав що це його шанс стати Генералом. Він підписав контракт та офіційно перейшов в НПУ . Також за ним прийшов Арсен Сагайдачний та він був дуже радий цьому. Після чого, він сумлінно працював та очолював посаду Керівника Академії. Після чого, він познайомився з такими людьми, як Віктор Мужній - полковник, Сергій Човен - підполковник, Дмитро Динаро – полковник та Ліза Хансен , також полковник. Він не похильно захищав своє місце в НПУ , працює вже досить довго, але в один день Генерал каже, що він стає на Підолковника НПУ, для нього це був шок. Так, як він не думав, що він стане Підполковником НПУ. У нього переповнювали емоції від цієї події. Після чого Артем виконував роль в НПУ, як підполковника. Пізніше він вже став начальником Департемту внутрішніх справ та разом зі своїм замом – Олегом Крутовим займалися самими тяжкими розслідуваннями, які були на той момент і завдяки своїй працелюбності та наполеглевості, ДБВ вийшло на новий рівень професійної роботи і не раз отримувало солідні премії від мерії міста Харків і особисту подяку від пані мер.
Доросле життя
Артема , робота в НПУ:
Після чого Артем був Підполковником НПУ довгий час, допомагав інструкторам академії, також проводив лекції, тренування, давав премії своїм працівникам за хорошу роботу. Після того, як Артем став працівником НПУ, в нього з’явилося багато ворогів, навіть в кримінальному світі була оголошена нагорода за його голову, але все одно, він показував свою роботу та хто він такий є. Вже після кількох місяців тяжкої роботи, Сагайдаяний прийняв рішення підвищити Артема на полковника. Після цих події Артем став дорослішим, та досвідченим співпрацівником. Він був за крок від своєї цілі, він розуміє, що ще трохи і його, ще дитяча мрія здійсниться. Він непохильно відстоював посаду Полковника НПУ , а працівники казали про нього так: «Це дуже хороша людина, яка може завжди розказати щось корисне та смішне, навчити майже всьому», а Сагайдачний не раз казав, що Артем – це неперевершенний агент під прикриттям, бо той прекрасно себе показував на багатьох бойових завданнях. А в один прекрасний момент, він зустрів кохання всього свого життя, почуття в них були взаємні, тому вони швидко одружилися і стали жити разом.
Наш час:
Наразі, на жаль з поста пішов Сагайдачний і перед тим, як піти на пенсію, він сказав Артему , що довіряє саме йому і хоче, щоб саме він став новим лідером НПУ міста харків , Артем звісно відповів, що ніколи не підводив його і зараз не підведе. Артем став активніше готуватися, бо розуміє, що з новою посадою в нього буде дуже велика відповідальність, але він готовий на 100%! З Арсеном вони ж так і залишился хорошими друзями і дуже часто спілкуються і Арсен також вірить в Артема , що той зможе все зробити
Останнє редагування модератором:
