Батьки
Мама— Вікторія Духова народилась у селищі Годаївка в середньостатистичній сім'ї фермерів, добре вчилась у школі, товариська дівчина та ввічлива, після закінчення школи склала всі іспити на відмінно, та змогла поступити в інститут внутрішніх справ України на адвокатську діяльність.
Тато— Олександр Духов
Народився в Україні у місті Дніпропетровськ. У сім'ї малого власника приватного детективного агентства під назвою [ОГУРЧИК] . Хлопчик ріс з хорошим вихованням мав потяг до зброї та армії. Вчився у академії права в Харкові, щоб допомагати батьку розвивати його бізнесі.
Знайомство
Батьки познайомились 1995 р коли Олександр приїхав в Луцьк до інституту внутрішніх справ по обміну студентами, в кафе на першому поверсі за чашкою кави, де Олександр запросив Вікторію на прогулянку парком в романтичній обстановці. Тато зустрів маму з великим букетом троянд, подарувавши їй букет він закрив очі руками і провів на гарну галявину біля озерця, коли мама відкрила очі вона побачила накрите на землі покривало на якому стояв маленький складний дерев'яний столик з відкритим італійським напівсолодкий вином та великою коробкою різних солодощів та корзинку з фруктами та шампанським. Вони прекрасно проводили цей момент разом і обидва полюбили один одного з першого погляду. Олександр запросив Вікторію з ним в Італію до Венеції де катаючись на гондолі зробив мамі пропозицію вона настільки була здивована що гондола затряслась і тато випав у воду та загубив каблучку, коли виліз то сміявся, а мама сказала ,,так,,. Через тиждень вони побрались та жили в Італії 2 роки, мама взяла татову фамілію сподобалась татовим родичам особливо бабусі Наташі якій дуже сподобалась мамина працьовитість, розумність, винахідливість і краса. Родився Богдан в Дніпропетровську , мама не дуже цього хотіла, але для свого ж здоров'я залишилась народжувати в Італії в місті Мілан. До 2-ох повних років Богдан проживав в дідуся Володимира Івановича де він і бабуся вчили мене італійської мови та кулінарії .
Дитинство
В 3 роки вони переїхали в Україну до маминої квартири в Луганську вона була простора та свіжа, там він пішов перший раз до дитячого садка Богдан ріс спритним і хорошим хлопчиком, йому був цікавий навколишній світ, подобались автомобілі на радіоуправлінні ,літаки та військова тематика . У 5 років Богданові подарували вертоліт на радіоуправлінні, він був на 7-ому небі від щастя, грався нею цілими днями. В дитячий садочок не дуже полюбляв ходити, йому не подобалась тиха година, тому він не спав, а замість цього дивився дитячі журнали та вчився читати книжки також він грався та кричав не даваючи спати іншим дітям.
Шкільні роки
У 6 рочків Богдан пішов у школу, він дуже чекав цього моменту як ніхто інший, вивчив всі вірші які мав розказати на ,, перший дзвоник,,. Він цікавився всім, вчився добре відповідав на питання. Але одного дня проходив повз спортзал і почув сильний сміх та плач, йому стало цікаво що там відбувається. Зайшовши побачив як два хлопчики кидались м'ячами у дівчинку це його однокласниця, він заступився за неї, вони ж почали ображати Богдана не стерпівши він вдарив одного з них, а другий втік, він підійшов до дівчинки дав їй серветку та відвів до класу, ввечері мама насварила Богдана а тато похвалив за мужність і хоробрість сина , але сказав щоб свій ,,Італійський гарячий пил,, стримував. В середній школі він почав займатись єдиноборствами в спортивній школі та старанно тренувався навіть займав призові місця також полюбляв грати в комп'ютерні ігри в жанрі ,,шутери,, дивився бойовики та комедії за рахунок яких в нього було присутнє почуття гумору та сміливості. На літніх канікулах він поїхав в село Годаївка до дідуся щоб допомогти з господарством та відпочити від міста, дід Вячеслав був розвідником у відставці. Дідусь пишався своїм внуком розповідав про свої армійські літа смішні та суворі, показував альбом, він з захватом слухав дідуся та сказав що теж піду в армію та буду захищати країну, за що дід похвалив його адже у нього була лише донька тому надія була на Богдана. В неділю дідусь дав постріляти внукові зі свого карабіну та навчив поводитись зі зброєю, як за нею доглядати тощо, ще навчив що кулаки не завжди все вирішують потрібно бути стриманим і вміти вирішити все словами.
В старшій школі Богдан старанно вчився щоб здати прекрасно ЗНО. Та поступити в Академію СБУ щоб виконати свою мрію.
Студентське життя
Здавши екзамени Богдан пішов на факультет Спецпризначення групи ,,А,,. Також брав участь у студентському самоврядуванні, де мав можливість брати участь у проведенні різних заходів та організації культурних подій для студентів. Це допомогло йому розвинути свої лідерські та організаційні навички.
Крім того, він пройшов стажування в районному відділі поліції де мав змогу отримати практичний досвід у роботі.
Навчання на факультеті спеціального призначення було дуже цікавим та виснажливим одночасно. Богдан вивчав різні галузі права, включаючи кримінальне право, цивільне право, адміністративне право та міжнародне право .Та також досліджував проблеми правоохоронної системи та міжнародного співробітництва в цій галузі, важко тренувався та загартовував розум.
У студентські роки Богдан став більш самостійним, самовпевненим та відповідальним, набувши досвіду, який допоміг йому стати кращим курсантом, другом та майбутнім поліцейським. Крім навчання, Богдан також продовжив активно займатись спортом та займав хороші місця на змаганнях. Він займався дзюдо, футболом та баскетболом, і це допомагало мені зберігати фізичну форму та зняти стрес від роботи .
Під час студентських років він також активно допомагав своїй мамі та татові у веденні їхнього бізнесу який вони відкрила після роботи в приватних компаніях. Вони мали правове та детективне агентство , і Богдан старався допомагати їм як міг з управлінням фінансів та розслідуваннями. Це навчило Богдана більше про право, та швидке прийняття рішень та пошуку результату, що корисно буде у моїй майбутній
роботі.
СБУ та війна в Україні(2022-2023)
Після закінчення академії він подав заявку в обласне управління СБУ, через 3 дні йому прийшло підтвердження, про прийняття на роботу на посаду опера, але на випробувальний термін в 3 тижні.
У Богдана був так сказати наставник старший опер по прізвиську ,,Снайпер,, який розказував тонкощі усієї роботи, та сказав, що коли Богдан пройде випробувальний термін може піти в спеціальний підрозділ ,,Альфа,, бо в дипломі сказано факультет спецпризначення. Протягом 3 тижнів ми розслідували справи, арештовували небезпечних злочинців він показував хороші результати і здав нормативи та потрапив в кандидатуру групу до підрозділу ,,Альфа,,. Богдан брав участь в облавах та рейдах наркокортелів, борделів та не законних казино.
24 лютого почалось повномаштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію України з боку РФ та Білорусії. Його групу перекинули на Маріуполь для підтримки бійців АЗОВУ на першу лінію оборони, та перевірку міста на наявність колаборантів та ДРГ. В вечері Богдан з групою зробили засідку для ворожої колони з 5 машин, вони розпочали з пострілу рпг-26 по першій та останній машині, почалась перестрілка вони перестріляли 12 осіб, та 4 поранено і взято було в полон та доставлено до госпіталю для надання допомоги та дальшого обміну на наших полонених. На допиті один з кадирівців розказав в подробицях про насильство над 16- ти річною дівчиною, Богдан не стримав свої емоції в руках і всадив йому ніж в плече та провернув, його вигнали з допитної кімнати та наказали заспокоїти свої нерви та взяти себе в руки, випивши заспокійливе він пішов трішки лягти поспати. Через 3 дні його групу відправили на зачистку якогось села в них був один БТР для підтримки, по тихеньку вони проходили зачистку вибивали ворога та в кінці села стояв пост з кулеметом вони заховались за БТР але Богдана зачепило в руку, медик його відтягнув в безпечне місце та надав медичну допомогу. Після поранення його відправили в Луцьк на реабілітацію, а згодом його група теж повернулась. Богдан перевівся до Національної Поліції для забезпечення правопорядку в країні та почав відновлювати свої здібності відновив свої навички та став на полковника де гарно стоїть свої роки життя
План на майбутнє
На майбутнє Богдан має багато надій, мрій і планів. Богдан хоче піднятись по сходинках та стати Генералом управління в місті дніпра по НП, створити свій бізнес, відвідати батьків які через війну виїхали до Італії в місто Рим.
Мама— Вікторія Духова народилась у селищі Годаївка в середньостатистичній сім'ї фермерів, добре вчилась у школі, товариська дівчина та ввічлива, після закінчення школи склала всі іспити на відмінно, та змогла поступити в інститут внутрішніх справ України на адвокатську діяльність.
Тато— Олександр Духов
Народився в Україні у місті Дніпропетровськ. У сім'ї малого власника приватного детективного агентства під назвою [ОГУРЧИК] . Хлопчик ріс з хорошим вихованням мав потяг до зброї та армії. Вчився у академії права в Харкові, щоб допомагати батьку розвивати його бізнесі.
Знайомство
Батьки познайомились 1995 р коли Олександр приїхав в Луцьк до інституту внутрішніх справ по обміну студентами, в кафе на першому поверсі за чашкою кави, де Олександр запросив Вікторію на прогулянку парком в романтичній обстановці. Тато зустрів маму з великим букетом троянд, подарувавши їй букет він закрив очі руками і провів на гарну галявину біля озерця, коли мама відкрила очі вона побачила накрите на землі покривало на якому стояв маленький складний дерев'яний столик з відкритим італійським напівсолодкий вином та великою коробкою різних солодощів та корзинку з фруктами та шампанським. Вони прекрасно проводили цей момент разом і обидва полюбили один одного з першого погляду. Олександр запросив Вікторію з ним в Італію до Венеції де катаючись на гондолі зробив мамі пропозицію вона настільки була здивована що гондола затряслась і тато випав у воду та загубив каблучку, коли виліз то сміявся, а мама сказала ,,так,,. Через тиждень вони побрались та жили в Італії 2 роки, мама взяла татову фамілію сподобалась татовим родичам особливо бабусі Наташі якій дуже сподобалась мамина працьовитість, розумність, винахідливість і краса. Родився Богдан в Дніпропетровську , мама не дуже цього хотіла, але для свого ж здоров'я залишилась народжувати в Італії в місті Мілан. До 2-ох повних років Богдан проживав в дідуся Володимира Івановича де він і бабуся вчили мене італійської мови та кулінарії .
Дитинство
В 3 роки вони переїхали в Україну до маминої квартири в Луганську вона була простора та свіжа, там він пішов перший раз до дитячого садка Богдан ріс спритним і хорошим хлопчиком, йому був цікавий навколишній світ, подобались автомобілі на радіоуправлінні ,літаки та військова тематика . У 5 років Богданові подарували вертоліт на радіоуправлінні, він був на 7-ому небі від щастя, грався нею цілими днями. В дитячий садочок не дуже полюбляв ходити, йому не подобалась тиха година, тому він не спав, а замість цього дивився дитячі журнали та вчився читати книжки також він грався та кричав не даваючи спати іншим дітям.
Шкільні роки
У 6 рочків Богдан пішов у школу, він дуже чекав цього моменту як ніхто інший, вивчив всі вірші які мав розказати на ,, перший дзвоник,,. Він цікавився всім, вчився добре відповідав на питання. Але одного дня проходив повз спортзал і почув сильний сміх та плач, йому стало цікаво що там відбувається. Зайшовши побачив як два хлопчики кидались м'ячами у дівчинку це його однокласниця, він заступився за неї, вони ж почали ображати Богдана не стерпівши він вдарив одного з них, а другий втік, він підійшов до дівчинки дав їй серветку та відвів до класу, ввечері мама насварила Богдана а тато похвалив за мужність і хоробрість сина , але сказав щоб свій ,,Італійський гарячий пил,, стримував. В середній школі він почав займатись єдиноборствами в спортивній школі та старанно тренувався навіть займав призові місця також полюбляв грати в комп'ютерні ігри в жанрі ,,шутери,, дивився бойовики та комедії за рахунок яких в нього було присутнє почуття гумору та сміливості. На літніх канікулах він поїхав в село Годаївка до дідуся щоб допомогти з господарством та відпочити від міста, дід Вячеслав був розвідником у відставці. Дідусь пишався своїм внуком розповідав про свої армійські літа смішні та суворі, показував альбом, він з захватом слухав дідуся та сказав що теж піду в армію та буду захищати країну, за що дід похвалив його адже у нього була лише донька тому надія була на Богдана. В неділю дідусь дав постріляти внукові зі свого карабіну та навчив поводитись зі зброєю, як за нею доглядати тощо, ще навчив що кулаки не завжди все вирішують потрібно бути стриманим і вміти вирішити все словами.
В старшій школі Богдан старанно вчився щоб здати прекрасно ЗНО. Та поступити в Академію СБУ щоб виконати свою мрію.
Студентське життя
Здавши екзамени Богдан пішов на факультет Спецпризначення групи ,,А,,. Також брав участь у студентському самоврядуванні, де мав можливість брати участь у проведенні різних заходів та організації культурних подій для студентів. Це допомогло йому розвинути свої лідерські та організаційні навички.
Крім того, він пройшов стажування в районному відділі поліції де мав змогу отримати практичний досвід у роботі.
Навчання на факультеті спеціального призначення було дуже цікавим та виснажливим одночасно. Богдан вивчав різні галузі права, включаючи кримінальне право, цивільне право, адміністративне право та міжнародне право .Та також досліджував проблеми правоохоронної системи та міжнародного співробітництва в цій галузі, важко тренувався та загартовував розум.
У студентські роки Богдан став більш самостійним, самовпевненим та відповідальним, набувши досвіду, який допоміг йому стати кращим курсантом, другом та майбутнім поліцейським. Крім навчання, Богдан також продовжив активно займатись спортом та займав хороші місця на змаганнях. Він займався дзюдо, футболом та баскетболом, і це допомагало мені зберігати фізичну форму та зняти стрес від роботи .
Під час студентських років він також активно допомагав своїй мамі та татові у веденні їхнього бізнесу який вони відкрила після роботи в приватних компаніях. Вони мали правове та детективне агентство , і Богдан старався допомагати їм як міг з управлінням фінансів та розслідуваннями. Це навчило Богдана більше про право, та швидке прийняття рішень та пошуку результату, що корисно буде у моїй майбутній
роботі.
СБУ та війна в Україні(2022-2023)
Після закінчення академії він подав заявку в обласне управління СБУ, через 3 дні йому прийшло підтвердження, про прийняття на роботу на посаду опера, але на випробувальний термін в 3 тижні.
У Богдана був так сказати наставник старший опер по прізвиську ,,Снайпер,, який розказував тонкощі усієї роботи, та сказав, що коли Богдан пройде випробувальний термін може піти в спеціальний підрозділ ,,Альфа,, бо в дипломі сказано факультет спецпризначення. Протягом 3 тижнів ми розслідували справи, арештовували небезпечних злочинців він показував хороші результати і здав нормативи та потрапив в кандидатуру групу до підрозділу ,,Альфа,,. Богдан брав участь в облавах та рейдах наркокортелів, борделів та не законних казино.
24 лютого почалось повномаштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію України з боку РФ та Білорусії. Його групу перекинули на Маріуполь для підтримки бійців АЗОВУ на першу лінію оборони, та перевірку міста на наявність колаборантів та ДРГ. В вечері Богдан з групою зробили засідку для ворожої колони з 5 машин, вони розпочали з пострілу рпг-26 по першій та останній машині, почалась перестрілка вони перестріляли 12 осіб, та 4 поранено і взято було в полон та доставлено до госпіталю для надання допомоги та дальшого обміну на наших полонених. На допиті один з кадирівців розказав в подробицях про насильство над 16- ти річною дівчиною, Богдан не стримав свої емоції в руках і всадив йому ніж в плече та провернув, його вигнали з допитної кімнати та наказали заспокоїти свої нерви та взяти себе в руки, випивши заспокійливе він пішов трішки лягти поспати. Через 3 дні його групу відправили на зачистку якогось села в них був один БТР для підтримки, по тихеньку вони проходили зачистку вибивали ворога та в кінці села стояв пост з кулеметом вони заховались за БТР але Богдана зачепило в руку, медик його відтягнув в безпечне місце та надав медичну допомогу. Після поранення його відправили в Луцьк на реабілітацію, а згодом його група теж повернулась. Богдан перевівся до Національної Поліції для забезпечення правопорядку в країні та почав відновлювати свої здібності відновив свої навички та став на полковника де гарно стоїть свої роки життя
План на майбутнє
На майбутнє Богдан має багато надій, мрій і планів. Богдан хоче піднятись по сходинках та стати Генералом управління в місті дніпра по НП, створити свій бізнес, відвідати батьків які через війну виїхали до Італії в місто Рим.
