Хлопчик Дмитро Шевченко народився в Львівському регіоні, в місті Стебник, де народилися його предки. І був він другим сином в сім'ї. Сім'я у нього була великою, багатою, насиченою коренями з різних регіонів Західної України. У Дмитра також був старший брат. В тяжких ситуаціях завжди виручав та допомагав старший брат.
Батьки Дмитра виховували його строго, щоб він виріс ввічливим, обрядним та охайним чоловіком. В кінці кінців так і сталося, виховання дало свої плюси, і також мінуси. У батька Дмитра був тяжкий характер, було забагато зайвих нервів. На жаль, сталося так, що характер передався синові.
Батьки хлопця познайомились в маршрутці, на якій їхали в фортецю Тустань, яка була за Східницьою, далі знайшли спільну мову і пішли разом на екскурсію. А вже після весілля, у мами з'явилася мережа пекарень "Львівські Круасани" — це пекарні, куточки які вона справді дуже любила, та насолоджувалась цим. Це було її хобі.
Батько закінчив економічний факультет в Львівському національному університеті, та пішов працювати в банку під назвою "Альфа-банк", і зайняв пост "Керівника".
Також він обожнював спорт, його улюбленим видом спорту був футбол — це і було його повсякденним хобі. У Дмитра був потяг не тільки до навчання, а й до всього спорту, він любив і баскетбол, і волейбол, та зрозуміло футбол. Не один раз його викликали у команду школи по футболу, грали зі всіма школами, був одним з найкращих бомбардирів.
Окрім школи він займався футболом ходячи на тренування в футбольний клуб "Рух" (Львів). В юному віці його взяли в академію цього ж футбольного клубу, він показував там успіхи і в подальшому розвивав свою кар'єру в цьому клубі.
Закінчивши школу, пройшовши військову кафедру і поступив в академію національної поліції у Львівський державний університет внутрішніх справ України.
Підвищився до звання Полковника ГУ НПУ, отримав орден від Президента України «За мужність» III ступінь, став шановним співробітником ГУ НПУ у Львівській області, та повісили на дошку шани.
У Дмитра були хороші стосунки з Генералом, тобто з головою ГУ НПУ, та вони двоє довго служили пліч-о-пліч. На жаль, Генерал пішов у відставку, та був створений розформ офіцерів та старшого складу ГУ НПУ у Львівській області. Дмитро вирішив піти в Головне управління розвідки Міністерства Оборони України.
Також Дмитро не забував про своє хобі, про футбол. Зі своїм складом часто ходив на футбольне поле грати футбол, зазвичай вигравала команда Дмитра, так як раніше він цим дуже часто займався.
Дмитро знайшов своє перше кохання, яке звали Юля. Юля була родом з Києва та навчалася у Львові, в Національному університеті "Львівська політехніка". Не зрозуміло, як ми раніше не зустрічалися.
Дмитро і Юля зустрічалися два роки, та вирішили одружитися. Одружившись, почали разом жити, подорожувати, та Дмитро не забував продовжувати службу в ГУР МО. Після пів року з дати весілля Юля завагітніла, та через дев'ять місяців народила сина.
Сина назвали Дмитром, в честь мого брата, а вже стрико мого сина. Також бабуся та дідусь няньчили онука, онук дуже любив свою бабусю та свого дідуся, і стрика також.
Коли син вже підріс Дмитро навчав його усьому, що він умів, знав. З віку шести років Дмитро віддав сина на футбол, перший час він походив, та йому не дуже сподобалось. Далі Дмитро вирішив повести сина на баскетбол, походив, походив, і йому сподобалося!
Дмитро був задоволений, що син знайшов своє хобі. Дмитро також в юності любив баскетбол, грав в школі завжди. Та ходив менший Діма на баскетбол, часто Дмитро з сином грали в баскетбол разом.
Але, Дмитро розумів, що без служби в держ.організації йому тяжко. Дмитру запропонували піти служити в СБУ м.Києва.
Відкрились рапорти на вступ до Центра спеціальних операція "А - Служби безпеки України". Дмитро написав рапорт на вступ, та його рапорт прийняли.
Попереду залишилось лише пройти набір, набір складається з: фізичної підготовки, моральної підготовки, вміння стріляти, тощо. Настав день проходження набору по прийнятим рапортам, на початку перші троє бійці не пройшли фізичну підготовку, та їм зразу було відказано. Всього на наборі було 20 бійців СБУ.
Дійшла черга до Дмитра, на початку все було супер, фізичну підготовку здав на чудово. А далі вже... Дмитро трохи захвилювався на моральній підготовці, здав її, але не на чудово.
Отже, пройшовши набір йому вручили нашивку ЦСО "А" СБУ, та він урочисто начепив на форму. Довгий час виконував свій обов'язок, та з честю і гордістю служив на благо України.
А на теперішні дні бійців ЦСО "А" СБУ, в тому рахунку і Дмитра, відправили звільнювати деокуповані території на схід. Спочатку відправили на Харківщину, там успішно звільнили 421 населений пункт. Далі відправили на Херсонщину разом з ГУР МО, ССО, СБУ, там також і надалі звільняють деокуповані населені пункти.
Отже, Дмитро мужня, та працьовита людина. Зараз і надалі служить на благо України.
Батьки Дмитра виховували його строго, щоб він виріс ввічливим, обрядним та охайним чоловіком. В кінці кінців так і сталося, виховання дало свої плюси, і також мінуси. У батька Дмитра був тяжкий характер, було забагато зайвих нервів. На жаль, сталося так, що характер передався синові.
Батьки хлопця познайомились в маршрутці, на якій їхали в фортецю Тустань, яка була за Східницьою, далі знайшли спільну мову і пішли разом на екскурсію. А вже після весілля, у мами з'явилася мережа пекарень "Львівські Круасани" — це пекарні, куточки які вона справді дуже любила, та насолоджувалась цим. Це було її хобі.
Батько закінчив економічний факультет в Львівському національному університеті, та пішов працювати в банку під назвою "Альфа-банк", і зайняв пост "Керівника".
2. Юність
З самого дитинство Дмитро був творчий, прагнув добре закінчити школу та добре навчатися в подальшому житті. З першого класу він ходив на додаткові заняття по англійській, та німецькій мовах.Також він обожнював спорт, його улюбленим видом спорту був футбол — це і було його повсякденним хобі. У Дмитра був потяг не тільки до навчання, а й до всього спорту, він любив і баскетбол, і волейбол, та зрозуміло футбол. Не один раз його викликали у команду школи по футболу, грали зі всіма школами, був одним з найкращих бомбардирів.
Окрім школи він займався футболом ходячи на тренування в футбольний клуб "Рух" (Львів). В юному віці його взяли в академію цього ж футбольного клубу, він показував там успіхи і в подальшому розвивав свою кар'єру в цьому клубі.
Закінчивши школу, пройшовши військову кафедру і поступив в академію національної поліції у Львівський державний університет внутрішніх справ України.
3. Молодість
Закінчивши академію національної поліції України в м. Львові, успішно вступив в Головне управління національної поліції у Львівській області. Служба в ГУ НПУ йшла білою смужкою, все йшло по плану, по кар'єрній драбині.Підвищився до звання Полковника ГУ НПУ, отримав орден від Президента України «За мужність» III ступінь, став шановним співробітником ГУ НПУ у Львівській області, та повісили на дошку шани.
У Дмитра були хороші стосунки з Генералом, тобто з головою ГУ НПУ, та вони двоє довго служили пліч-о-пліч. На жаль, Генерал пішов у відставку, та був створений розформ офіцерів та старшого складу ГУ НПУ у Львівській області. Дмитро вирішив піти в Головне управління розвідки Міністерства Оборони України.
4. Подальша кар'єра
Переїхавши до Києва, довгий час служивши в ГУР МО України Дмитро дослужився до звання Генерал-майора, та став Начальником головного управління розвідки.Також Дмитро не забував про своє хобі, про футбол. Зі своїм складом часто ходив на футбольне поле грати футбол, зазвичай вигравала команда Дмитра, так як раніше він цим дуже часто займався.
Дмитро знайшов своє перше кохання, яке звали Юля. Юля була родом з Києва та навчалася у Львові, в Національному університеті "Львівська політехніка". Не зрозуміло, як ми раніше не зустрічалися.
Дмитро і Юля зустрічалися два роки, та вирішили одружитися. Одружившись, почали разом жити, подорожувати, та Дмитро не забував продовжувати службу в ГУР МО. Після пів року з дати весілля Юля завагітніла, та через дев'ять місяців народила сина.
5. Сімейне, майбутнє життя
Все почалося з того, що Дмитру довелося закінчити службу в Головному управління розвідки міністерства оборони України в м.Києві по сімейним обставинам, в зв'язку з народженням сина.Сина назвали Дмитром, в честь мого брата, а вже стрико мого сина. Також бабуся та дідусь няньчили онука, онук дуже любив свою бабусю та свого дідуся, і стрика також.
Коли син вже підріс Дмитро навчав його усьому, що він умів, знав. З віку шести років Дмитро віддав сина на футбол, перший час він походив, та йому не дуже сподобалось. Далі Дмитро вирішив повести сина на баскетбол, походив, походив, і йому сподобалося!
Дмитро був задоволений, що син знайшов своє хобі. Дмитро також в юності любив баскетбол, грав в школі завжди. Та ходив менший Діма на баскетбол, часто Дмитро з сином грали в баскетбол разом.
Але, Дмитро розумів, що без служби в держ.організації йому тяжко. Дмитру запропонували піти служити в СБУ м.Києва.
6. Служба в СБУ
Дмитро прийняв пропозицію піти на службу в Службу безпеки України м.Києва, та почав службу. З першого місяця все було добре, "як по маслу". Дмитро щоразу підвищувався, і підвищувався у свому званні.Відкрились рапорти на вступ до Центра спеціальних операція "А - Служби безпеки України". Дмитро написав рапорт на вступ, та його рапорт прийняли.
Попереду залишилось лише пройти набір, набір складається з: фізичної підготовки, моральної підготовки, вміння стріляти, тощо. Настав день проходження набору по прийнятим рапортам, на початку перші троє бійці не пройшли фізичну підготовку, та їм зразу було відказано. Всього на наборі було 20 бійців СБУ.
Дійшла черга до Дмитра, на початку все було супер, фізичну підготовку здав на чудово. А далі вже... Дмитро трохи захвилювався на моральній підготовці, здав її, але не на чудово.
Отже, пройшовши набір йому вручили нашивку ЦСО "А" СБУ, та він урочисто начепив на форму. Довгий час виконував свій обов'язок, та з честю і гордістю служив на благо України.
7. Теперішні дні
Наступив 2022 рік, та 24 лютого країна-агресор почала вторгнення на нашу державу. Як тільки почалася війна, Дмитро зразу ж пішов на фронт, воювати. Спочатку пішов добровольно з іншими державними структурами, які вже тоді воювали.А на теперішні дні бійців ЦСО "А" СБУ, в тому рахунку і Дмитра, відправили звільнювати деокуповані території на схід. Спочатку відправили на Харківщину, там успішно звільнили 421 населений пункт. Далі відправили на Херсонщину разом з ГУР МО, ССО, СБУ, там також і надалі звільняють деокуповані населені пункти.
Отже, Дмитро мужня, та працьовита людина. Зараз і надалі служить на благо України.
