[l] Жахливе Дитинство
Народився Влад 1992 року в Тихому місті Івано-Франківськ жили всі мирно та щасливо, та одного дня його бабуся пішла на той світ після чого йому було дуже погано, і ледь стримуючи сльози на очах він поїхав з рідними на похорони своєї бабусі, за кілька годин після її смерті Почалось Повномасштабне вторгнення країни агресора після чого Влад та його рідні були вимушені виїхати з міста в село, щоб була можливість вижити після небезпечних крилатих ракет, його тато був військово службовцем, та був змушений їхати на війну. після чого Влад довгий час судив у своїй кімнаті роздумуючи над чимось, та кілька днів не виходив з кімнати й відмовлявся від шматочка хліба.
[ll] Безтурботне Юнацтво
Як тільки Влад приходив зі школи він частенько любив скинути з себе всі проблеми які насторожували його протягом декількох років, це була втрата бабусі та жахливі дні війни, часто Влад брав ручку та з надією що лист який він напише татові дійде до Тата, він дуже хвилювався чи добре все з татом і не уявляв свого життя без нього, як би "сумно" це все не звучало Влад продовжував займатись собою, читаючи книги, пишучи твори, та граючи футбол, його життя кардинально змінилось після втрати батька, його не стало в живих....
[lll] Все з чистого листа
Одного Дня Влад зрозумів, що життя уже не поміняти та вирішив продовжувати жити та насолоджуватись кожною хвилиною життя, після закінчення школи Влад пішов у Військове училище, розуміючи про наслідки продовжував викладатись на всі 100% та старався з кожним днем перевершувати самого себе, Хлопець був не балакучий та довгий час з нього знущалися хлопці, бивши його замість груші, Мити туалети, робити їду, чистити картоплю для Влада це було звичне діло в Училищі, та одного дня до нас прийшов Новенький Якого звали Рейн, за короткий термін Рейна полюбили всі, та кожен старався показати у його очах який безглуздий та нещасний Влад, одного дня завітавши в їдальню Влад взяв їду та сів за свій улюблений столик, спокійно взявши вилку до рук Влад почув крик заду (- Хей невдача ти забув для чого були створені твої руки? бігом Встав та пішов вимивати туалети) повільно обертаючи голову та розуміючи що зараз буде знову робити брудну роботу замість хлопців, Влад встав та пішов На зустріч Владу йшов Рейн та спитав Хлопця чому на його лиці немає посмішки, в такий хороший день? на що відповів Влад, Рейн мені потрібна твоя допомога я не знаю як провчити цих бовдурів, вони не дають мені спокійно жити, заставляючи виконувати брудну роботу, на їх користь, Рейн відійшов зробивши дзвінок та пішов дальше, (На слідуючи день сталося це....)
[lV] Нове життя
Сталось те чого так сильно очікував Влад, це була призивна повістка в Збройні Сили України, та тут все почалось з чистого листа, Перше його звання було рекрут, який підкорювався солдатам та вищим за званням, Солдати часто любили Важку роботу давати рекрутам, рекрути у свою чергу не могли відмовити старшому по званню та виконували брудні роботи, миючи туалет, стоячи на вишках та на посту КПП, рахуючи бордюри, та клітини на плацу в випадку покарання, в один прекрасний день вишикувався стрій на Видання заслужених погонів та шевронів, і в той день Влад став солдатом, обов'язки якого було чергування на АКПП та поїздка за боєприпасами та паливом... дочекавшись нової посади Старшого Солдата життя Влада стало дуже цікавим, получивши військовий квиток у нього появились можливості перейти в Службу безпеки України та він відмовився, продовжував тренуватись та старанно тренувати свої навички.... (Пройшло 2 Роки) Влад став на відповідальне та цікаве звання Полковника... під час його підвищення всі струнко віддаючи честь, пообіцяли бути вірними народу України виконуючи його вказівки та свої обов'язки....
[V] Лист перевернувши все..
Влад та його співслужбовці були тяжко поранені після важливий спец операції, проте Владу та його Бригаді вдалося вижити, (пройшов місяць) Владу залишився тиждень до виписки, він лежав та рахував овечок з надією що зможе знову заснути, бо час минав швидше коли він спав, виписавшись з лікарні та приїхавши додому відвідати маму яку не бачив уже декілька років, Змучений та водночас радий Влад заходить відкриваючи замком двері, на столі стояв той самий лист, який перевернув життя Влада, (Прощальний лист від Мами) - (Син я знаю рано чи пізно ти повинен був про це дізнатись та я вирішила залишити лист який зараз ти читаєш з надією що ти його побачиш, Синочку, якщо ти це читаєш знай я хворіла на тяжку хворобу та зараз мене будуть забирати в лікарню для пристарілих, моє самопочуття значно погіршилось, Синочку я тебе дуже сильно любила і пробач за все погане що я для тебе зробила, я завжди хотіла як найкраще (Мама 22.01.2023)...) Закінчивши читати письмо сльозу стримувати уже було не в його силах, він з Сильною істерикою виїхав до Харкова після чого на Вокзалі випадково розливши Каву на Тоні Монтану... він зрозумів що життя у нього більше нічому не варте, Та Тоні заспокоївши Влада сказав (Тоні - Слухай Малий у нас тут банда своя та є можливість не погано заробити, робота легальна та нереально легка, потрібно їздити та викрадати фури забиті різними товарами які постачаються до Кремля. Ой ні-ні каже Влад я скільки років потратив на само розвиток, щоб закінчити своє життя на такій ноті, НІ Нізащо! гучно крикнув Влад! Тоні - ********************* малий, якщо не так, то як повір, наша зустріч не випадкова я справді шукаючи мідь знайшов золото, чувак ти мусиш це зробити разом зі мною, вкрадене майно продаємо та суму ділимо по частинах чувак хватить переконувати себе що щось не вийде все буде добре друже, Ну не знаю, не знаю!) (пройшов рік) Тоні - друже ти прикинь як би прикро було тобі, якби ти тоді не погодився зі мною та не перейшов з ЗСУ в нашу банду.Мабуть, відповідає Влад, (ніч) Влад збирає речі та пробує тихо вийти з бункера та покинути банду..., та раптово все пішло не по плану, вийти Владу все-таки вдалось, але на превеликий жаль біля входу в бункер його чекали гості, це був Ян який повертався зі своєї лабораторії в якій вирощував петрушку та переробляв на шишки для продажу, Ян спитав Хлопця куди це він зібрався з великою сумкою речей, на що Влад Відповів сталось жахливе мені подзвонив (брат) та попросив приїхати на кілька днів в Полтаву!, Ян - ех ну добре юначе рушай, але щоб після повернення в Харків був в бункері!, Владу все-таки вдалось приїхати в Полтаву!, (Далі Буде...)
Народився Влад 1992 року в Тихому місті Івано-Франківськ жили всі мирно та щасливо, та одного дня його бабуся пішла на той світ після чого йому було дуже погано, і ледь стримуючи сльози на очах він поїхав з рідними на похорони своєї бабусі, за кілька годин після її смерті Почалось Повномасштабне вторгнення країни агресора після чого Влад та його рідні були вимушені виїхати з міста в село, щоб була можливість вижити після небезпечних крилатих ракет, його тато був військово службовцем, та був змушений їхати на війну. після чого Влад довгий час судив у своїй кімнаті роздумуючи над чимось, та кілька днів не виходив з кімнати й відмовлявся від шматочка хліба.
[ll] Безтурботне Юнацтво
Як тільки Влад приходив зі школи він частенько любив скинути з себе всі проблеми які насторожували його протягом декількох років, це була втрата бабусі та жахливі дні війни, часто Влад брав ручку та з надією що лист який він напише татові дійде до Тата, він дуже хвилювався чи добре все з татом і не уявляв свого життя без нього, як би "сумно" це все не звучало Влад продовжував займатись собою, читаючи книги, пишучи твори, та граючи футбол, його життя кардинально змінилось після втрати батька, його не стало в живих....
[lll] Все з чистого листа
Одного Дня Влад зрозумів, що життя уже не поміняти та вирішив продовжувати жити та насолоджуватись кожною хвилиною життя, після закінчення школи Влад пішов у Військове училище, розуміючи про наслідки продовжував викладатись на всі 100% та старався з кожним днем перевершувати самого себе, Хлопець був не балакучий та довгий час з нього знущалися хлопці, бивши його замість груші, Мити туалети, робити їду, чистити картоплю для Влада це було звичне діло в Училищі, та одного дня до нас прийшов Новенький Якого звали Рейн, за короткий термін Рейна полюбили всі, та кожен старався показати у його очах який безглуздий та нещасний Влад, одного дня завітавши в їдальню Влад взяв їду та сів за свій улюблений столик, спокійно взявши вилку до рук Влад почув крик заду (- Хей невдача ти забув для чого були створені твої руки? бігом Встав та пішов вимивати туалети) повільно обертаючи голову та розуміючи що зараз буде знову робити брудну роботу замість хлопців, Влад встав та пішов На зустріч Владу йшов Рейн та спитав Хлопця чому на його лиці немає посмішки, в такий хороший день? на що відповів Влад, Рейн мені потрібна твоя допомога я не знаю як провчити цих бовдурів, вони не дають мені спокійно жити, заставляючи виконувати брудну роботу, на їх користь, Рейн відійшов зробивши дзвінок та пішов дальше, (На слідуючи день сталося це....)
[lV] Нове життя
Сталось те чого так сильно очікував Влад, це була призивна повістка в Збройні Сили України, та тут все почалось з чистого листа, Перше його звання було рекрут, який підкорювався солдатам та вищим за званням, Солдати часто любили Важку роботу давати рекрутам, рекрути у свою чергу не могли відмовити старшому по званню та виконували брудні роботи, миючи туалет, стоячи на вишках та на посту КПП, рахуючи бордюри, та клітини на плацу в випадку покарання, в один прекрасний день вишикувався стрій на Видання заслужених погонів та шевронів, і в той день Влад став солдатом, обов'язки якого було чергування на АКПП та поїздка за боєприпасами та паливом... дочекавшись нової посади Старшого Солдата життя Влада стало дуже цікавим, получивши військовий квиток у нього появились можливості перейти в Службу безпеки України та він відмовився, продовжував тренуватись та старанно тренувати свої навички.... (Пройшло 2 Роки) Влад став на відповідальне та цікаве звання Полковника... під час його підвищення всі струнко віддаючи честь, пообіцяли бути вірними народу України виконуючи його вказівки та свої обов'язки....
[V] Лист перевернувши все..
Влад та його співслужбовці були тяжко поранені після важливий спец операції, проте Владу та його Бригаді вдалося вижити, (пройшов місяць) Владу залишився тиждень до виписки, він лежав та рахував овечок з надією що зможе знову заснути, бо час минав швидше коли він спав, виписавшись з лікарні та приїхавши додому відвідати маму яку не бачив уже декілька років, Змучений та водночас радий Влад заходить відкриваючи замком двері, на столі стояв той самий лист, який перевернув життя Влада, (Прощальний лист від Мами) - (Син я знаю рано чи пізно ти повинен був про це дізнатись та я вирішила залишити лист який зараз ти читаєш з надією що ти його побачиш, Синочку, якщо ти це читаєш знай я хворіла на тяжку хворобу та зараз мене будуть забирати в лікарню для пристарілих, моє самопочуття значно погіршилось, Синочку я тебе дуже сильно любила і пробач за все погане що я для тебе зробила, я завжди хотіла як найкраще (Мама 22.01.2023)...) Закінчивши читати письмо сльозу стримувати уже було не в його силах, він з Сильною істерикою виїхав до Харкова після чого на Вокзалі випадково розливши Каву на Тоні Монтану... він зрозумів що життя у нього більше нічому не варте, Та Тоні заспокоївши Влада сказав (Тоні - Слухай Малий у нас тут банда своя та є можливість не погано заробити, робота легальна та нереально легка, потрібно їздити та викрадати фури забиті різними товарами які постачаються до Кремля. Ой ні-ні каже Влад я скільки років потратив на само розвиток, щоб закінчити своє життя на такій ноті, НІ Нізащо! гучно крикнув Влад! Тоні - ********************* малий, якщо не так, то як повір, наша зустріч не випадкова я справді шукаючи мідь знайшов золото, чувак ти мусиш це зробити разом зі мною, вкрадене майно продаємо та суму ділимо по частинах чувак хватить переконувати себе що щось не вийде все буде добре друже, Ну не знаю, не знаю!) (пройшов рік) Тоні - друже ти прикинь як би прикро було тобі, якби ти тоді не погодився зі мною та не перейшов з ЗСУ в нашу банду.Мабуть, відповідає Влад, (ніч) Влад збирає речі та пробує тихо вийти з бункера та покинути банду..., та раптово все пішло не по плану, вийти Владу все-таки вдалось, але на превеликий жаль біля входу в бункер його чекали гості, це був Ян який повертався зі своєї лабораторії в якій вирощував петрушку та переробляв на шишки для продажу, Ян спитав Хлопця куди це він зібрався з великою сумкою речей, на що Влад Відповів сталось жахливе мені подзвонив (брат) та попросив приїхати на кілька днів в Полтаву!, Ян - ех ну добре юначе рушай, але щоб після повернення в Харків був в бункері!, Владу все-таки вдалось приїхати в Полтаву!, (Далі Буде...)
