Інформація:
Ім'я: Денис
Прізвище: Дрогба
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Сімейне положення: Одружений
Основні прикмети: тату на правій руці
Тато: Олександр Дрогба
Мама: Дарина Дрогба
Сестра: немає
Брат: Роман Дрогба
Глава I. Дитинство
Я народився 1998 року, у місті Київ. Моя мама Працює вчителям у школі. Тато був майором поліції. Коли мені було 5 років, я почав цікавитись тематикою про МВС. Чому саме МВС? бо мій тато служив в поліції. Кожен вечір він приходив до дому та розповідав мені багато цікавого про його роботу.
Моя єдина мрія була це стати співробітником СБУ. Трохи давайте скажу чому СБУ.
По перше біля мого дому був штаб СБУ, і мені дуже подобається якою діяльністю вони займаються. Мій самий улюблений підрозділ в СБУ це "Альфа". Дуже круто їздити на штурми, та бути першим номером у цій сфері.
Глава II. Юні роки
Коли мені стукнуло 13 років, я себе вже з в цьому віці почав готувати до майбутнього. Я не любив багато предметів, але розумів що якщо не буду вчитись то і шанс що потраплю в СБУ буде небагато. Мій самий улюблений предмет був фізкультура. Коли я приходив до дому то перші слова батьків були по типу як там школа, які оцінки отримав, і так далі. Мені це злило але все одно я вчився добре, тому мені щось придумувати не треба було. Кожен вечір я сидів та читав цікаві інформації про МВС та СБУ.
Одного разу, коли я був у лагері на літніх канікулах в Карпатах, ми пішли підкорювати Говерлу, я дуже хотів першим туди дістатися, тому старався якомога швидше туди піднятися, але різко змінилась погода, з’явився туман і пішов дощ, і я не помітив як збився з маршруту і втратив візуальний контакт з нашою групою. Мене охопила невелика паніка і страх загубитися і залишитись ночувати самотнім у лісі. Але я не здавався, взяв себе в руки і почав згадувати все чому мене вчили в лагері. На вершину я добрався першим, а згодом туди підійшла і вся група. Всі були замучені, але дуже раді як усе закінчилось. Ця історія мене навчила ніколи не панікувати та реагувати на складнощі, акумулюючи всі свої навики і вміння.
Глава IІІ. Доросле життя
На вулиці був 2015 рік. Вже рік як іде війна на Донбасі, мій тато з перших днів пішов воювати, а маму звільнили з роботи. Тож мені 17 років, мама без робити, тата на війні, брат живу окремо. Ситуація стала гірше ніж було, через рік я вже буду повнолітнім, а там вже і робота та складне життя. Моя мрія все ще залишається, але тут війна, та я хочу піти захищати Україну. Минув рік, війна ще іде, скільки вона буде йти, не відомо. Мама мене благає не іди на війну, але я не можу. Мій тата вже не відповідає 2 місяця, всі дуже переживають за нього. Єдиний шанс його побачити це піти до нього у батальйон. Через 5 днів я вже стояв у військовій формі з автоматом, я військовий. Вже як рік я на війні, ми тримаємо аеропорт, кожен день дуже складно, але це я роблю за ради України.
Нам дають наказ відбивати донецькій аеропорт, я про нього читав, але не знав що там гірше ніж писали. Мій тато був під самим містом Донецьк, а я в аеропорту. Коли тато дізнався що я пішов воювати, він дуже почав переживати, та навіть благав щоб його перевели до мого батальйон.
Там Я отримав кульове поранення, мене доставили до лікарні, де я лікувався декілька місяців. Мене виписали, дуже багато чого зі мною сталося, саме гірше це коли вбили мого тата, та він отримав звання героя України посмертно. Моя цікава історія не закінчується, але хочу сказати що не важливо яку мрію ви собі ставите, пам'ятайте, що ситуації може змінитись у любий час.
Глава ІV. Наш час
Зараз Денис у пошуку роботи і впевнено старається вступити у лави СБУ, він відчуває серцем що це його робота мрії, Зараз у Дениса є дружина та двоє дітей Роман та Ізабелла Денис паралельно займається ремонтом квартири, щоб мати хоча б якісь кошти на життя, тим самим і заробляє на майбутнє весілля.Тричі на тиждень відвідує спортзал і тримає себе у хорошій формі, займається єдиноборствами та спортивною стрільбою.
Друзі Дениса заздрять йому тому що він стресостійкий і вміє вийти із будь яких ситуацій це в нього в крові, ще з дитинства.
ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ:
Уважність, енергійність, відповідальність, комунікабельність, не конфліктність, швидке навчання, висока працездатність, пунктуальність.
Мої переваги – аналітичний склад розуму, уміння організувати роботу колективу та ефективно взаємодіяти з підлеглими, уміння передавати свої знання іншим.
СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ ТА НАВИКИ:
Водій легкового автомобіля, посвідчення кат. «В» та «С».
Ім'я: Денис
Прізвище: Дрогба
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Сімейне положення: Одружений
Основні прикмети: тату на правій руці
Тато: Олександр Дрогба
Мама: Дарина Дрогба
Сестра: немає
Брат: Роман Дрогба
Глава I. Дитинство
Я народився 1998 року, у місті Київ. Моя мама Працює вчителям у школі. Тато був майором поліції. Коли мені було 5 років, я почав цікавитись тематикою про МВС. Чому саме МВС? бо мій тато служив в поліції. Кожен вечір він приходив до дому та розповідав мені багато цікавого про його роботу.
Моя єдина мрія була це стати співробітником СБУ. Трохи давайте скажу чому СБУ.
По перше біля мого дому був штаб СБУ, і мені дуже подобається якою діяльністю вони займаються. Мій самий улюблений підрозділ в СБУ це "Альфа". Дуже круто їздити на штурми, та бути першим номером у цій сфері.
Глава II. Юні роки
Коли мені стукнуло 13 років, я себе вже з в цьому віці почав готувати до майбутнього. Я не любив багато предметів, але розумів що якщо не буду вчитись то і шанс що потраплю в СБУ буде небагато. Мій самий улюблений предмет був фізкультура. Коли я приходив до дому то перші слова батьків були по типу як там школа, які оцінки отримав, і так далі. Мені це злило але все одно я вчився добре, тому мені щось придумувати не треба було. Кожен вечір я сидів та читав цікаві інформації про МВС та СБУ.
Одного разу, коли я був у лагері на літніх канікулах в Карпатах, ми пішли підкорювати Говерлу, я дуже хотів першим туди дістатися, тому старався якомога швидше туди піднятися, але різко змінилась погода, з’явився туман і пішов дощ, і я не помітив як збився з маршруту і втратив візуальний контакт з нашою групою. Мене охопила невелика паніка і страх загубитися і залишитись ночувати самотнім у лісі. Але я не здавався, взяв себе в руки і почав згадувати все чому мене вчили в лагері. На вершину я добрався першим, а згодом туди підійшла і вся група. Всі були замучені, але дуже раді як усе закінчилось. Ця історія мене навчила ніколи не панікувати та реагувати на складнощі, акумулюючи всі свої навики і вміння.
Глава IІІ. Доросле життя
На вулиці був 2015 рік. Вже рік як іде війна на Донбасі, мій тато з перших днів пішов воювати, а маму звільнили з роботи. Тож мені 17 років, мама без робити, тата на війні, брат живу окремо. Ситуація стала гірше ніж було, через рік я вже буду повнолітнім, а там вже і робота та складне життя. Моя мрія все ще залишається, але тут війна, та я хочу піти захищати Україну. Минув рік, війна ще іде, скільки вона буде йти, не відомо. Мама мене благає не іди на війну, але я не можу. Мій тата вже не відповідає 2 місяця, всі дуже переживають за нього. Єдиний шанс його побачити це піти до нього у батальйон. Через 5 днів я вже стояв у військовій формі з автоматом, я військовий. Вже як рік я на війні, ми тримаємо аеропорт, кожен день дуже складно, але це я роблю за ради України.
Нам дають наказ відбивати донецькій аеропорт, я про нього читав, але не знав що там гірше ніж писали. Мій тато був під самим містом Донецьк, а я в аеропорту. Коли тато дізнався що я пішов воювати, він дуже почав переживати, та навіть благав щоб його перевели до мого батальйон.
Там Я отримав кульове поранення, мене доставили до лікарні, де я лікувався декілька місяців. Мене виписали, дуже багато чого зі мною сталося, саме гірше це коли вбили мого тата, та він отримав звання героя України посмертно. Моя цікава історія не закінчується, але хочу сказати що не важливо яку мрію ви собі ставите, пам'ятайте, що ситуації може змінитись у любий час.
Глава ІV. Наш час
Зараз Денис у пошуку роботи і впевнено старається вступити у лави СБУ, він відчуває серцем що це його робота мрії, Зараз у Дениса є дружина та двоє дітей Роман та Ізабелла Денис паралельно займається ремонтом квартири, щоб мати хоча б якісь кошти на життя, тим самим і заробляє на майбутнє весілля.Тричі на тиждень відвідує спортзал і тримає себе у хорошій формі, займається єдиноборствами та спортивною стрільбою.
Друзі Дениса заздрять йому тому що він стресостійкий і вміє вийти із будь яких ситуацій це в нього в крові, ще з дитинства.
ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ:
Уважність, енергійність, відповідальність, комунікабельність, не конфліктність, швидке навчання, висока працездатність, пунктуальність.
Мої переваги – аналітичний склад розуму, уміння організувати роботу колективу та ефективно взаємодіяти з підлеглими, уміння передавати свої знання іншим.
СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ ТА НАВИКИ:
Водій легкового автомобіля, посвідчення кат. «В» та «С».
