I Народження (0-5 років)
Замай Артем Олександрович народився холодною весною 15 березня 2001 року. Саме тоді він вперше побачів світ в місті Первомайськ, і свій перший дім...Артем був схожий весь в батька: мав його суворий наратив та характер, але як мати був добрий, і не міг скривдити кого і що завгодно. У нього з'явились перші друзі з пологового будинку, але тоді вони й ходити не могли, просто дивились на одне одного. Артем досі згадує запах свіжого хліба з пекарні, який пекли поруч через лікарню. Тоді він хотів його спробувати, але кормили його молоком і його спробував тільки у 6 років. Коли ж його виписали, він їхав з родиною по центру міста. Через вікно розглядав мальовничість цього місця, і навіть йому самому хотілось Артему влитись в це життя. Вже на 1 році він зміг говорити, його перше слово було "Баба". Тоді ж в цей день приїхала Артемина бабуся, він багато разів почув це слово і запам'ятав його, тому навчитись говорити "Мама" й "Тато" зміг трішки пізніше. Ходити він не зовсім міг, тільки повзав, ходити навчився на 14 місяці життя. В 3 роки він вже пішов в дитячий садок. В цей час почав вперше гуляти (звісно під наглядом мами) і почав дружити з іншими дітлахами. Друзів у нього було багато, враховуючи що жив він біля майданчику. Але як буває, він досих пір спілкується лише з одним другом з садку.
II Дитинство (5-10 років)
В цей час Артем вже закінчував дитячий садок, йому там бути не дуже подобалось. Бо там його кормили запіканкою та рибою, а в ці моменти він їх неохоче їв. Найбільше Артему подобалось це ячнева каша, ось її щойно готовою він любив. Тоді ж у нього було перше кохання, і він їй дарував квіти з клумби та плюшевого медведика (доречі за квіти з клумби Артема карали, хіхі). А вже після садку вже пішов у перший клас. Був маленький Артем відмінником і йому подобалось там вчитись, але іноді були проблеми з хуліганами. Один раз вони розмалювали гараж непристойними написами та малюнками, а коли власник підійшов до нього, мовчки промовив Артем йому "Хлопці які розмалювали вже втекли..." але він Артемуне повірив, і в сльозах довелось хлопчику мити гараж. Незважаючи на це, дитинство запам'яталось хлопчику теплим і чудовим.
III Підлітковий рік і юні роки (10-18 років)
Артем був в 4 класі і він успішно здав ДПА. З спогадів мами Артем тоді вони пішли в кафе та відмітили це смачною піццею і кавою. На день народження йому подарували робота, бо Артем тоді дуже любив дивитись трансформери. Коли йому було 11 у нього народився брат Михайло. Як сім'я тоді вони їхали в пологовий і Артем згадував як був в цьому місці. Тоді ж вже пригадав що це те саме місце де Артем вперше побував. Додому вони приїхали і одразу влаштували свято.
2014 рік, батько з майдану вирушив в зону АТО, тоді йому було 13. Артема клас збирали листівки, теплі речі, їжу, гроші на фінансування армії. З батьком він їздив біля населених пунктів бойових дій та відвозив гуманітарну допомогу. Але сталася біда, Артема батько останній раз сам поїхав відвозити гуманітарну допомогу в Дебальцеве і так не повернувся, це було горе для сім'ї Артема. Неможливо було стримати сльози, це був для психологічний удар, Артему довелось знайти підробітку у вигляді працівником на пошті. А мама влаштувалась бугалтером, Михайлику було тоді лише 2 роки, мамі не вистачало часу за ним доглядати, довелось Артему стати як батько. Артем доглядав за ним і навчав його поки мама була зайнята, втрата батька стало переломним моментом, і в цей момент Артем зрозумів, що сім'я важлива.
2017 рік, він вже закінчував школу. Тоді Артем здав ЗНО на відмінно, і він з класом відправились святкувати. Повернувся в 5 ранку завтрашнім днем, бо в той час Артем напився і ночував у подруги. Вже потихеньку він поринув у доросле життя, а Михайло тільки пішов в дитячий садок. Згадує Артемина мама що він п'яним прийшов і впав біля дверей, він досих пір карає себе за цей поступок. Тоді ж з цього моменту Артем вирішив, що не буду пити в присутності родини та буде займатись спортом. Записався він в спортзал і ходив туди 3 дні на тиждень.
2019 рік, йому вже 18. Тоді Артем переїхав в Дніпро і поступив на юриста, на адвокатську справу. Вперше він купив квартиру на свої збереження, і допомагав своїй сім'ї фінансово. Друзів у нього не було, окрім Сергія який переїхав в Київ. Листувались вони з ним через телефон. Вперше Артем був у такому великому місті, важко було адаптуватись. Незважаючи на це, йому здалось знайти друзів по спеціальності.
2023 рік, виповнилось Артему 22, добре закінчив університет, на жаль була одна проблема: він не зміг влаштуватись адвокатом, йому було важко, тому Артем вирішив піти в політику. Йому здалось значно легше, і він з легкістю опанував нову роботу. Працевлаштувався у міській раді і влився він в колектив одразу. Звідси і почалась його кар'єра, і вона не збирається зупинятись. Артему вдалось здати початкові іспити та почав працювати в повну силу. Потихеньку він ставав частиною коллектива та був щасливим на новій роботі.
IV Сьогодення
Зараз Артем вже прокурор, має друзів по роботі. Він сумує за дитинством, коли батько був живий.Вже йому майже 23, брату вже 11. Незважаючи на складне становище у сім'ї він зміг вибратись та почати нове і щасливе життя. У нього з'явились великі плани на майбутнє.
