Глава перша - Дитинство.
Денчик народився 22 Червня 2005 року в Тернополі. Його батьки були добрі и працьовиті люди. Його маму звали Тетяна. Вона була мед сестрою в лікарні, хотіла допомагати людям, мріяла стати лікарем. Його тато Вітя працював в НПУ Тернополя, мав звання Капітана, всі його дуже поважали. Так, як батьки були дуже зайняті, він найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Романом. Він був колишній Генерал ЗСУ. Вже в 5 років я знав букви та ходив на бокс. Денчик ходив в садочок, мені там дуже подобалось. Він був найстаршим в групі. Ми любили грати в машинки та в поліцейських. Дитинство було прекрасне...
Глава друга - Початкова школа.
В 6 років його відправили в 1 клас, з першого погляду, йому не дуже сподобалась школа, але з часом я звик. Йому було зовсім не складно писати букви, читати книги і слухати уважно вчителя. В 3 класі було вже складніше. Денчик ходив на бокс, теніс і вивчав англійську мову. Дідусь Вова змушував його читати книги та допомагати йому на огороді. Він не те, що не хотів допомагати, в мене на умі було дивитися фільми та цікавитися МВС. Вже в 4 класі він зустрів нового друга. Його звали Артем. Він був ще тим пустуном. Його успіхи в школі та на тренуванні дуже впали, він став неконтрольованним та злим. Батькам це не сподобалось, вони покликали його на чай, вони сіли та почали розмову. Дізнавшись купу інформації, батьки наказали йому більше не дружити з Віталиком. Він був дуже засмучений, але розумів, що справді грая з ним, в мене з'явилися інші проблеми.
Глава третя - Середня школа.
Перейшовши в 5 клас, йому вже було 9 з половиною років. Він вчився відмінно та був слухняним хлопчиком. Вчителям він дуже подобався. Вони завжди могли щось мене попросити, і він обов'язково це зробив. Також в 5 класі він знайшов нового друга. Його звали Артем, і він теж цікавився МВС. Вони були з ним, як крапля води, завжди робили все разом, грали в поліцейських. Один раз вони з Артемом зайшли до Денчика додому. Дідусь був дома та запропонував нам посидіти з ним і попити чай. Вони довго та уважно слухали, як дідусь розповідав нам, як складно було в ті роки та як він став на посаду Генерала. Після 3 годин спілкування, Артем пійшов додому робити уроки. Так і пройшов весь час середньої школи. Роки йшли, класи росли разом зі мною.
Глава Четверта - Старша школа.
Вже як не як 9 клас, теперь треба бути дуже уважним та працьовитим. Артем і Денчик почали вдвоє більше читати книги та робити уроки. Вони дуже хотіли зробити все красиво та охайно. Можна сказати, вони з Артемом стали ботанами, але також не забували про спорт. Тому після школи, зробивши всі уроки, вони обов'язково йшли на бокс. На той час з тенісом я взяв паузу. Йому більше подобалось набити морду на рінгу Артему, але не завжди було вдачно, морду набивав мені він. Вот таке життя в нього було. Закінчився успішно 9 клас, всім однокласникам дали вибір, залишитись до 11 класу і отримати диплом за гарне навчання, або піти у доросле життя. Він всю неділю думав, як поступити, він хотів дуже червоний диплом і водночас почати розвиватися в новому житті. Батькі хотіли, щоб я продовжив навчання, але не хотіли мною сильно керувати. Він все ж таки вибрав залишитись. Артем також вибрав цей варіант. Для мене 2 роки пролетіли дуже швидко. Він нарешті отримав червоний диплом з Артемом. Вони були дуже раді. Вони відсвядкували сім'єю цю подію. Вот якось так, дуже швидко, пролетіла школа. Почалось нове самостійне життя без батьків.
Глава п'ята - Інститут.
З червоним дипломом вони з Артемом без проблем вступили в національний университет внутрішніх справ. Але він був в Харькові. Вони попрощалися з батьками та поїхали в нове життя. Приїхавши, вони змогли зняти маленьку квартиру. Після розвантаження потрібних речей, вони пішли оглянути територію. Знайшовши інститут, вони одразу зайшли привітатись та зрозуміти подальші дії. Їм розказали все потрібне. Літо пройшло дуже швидко. Вони з Артемом зовсім не сумували. Нам треба було вчити багато речей та були деякі проблеми з квартирою. Почалось навчання... Було дуже складно, але вони трималися. Після інституту, ми продовжували ходити на бокс, і вже після боксу робили уроки. Всього вони мали 6 курсів(6років) навчання. Багато хто не справлявся, їх чекало відчислення. Все було гарно поки вони не помітили одну дуже красиву дівчину. Її звали Домініка. Вони і Артем закохались. Ніхто з них не хотів руйнувати стосунки та витрачати час на дівчат. Вони продовжували вчитися. в останні часи він почав помічати, що Артем приходить додому піздно. Він казав, що ходить в бібліотеку. Денчик спробував прослідити за ним, та побачив, як він гуляє з той дівчинкой. Він був дуже засмучений. Він не міг зрозуміти, як Артем зміг порушити їхній договір, не чіпати Домініку. Після цього вони з Артемом не розмовляли ні в школі, ні дома. Він нічого не розумів, але одного разу все ж таки почали розмову. Вони зробили бійку прям в універі. Вчителя зная, як гарно вони навчаємось, дали нам попередження, в такому інституті категорично не можна так робити. Домініка з Артемом не дуже гарно спілкувались після цього інциденту. Дівчинці не подобається, коли хтось порушує договір. Вони з Артемом нормально так і не поговорив. Пройшло вже 4 курса. Артем зрозумівши свою помилку, нарешті захотів поговорити. Вони знову друзі, на цей раз ніяких проблем точно не буде. Останній курс був найскладнішим. Вони з Артемом подолав дуже багато всього. Їхня ціль була вступити в НПУ.
Глава шоста - Несподівана новина, важке життя військовослужбовця.
Тепер батьки допомагати їм не будуть, треба становитися самостійніше. Він почав подавати з Артемом заявку на вступ до НПУ. Нам постукали у двері. Він її відкрив, мені передали 2 листівки. Відкривши їх, я побачив повістку до ЗСУ. Це було несподівано... він поїхав до ЗСУ, його переглянули і винесли вердикт, він підходе. Так само сталося з Артемом. Їм дали неділю на те, щоб підготуватись. Вони зібрали потрібні речі та відправились служити Україні. Вони приїхали до військомату Харькова, вже там сіли в автобус и доїхали до бази. Їм видали форму с посвідченням Рекрута та розказали все необхідне. Було набагато складніше, ніж в школі та інституті. Але він не здавався і продовжував йти далі. Він з Артемом не мав часу навіть поговорити. Високі ранги полюбляли грязну працю видавати Рекрутам. Їм доводилося мити туалети, стояти на вишках та вчити купу правил. Він підвищувався, і зрозумів, що ЗСУ - це його призначення. Він захотів піти по стопам діда. Він був дуже рад, коли почув цю новину. Так і пройшло 3 роки, він підвищувався, став Лейтенантом, робив складні завдання, поки не сталося це...
Глава сьома - Війна.
2014 рік, наступила війна, війська РФ почали заходити на територію України, їх зібрали і вони виїхали захищатися. Було дуже складно, постійно стрілянина, багато загиблих, на той момент війська України були не такі сильні. Артема ледве не вбили, постійно повертаються та виїзжають військовослужбовці. В них не виходило відбити РФ. Так і пройшло 9 років... Вони змогли захиститися від наступного нападу,
Денчик народився 22 Червня 2005 року в Тернополі. Його батьки були добрі и працьовиті люди. Його маму звали Тетяна. Вона була мед сестрою в лікарні, хотіла допомагати людям, мріяла стати лікарем. Його тато Вітя працював в НПУ Тернополя, мав звання Капітана, всі його дуже поважали. Так, як батьки були дуже зайняті, він найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Романом. Він був колишній Генерал ЗСУ. Вже в 5 років я знав букви та ходив на бокс. Денчик ходив в садочок, мені там дуже подобалось. Він був найстаршим в групі. Ми любили грати в машинки та в поліцейських. Дитинство було прекрасне...
Глава друга - Початкова школа.
В 6 років його відправили в 1 клас, з першого погляду, йому не дуже сподобалась школа, але з часом я звик. Йому було зовсім не складно писати букви, читати книги і слухати уважно вчителя. В 3 класі було вже складніше. Денчик ходив на бокс, теніс і вивчав англійську мову. Дідусь Вова змушував його читати книги та допомагати йому на огороді. Він не те, що не хотів допомагати, в мене на умі було дивитися фільми та цікавитися МВС. Вже в 4 класі він зустрів нового друга. Його звали Артем. Він був ще тим пустуном. Його успіхи в школі та на тренуванні дуже впали, він став неконтрольованним та злим. Батькам це не сподобалось, вони покликали його на чай, вони сіли та почали розмову. Дізнавшись купу інформації, батьки наказали йому більше не дружити з Віталиком. Він був дуже засмучений, але розумів, що справді грая з ним, в мене з'явилися інші проблеми.
Глава третя - Середня школа.
Перейшовши в 5 клас, йому вже було 9 з половиною років. Він вчився відмінно та був слухняним хлопчиком. Вчителям він дуже подобався. Вони завжди могли щось мене попросити, і він обов'язково це зробив. Також в 5 класі він знайшов нового друга. Його звали Артем, і він теж цікавився МВС. Вони були з ним, як крапля води, завжди робили все разом, грали в поліцейських. Один раз вони з Артемом зайшли до Денчика додому. Дідусь був дома та запропонував нам посидіти з ним і попити чай. Вони довго та уважно слухали, як дідусь розповідав нам, як складно було в ті роки та як він став на посаду Генерала. Після 3 годин спілкування, Артем пійшов додому робити уроки. Так і пройшов весь час середньої школи. Роки йшли, класи росли разом зі мною.
Глава Четверта - Старша школа.
Вже як не як 9 клас, теперь треба бути дуже уважним та працьовитим. Артем і Денчик почали вдвоє більше читати книги та робити уроки. Вони дуже хотіли зробити все красиво та охайно. Можна сказати, вони з Артемом стали ботанами, але також не забували про спорт. Тому після школи, зробивши всі уроки, вони обов'язково йшли на бокс. На той час з тенісом я взяв паузу. Йому більше подобалось набити морду на рінгу Артему, але не завжди було вдачно, морду набивав мені він. Вот таке життя в нього було. Закінчився успішно 9 клас, всім однокласникам дали вибір, залишитись до 11 класу і отримати диплом за гарне навчання, або піти у доросле життя. Він всю неділю думав, як поступити, він хотів дуже червоний диплом і водночас почати розвиватися в новому житті. Батькі хотіли, щоб я продовжив навчання, але не хотіли мною сильно керувати. Він все ж таки вибрав залишитись. Артем також вибрав цей варіант. Для мене 2 роки пролетіли дуже швидко. Він нарешті отримав червоний диплом з Артемом. Вони були дуже раді. Вони відсвядкували сім'єю цю подію. Вот якось так, дуже швидко, пролетіла школа. Почалось нове самостійне життя без батьків.
Глава п'ята - Інститут.
З червоним дипломом вони з Артемом без проблем вступили в національний университет внутрішніх справ. Але він був в Харькові. Вони попрощалися з батьками та поїхали в нове життя. Приїхавши, вони змогли зняти маленьку квартиру. Після розвантаження потрібних речей, вони пішли оглянути територію. Знайшовши інститут, вони одразу зайшли привітатись та зрозуміти подальші дії. Їм розказали все потрібне. Літо пройшло дуже швидко. Вони з Артемом зовсім не сумували. Нам треба було вчити багато речей та були деякі проблеми з квартирою. Почалось навчання... Було дуже складно, але вони трималися. Після інституту, ми продовжували ходити на бокс, і вже після боксу робили уроки. Всього вони мали 6 курсів(6років) навчання. Багато хто не справлявся, їх чекало відчислення. Все було гарно поки вони не помітили одну дуже красиву дівчину. Її звали Домініка. Вони і Артем закохались. Ніхто з них не хотів руйнувати стосунки та витрачати час на дівчат. Вони продовжували вчитися. в останні часи він почав помічати, що Артем приходить додому піздно. Він казав, що ходить в бібліотеку. Денчик спробував прослідити за ним, та побачив, як він гуляє з той дівчинкой. Він був дуже засмучений. Він не міг зрозуміти, як Артем зміг порушити їхній договір, не чіпати Домініку. Після цього вони з Артемом не розмовляли ні в школі, ні дома. Він нічого не розумів, але одного разу все ж таки почали розмову. Вони зробили бійку прям в універі. Вчителя зная, як гарно вони навчаємось, дали нам попередження, в такому інституті категорично не можна так робити. Домініка з Артемом не дуже гарно спілкувались після цього інциденту. Дівчинці не подобається, коли хтось порушує договір. Вони з Артемом нормально так і не поговорив. Пройшло вже 4 курса. Артем зрозумівши свою помилку, нарешті захотів поговорити. Вони знову друзі, на цей раз ніяких проблем точно не буде. Останній курс був найскладнішим. Вони з Артемом подолав дуже багато всього. Їхня ціль була вступити в НПУ.
Глава шоста - Несподівана новина, важке життя військовослужбовця.
Тепер батьки допомагати їм не будуть, треба становитися самостійніше. Він почав подавати з Артемом заявку на вступ до НПУ. Нам постукали у двері. Він її відкрив, мені передали 2 листівки. Відкривши їх, я побачив повістку до ЗСУ. Це було несподівано... він поїхав до ЗСУ, його переглянули і винесли вердикт, він підходе. Так само сталося з Артемом. Їм дали неділю на те, щоб підготуватись. Вони зібрали потрібні речі та відправились служити Україні. Вони приїхали до військомату Харькова, вже там сіли в автобус и доїхали до бази. Їм видали форму с посвідченням Рекрута та розказали все необхідне. Було набагато складніше, ніж в школі та інституті. Але він не здавався і продовжував йти далі. Він з Артемом не мав часу навіть поговорити. Високі ранги полюбляли грязну працю видавати Рекрутам. Їм доводилося мити туалети, стояти на вишках та вчити купу правил. Він підвищувався, і зрозумів, що ЗСУ - це його призначення. Він захотів піти по стопам діда. Він був дуже рад, коли почув цю новину. Так і пройшло 3 роки, він підвищувався, став Лейтенантом, робив складні завдання, поки не сталося це...
Глава сьома - Війна.
2014 рік, наступила війна, війська РФ почали заходити на територію України, їх зібрали і вони виїхали захищатися. Було дуже складно, постійно стрілянина, багато загиблих, на той момент війська України були не такі сильні. Артема ледве не вбили, постійно повертаються та виїзжають військовослужбовці. В них не виходило відбити РФ. Так і пройшло 9 років... Вони змогли захиститися від наступного нападу,
