[І] Пролог
Життя Ерди Колод було наповнене різноманітними перипетіями, що сформували її характер та рішучість. Вона народилася 23 червня 2003 року і вже з дитинства стикнулася з важкими випробуваннями, які надали їй цінний життєвий досвід і навчили її довіряти тільки собі.
[II] А якщо б це все була не гра
Дитинство Ерди було суворим, не найяскравішим, але різноманітним. З раннього віку вона вже стикалася зі зрадою та наклепами, хоча й не усвідомлювала того, бо для дітей то всього лише «гра» та «жарти». Одним сонячним літнім днем, 10-тилітня Ерда, як звичайна дитинка, бавилась зі своїми «друзями» у, для неї тоді ще великому, котловані. Помітивши «старшака», який залицявся до дівчат, вона разом з хлопцями вирішила побешкетувати та обережно покидати в нього камінчики. Той самий хлопець вирішив, що малявки забагато собі дозволяють і захотів їх провчити. Як тільки Ерда та її друзі побачили як великий хлопчина прямує прямо до них, усі ринулись хто куди, одна лише розгублена Ерда, незнаючи що робити, вирішила спуститись на дно котловану. Покинута, налякана і розгублена дівчинка не могла і кроку ступити, коли до неї вже підійшов хлопчина у півтора рази її більший і почав у грубій формі розмовляти з нею. Тоді у її голові пролетіла думка: «Якщо бійка неминуча, тоді бити треба першою»... З усієї сили замахнувшись, вона дотягнулася до голови того хлопчини та вдарила його костяшками і... Зламала собі пальці... Хлопчина трохи похитнувшись та швидко прийшовши в себе, прийнявся роздавати серію панчів по дівчинці. Після першого ж удару Ерда вже не відчувала болю зламаних пальців, час для неї начебто зупинився і вона ніби втратила зв’язок із іншими своїми почуттями, єдине, що вона відчувала - удари по голові та тілу. Поки над нею знущалися, вона встигла обдумати і своїх «друзів», і свою слабкість. Повернувшись додому і зачинившсь у ванній кімнаті, побита та скривавлена, вона не плакала, Ерда лише думала до ранку:«А якщо б це все була не гра...». Тоді Ерда програла перший і останній раз, сформувавши для себе головне життєве правило, за яким вона рухалася далі: «Програш = Смерть».
[III] "Я" починає усвідомлювати "хто я" і "чого я хочу"
У віці 14-ти років Ерда вже знайшла собі дівчину, мала кращого друга і їй здавалося, що їй більше нічого у цьому житті не потрібно. Кожен день для неї був особливим та наповнений сміхом і почуттям щастя. Вона вже потроху починала формувати себе як особистість, встановлювати цілІ та будувати плани на життя. І все було б добре, якщо б не одне але...
Одним радісним та сонячним днем Ерда зі своєю дівчиною гуляли по старовинному гарматному валу. За півроку відносин у них вже накопичились потроху невеликі образи один на одного, і під час однієї з дискусій, коли її дівчина почала спотворювати факти, щоб викликати почуття провини, Ерда вибухнула. Її дівчина дуже злякалась, бо завжди бачила Ерду тільки з радісної та яскравої сторони; дорогу додому вони провели мовчки. Перед прощанням вони мовчки обійнялися і пішлли по домівках. Ерда дуже переживала із-за всієї ситуації і розуміла, що дуже даремно так себе повела, але її кращий друг запевнив її, що усі люди сваряться, і так само вони й миряться, «Все буде добре»,- казав він до неї. Через такі ж мовчазні пару днів, як і останній їх вечір, Ерда, гуляючи площею, краєм ока вдалині бачить, як її дівчина радісно тримається за ручки, обіймається з її кращим другом і обмінюється теплими дотиками... Недивлячись на свій невеликий вік Ерда багато чого натерпілася за 14 років від інших людей, були ситуації ще більш болісні, деякі з них поєднувались з екстремальними, але саме у цей момент усередені неї щось обірвалося...
Вогонь в її очах більше не палав, сердце не билося різнобарвними ритмами, голос більше співав у різних октавах, далі були тільки одна порожнеча в очах, один ритм у серці, одна нота у голосі, одне почуття - ненависть. Саме ненависть до людей і, впершу чергу до себе, через свою слабкість, рухала її вперед. Вона взялася за навчання, музику і бойові мистетцтва, паралельно комбінуючи це з шахами. Більш за все Ерда жадала перевершити свою колишню другу половинку, вона завжди вважала її сильною, а значить своїм суперником у грі «життя». Ерді завжди було мало того, що вона отримувала: мало сили, мало знань, мало навичок, мало сильних суперників; вона шукала цього всюди. Її ненависть до своєї слабкості та жадоба до сили розбудила у ній справжнього звіра...
Під час чергових підліткових змагань з бойових мистецтв, Ерда була обмежена у використанні свого рукопашного арсеналу правилами кікбоксингу та обмеженням сили... За подвійне порушення під час бою Ерді зняли бали, із-за чого вона зайняла друге місце. Дівчину не влаштовувала така участь, але нічого на той момент вона зробити не могла. Не дочекавшись церемонії нагородження, Ерда пішла з арени та затаїлась зовні... Коли змагання закінчились, Ерда прослідкувала за своїм «суперником», і, коли він залишився один, вона поставила його перед фактом, що просто так вона його не відпустить. Самовпевнений хлопчисько тільки валь’яжно кивнув головою зі словами: «Ну подивимось, нікчема». Сповнена люті (від такої самовпевненості і неповаги) та ненависті, Ерда тільки шалено посміхнулася і прийнялась за свою улюблену справу - перемагати. Все закінчилось доволі швидко, коли вже не такий впевнений у собі скривавлений хлопчина лежав на снігу, Ерда наостанок сказала: «Я або перемагаю, або гра ще не закінчена».
[IV] Навіщо мир у вижженій пустелі?
Нескінченна жадоба до сили, знань; беземоційність та ненависть Ерди вже згодом почали давати про себе знати. Ненависть - це велика сила, але коли не можеш її контролювати, починаєш саморуйнуватися. Вже у 15 років дівчина це зрозуміла, але не могла з цим нічого зробити, їй завжди було мало...
Із початком усвідомлення патової ситуації, у життя Ерди прийшов наче промінчик надії та можливості - трохи молодша неї дівчинка Поллі, яка була в захваті від Ерди, і не дивлячись на її лють, холод та жорстокість, все одно була з нею. Ерда завдала дуже багато душевного болю дівчиинці, але Поллі не показувала цього, вона усе розуміла і продовжувала дарувати своє тепло і ласку. Потроху звір всередині Ерди почав засинати, ненависть вщухла, але емоції, почуття так і не повернулись, ненависть палала настільки сильно і довго, що для нічого іншого в душі вже не залишилось місця.
Разом із ненавистю пропала і жадоба, далі Ерда рухалась лише на підтримці Поллі. На зміну ненависті прийшов спокій, на зміну жадоби до сили прийшло бажання захистити найдорожче. Ерда вже не реагує різко на чиїсь слова, наклепи та обвинувачення, вона знає хто вона, що із себе представляє і на що вона здатна, їй достатньо цього і вона не бачить сенсу в тому, щоб комусь доводити це. Вона почала знайомитись з іншими людьми, до неї їх тягнула, як їй усі казали:«Аура спокою та впевненості». «Спокій»,- казали вони, «Просто в мені вже більш нічого не лишилось. Це не спокій, це вакуум почуттів»,- думала вона. Рене Декарт колись казав:«Я мислю - значить існую», але Ерда вважала: «Який сенс у існуванні, якщо ти не живеш? Відчуваю - значить живу».
[V] На порозі смерті я знайду життя
Коли Ерді було 19 років, вона вже 3 роки як жила у Харкові, з Поллі вони майже не спілкувались, але обидві вони гріли себе спогадами їх минулого буття. Ерда навчалася на 3-ому курсі факультету Радіоелектроніки, комп’ютерних систем та інфокомунікацій, мала чудові знання у своїй сфері, широкий кругозір, гарні детективні навички, аналітичне, критичне та стратегічне мислення. Ще на початку другого курсу вона розуміла, що університету більше нічого їй запропонувати, і вирішила піти звідти, щоб не гаяти час. Наостанок вона скористалась шансом пройти продвинутий тест на рівень IQ від університету, їй необхідно було знати, наскільки вона ще далеко від самовдоволення свого рівня непереможності. Ерда бажала отримати мінімум 130 балів - передгеніальний рівень. Натомість дівчина отримала 123 бали, але це не засмутило її, а навпаки дало невеличкий запал, бо є ще куди рухатись.
На момент закінчення навчання у цивільному університеті, Ерда вже відучилася 2 роки на військовій кафедрі і могла після вступу до ЗСУ одразу отримати молодше офіцерське звання «молодший лейтенант», але приховавши цей маленький козирь, вона почала з рангу рекрута. Отримавши звання солдата ЗСУ і маючи один цікавий козирь у кишені, вона на особливих умовах вступила до підрозділу ГУР. Будучи капралом вона вже стала помітною особою у підрозділі, розробивши ефективні тактики і стратегії для підрозділу, нові тренування, керівницство підрозділу, зважаючи не на мале звання, але на високу якість підготовки та бездоганні навички, надали третю керівну посаду у підрозділі - Головний інструктор ГУР. З цього моменту почались як і нові проблеми, так і досягнення.
Швидко піднімаючись по кар’єрних сходинках, ідучи по головах, виконуючи небезпечні завдання Ерда швидко отримала молодше офіцерське звання «лейтенант ЗСУ». Під час однієї із спец. операцій, під градом куль ворогів у критичних обставинах Ерда за укриттям на секунду подумала: «...я...жива?»,- це був її перший момент за дуже довгий час, коли вона відчула себе живою, вона нарешті відчула істотний страх, страх - смерті, через ще одну мить вона відчула тепло своєї крові - це куля калібру 7.62 пробила укриття та застрягла у її правому плечі. Її очі знов запалали, з шаленою посмішкою та істеричним сміхом вона почала швидко накладати турнікет, щоб зупинити кровотечу. Подивившись на неї побратими і самі злякалися; у полум’ї бойового азарту та життя Ерда швидко склала план дій, який міг придумати тільки самовбивця. Страшно було усім, але військові вірили Ерді, як собі. Той день кожен запам’ятав на все життя.
[VI] На плечах Атланта перед лицем Зевса
Пізно вночі на військовій часті, вже остигла і спокійна Ерда сиділа на даху казарми і вдумливо палила цигарку, вона знов і знов прокручувала те почуття, заставляючи відчути свою душу той самий подих життя. Через мить вона чує у рації:«Говорить керівник ГУР. Лейтенант Колод, швидко до мене в кабінет!». Повернувшись зі світу своїх спогадів, Ерда в першу чергу подумала:«Знов старлєй нотації причитати буде...». Через декілька хвилин вона з пустими очима відкриває кабінет, перед нею стоїть її керівник та генерал, вона мовчки сідає, їй дають діловий папер на якому написано «Рапорт на підвищення. Звання: Капітан. Посада: Керівник підрозділу Головного Управління Розвідки». Ерда саркастично відповіла:«Ха-ха, пане генерал, жарт постукав, але не зайшов, кінець робочої зміни, на все добре», як тільки лейтенант Колод спробувала встати, генерал потужним різким рухом руки посадив її назад і з сатиричною посмішкою зауважив:«Порушуєм субординацію, значить. Пахне доганкою». З втомленим та пустим, але все ж дуже вдоволеним поглядом та усмішкою, Ерда дала знати, що руками-ногами «за» подібний акт нагороди.
Після відкриття для Ерди нових можливостей і тайн, вона побачила, як прогнила система, і що генерал далеко не завжди помічає блат, корупцію, перевищення повноважень та інші речі зі сторони своїх полковників. Капітан Колод почала кампанію по відкриттю очей генерала на ситуацію у ЗСУ, вона засилала своїх агентів не тільки у ОПГ, але й до інших підрозділів, збирала інформацію і паралельно розвивала свій підрозділ. На піку сил ГУР, інші полковники почали заздрити успіху Ерди і ГУР та вдалися до «давки» підрозділу. Капітан поступово намагалася достучатись до генерала, але він більше слухав своїх полковників, ніж якогось нового старшого офіцера. Ерда ще на початку давки дуже елегантно на обережних фактах їх порушеннь пригрозила іншим полковникам, що якщо вони хоч палець сунуть у підрозділ, то лишаться без руки; цього їм було достатньо. Коли нарешті всі докази були готові і настав момент розплати, керівництво вже, нажаль, перегризло один одному свої посадові горлянки, після чого їх познімали. Але Ерда не вважала це своїм програшем, головна її ціль була - захистити свій підрозділ.
Разом з новим генералом знання і навички Ерди швидко були помічені, і вже у 20 років Ерда отримала позачергове звання полковника. Здавалося б, усе почало налаштовуватись, але як швидко все стало добре, так само швидко це все розвалилось. Ерда знала, що найближчим часом ЗСУ не чекає щось хороше, вона втомилась. Перш за все вона знайшла відповідне місце для свого підрозділу - у СБУ. За ГУР пішли і інші люди, хтось вирішив приєднатись до НПУ, хтось до ДКВС. Ерда дала раду і допомогла усім, хто потребував цього, залишившись майже без керівного складу. На якийсь час Ерді зазвичай самій приходилось тягнути на собі усі ЗСУ. Кожен день тягнувся наче тижнем, але згодом прийшов новий генерал, зняв Ерду з полковника за її власним бажанням, і вона приєдналась до своїх побратимів у СБУ, де вона вже була у них в підлеглих.
Після вступу до Служби Безпеки України, Ерда розпочала роботу у відділі контррозвідки. Швидко піднімаючись по кар'єрних сходах, завдяки своєму минулому підрозділу, досвіду, навичкам та знанням, вона стала підполковником СБУ та очолила відділ контррозвідки. За допомоги своїх кращих колег і побратимів, Ерда розкрила серйозні кримінальні справи, викривши нового генерала ЗСУ і його полковників, як одних з найбільших за її життя людей, які чхали на будь-які правила і моралі. Вона відіграла важливу роль у забезпеченні справедливого суду та притягненні винних до відповідальності. У процесі справи Ерду та її братів не лякали високі посади та зв’язки їх ворогів, і що, можливо, вони ніхто перед їх лицем, вони були одержимі лише однією думкою:«Хто, якщо не ми?». Хтось вважає, що вони зробили шалену роботу, хтось зробив їх козлами відпущення, хтось навіть не знає, яку роботу вони проробили.
[VIІ] Характерний висновок
Із початку свідомого життя, Ерда, як і її ім'я, асоціюється у інших людей із спокійністю, холодністю, розсудливістю та беземоційністю, вона не відступає перед страхом, якщо від неї залежить чиєсь життя. Ерду не лякають люди, які стоять вище, або мають зв’язки та велику владу, її лякає тільки горе, яке вони можуть принести. На 100% вона довіряє лише собі, але це не значить, що вона не вірить у своїх товаришів, вона лише завжди має при собі привентивний план. Ерда надзвичайно не терпить зраду, наклепу та брехні, цього ж вона і боїться. Ці речі єдині, які можуть розбудити в неї її первинну сутність люті та вивести з рівноваги.
Останнє редагування:
