Дитинство:
Артем народився 13 грудня 1999р. в м. Кіровоград, у родині військових. Завдяки батькам завжди мав зацікавленість до служби адже це йде з покоління в покоління. Через це почав говорити пізніше за вступ до кадетьського корпусу. Що почало впливати на його особу вже з ранніх років. Так як батьки були постійно на роботі де і свій постійний час проводив Артем, дитина була завжди в отечненні військових. Через те, що батьки не могли дитині приділяти достатньої уваги, Вже у школі став відрізнятися високими досягненнми в спорті. Часто прогулював школу через тренування, адже інколи потрібно було йти на два а то і три тренування. У школі всі поважали Артема за його досянення в раньому фіці. У 7 класі він перїхав до іньшого міста навчатися там де мріяв піти слідом за Татом та стати чудовим офіцером, Потрапивши в середовище яке йому знайоме з ранього дитинства Артем дуже бистро з усіма потоваришувався, адже такі кадетьські корпуси предназначині для підготовки якісних та чудових майбутніх офіцерів.
Юність:
До одинадцятого класу Артем продовжував вчитися в цьому корпусі.
У особистому житті Артема було все над-то чудово, адже в спорті постійні нагороди та вірні побратими з малеку які завжди були поруч. До тата Артема постійно приходили звістки на військову частину про досягнення сина. Татко був дуже задовеленим своїм сином адже думав що він прийде служити до нього.Пізніше Артему прийшло повідомлення про виклик у збірну України по Змішаним Єдиноборствам. Але йому прийшлося від нього відмовитися так як на той час в родині дуже тяжко захворілі його Мама. Після смерті найціннішого що внього було, Артем почав себе запускати в погану сторону. Його справи в спорті пішли всі на перелом. Батько не знав що треба робити з сином щоб його знову повернути в ритм, адже життя не скінчилося. До поки Артем не зустрів своє перве кохання, і зрозумів що сенс життя не втрачений. Після школи Артему приходилося розподіляти час на всі його заохочення. Після закінчення школи здоров'я Батька сильно погіршується, і він вмирає влітку. Ця подія дуже тяжка для Артем. Але втрата Батька далась Артему трішки слабіше в цей раз адже поруч були надійні друзі та кохання. Маючи досвід, він вирішує все таки доказати всім що він буде чудовий офіцер а в майбутньому може і кирівником силового органу. Він вступає Національної Академії Сухопутних Військ України. Знову стає любимцем публіки, адже це для ньго домашне середовище, від тоді Артем получив свої перші погони молодшого сержанта. В нього постійно не має часу на дівчину адже постійно він свій час витрачає на навчання та тренування. Перші два роки навчання Артема пролетіли як за одну хвилину. За цей час він досить добре опанував навички командира товариші всі його поважали, адже він був прикладом для всіх. Пізніше Артем відправився на міжнародні навчання де пердставляв свою Академію та гордість Збройних Сил. Він був єдиним учнем, на якого звернули увагу іноземні партнери.Згодом йому запропонували продовжити службу в іноземних підрозділах, адже з мовами в нього не було труднощів. Але йому довелося відмовитися від такої пропозиції, та повернувся до своєї Академії для продовження навчання. Артему за його хоробрість та найкращий показник, на зарубіжних навчаннях дають позачергове звання лейтенната та вибір для проходження служби в любій частині країни.
Артем довго з вибіром не вагався адже відразу знав що хоче піти до Сил Спеціальних Операцій. Товариші по службі не відразу сприйняли Артема, адже думали що він попав по блату. Адже він закінчив навчатися на 3 курсі де отримав звання. Прийшлося всім доказувати що самі він повинен служити в цьому підрозділі. Згодом йому випав такий шанс, його групі була визначенна команда відправитися на Схід країни де йшли бойові дії. Адже для Артема це було перший маштабний бойовий вихід, з цією задачею він впорався добре ворога ліквідовано, хлопці всі повернулися додому, після чого командуванням Підрозділо його було нагордженно іменою зюроєю та відзнакою за відвагу і відправленно на навчання опановавання звання магістр.
Доросле життя:
Протягом наступного року Артем повертаїться до свого підрозділу, але на жаль його хлопці всі героїчно загинули. Для Артема це була тяжка втрата. Він подумавши що це все його вина, адже якщо б він не поїхав би на навчання, може й хлопці б жили.Постійні бойові виїзди на Схід країни почали його морально вбивати. Після останьго бойового виходу, в Артема влучає осколок від снаряду, з групи залишилося троє живих в тому й числі Артем. Потім Артем дізнається що його групу продали за гроші, що й стало причиною їхньої смерті. Артем вирішує для себе піти в Службу Безпеки України. Він відразу розумів що піде саме до центру спеціальних оперцій. Він почав стрімко рости у званні, де згодом його назначають керівником підрозділу. До Двадцять Восьми років Артем знаходить невелику зачіпку, де треба шукати. Він організовує цілу операцію за допомогою ДБР та ГУР адже мав знайомих та повагу в них, і дізнається, що їх групу підставили Керівництво яке посилали їх на це завдання. Усі сліди вели до Головного Міністерства України. Як вияснилося згодом що його підрозділ, не повинний був виконувати це завдання, але все одно хто підставив хлопців не здається знайти.
Теперішній час:
Артем народився 13 грудня 1999р. в м. Кіровоград, у родині військових. Завдяки батькам завжди мав зацікавленість до служби адже це йде з покоління в покоління. Через це почав говорити пізніше за вступ до кадетьського корпусу. Що почало впливати на його особу вже з ранніх років. Так як батьки були постійно на роботі де і свій постійний час проводив Артем, дитина була завжди в отечненні військових. Через те, що батьки не могли дитині приділяти достатньої уваги, Вже у школі став відрізнятися високими досягненнми в спорті. Часто прогулював школу через тренування, адже інколи потрібно було йти на два а то і три тренування. У школі всі поважали Артема за його досянення в раньому фіці. У 7 класі він перїхав до іньшого міста навчатися там де мріяв піти слідом за Татом та стати чудовим офіцером, Потрапивши в середовище яке йому знайоме з ранього дитинства Артем дуже бистро з усіма потоваришувався, адже такі кадетьські корпуси предназначині для підготовки якісних та чудових майбутніх офіцерів.
Юність:
До одинадцятого класу Артем продовжував вчитися в цьому корпусі.
У особистому житті Артема було все над-то чудово, адже в спорті постійні нагороди та вірні побратими з малеку які завжди були поруч. До тата Артема постійно приходили звістки на військову частину про досягнення сина. Татко був дуже задовеленим своїм сином адже думав що він прийде служити до нього.Пізніше Артему прийшло повідомлення про виклик у збірну України по Змішаним Єдиноборствам. Але йому прийшлося від нього відмовитися так як на той час в родині дуже тяжко захворілі його Мама. Після смерті найціннішого що внього було, Артем почав себе запускати в погану сторону. Його справи в спорті пішли всі на перелом. Батько не знав що треба робити з сином щоб його знову повернути в ритм, адже життя не скінчилося. До поки Артем не зустрів своє перве кохання, і зрозумів що сенс життя не втрачений. Після школи Артему приходилося розподіляти час на всі його заохочення. Після закінчення школи здоров'я Батька сильно погіршується, і він вмирає влітку. Ця подія дуже тяжка для Артем. Але втрата Батька далась Артему трішки слабіше в цей раз адже поруч були надійні друзі та кохання. Маючи досвід, він вирішує все таки доказати всім що він буде чудовий офіцер а в майбутньому може і кирівником силового органу. Він вступає Національної Академії Сухопутних Військ України. Знову стає любимцем публіки, адже це для ньго домашне середовище, від тоді Артем получив свої перші погони молодшого сержанта. В нього постійно не має часу на дівчину адже постійно він свій час витрачає на навчання та тренування. Перші два роки навчання Артема пролетіли як за одну хвилину. За цей час він досить добре опанував навички командира товариші всі його поважали, адже він був прикладом для всіх. Пізніше Артем відправився на міжнародні навчання де пердставляв свою Академію та гордість Збройних Сил. Він був єдиним учнем, на якого звернули увагу іноземні партнери.Згодом йому запропонували продовжити службу в іноземних підрозділах, адже з мовами в нього не було труднощів. Але йому довелося відмовитися від такої пропозиції, та повернувся до своєї Академії для продовження навчання. Артему за його хоробрість та найкращий показник, на зарубіжних навчаннях дають позачергове звання лейтенната та вибір для проходження служби в любій частині країни.
Артем довго з вибіром не вагався адже відразу знав що хоче піти до Сил Спеціальних Операцій. Товариші по службі не відразу сприйняли Артема, адже думали що він попав по блату. Адже він закінчив навчатися на 3 курсі де отримав звання. Прийшлося всім доказувати що самі він повинен служити в цьому підрозділі. Згодом йому випав такий шанс, його групі була визначенна команда відправитися на Схід країни де йшли бойові дії. Адже для Артема це було перший маштабний бойовий вихід, з цією задачею він впорався добре ворога ліквідовано, хлопці всі повернулися додому, після чого командуванням Підрозділо його було нагордженно іменою зюроєю та відзнакою за відвагу і відправленно на навчання опановавання звання магістр.
Доросле життя:
Протягом наступного року Артем повертаїться до свого підрозділу, але на жаль його хлопці всі героїчно загинули. Для Артема це була тяжка втрата. Він подумавши що це все його вина, адже якщо б він не поїхав би на навчання, може й хлопці б жили.Постійні бойові виїзди на Схід країни почали його морально вбивати. Після останьго бойового виходу, в Артема влучає осколок від снаряду, з групи залишилося троє живих в тому й числі Артем. Потім Артем дізнається що його групу продали за гроші, що й стало причиною їхньої смерті. Артем вирішує для себе піти в Службу Безпеки України. Він відразу розумів що піде саме до центру спеціальних оперцій. Він почав стрімко рости у званні, де згодом його назначають керівником підрозділу. До Двадцять Восьми років Артем знаходить невелику зачіпку, де треба шукати. Він організовує цілу операцію за допомогою ДБР та ГУР адже мав знайомих та повагу в них, і дізнається, що їх групу підставили Керівництво яке посилали їх на це завдання. Усі сліди вели до Головного Міністерства України. Як вияснилося згодом що його підрозділ, не повинний був виконувати це завдання, але все одно хто підставив хлопців не здається знайти.
Теперішній час:
Не відпускаючи своєї мети, позбутися помститися за своїх хлопців. Артем залишаїть служити в СБУ де отримує звання Підполковника. Мрія здійснилася стати поважним офіцером, та керівником підрозділу. Згодом Артем все таки знаходе зачіпки по його справі але вони були під грифом секретно, далі він не наважився полізти адже знав що відбудеться покарання за такі речі. Згодом він дізнається що ого одногрупник, та побратим став Керівником Контерровідки, Артем знайошов спосіб все таки подивитися ті документи за допомогою старого товариша. Але нажаль пізно, адже та особа виїхала до країни агресора, тоді справу поновили та передали займатися органам які на цьому спеціалізуються.
Все буде Україна!!!
Останнє редагування:
