Глава І. Передмова
Василь Платонов Валерійович - народився 18 серпня 1994 року, у місті Бровари, що на Київщині. Малятко було спокійним та не завдавало проблем батькам. Мати Василя - Євгенія, була фінансистом, батько Валерій - ветеринаром.
Глава ІІ. Дитинство
У віці 3 місяців він знайшов свого першого друга - Дениса. Вони познайомилися через мам, вони обоє працювали у одній компанії. Ця зустріч змінила життя Василя. Коли малюку було 5 місяців він промовив перше слово, воно було - «Мама», з його вуст це було так щиро…. Малюк продовжив розвиватися, коли йому було 1.5 роки він встав на ноги, але говорити ще не міг. Батьки не знали, що це таке, водили маля по логопедам та педіатрам, що мало успіх, через півроку з моменту як він почав ходити, він заговорив.
У віці 2 років батьки відвели хлопця до дитячого садка. На початок він багато нервував, сварився з одногрупниками та батьками. Батьки знайшли вихід з цієї ситуації та почали дарувати Василю багато іграшок. Хлопак продовжував ходити до дитячого садка, де він знайшов свою першу подругу, її звали Настя. Вони гуляли втроє - Денис, Василь та Настя…. Ну і їх батьки.
Коли хлопцю було 5 років він перейшов з ясільної групи до старшої. ЦЕ БУВ АД! Василь возненавидів садок, він був наймолодшим у групі, ніхто не хотів гратися з ним, а батькам сказати боявся. Він ненавидів все і усіх, з Настею він посварився, а Денис на деякий час переїхав до дідуся з бабусею. Василю було дуже самотньо. Він попросив маму, щоб вона записала його на карате, що й сталося. Василь досягав успхів у цій сфері, отримав синій пояс. У садочку його якось намагалися образити, але він жорстоко обійшовся з «Провокаторами» та побив одногрупника. Більше над Василем ніхто не сміявся та не дражнився.
Глава ІІІ. Шкільні роки
Хлопець пішов до школи «Фортуна», яка була у рідних Броварах. Василь вчився гарно, старався не згадувати старшу групу в дитячому садку. Проблема була єдина - дуже строга класна керівничка. Василь не хотів вчитися у неї та й поміняв місце навчання. Він перейшов до 23 школи, яка була в селі міського типу Биківня. Там він був найкращим учнем, вчився на відмінно та без усіляких проблем. В цей же час хлопець почав ходити на курси по англійській мові.
Коли Платонов вчився у 3-ому класі, то додому повернувся Денис. Вони знову почали гуляти, Денис навчив його кататися на велосипеді. Також Денис показав Василю справжній футбол, вони разом дивилися матчі, ходили грати у дворі. Василю дуже сподобався цей спорт, він попросив мати записати його на секцію по футболу. Василь буквально «закохався» у цей спорт, він дуже швидко розвивався та у віці 9 років - вони з командою виграли чемпіонат України, він став найкращим бомбардиром… Здавалося б, в нього велике майбутнє, але він закинув футбол. Як сказав у майбутньому:
- Я досяг великих результатів, я більше не бачу себе у футболі.
Глава ІV. Юнацтво
На літніх канікулах, між 4-м та 5-м класами, хлопець разом з Денисом поїхали до табору, що в Одеській області. Там він познав увесь смак життя… Спробував алкоголь, почав палити цигарки, але це було не найголовнішим. У цьому таборі він вперше закохався. 10 річний хлопак, знайшов ту саму. Він досі пам’ятає, як залишився з нею на балконі, закурив «Філіп Моріс фіолетовий» та почав з нею діалог:
Після табору він перейшов у середню школу, 5 клас… Василь ніби то побачив новий світ. По кожному предмету нові вчителі, додалися нові предмети, Василь був у захваті! У 5-ому класі він познайомився з новенькими - Вова, Ростік та Тимур. З ними він почав гуляти, також палили цигарки, навіть іноді випивали алкоголь… 30 жовтня, Марта написала йому в особисті повідомлення на телефоні:
Для 11 річного хлопця це було дуже боляче. Він просто забув усе, що було.
Василь продовжував вчитися, гуляти з друзями та взимку зустрівся з Денисом. Денис познайомився з 9 класником та познайомив його з Василем, «старшака» звали Даня. Вони гуляли утрьох та Василь зрозумів, що тепер залежний від цигарок. Даня показав хлопцям якісь нові сигарети, вони були електроні. Василь дуже здивувався, але йому сподобалось. Вони так і продовжили гуляти, та в один день вирішили купити петард. Хлопці йшли й думали, що ж з ними робити, та Денис запропонував:
У віці 12 років, він знову відправився до табору, який вже був у Грузії, Батумі. І, що ми можемо очікувати від нашого героя? Так, він знову закохався, ситуація повторилася! І знову ж ті самі страждання через дівчину.
Після табору, Василь почав захоплюватися правознавством, йому сподобалися усі ці кодекси, закони. Він почав їх вчити та планував поступити на юридичний факультет, щоб стати поліцейським. Здавалося незвичним те, що після підриву туалету він хотів стати поліцейським… Чи то таке тренування було?
Глава V. Прихід до сьогодення
Як до цього було сказано, хлопак почав вчити усі ці кодекси та закони, задля того щоб поступити. Йому це вдалося, після 9 класу він вступив у коледж, на юкридичний факультет. Так він і провчився до 18 років, після чого отримав спеціальність «Цивільна безпека, Правоохорона діяльність». Як раз у цей час, в Харкові проходив набір до лав ДКВС, який він успішно пройшов. Василь працював, виїжджав у конвої, був на тренування, але ніяк не міг підвищитися через, що покинув ДКВС ЗВБ. Василь сумував за домівкою, Батьківщиною, бо увесь цей світ здавався йому зрозумілим, а головне він так і не здійснив свою мрію - стати поліцейськім. Він вже думав повернутися до Броварів, йти стопами батька. Але ОСЬ він, справжній шанс, проходив набір до лав НПУ Д, який він успішно пройшов. Василь йшов по кар‘єрним сходам, та планував зайняти посаду начальника АКПП. Він повинен був пройти співбесіду га цю посаду, але не зміг… Але він не вішав носа та зайняв посаду заступника начальника АКПП, з чим він впорався. Але 27.07.2023, начальник АКПП був звільнений, через, що наш герой зайняв цю посаду. Він реально підняв підрозділ, рядові та капрали знали усі правила та сумлінно виконували свої обов’язки, як і він. За свою роботу 24.08.2023 він отримав звання «Підполковник». Він продовжив працювати та в ГУНП м. Дніпра була вакансія на посаду «Полковник». Василь успішно пройшов співбесіду разом з його новим товаришем - Пашою Тороні. Василь працював, проводив підвищення, тренування, лекції. Але 07.09.2023 з посади генерала НПУ Д був знятий Олександр Педан, котрий поставив Василя Платонова на посаду полковника. Василь не думаючи подав заявку на посаду «Генерала». Уявіть його реакцію, коли він дізнався про те, що він пройшов співбесіду. Це було неймовірно, як і його лідерський термін. Він проводив цікаві тренування, був присутній на спец. операціях, одна з найвідоміших операцій з присутністю НПУ Д та Василя Платонова - штурм вілли Коломойського. Генерал був працьовитий та справедливий, справедливо розцінював порушення та гарну роботу.
09.10.2033 - великий день. В це день усі працівники ГУНП м. Дніпра пролили сльозу за генерала. Він пішов з посади….
Глава VI. Сьогодення
Після закінчення лідерського терміну на посаді генерала поліції, він планував піти у політику, а саме на посаду прем‘єр міністра м. Дніпра. Він обіцяв, що Дніпро буде найкращим. 14.10.2023 - переміг на виборчій кампанії. Він почав виконання усіх своїх обіцянок та з радістю на очах виконував їх. Також він проводив судові засідання, лекції для молодшого складу в Мерії Дніпра, задля того, щоб зробити з них справжніх спеціалістів. Наразі він «Відпочиває», переїхавши у південну область України, де планує стати на посаду генерала зброєних сил… Час покаже, що буде.
Василь Платонов Валерійович - народився 18 серпня 1994 року, у місті Бровари, що на Київщині. Малятко було спокійним та не завдавало проблем батькам. Мати Василя - Євгенія, була фінансистом, батько Валерій - ветеринаром.
Глава ІІ. Дитинство
У віці 3 місяців він знайшов свого першого друга - Дениса. Вони познайомилися через мам, вони обоє працювали у одній компанії. Ця зустріч змінила життя Василя. Коли малюку було 5 місяців він промовив перше слово, воно було - «Мама», з його вуст це було так щиро…. Малюк продовжив розвиватися, коли йому було 1.5 роки він встав на ноги, але говорити ще не міг. Батьки не знали, що це таке, водили маля по логопедам та педіатрам, що мало успіх, через півроку з моменту як він почав ходити, він заговорив.
У віці 2 років батьки відвели хлопця до дитячого садка. На початок він багато нервував, сварився з одногрупниками та батьками. Батьки знайшли вихід з цієї ситуації та почали дарувати Василю багато іграшок. Хлопак продовжував ходити до дитячого садка, де він знайшов свою першу подругу, її звали Настя. Вони гуляли втроє - Денис, Василь та Настя…. Ну і їх батьки.
Коли хлопцю було 5 років він перейшов з ясільної групи до старшої. ЦЕ БУВ АД! Василь возненавидів садок, він був наймолодшим у групі, ніхто не хотів гратися з ним, а батькам сказати боявся. Він ненавидів все і усіх, з Настею він посварився, а Денис на деякий час переїхав до дідуся з бабусею. Василю було дуже самотньо. Він попросив маму, щоб вона записала його на карате, що й сталося. Василь досягав успхів у цій сфері, отримав синій пояс. У садочку його якось намагалися образити, але він жорстоко обійшовся з «Провокаторами» та побив одногрупника. Більше над Василем ніхто не сміявся та не дражнився.
Глава ІІІ. Шкільні роки
Хлопець пішов до школи «Фортуна», яка була у рідних Броварах. Василь вчився гарно, старався не згадувати старшу групу в дитячому садку. Проблема була єдина - дуже строга класна керівничка. Василь не хотів вчитися у неї та й поміняв місце навчання. Він перейшов до 23 школи, яка була в селі міського типу Биківня. Там він був найкращим учнем, вчився на відмінно та без усіляких проблем. В цей же час хлопець почав ходити на курси по англійській мові.
Коли Платонов вчився у 3-ому класі, то додому повернувся Денис. Вони знову почали гуляти, Денис навчив його кататися на велосипеді. Також Денис показав Василю справжній футбол, вони разом дивилися матчі, ходили грати у дворі. Василю дуже сподобався цей спорт, він попросив мати записати його на секцію по футболу. Василь буквально «закохався» у цей спорт, він дуже швидко розвивався та у віці 9 років - вони з командою виграли чемпіонат України, він став найкращим бомбардиром… Здавалося б, в нього велике майбутнє, але він закинув футбол. Як сказав у майбутньому:
- Я досяг великих результатів, я більше не бачу себе у футболі.
Глава ІV. Юнацтво
На літніх канікулах, між 4-м та 5-м класами, хлопець разом з Денисом поїхали до табору, що в Одеській області. Там він познав увесь смак життя… Спробував алкоголь, почав палити цигарки, але це було не найголовнішим. У цьому таборі він вперше закохався. 10 річний хлопак, знайшов ту саму. Він досі пам’ятає, як залишився з нею на балконі, закурив «Філіп Моріс фіолетовий» та почав з нею діалог:
- Слухай, Марто
- М?
- Хочеш спробувати *показує на цигарку*
- Ну давай
Після табору він перейшов у середню школу, 5 клас… Василь ніби то побачив новий світ. По кожному предмету нові вчителі, додалися нові предмети, Василь був у захваті! У 5-ому класі він познайомився з новенькими - Вова, Ростік та Тимур. З ними він почав гуляти, також палили цигарки, навіть іноді випивали алкоголь… 30 жовтня, Марта написала йому в особисті повідомлення на телефоні:
- Вася, мені здається, що ми не підходимо один одному, давай просто забудемо
Для 11 річного хлопця це було дуже боляче. Він просто забув усе, що було.
Василь продовжував вчитися, гуляти з друзями та взимку зустрівся з Денисом. Денис познайомився з 9 класником та познайомив його з Василем, «старшака» звали Даня. Вони гуляли утрьох та Василь зрозумів, що тепер залежний від цигарок. Даня показав хлопцям якісь нові сигарети, вони були електроні. Василь дуже здивувався, але йому сподобалось. Вони так і продовжили гуляти, та в один день вирішили купити петард. Хлопці йшли й думали, що ж з ними робити, та Денис запропонував:
- А давайте туалет на футбольному полі підірвемо?
- АХАХАХ - сміявся Платонов
- АХАХАХАХА, гарна ідея - відповів Данило
- Денис, Даня, БЛЯХА, там мєнт
У віці 12 років, він знову відправився до табору, який вже був у Грузії, Батумі. І, що ми можемо очікувати від нашого героя? Так, він знову закохався, ситуація повторилася! І знову ж ті самі страждання через дівчину.
Після табору, Василь почав захоплюватися правознавством, йому сподобалися усі ці кодекси, закони. Він почав їх вчити та планував поступити на юридичний факультет, щоб стати поліцейським. Здавалося незвичним те, що після підриву туалету він хотів стати поліцейським… Чи то таке тренування було?
Глава V. Прихід до сьогодення
Як до цього було сказано, хлопак почав вчити усі ці кодекси та закони, задля того щоб поступити. Йому це вдалося, після 9 класу він вступив у коледж, на юкридичний факультет. Так він і провчився до 18 років, після чого отримав спеціальність «Цивільна безпека, Правоохорона діяльність». Як раз у цей час, в Харкові проходив набір до лав ДКВС, який він успішно пройшов. Василь працював, виїжджав у конвої, був на тренування, але ніяк не міг підвищитися через, що покинув ДКВС ЗВБ. Василь сумував за домівкою, Батьківщиною, бо увесь цей світ здавався йому зрозумілим, а головне він так і не здійснив свою мрію - стати поліцейськім. Він вже думав повернутися до Броварів, йти стопами батька. Але ОСЬ він, справжній шанс, проходив набір до лав НПУ Д, який він успішно пройшов. Василь йшов по кар‘єрним сходам, та планував зайняти посаду начальника АКПП. Він повинен був пройти співбесіду га цю посаду, але не зміг… Але він не вішав носа та зайняв посаду заступника начальника АКПП, з чим він впорався. Але 27.07.2023, начальник АКПП був звільнений, через, що наш герой зайняв цю посаду. Він реально підняв підрозділ, рядові та капрали знали усі правила та сумлінно виконували свої обов’язки, як і він. За свою роботу 24.08.2023 він отримав звання «Підполковник». Він продовжив працювати та в ГУНП м. Дніпра була вакансія на посаду «Полковник». Василь успішно пройшов співбесіду разом з його новим товаришем - Пашою Тороні. Василь працював, проводив підвищення, тренування, лекції. Але 07.09.2023 з посади генерала НПУ Д був знятий Олександр Педан, котрий поставив Василя Платонова на посаду полковника. Василь не думаючи подав заявку на посаду «Генерала». Уявіть його реакцію, коли він дізнався про те, що він пройшов співбесіду. Це було неймовірно, як і його лідерський термін. Він проводив цікаві тренування, був присутній на спец. операціях, одна з найвідоміших операцій з присутністю НПУ Д та Василя Платонова - штурм вілли Коломойського. Генерал був працьовитий та справедливий, справедливо розцінював порушення та гарну роботу.
09.10.2033 - великий день. В це день усі працівники ГУНП м. Дніпра пролили сльозу за генерала. Він пішов з посади….
Глава VI. Сьогодення
Після закінчення лідерського терміну на посаді генерала поліції, він планував піти у політику, а саме на посаду прем‘єр міністра м. Дніпра. Він обіцяв, що Дніпро буде найкращим. 14.10.2023 - переміг на виборчій кампанії. Він почав виконання усіх своїх обіцянок та з радістю на очах виконував їх. Також він проводив судові засідання, лекції для молодшого складу в Мерії Дніпра, задля того, щоб зробити з них справжніх спеціалістів. Наразі він «Відпочиває», переїхавши у південну область України, де планує стати на посаду генерала зброєних сил… Час покаже, що буде.
