[1] Щасливе дитинство
Ахмед Акулезов народився 21.01.1999 року у місті Кривий Ріг. Маленький хлопець із не бідної родини. Батько його був працівником на фабриці з виготовлення меблів. Його дід був Майором в ДСНС, а йога мати була лікарям в обласній державній лікарні. Він мав майже все, але він все одно був дуже гарною людиною, він дуже любив допомагати людям. Він ділився майже всім зі своїми друзями. Він мав дуже багато вірних друзів які були готові його підтримати у важку хвилину. Пізніше його віддали до школи. Він попав у перший клас та знайшов собі гарних друзів. Він мріяв стати поліцейським. Також були ті коми Ахмед не подобався, але це його не зупиняло залишатися доброю людиною. Він хотів піти вчитися на Поліцейського. Він дорослішав та становився ще розумніше. Він був охайним та любив порядок.
[2] Безтурботне Юнацтво
Трішки пізніше наш герой вже вчиться у 10 класі та у наступному році він вже закінчує школу він дуже сильно готовився до екзаменів з математики, української мови й літератури. Він хотів досягти великих висот та стати заступником поліції та захищати свою країну та місто. Пізніше його дід помирає від віку, наш герой засмутився. Пізніше він змирився з цією подією. Він подорослішав закінчив школу та склав екзамени та поїхав до університету внутрішніх справ, щоб здати фізичну підготовку. Він здав фізичну підготовку та вчився там 4 роки коли в нього була відпустка він їздив до своїх батьків та навіщав діда. Він завжди займався спортом та не курив, пив. Він був за здоровий образ життя. Він закінчує вчитися на поліцейського. Але починається війна. Він хотів вже йти вступати в поліцію, але починається війна.
[3] Все з чистого листа
12 квітня 2014 року починається війна. Вражеські війська починають наступати на Донецьк, Луганськ, Краматорськ та Слов'янськ. Наш герой виручає до ТЦК та вступає на військову службу він пішов в батальйон "Айдар". Він пройшов інструктаж та їх відправили на Слов'янський напрямок. По дорозі їхню автівку обстріляли та всю іншу колону обстрілювали з всього озброєння літаків, гаубиць, мінометів, танків. Ну їхня колона все одно доїхала та вони зустрілися з полком "Азов" разом вони відвинулися до Слов'янська ішли дуже запеклі бої, але вони не відступали та обережно їхали далі. Приїхавши до місця висадки рядом з ними прилетіло 5 ворожих снарядів. Вони проїхали далі та сховали техніку та зайняли позиції. Відбивши позиції ворога вони просунулися далі. Через три дні над Слов'янськом вони підняли український прапор. Та поїхали до Краматорська. Їхавши туди їхню автівку розстріляли та наш герой був поранений.Його побратими сказали йому першу медичну допомогу та він отримав медаль.
Його забрали у лікарню. Війна продовжилася далі. Після 2,5 місяців лікарні він повертається знову на полі бою та він та його побратими, просувається по флангах знищуючи ворогів він хотів помститися за кожну смерть яку вчинили вороги. Пізніше конфлікт затихає, але окупанти захопили Донецьку область та Луганську, і Крим. Герой був в невдоволені того що віддали їм 2 області та пів острова.
[4] Нове життя
Ахмед повертається до дому та їде до батьків, щоб їх навідати, навідавши батьків він поїхав до діда, щоб його провідати та розповісти про його успіхи та як він боронив свою країну. Потім він бере всі свої документи та їде до ГУНПУ м. Кривий Ріг. Він проходить співбесіду та вступає до лав НПУ.
За те що він воював йому дають 3 звання. Пізніше він проходить співбесіду підрозділ "ДВБ" він працює у підрозділі ДВБ. Він знаходив співробітників які працюють ні в благо людей, а проти них та передавав докази полковнику. Через пару років він становиться Заступником "ДВБ". Він гарно працював та отримував нагороди від Генерала НПУ та Полковників. Через ще пару років він становиться Майором Поліції. В нього багато друзів та є своя сім'я. Нещодавно його звали на співбесіду до лав СБУ, але він відмовився, бо йому подобалося НПУ. В нього був найкращий друг який воював з ним, але під час обстрілу він кудись зник та він його після цього вже не бачив він думав що його вбило снарядом.
[5]Лист перевернувши все
Одного разу він йшов до дому вдома його чекала його родина. Він зайшов до супермаркету, щоб купити чогось на вечерю. Скупившись він повертаючись додому до нього підійшов невідомий чоловік та передав якийсь лист там було ім'я його старого друга. Він аж зрадів від цього, він поїхав додому. Зустрів свою родину, передавши продукти. Пішов до зали та почав читати лист там було наступне: Привіт, друже, це я твій друг з яким ти воював можливо ти мене вже не пам'ятаєш. Я тоді вижив, але був у тяжкому стані.
Коли тебе забирали, в тебе з руки спала ціпочка, я її знайшов та через 15 хвилин я знайшов своїх вони мені допомогли, коли мене везли до лікарні я сподівався що ми зустрінемось у лікарні. Ну походу тебе відвезли до іншої. Я зараз Генерал поліції тут у місті тільки в другому відділку поліції я тебе чекаю завтра у парку. Він прочитавши листа дуже був радий. Наступного ранку він збирався на роботу, ну тут роздався дзвінок на телефоні. Коли він подивився це телефонував його Генерал, та він взявши слухавку почув, що він більше не генерал та всі полковники теж покинули посаду. Він запитавши що трапилось почув одне прийшов новий генерал він сказав що він засмучений, бо хотів далі бути Генералом він розповів що полковники теж незадоволені. Наш герой сказавши він набере пізніше. Він зібрався та набравши друга сказав що він зараз приїде.
Вони зустрілися та він згодившись став Полковником. Пізніше набравши минулого Генерала сказав що його найкращий друг Генерал та зможе їх взяти до лав НПУ. Наш герой розвивав фракцію, проводив різні тренування та лекції.
Ахмед Акулезов народився 21.01.1999 року у місті Кривий Ріг. Маленький хлопець із не бідної родини. Батько його був працівником на фабриці з виготовлення меблів. Його дід був Майором в ДСНС, а йога мати була лікарям в обласній державній лікарні. Він мав майже все, але він все одно був дуже гарною людиною, він дуже любив допомагати людям. Він ділився майже всім зі своїми друзями. Він мав дуже багато вірних друзів які були готові його підтримати у важку хвилину. Пізніше його віддали до школи. Він попав у перший клас та знайшов собі гарних друзів. Він мріяв стати поліцейським. Також були ті коми Ахмед не подобався, але це його не зупиняло залишатися доброю людиною. Він хотів піти вчитися на Поліцейського. Він дорослішав та становився ще розумніше. Він був охайним та любив порядок.
[2] Безтурботне Юнацтво
Трішки пізніше наш герой вже вчиться у 10 класі та у наступному році він вже закінчує школу він дуже сильно готовився до екзаменів з математики, української мови й літератури. Він хотів досягти великих висот та стати заступником поліції та захищати свою країну та місто. Пізніше його дід помирає від віку, наш герой засмутився. Пізніше він змирився з цією подією. Він подорослішав закінчив школу та склав екзамени та поїхав до університету внутрішніх справ, щоб здати фізичну підготовку. Він здав фізичну підготовку та вчився там 4 роки коли в нього була відпустка він їздив до своїх батьків та навіщав діда. Він завжди займався спортом та не курив, пив. Він був за здоровий образ життя. Він закінчує вчитися на поліцейського. Але починається війна. Він хотів вже йти вступати в поліцію, але починається війна.
[3] Все з чистого листа
12 квітня 2014 року починається війна. Вражеські війська починають наступати на Донецьк, Луганськ, Краматорськ та Слов'янськ. Наш герой виручає до ТЦК та вступає на військову службу він пішов в батальйон "Айдар". Він пройшов інструктаж та їх відправили на Слов'янський напрямок. По дорозі їхню автівку обстріляли та всю іншу колону обстрілювали з всього озброєння літаків, гаубиць, мінометів, танків. Ну їхня колона все одно доїхала та вони зустрілися з полком "Азов" разом вони відвинулися до Слов'янська ішли дуже запеклі бої, але вони не відступали та обережно їхали далі. Приїхавши до місця висадки рядом з ними прилетіло 5 ворожих снарядів. Вони проїхали далі та сховали техніку та зайняли позиції. Відбивши позиції ворога вони просунулися далі. Через три дні над Слов'янськом вони підняли український прапор. Та поїхали до Краматорська. Їхавши туди їхню автівку розстріляли та наш герой був поранений.Його побратими сказали йому першу медичну допомогу та він отримав медаль.
Його забрали у лікарню. Війна продовжилася далі. Після 2,5 місяців лікарні він повертається знову на полі бою та він та його побратими, просувається по флангах знищуючи ворогів він хотів помститися за кожну смерть яку вчинили вороги. Пізніше конфлікт затихає, але окупанти захопили Донецьку область та Луганську, і Крим. Герой був в невдоволені того що віддали їм 2 області та пів острова.
[4] Нове життя
Ахмед повертається до дому та їде до батьків, щоб їх навідати, навідавши батьків він поїхав до діда, щоб його провідати та розповісти про його успіхи та як він боронив свою країну. Потім він бере всі свої документи та їде до ГУНПУ м. Кривий Ріг. Він проходить співбесіду та вступає до лав НПУ.
За те що він воював йому дають 3 звання. Пізніше він проходить співбесіду підрозділ "ДВБ" він працює у підрозділі ДВБ. Він знаходив співробітників які працюють ні в благо людей, а проти них та передавав докази полковнику. Через пару років він становиться Заступником "ДВБ". Він гарно працював та отримував нагороди від Генерала НПУ та Полковників. Через ще пару років він становиться Майором Поліції. В нього багато друзів та є своя сім'я. Нещодавно його звали на співбесіду до лав СБУ, але він відмовився, бо йому подобалося НПУ. В нього був найкращий друг який воював з ним, але під час обстрілу він кудись зник та він його після цього вже не бачив він думав що його вбило снарядом.
[5]Лист перевернувши все
Одного разу він йшов до дому вдома його чекала його родина. Він зайшов до супермаркету, щоб купити чогось на вечерю. Скупившись він повертаючись додому до нього підійшов невідомий чоловік та передав якийсь лист там було ім'я його старого друга. Він аж зрадів від цього, він поїхав додому. Зустрів свою родину, передавши продукти. Пішов до зали та почав читати лист там було наступне: Привіт, друже, це я твій друг з яким ти воював можливо ти мене вже не пам'ятаєш. Я тоді вижив, але був у тяжкому стані.
Коли тебе забирали, в тебе з руки спала ціпочка, я її знайшов та через 15 хвилин я знайшов своїх вони мені допомогли, коли мене везли до лікарні я сподівався що ми зустрінемось у лікарні. Ну походу тебе відвезли до іншої. Я зараз Генерал поліції тут у місті тільки в другому відділку поліції я тебе чекаю завтра у парку. Він прочитавши листа дуже був радий. Наступного ранку він збирався на роботу, ну тут роздався дзвінок на телефоні. Коли він подивився це телефонував його Генерал, та він взявши слухавку почув, що він більше не генерал та всі полковники теж покинули посаду. Він запитавши що трапилось почув одне прийшов новий генерал він сказав що він засмучений, бо хотів далі бути Генералом він розповів що полковники теж незадоволені. Наш герой сказавши він набере пізніше. Він зібрався та набравши друга сказав що він зараз приїде.
Вони зустрілися та він згодившись став Полковником. Пізніше набравши минулого Генерала сказав що його найкращий друг Генерал та зможе їх взяти до лав НПУ. Наш герой розвивав фракцію, проводив різні тренування та лекції.
Останнє редагування модератором:
