Дитинство.
Народився Давид у Донецькій області, у місті Слов'янськ.
Його мати працювала тоді ще в "Міліції", вона мала звання майора міліції на посаді старшого слідчого "СО", а батько працював інженером, загалом, він народився в добрій і забезпеченій сім'ї.
Через два з половиною роки пішов у садок у цьому ж місті. У садку час летів непомітно, він багато чому швидко вчився, але був трохи замкнутий і серйозний. Ладив з вихователями та з деякими дітьми. Також не давав себе образити вискочкам, що в садку, що в школі, але про це пізніше.
У сім років батьки Давида відправили його до середньої загальноосвітньої школи №1, паралельно записавши його до футбольної секції. Він добре вчився, показував чудові результати у школі та у спорті. Якось у п'ятому класі, він посварився з одним хуліганом, його звали Діма. Сидячи за партою, він почув як його хтось бурхливо обговорює покриваючи нецензурною лайкою, розвернувшись він побачив усміхненого Діму, з ходу Давид і запитав: "Діма, ти нічого не поплутав?", на що Давид почув послання на всій відомій адресі з трьох літер. Його сусід по парті почав сміятися. Давид, не думаючи про наслідки, підвівся і вдарив Діму в ділянку носопірки, той же, впав зі стільця. Через урок Давид відчув сильний біль у пензлі, після чого відправився до медичного кабінету, де йому перебинтували пензель і відправили до приймального спокою, а також звільнили від наступних трьох уроків.
За ним приїхала мама і відразу запитала: "Що трапилося?", він же відповів, що впав уранці на льоду. Мама відвезла Давид в лікарню для рентгена кисті, він помітив папку біля себе, сидячи на той час на задньому сидінні. Відкривши папку, він побачив якесь розслідування по пограбуванню гаража, в ньому були роздруковані листи з допитом власника гаража, підозрюваного і так далі. Після приїзду з лікарні додому він розпитував маму про її роботу, і дізнався багато цікавого, і почав вивчати цю професію.
Юність.
1995 рік, це був сьомий клас, Давид старанно почав навчатися та займатися спортом, щоб надалі мати відмінні знання та відмінну фізичну підготовку. Йому складно давалася геометрія, або хімія, але він справлявся. Не сказати, що він навчав багато чогось, але розумів предмети, і йому виходило з ними справлятися. Він не ходив і не бухав дворами, не ходив на вечірки, був звичайним хлопцем. Багато хто міг назвати його нудним або занудою, але хоч він і був замкнутий, але був ще тим жартівником і заводилою класу.
Одного разу на фізкультурі йому запропонували взяти участь у ГТО, а оскільки він був спортсменом, він погодився. Почалася підготовка, як йому було складно, скільки поту він пролив, скільки нервів він витратив... Загалом, про саме ГТО розповідати немає сенсу, але Давид отримав золоті відзнаки, чому звичайно ж був радий. З футболом вже якось не складалося, але він все одно ним займався, також захоплювався боксом та страйкболом.
У 1997 році закінчення дев'ятого класу було успішним, Давид з легкістю здав ОДЕ, але далі було ЄДІ, до якого він дуже старанно готувався. У 1999 році, за кілька місяців до ЄДІ, Давид дізнався про наркотики. Він сильно хвилювався перед написанням ЄДІ та за тиждень до ЄДІ, йому запропонували спробувати наркотики. Як це було? Дорогою додому з тренування до нього підходить людина, трохи зупиняючи Давид, простягає руку, а там прозорий пакетик з незрозумілою речовиною всередині, і вимовляє слова мовляв: "Братишку, тримай, розслабся, я знаю що у тебе на носі ЄДІ, не хвилюйся, спробуй". Не довго думаючи, Давид відштовхнув його руку вбік і пішов далі додому. Він розумів, що ця погань може занапастити його, як і його старого знайомого. Через тиждень після цього випадку настало ЄДІ. Він трохи хвилювався, але без проблем написав. За кілька тижнів прийшли результати. ЄДІ було здано на відмінно.
Доросле життя.
2004 рік, Давид почув про вибух у Одеському метрополітені і був здивований, як смертник міг туди потрапити, він хотів би, щоб таке більше не повторювалося. Він поставив собі чітку мету ще в п'ятому класі, до якої йде: Довчитися, і піти в поліцію, а саме в "СО", стопами матері, і спробувати допомагати людям хоч чимось. Він знав, що такі розслідування він не вестиме, але це гарний початок для його наступної можливої мети. У тому ж 2004 році він закінчив навчання і переїхав до смт.Дружківка, де подав контракт у військову частину. Давид хотів отримувати дедалі більше знань. І через вищу освіту він одразу потрапив до офіцерського складу на звання молодший лейтенант, і розпочав службу. Ох, ця армія... Важкий час, як і навчання. Він багато дізнавався про військову техніку, зброю, підрозділи і всяке подібне. Він швидко залагодив із так званими "верхами" армії, завдяки чому дослужився до звання майора. 2014 рік, Давид знав абсолютно все про армію, і настав час до того, чого він добивався. Через рік він подає рапорт на переведення в НГУ по Донецькій області, м. Південний. 2015 рік Давид переведений на звання "Прапорщик" в НГУ по Донецькій області, м. Південний. Одразу після перекладу, він подає рапорт до слідчого відділу. Цей рапорт у "СО" був схвалений, і Давид був призначений на слідчого. Він досяг того, чого хотів. Минав час, він розкривав багато злочинів, підвищувався у званні, але відчував, що щось не так.
У 2019 році, у званні майор поліції, Давид перекладається в ОСН "Гром", отримує посаду оперуповноваженого і надалі служить батьківщині. Цього року область зазнала терору, почастішала безліч терористичних актів та викрадень. Завдяки оперативній роботі ОСН "Гром" та НГУ терор був частково усунений. 2020 рік Террі удостоївся кількох нагород (не вказуються) і був підвищений до підполковника поліції. Також, у зв'язку з переведенням начальника ОСН "Гром" в НГУ, Давид був призначений начальником спеціального підрозділу. Робота продовжувалася. Подальша історія не відома.
Народився Давид у Донецькій області, у місті Слов'янськ.
Його мати працювала тоді ще в "Міліції", вона мала звання майора міліції на посаді старшого слідчого "СО", а батько працював інженером, загалом, він народився в добрій і забезпеченій сім'ї.
Через два з половиною роки пішов у садок у цьому ж місті. У садку час летів непомітно, він багато чому швидко вчився, але був трохи замкнутий і серйозний. Ладив з вихователями та з деякими дітьми. Також не давав себе образити вискочкам, що в садку, що в школі, але про це пізніше.
У сім років батьки Давида відправили його до середньої загальноосвітньої школи №1, паралельно записавши його до футбольної секції. Він добре вчився, показував чудові результати у школі та у спорті. Якось у п'ятому класі, він посварився з одним хуліганом, його звали Діма. Сидячи за партою, він почув як його хтось бурхливо обговорює покриваючи нецензурною лайкою, розвернувшись він побачив усміхненого Діму, з ходу Давид і запитав: "Діма, ти нічого не поплутав?", на що Давид почув послання на всій відомій адресі з трьох літер. Його сусід по парті почав сміятися. Давид, не думаючи про наслідки, підвівся і вдарив Діму в ділянку носопірки, той же, впав зі стільця. Через урок Давид відчув сильний біль у пензлі, після чого відправився до медичного кабінету, де йому перебинтували пензель і відправили до приймального спокою, а також звільнили від наступних трьох уроків.
За ним приїхала мама і відразу запитала: "Що трапилося?", він же відповів, що впав уранці на льоду. Мама відвезла Давид в лікарню для рентгена кисті, він помітив папку біля себе, сидячи на той час на задньому сидінні. Відкривши папку, він побачив якесь розслідування по пограбуванню гаража, в ньому були роздруковані листи з допитом власника гаража, підозрюваного і так далі. Після приїзду з лікарні додому він розпитував маму про її роботу, і дізнався багато цікавого, і почав вивчати цю професію.
Юність.
1995 рік, це був сьомий клас, Давид старанно почав навчатися та займатися спортом, щоб надалі мати відмінні знання та відмінну фізичну підготовку. Йому складно давалася геометрія, або хімія, але він справлявся. Не сказати, що він навчав багато чогось, але розумів предмети, і йому виходило з ними справлятися. Він не ходив і не бухав дворами, не ходив на вечірки, був звичайним хлопцем. Багато хто міг назвати його нудним або занудою, але хоч він і був замкнутий, але був ще тим жартівником і заводилою класу.
Одного разу на фізкультурі йому запропонували взяти участь у ГТО, а оскільки він був спортсменом, він погодився. Почалася підготовка, як йому було складно, скільки поту він пролив, скільки нервів він витратив... Загалом, про саме ГТО розповідати немає сенсу, але Давид отримав золоті відзнаки, чому звичайно ж був радий. З футболом вже якось не складалося, але він все одно ним займався, також захоплювався боксом та страйкболом.
У 1997 році закінчення дев'ятого класу було успішним, Давид з легкістю здав ОДЕ, але далі було ЄДІ, до якого він дуже старанно готувався. У 1999 році, за кілька місяців до ЄДІ, Давид дізнався про наркотики. Він сильно хвилювався перед написанням ЄДІ та за тиждень до ЄДІ, йому запропонували спробувати наркотики. Як це було? Дорогою додому з тренування до нього підходить людина, трохи зупиняючи Давид, простягає руку, а там прозорий пакетик з незрозумілою речовиною всередині, і вимовляє слова мовляв: "Братишку, тримай, розслабся, я знаю що у тебе на носі ЄДІ, не хвилюйся, спробуй". Не довго думаючи, Давид відштовхнув його руку вбік і пішов далі додому. Він розумів, що ця погань може занапастити його, як і його старого знайомого. Через тиждень після цього випадку настало ЄДІ. Він трохи хвилювався, але без проблем написав. За кілька тижнів прийшли результати. ЄДІ було здано на відмінно.
Доросле життя.
2004 рік, Давид почув про вибух у Одеському метрополітені і був здивований, як смертник міг туди потрапити, він хотів би, щоб таке більше не повторювалося. Він поставив собі чітку мету ще в п'ятому класі, до якої йде: Довчитися, і піти в поліцію, а саме в "СО", стопами матері, і спробувати допомагати людям хоч чимось. Він знав, що такі розслідування він не вестиме, але це гарний початок для його наступної можливої мети. У тому ж 2004 році він закінчив навчання і переїхав до смт.Дружківка, де подав контракт у військову частину. Давид хотів отримувати дедалі більше знань. І через вищу освіту він одразу потрапив до офіцерського складу на звання молодший лейтенант, і розпочав службу. Ох, ця армія... Важкий час, як і навчання. Він багато дізнавався про військову техніку, зброю, підрозділи і всяке подібне. Він швидко залагодив із так званими "верхами" армії, завдяки чому дослужився до звання майора. 2014 рік, Давид знав абсолютно все про армію, і настав час до того, чого він добивався. Через рік він подає рапорт на переведення в НГУ по Донецькій області, м. Південний. 2015 рік Давид переведений на звання "Прапорщик" в НГУ по Донецькій області, м. Південний. Одразу після перекладу, він подає рапорт до слідчого відділу. Цей рапорт у "СО" був схвалений, і Давид був призначений на слідчого. Він досяг того, чого хотів. Минав час, він розкривав багато злочинів, підвищувався у званні, але відчував, що щось не так.
У 2019 році, у званні майор поліції, Давид перекладається в ОСН "Гром", отримує посаду оперуповноваженого і надалі служить батьківщині. Цього року область зазнала терору, почастішала безліч терористичних актів та викрадень. Завдяки оперативній роботі ОСН "Гром" та НГУ терор був частково усунений. 2020 рік Террі удостоївся кількох нагород (не вказуються) і був підвищений до підполковника поліції. Також, у зв'язку з переведенням начальника ОСН "Гром" в НГУ, Давид був призначений начальником спеціального підрозділу. Робота продовжувалася. Подальша історія не відома.
Останнє редагування:
