Дитинство
Влад Опанасенко народився у двохтисячному році тридцятого червня в чудовому місті Харків, сім'я у Влада була не богата, але забезпечена. Він був єдиною дитиною у сім'ї, батько Костянтин Опанасенко працював робочим на заводі, а матір Марія Опанасенко була вчителем у початкових класах. Влад пішов до дитячого садочку, там у нього було купа друзів, Влад був дуже чемним та вихованим, тому він дуже подобався вихователям. Одного разу коли Владу було 3 рочки сталося одна історія... У той день був дуже сильний дощ, він йшов разом зі своєю мамою з садочка, з гучного звука дощу, було ледве чути нявкання маленького котика, Влад потягнув маму за руку, він дуже хотів подивитися звідки та від кого йде цей звук, мама Влада нехотя пішла за ним. Коли вони прийшли, перед ними з'явився маленький брудний клубок шерсті, він лежав у багнюці та калюжі, Влад підібрав його на руки, мама звісно не хотіла, щоб вдома був кіт, але їй стало так шкода його, тому вона змирилась... Котика було названо Робен, з того дня це був найкращий друг Влада!
Шкільні та підліткові роки
До школи Влад пішов як і більшість дітей у шість років, його улюбленим предметом була фізкультура, він був з дуже гарною фізичною підготовкою що в наступному дуже допоможе йому у житті... В першому класі Влад тільки звикав до школи тому у нього не дуже виходило вчитися та знайомитися зі своїми однолітками... Так і пролетів перший навчальний рік у школі. Літом Влад завжди їхав до бабусі у село в Харківській області, там він і проводив весь свій літній час, купався в озері, грався з тваринами, бігав по полях та взагалі гарно та активно проводив час. Так і минуло літо! Перше вересня, Влад йшов у другий клас! Тоді він більш менш звик до шкільної рутини, і він познайомився з трьома хлопчиками, вони були схожими по інтересах з Владом тому вони швидко знайшли спільну мову, так в них і створилася, так би мовити, компанія. У другому класі Влад вже вчився набагато краще, за це батьки подарували йому дуже гарну, металеву машинку ''Джип''. Влад часто зустрічався з друзями та вони гуляли всім містом! Так і пролетіли шкільні роки Влада, школу він закінчив не дуже гарно, але в цілому досить нормально.
Спорт
Влад дуже любив бойові культури, тому Влад записався на бокс! Там йому дуже подобалось, також тренер до нього дуже добре відносився. Займався він дуже добре, навіть приймав участь у міських турнірах по боксу та вигравав перші місця, батьки його дуже в цьому підтримували, кімната Влада була вся обвішана медалями та грамотами.
Подія яка перевернула життя
Ця жахлива подія сталася коли Владу було 14 років. Тоді були весняні канікули, батько та мати Влада були на роботі, а Влад тільки прокинувся та лежав у ліжку, його кіт Робен тихо спав біля нього, але його думки перебило шарудіння та грохіт у дворі! Влад злякався та швидко виліз з ліжка, у кота шерсть стала дибом, на дворі був тільки початок квітня та достатньо холодно, але не дивлячись на це Влад вибіжав на двір у піжамі, разом з ним був кіт Робен. Відкривши двері Влад застив... У дворі їхнього дому були два озброєних бандита, Робен одразу почав шипіти та швидко кинувся на одного із бандитів, він закричав та почав махати ногою у яку злобно був вчеплений кіт, після довгих спроб, бандит відкинув кота у сторону та направив на нього пістолет... Влад почав кричати, і тут бах! Кота Робена більше нема... Влад наповнювався злістю, бандит схопив його, Влад згадав все чому його вчили на боксі, він з усих сил вдарив бандиту в око, він хотів продовжити, але зрозумів що нічого в нього не вийде... Долі секунд... У Влада є змога втікти від них, поки бандит відходив від удару, це він і зробив! Влад з усіх сил побіг до паркана, переліз через нього та побіг до сусідів, там вони викликали поліцію, поліція приїхала всього за дві хвилини, бандити майже нічого не вкрали, як тільки вони почули сирену, втікли з усіх ніг. Влад сумний та злий повернувся додому, взяв лопату з сараю та вирив яму з табличкою на якій було написано ''Робен''... Влад хотів лиш одного! Помститися цим бандитам! Коли батьки Влада прийшли додому вони були в шоці, а коли дізналися про Робена потекли сльози, було стільки спогадів з ним! Він був дуже хорошим котом...
Університет та робота
Влад, пішов в університет на юридичне, провчився він там 3 роки, та пішов на співбесіду у мерію міста Харкова, став адвокатом. За ці роки мрія Влада про бандитів здавалася для нього майже не реальною, він досі дуже сумував за Робеном та не міг змиритися з втратою, але він продовжував шукати їх, хоча не було ніякої зачіпки... Ні лиця бандитів, ні відбитків пальців, нічого! Влад був дуже вдалим адвокатом, він вигравав більшість справ, але робота в мерії йому подобалась не дуже, він довго думав куди йому податися далі, та він вибрав шлях! Він вирішив йти в службу безпеки! В школі його улюбленим предметом була фізкультура, також у підлітковому віці він ходив на бокс, тому з фізичною підготовкою у нього було все добре, та відповідна освіта також була. З мерії він пішов за власним бажанням.
Нова робота, сьогодення
Після ухіду з мерії, він вирішив піти в СБУ. Після 4 років служби в СБУ Владислав Опанасенко має звання Полковника, та успішно виконує службові обов'язки.
Влад Опанасенко народився у двохтисячному році тридцятого червня в чудовому місті Харків, сім'я у Влада була не богата, але забезпечена. Він був єдиною дитиною у сім'ї, батько Костянтин Опанасенко працював робочим на заводі, а матір Марія Опанасенко була вчителем у початкових класах. Влад пішов до дитячого садочку, там у нього було купа друзів, Влад був дуже чемним та вихованим, тому він дуже подобався вихователям. Одного разу коли Владу було 3 рочки сталося одна історія... У той день був дуже сильний дощ, він йшов разом зі своєю мамою з садочка, з гучного звука дощу, було ледве чути нявкання маленького котика, Влад потягнув маму за руку, він дуже хотів подивитися звідки та від кого йде цей звук, мама Влада нехотя пішла за ним. Коли вони прийшли, перед ними з'явився маленький брудний клубок шерсті, він лежав у багнюці та калюжі, Влад підібрав його на руки, мама звісно не хотіла, щоб вдома був кіт, але їй стало так шкода його, тому вона змирилась... Котика було названо Робен, з того дня це був найкращий друг Влада!
Шкільні та підліткові роки
До школи Влад пішов як і більшість дітей у шість років, його улюбленим предметом була фізкультура, він був з дуже гарною фізичною підготовкою що в наступному дуже допоможе йому у житті... В першому класі Влад тільки звикав до школи тому у нього не дуже виходило вчитися та знайомитися зі своїми однолітками... Так і пролетів перший навчальний рік у школі. Літом Влад завжди їхав до бабусі у село в Харківській області, там він і проводив весь свій літній час, купався в озері, грався з тваринами, бігав по полях та взагалі гарно та активно проводив час. Так і минуло літо! Перше вересня, Влад йшов у другий клас! Тоді він більш менш звик до шкільної рутини, і він познайомився з трьома хлопчиками, вони були схожими по інтересах з Владом тому вони швидко знайшли спільну мову, так в них і створилася, так би мовити, компанія. У другому класі Влад вже вчився набагато краще, за це батьки подарували йому дуже гарну, металеву машинку ''Джип''. Влад часто зустрічався з друзями та вони гуляли всім містом! Так і пролетіли шкільні роки Влада, школу він закінчив не дуже гарно, але в цілому досить нормально.
Спорт
Влад дуже любив бойові культури, тому Влад записався на бокс! Там йому дуже подобалось, також тренер до нього дуже добре відносився. Займався він дуже добре, навіть приймав участь у міських турнірах по боксу та вигравав перші місця, батьки його дуже в цьому підтримували, кімната Влада була вся обвішана медалями та грамотами.
Подія яка перевернула життя
Ця жахлива подія сталася коли Владу було 14 років. Тоді були весняні канікули, батько та мати Влада були на роботі, а Влад тільки прокинувся та лежав у ліжку, його кіт Робен тихо спав біля нього, але його думки перебило шарудіння та грохіт у дворі! Влад злякався та швидко виліз з ліжка, у кота шерсть стала дибом, на дворі був тільки початок квітня та достатньо холодно, але не дивлячись на це Влад вибіжав на двір у піжамі, разом з ним був кіт Робен. Відкривши двері Влад застив... У дворі їхнього дому були два озброєних бандита, Робен одразу почав шипіти та швидко кинувся на одного із бандитів, він закричав та почав махати ногою у яку злобно був вчеплений кіт, після довгих спроб, бандит відкинув кота у сторону та направив на нього пістолет... Влад почав кричати, і тут бах! Кота Робена більше нема... Влад наповнювався злістю, бандит схопив його, Влад згадав все чому його вчили на боксі, він з усих сил вдарив бандиту в око, він хотів продовжити, але зрозумів що нічого в нього не вийде... Долі секунд... У Влада є змога втікти від них, поки бандит відходив від удару, це він і зробив! Влад з усіх сил побіг до паркана, переліз через нього та побіг до сусідів, там вони викликали поліцію, поліція приїхала всього за дві хвилини, бандити майже нічого не вкрали, як тільки вони почули сирену, втікли з усіх ніг. Влад сумний та злий повернувся додому, взяв лопату з сараю та вирив яму з табличкою на якій було написано ''Робен''... Влад хотів лиш одного! Помститися цим бандитам! Коли батьки Влада прийшли додому вони були в шоці, а коли дізналися про Робена потекли сльози, було стільки спогадів з ним! Він був дуже хорошим котом...
Університет та робота
Влад, пішов в університет на юридичне, провчився він там 3 роки, та пішов на співбесіду у мерію міста Харкова, став адвокатом. За ці роки мрія Влада про бандитів здавалася для нього майже не реальною, він досі дуже сумував за Робеном та не міг змиритися з втратою, але він продовжував шукати їх, хоча не було ніякої зачіпки... Ні лиця бандитів, ні відбитків пальців, нічого! Влад був дуже вдалим адвокатом, він вигравав більшість справ, але робота в мерії йому подобалась не дуже, він довго думав куди йому податися далі, та він вибрав шлях! Він вирішив йти в службу безпеки! В школі його улюбленим предметом була фізкультура, також у підлітковому віці він ходив на бокс, тому з фізичною підготовкою у нього було все добре, та відповідна освіта також була. З мерії він пішов за власним бажанням.
Нова робота, сьогодення
Після ухіду з мерії, він вирішив піти в СБУ. Після 4 років служби в СБУ Владислав Опанасенко має звання Полковника, та успішно виконує службові обов'язки.
Останнє редагування:
