N-1 Дитинство
Володимир Гончар народився на околиці міста Харків, жив в несприятливих для життя умовах. Батько Володимира працював на будівництві, а мати працювала поваром у ресторані. Зарплати батьків Володимира були мізерні, на прожиття ледве вистачало, тому батьки Володимира не могли йому купляти різні солодощі, іграшки. В 3 роки Володимир пішов у дитячий садок, більшість дітей знущались з нього та його батьків, але був один хлопчик, який здружився з Володимиром, його звали Юліан. Як вийшло, він проживає недалеко від Володимира, вони часто грались у садочку та інколи батьки Юліана приводили свого сина в гості до Володимира. Все дитинство вони провели разом.
Глава N-2 Шкільні роки:
Після закінчення дитячого садку, батьки Володимира віддали його у школу. Батьки Юліана також віддали його у ту ж школу, вони навчались в одному класі. В перший день Володимиру і Юліану було складно влитись в новий колектив, Володимир боявся, що і тут у школі він не знайде собі друзів і знову всі почнуть над ним знущатись. Але все вийшло по-іншому, Володимир і Юліан подружились з класом, і з радістю ходили до школи, щоб зустрітись з новими друзями. Закінчивши 1 клас, батьки Юліана були змушені переїхати до іншого міста. Володимиру було дуже важко пережити втрату найближчого друга, з яким він знайомий з дитячого садку. Літо Володимира пройшло доволі нудно, всі однокласники Володимира жили далеко від нього. Володимир був змушений сам гратись на дитячому майданчику, весь час, коли він проводив там, він згадував про Юліана. Настало 1 вересня, Володимир прийшов до школи, він спілкувався зі своїми друзями, грався, але йому не вистачало Юліана. Всі наступні роки Володимир був простим учнем, який навчався в школі і був прикладом для своїх однокласників, тому що його рівень навчання був відмінним. Також Володимир був дисциплінованим, його поважали та ним захоплювались не тільки учні школи, але і викладачі, які його навчали.
Ще з 5 класу Володимир був одним з учасників парламенту школи, а в 10 класі Володимир зайняв посаду віце-президента школи.
N-3 Повноліття:
Після закінчення школи, Володимир зі своїми батьками поїхав на екскурсію до Полтави. Гуляючи по центру міста, Володимиру привидівся дуже знайомий силует обличчя. Так як Володимир був дуже далеко, він не одразу розгледів лице тієї постаті, але підійшовши ближче, Володимир впізнав свого найкращого друга дитинства Юліана. Емоції хлопців були незабутні. Радість настільки переповнювала парубків, що Володимир не зміг втриматись і пустив сльози радості. Юліан розказав про свої плани на вступ до Академії служби з надзвичайних ситуацій Полтавської області. Та Юліан запропонував Володимиру піти з ним. Недовго думаючи, Володимир погодився залишитись в Полтаві та почати навчання в службі надзвичайних ситуацій. Переїхавши до Полтави, Володимиру не було де жити, тому Юліан запропонував тимчасово пожити у нього. У Володимира не було інших шансів. Володимир і Юліан успішно вступили до Академії надзвичайних ситуацій та почали навчання. У Володимира навчання йшло краще, ніж у Юліана, і через це вони часто сварились, тому що Юліан заздрив Володимиру.
N-4 Доросле життя:
По закінченню академії вони разом підписали контракт на службу у Полтаві. По закінченню контракту Володимиру було присвоєно звання "Старший лейтенант", а Юліан так і залишився "Молодшим лейтенантом". Після присвоєння звання Володимир був відкомандирований у Бориспіль. І тоді Володимиру прийшлось знову потерпіти розлучення з другом і ще один переїзд. Переїхавши до Борисполя, його зустрів Підполковник ДСНС Борисполя Едвард, який провів йому інструктаж по службі, розказав всі привілеї і недоліки служби. Також Едвард зняв квартиру на перший місяць, щоб Володимир мав де проживати. Під час несення служби Володимир і Едвард здружилися. Едвард завжди допомагав Володимиру в ситуаціях, яких той не міг справитись сам. Прослуживши довгі роки в Державній службі з надзвичайних ситуацій, Володимиру було присвоєно звання Підполковник ДСНС Борисполя. Едвард на той час уже був Полковником ДСНС, але через свій вік він був змушений покинути службу та піти на пенсію. Він був вдячний Володимиру за всі роки суспільної служби...
Володимир Гончар народився на околиці міста Харків, жив в несприятливих для життя умовах. Батько Володимира працював на будівництві, а мати працювала поваром у ресторані. Зарплати батьків Володимира були мізерні, на прожиття ледве вистачало, тому батьки Володимира не могли йому купляти різні солодощі, іграшки. В 3 роки Володимир пішов у дитячий садок, більшість дітей знущались з нього та його батьків, але був один хлопчик, який здружився з Володимиром, його звали Юліан. Як вийшло, він проживає недалеко від Володимира, вони часто грались у садочку та інколи батьки Юліана приводили свого сина в гості до Володимира. Все дитинство вони провели разом.
Глава N-2 Шкільні роки:
Після закінчення дитячого садку, батьки Володимира віддали його у школу. Батьки Юліана також віддали його у ту ж школу, вони навчались в одному класі. В перший день Володимиру і Юліану було складно влитись в новий колектив, Володимир боявся, що і тут у школі він не знайде собі друзів і знову всі почнуть над ним знущатись. Але все вийшло по-іншому, Володимир і Юліан подружились з класом, і з радістю ходили до школи, щоб зустрітись з новими друзями. Закінчивши 1 клас, батьки Юліана були змушені переїхати до іншого міста. Володимиру було дуже важко пережити втрату найближчого друга, з яким він знайомий з дитячого садку. Літо Володимира пройшло доволі нудно, всі однокласники Володимира жили далеко від нього. Володимир був змушений сам гратись на дитячому майданчику, весь час, коли він проводив там, він згадував про Юліана. Настало 1 вересня, Володимир прийшов до школи, він спілкувався зі своїми друзями, грався, але йому не вистачало Юліана. Всі наступні роки Володимир був простим учнем, який навчався в школі і був прикладом для своїх однокласників, тому що його рівень навчання був відмінним. Також Володимир був дисциплінованим, його поважали та ним захоплювались не тільки учні школи, але і викладачі, які його навчали.
Ще з 5 класу Володимир був одним з учасників парламенту школи, а в 10 класі Володимир зайняв посаду віце-президента школи.
N-3 Повноліття:
Після закінчення школи, Володимир зі своїми батьками поїхав на екскурсію до Полтави. Гуляючи по центру міста, Володимиру привидівся дуже знайомий силует обличчя. Так як Володимир був дуже далеко, він не одразу розгледів лице тієї постаті, але підійшовши ближче, Володимир впізнав свого найкращого друга дитинства Юліана. Емоції хлопців були незабутні. Радість настільки переповнювала парубків, що Володимир не зміг втриматись і пустив сльози радості. Юліан розказав про свої плани на вступ до Академії служби з надзвичайних ситуацій Полтавської області. Та Юліан запропонував Володимиру піти з ним. Недовго думаючи, Володимир погодився залишитись в Полтаві та почати навчання в службі надзвичайних ситуацій. Переїхавши до Полтави, Володимиру не було де жити, тому Юліан запропонував тимчасово пожити у нього. У Володимира не було інших шансів. Володимир і Юліан успішно вступили до Академії надзвичайних ситуацій та почали навчання. У Володимира навчання йшло краще, ніж у Юліана, і через це вони часто сварились, тому що Юліан заздрив Володимиру.
N-4 Доросле життя:
По закінченню академії вони разом підписали контракт на службу у Полтаві. По закінченню контракту Володимиру було присвоєно звання "Старший лейтенант", а Юліан так і залишився "Молодшим лейтенантом". Після присвоєння звання Володимир був відкомандирований у Бориспіль. І тоді Володимиру прийшлось знову потерпіти розлучення з другом і ще один переїзд. Переїхавши до Борисполя, його зустрів Підполковник ДСНС Борисполя Едвард, який провів йому інструктаж по службі, розказав всі привілеї і недоліки служби. Також Едвард зняв квартиру на перший місяць, щоб Володимир мав де проживати. Під час несення служби Володимир і Едвард здружилися. Едвард завжди допомагав Володимиру в ситуаціях, яких той не міг справитись сам. Прослуживши довгі роки в Державній службі з надзвичайних ситуацій, Володимиру було присвоєно звання Підполковник ДСНС Борисполя. Едвард на той час уже був Полковником ДСНС, але через свій вік він був змушений покинути службу та піти на пенсію. Він був вдячний Володимиру за всі роки суспільної служби...
