Краткий опис особи:
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Левченко Максиміліан Андрійович
Стать: Чоловіча
Мати - Тетяна Левченко
Батько - Андрій Левченко
Зріст та вага: Зріст - 188 см; Вага - 87 кг.
Дата народження: 28.07.1993
Вік: 30 років
Місце народження: Україна, Дніпро
Національність: Українець
Місце проживання: м. Харків
Захоплення: Заняття спортом, читання різних ідеологічних та історичних книжок, спортивна стрільба, риболовля, кулінарія.
Сімейний стан: Одружений
Статура: Худощава
Колір очей: Карий
Зачіска: Короткострижений, зачіска мілітарі
Відмітні знаки: Татуювання на передпліччі "Memento Mori", під правим оком характерний шрам який був отриманий у наслідок поранення.
Батьки
Батько - Андрій. Народився сьомого липня 1966 року у місті Дніпро. Він закінчив ЗОШ №101 у місті Дніпро на відмінно та подався до військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою м.Харків. За двох курсів навчання у ліцеї він отримав важливі командирські навички так як з початку першого начального року був призначений на посаду командира відділення, його відділення було завжди першим серед змагань які проводились у взводі чи роті, був тричі нагороджений завчасним званням та покинув стіни ліцею у званні "Майстер-Сержант". Свої документи він подавав до декількох навчальних закладів сектору МО та сектору МВС. Його документи були схвалені до усіх навчальних закладів але побувавши у військовій академії міста Дніпро та обравши факультет "Десантно-штурмових військ" в його голові не залишилося інших варіантів подальшого навчання. Після закінчення ВНЗ він став 22 річним старшим-лейтенантом, у місті Дніпро був закріплений за новоствореним полком ДШВ - який формувався у 1988 для відрядження у Афганістан. Андрій став командиром одного з відділень та успішно виконував бойові завдання у закріпленому за його підрозділом районі, 15 лютого 1989 року одним з останніх покинув Афганістан. Батьківщина зустріла Андрія з теплими обіймами але з серйозним пораненням лівої руки, Андрій не міг продовжувати службу та після закінчення контракту у званні "Майор запасу" покинув військову справу, закинувши свою військову форму та нагороди на високу-високу полицю. Андрій відвідував реабілітаційний центр для військових які воювали у Афганістані. Андрій мав запальний характер та гарний гумор.
Мати - Тетяна. Народилася дев'ятого березня 1970 року у м. Гостомель. У сім'ї лікарів це й стало її основним хобі та дорогою по життю. У перший клас Тетяна пішла до Гостомельскої ЗОШ №1. Під час навчання у школі активно займалася спортом та саморозвитком прочитала дуже багато книжок про медичну справу. Брала участь у марафонах та змаганнях з легкої атлетики а саме п'ятиборства - займала призові місця на обласних та регіональних змаганнях. Прекрасно закінчивши школу з найкращим атестатом після цього прекрасно здавши іспити та подавши документи до медичного вищого навчального закладу у м.Харків. Тетяна продовжувала займатися легкою атлетикою та представляла свій заклад у змаганнях за це була нагороджена нагородами від свого інституту та міської ради м.Харків. Під час навчання у інституті, Тетяна працювала у місцевому реабілітаційному центрі для військових які воювали у Афганістані. Тетяна була дуже гарною та вродливою дівчиною.
Знайомство Батьків
У 1990 році Андрій та Тетяна зустрілись поглядами та закохались в одне одного з першого погляду. Коли вони зустрілися їм було 24 та 20 років. Зустрічались Андрій з Тетяною близько року, разом відвідували різні заходи, їздили у відпустку та просто гарно проводили час разом. На дворі 1991 рік, Андрій та Тетяна вирішують почати жити разом, проживають у за-міському будинку, проживаючи розмірне сімейне життя в двох, сімейна пара вже замислювались про народження дитини. Тетяна продовжувала навчатись, а Андрій почав займатися сімейним бізнесом у сфері харчування, доволі успішно через свої зв'язки у військових частинах та міський раді м.Харків у нього починають з'являтися перші тендери та перший прибуток. Ось Тетяна закінчує інститут та через декілька місяців вона вагітніє від Андрія. Тетяна зробила тест на вагітність, та він показав 2 смужки. Для Тетяни та Андрія це було надзвичайним відчуттям радості. Через 7-8 місяців Тетяну помістили стаціонар для вагітних для підготовки до народження дитини...
Народження та дитинство
На дворі 28 липня 1993 року приблизно 2-3 ночі. На світ з'являється дитина - Максиміліан. На диво акушерів перше народження дитини Тетяни було надзвичайно легким. Мати та батько довгий час плакали від щастя, майже до самого ранку, коли побачили свою дитину. До народження дитини сім'я підготувалася дуже гарно, гарно оформили дитячу кімнату та придбали усі необхідні речі для дитини з народження до 6 місяців. Родина жила у за-міському будинку - тому проблем з вільним простором у сім'ї не було, будинок дістався Андрію у спадок від батька. Для дитини вони купили маленького песика, породи Довгошерстий коллі - дуже блогородні собаки, назвали пса Кайлом.
Максиміліан ріс у прекрасній сім'ї батько виховував у ньому любов до спорту та мужнього, скромного та відповідального чоловіка. Максиміліан швидко ріс дуже цікавився футболом, любив вирішувати математичні задачі та мав велике бажання до пізнання нового, з 5-ти років батько почав читати малому Максиміліану ідеологічні твори Горліса-Горського "Холодний Яр", Скоропадського та ознайомлював з творчістю Тараса Бульби. Собака стала добрим другом Максиміліана, коли батьки були на роботі собака захищала дитину та діяла так щоб дитина не втрапила у неприємну ситуацію. Максиміліану вже 6 років у наступному році вже час йти до школи а наша дитина вже рахувала та знала більшу частину алфавіту, найбільше батьків дивували фізичні здатності дитини він вже прагнув до заняття спортом разом з батьком, Максиміліан кожен день спостерігав як батько займається спортом, дуже-дуже любив зранку ходити з татом до стадіону спостерігати за тим як батько підтягується від перекладини виконує різні гімнастичні вправи та займається бігом на різні дистанції. Наша дитина дуже любила ходити з батьком на стадіон "Металіст" який знаходиться у м. Харків та спостерігати за грою національної збірної та місцевого футбольного клубу який виступав у прем'єр лізі. Прийшов час йти до першого класу. Обдарований хлопчик пішов навчатися до гімназії №101. Вперше зайшовши до двору школи, він побачив багато людей. Були люди як і дорослі, так і діти, але зі всього народу Максиміліан одразу побачив своїх майбутніх друзів з якими у майбутньому буде навчатися, байдикувати та займатися спортом. Коли пройшла лінійка усіх нових дітей розприділили по класам. Максиміліан потрапив до 1-А класу, разом з його новими друзями з якими він вже познайомився на лінійці. Вчителі знайомилися з дітьми, знайомили між собою самих дітей, у ігровій формі розповідали про навчання у їх закладі маленьким першочкам та їх батькам. Батьки Максиміліана забрали його зі школи, та поїхали до дому. На 2 день у школі першокласникам видали усі книжки для навчання, провели 4 уроки та о 11:30 відпустили додому. Хлопчик познайомився з чудовим другом Андрієм, тескою його батька, хлопець був також на диво обдарованим та вперш за все полюбляв спорт до 2-3 класу вони бігали з батьком Андрія та Максиміліана разом, батько Андрія був спец. службовцем. У 3 класі батько Андрій навчив підтягуватися малого Максиміліана той одразу полюбив цю справу хоч поки що рекордним підтягуванням було 1 повторення.
Підліткове життя
На вулиці 2007 рік, за вікном розпочалась політична криза в Україні, Максиміліан як дитина вихована на ідеологічних установах батька уважно слідкує та реалізує ситуацію у рідній країні. Ходить у 9 клас та продовжує дивувати батьків, вчителів та однокласників своїми успіхами у навчанні. На тлі того що відбувається у рідній країні вирішує підготувати доповідь на урок історії , орієнтуючись на історичну літературу та літературу ОУН, УПА. Чим дуже дивує про-російського викладача, на той час ненька знаходилась під сильним впливом східного сусіда. В Максиміліана формується компанія підлітків 14-16 років, усі займаються спортом та історією рідного краю та рідної країни, один з них казав: "Хто не знає своєї історії - той не має майбутнього", хлопці фанатіли від футболу та познайомилися як раз на фанатському секторі "Metalist Kh Ultras" company. Хлопці влаштовують історичні вечори запрошуючи ідейних людей зі складу ultras(( зазвичай це високорозвинуті люди які не бояться вимовляти свою позицію в маси та просто люблять свій рідний СК)). До речі з недавнього часу Максиміліан починає займатися рукопашним боєм, дуже швидкі результати прийшли до нього, вже після 6 місяців занять він вирушає на регіональні змагання де показує себе дуже гарно та займає 3-тє місце у своїй категорії. Максиміліану вже 16 років навчається він як батько на другому курсі військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою м.Харків, займає посаду заступника командира 21 взводу, командиром взводу є гарний знайомий батька Максиміліана. Задумуючись про майбутнє та переглядаючи навчальні заклади, обирає для себе військову академію м.Полтава, факультет "ГУР".
Доросле життя
На вулиці 2014 рік, Максиміліан випускається з військової академії перед тим як податись на службу до Збройних Сил України, був дуже стурбований євромайданом та вирішив зібравшись зі старими шкільними друзями поїхати туди та показати свою життєву та політичну позицію у формуванні держави так і сталося, Максиміліан зі своїми друзями та купкою однодумців виражали своє не задоволення при сутичках з силовиками, приєднувавшись до організованих вже тоді рухів опору, заважали силовикам вдертися на деякі вулиці коли там проходили важливі події для українського суспільства.
Після євромайдану вирішує вирушити на фронт зі своїми друзями та однодумцями де формують підрозділ розвідки який підпорядковується добровольчому полку "Азов" після різкого руху підрозділів звільняють від так званих "ополченців" такі міста як Бердянськ та Маріуполь, у останньму підрозділ закріплюється до кінця ротації. Після повернення до Харкова, прибувши до військкомату Максиміліан підписав контракт зі Збройними Силами України на 1 рік. Пішовши з ЗСУ у званні "Лейтенант запасу" подався до Служби Безпеки України м.Дніпро, провівши за контрактом два роки на посаді "Молодший Лейтенант" залишив силові структури та влаштувався до Міністерства Охорони Здоров'я через деякий час зайняв посаду начальника відділення м.Харків, наполегливо працювавши зайняв посаду заступника головного лікаря. Працювавши у лікарні познайомився з прекрасною та вродливою дівчиною на ім'я Катерина Поліщук починаючи вибудовувати відносини Максиміліан був абсолютно захоплений нею, він почав відчувати задоволення від того як вона посміхається та сміється та просто кохає її, через деякий час Максиміліан зробив пропозицію Катерині та вони одружилися.
Теперишній час
Станом на 2023 рік Максиміліан та Катерина Левченки щасливо мешкають разом, покинувши посаду заступника головного лікаря у лікарні м.Харків, продовжує мати пасивний дохід та відчуває себе прекрасно.
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Левченко Максиміліан Андрійович
Стать: Чоловіча
Мати - Тетяна Левченко
Батько - Андрій Левченко
Зріст та вага: Зріст - 188 см; Вага - 87 кг.
Дата народження: 28.07.1993
Вік: 30 років
Місце народження: Україна, Дніпро
Національність: Українець
Місце проживання: м. Харків
Захоплення: Заняття спортом, читання різних ідеологічних та історичних книжок, спортивна стрільба, риболовля, кулінарія.
Сімейний стан: Одружений
Статура: Худощава
Колір очей: Карий
Зачіска: Короткострижений, зачіска мілітарі
Відмітні знаки: Татуювання на передпліччі "Memento Mori", під правим оком характерний шрам який був отриманий у наслідок поранення.
Батьки
Батько - Андрій. Народився сьомого липня 1966 року у місті Дніпро. Він закінчив ЗОШ №101 у місті Дніпро на відмінно та подався до військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою м.Харків. За двох курсів навчання у ліцеї він отримав важливі командирські навички так як з початку першого начального року був призначений на посаду командира відділення, його відділення було завжди першим серед змагань які проводились у взводі чи роті, був тричі нагороджений завчасним званням та покинув стіни ліцею у званні "Майстер-Сержант". Свої документи він подавав до декількох навчальних закладів сектору МО та сектору МВС. Його документи були схвалені до усіх навчальних закладів але побувавши у військовій академії міста Дніпро та обравши факультет "Десантно-штурмових військ" в його голові не залишилося інших варіантів подальшого навчання. Після закінчення ВНЗ він став 22 річним старшим-лейтенантом, у місті Дніпро був закріплений за новоствореним полком ДШВ - який формувався у 1988 для відрядження у Афганістан. Андрій став командиром одного з відділень та успішно виконував бойові завдання у закріпленому за його підрозділом районі, 15 лютого 1989 року одним з останніх покинув Афганістан. Батьківщина зустріла Андрія з теплими обіймами але з серйозним пораненням лівої руки, Андрій не міг продовжувати службу та після закінчення контракту у званні "Майор запасу" покинув військову справу, закинувши свою військову форму та нагороди на високу-високу полицю. Андрій відвідував реабілітаційний центр для військових які воювали у Афганістані. Андрій мав запальний характер та гарний гумор.
Мати - Тетяна. Народилася дев'ятого березня 1970 року у м. Гостомель. У сім'ї лікарів це й стало її основним хобі та дорогою по життю. У перший клас Тетяна пішла до Гостомельскої ЗОШ №1. Під час навчання у школі активно займалася спортом та саморозвитком прочитала дуже багато книжок про медичну справу. Брала участь у марафонах та змаганнях з легкої атлетики а саме п'ятиборства - займала призові місця на обласних та регіональних змаганнях. Прекрасно закінчивши школу з найкращим атестатом після цього прекрасно здавши іспити та подавши документи до медичного вищого навчального закладу у м.Харків. Тетяна продовжувала займатися легкою атлетикою та представляла свій заклад у змаганнях за це була нагороджена нагородами від свого інституту та міської ради м.Харків. Під час навчання у інституті, Тетяна працювала у місцевому реабілітаційному центрі для військових які воювали у Афганістані. Тетяна була дуже гарною та вродливою дівчиною.
Знайомство Батьків
У 1990 році Андрій та Тетяна зустрілись поглядами та закохались в одне одного з першого погляду. Коли вони зустрілися їм було 24 та 20 років. Зустрічались Андрій з Тетяною близько року, разом відвідували різні заходи, їздили у відпустку та просто гарно проводили час разом. На дворі 1991 рік, Андрій та Тетяна вирішують почати жити разом, проживають у за-міському будинку, проживаючи розмірне сімейне життя в двох, сімейна пара вже замислювались про народження дитини. Тетяна продовжувала навчатись, а Андрій почав займатися сімейним бізнесом у сфері харчування, доволі успішно через свої зв'язки у військових частинах та міський раді м.Харків у нього починають з'являтися перші тендери та перший прибуток. Ось Тетяна закінчує інститут та через декілька місяців вона вагітніє від Андрія. Тетяна зробила тест на вагітність, та він показав 2 смужки. Для Тетяни та Андрія це було надзвичайним відчуттям радості. Через 7-8 місяців Тетяну помістили стаціонар для вагітних для підготовки до народження дитини...
Народження та дитинство
На дворі 28 липня 1993 року приблизно 2-3 ночі. На світ з'являється дитина - Максиміліан. На диво акушерів перше народження дитини Тетяни було надзвичайно легким. Мати та батько довгий час плакали від щастя, майже до самого ранку, коли побачили свою дитину. До народження дитини сім'я підготувалася дуже гарно, гарно оформили дитячу кімнату та придбали усі необхідні речі для дитини з народження до 6 місяців. Родина жила у за-міському будинку - тому проблем з вільним простором у сім'ї не було, будинок дістався Андрію у спадок від батька. Для дитини вони купили маленького песика, породи Довгошерстий коллі - дуже блогородні собаки, назвали пса Кайлом.
Максиміліан ріс у прекрасній сім'ї батько виховував у ньому любов до спорту та мужнього, скромного та відповідального чоловіка. Максиміліан швидко ріс дуже цікавився футболом, любив вирішувати математичні задачі та мав велике бажання до пізнання нового, з 5-ти років батько почав читати малому Максиміліану ідеологічні твори Горліса-Горського "Холодний Яр", Скоропадського та ознайомлював з творчістю Тараса Бульби. Собака стала добрим другом Максиміліана, коли батьки були на роботі собака захищала дитину та діяла так щоб дитина не втрапила у неприємну ситуацію. Максиміліану вже 6 років у наступному році вже час йти до школи а наша дитина вже рахувала та знала більшу частину алфавіту, найбільше батьків дивували фізичні здатності дитини він вже прагнув до заняття спортом разом з батьком, Максиміліан кожен день спостерігав як батько займається спортом, дуже-дуже любив зранку ходити з татом до стадіону спостерігати за тим як батько підтягується від перекладини виконує різні гімнастичні вправи та займається бігом на різні дистанції. Наша дитина дуже любила ходити з батьком на стадіон "Металіст" який знаходиться у м. Харків та спостерігати за грою національної збірної та місцевого футбольного клубу який виступав у прем'єр лізі. Прийшов час йти до першого класу. Обдарований хлопчик пішов навчатися до гімназії №101. Вперше зайшовши до двору школи, він побачив багато людей. Були люди як і дорослі, так і діти, але зі всього народу Максиміліан одразу побачив своїх майбутніх друзів з якими у майбутньому буде навчатися, байдикувати та займатися спортом. Коли пройшла лінійка усіх нових дітей розприділили по класам. Максиміліан потрапив до 1-А класу, разом з його новими друзями з якими він вже познайомився на лінійці. Вчителі знайомилися з дітьми, знайомили між собою самих дітей, у ігровій формі розповідали про навчання у їх закладі маленьким першочкам та їх батькам. Батьки Максиміліана забрали його зі школи, та поїхали до дому. На 2 день у школі першокласникам видали усі книжки для навчання, провели 4 уроки та о 11:30 відпустили додому. Хлопчик познайомився з чудовим другом Андрієм, тескою його батька, хлопець був також на диво обдарованим та вперш за все полюбляв спорт до 2-3 класу вони бігали з батьком Андрія та Максиміліана разом, батько Андрія був спец. службовцем. У 3 класі батько Андрій навчив підтягуватися малого Максиміліана той одразу полюбив цю справу хоч поки що рекордним підтягуванням було 1 повторення.
Підліткове життя
На вулиці 2007 рік, за вікном розпочалась політична криза в Україні, Максиміліан як дитина вихована на ідеологічних установах батька уважно слідкує та реалізує ситуацію у рідній країні. Ходить у 9 клас та продовжує дивувати батьків, вчителів та однокласників своїми успіхами у навчанні. На тлі того що відбувається у рідній країні вирішує підготувати доповідь на урок історії , орієнтуючись на історичну літературу та літературу ОУН, УПА. Чим дуже дивує про-російського викладача, на той час ненька знаходилась під сильним впливом східного сусіда. В Максиміліана формується компанія підлітків 14-16 років, усі займаються спортом та історією рідного краю та рідної країни, один з них казав: "Хто не знає своєї історії - той не має майбутнього", хлопці фанатіли від футболу та познайомилися як раз на фанатському секторі "Metalist Kh Ultras" company. Хлопці влаштовують історичні вечори запрошуючи ідейних людей зі складу ultras(( зазвичай це високорозвинуті люди які не бояться вимовляти свою позицію в маси та просто люблять свій рідний СК)). До речі з недавнього часу Максиміліан починає займатися рукопашним боєм, дуже швидкі результати прийшли до нього, вже після 6 місяців занять він вирушає на регіональні змагання де показує себе дуже гарно та займає 3-тє місце у своїй категорії. Максиміліану вже 16 років навчається він як батько на другому курсі військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою м.Харків, займає посаду заступника командира 21 взводу, командиром взводу є гарний знайомий батька Максиміліана. Задумуючись про майбутнє та переглядаючи навчальні заклади, обирає для себе військову академію м.Полтава, факультет "ГУР".
Доросле життя
На вулиці 2014 рік, Максиміліан випускається з військової академії перед тим як податись на службу до Збройних Сил України, був дуже стурбований євромайданом та вирішив зібравшись зі старими шкільними друзями поїхати туди та показати свою життєву та політичну позицію у формуванні держави так і сталося, Максиміліан зі своїми друзями та купкою однодумців виражали своє не задоволення при сутичках з силовиками, приєднувавшись до організованих вже тоді рухів опору, заважали силовикам вдертися на деякі вулиці коли там проходили важливі події для українського суспільства.
Після євромайдану вирішує вирушити на фронт зі своїми друзями та однодумцями де формують підрозділ розвідки який підпорядковується добровольчому полку "Азов" після різкого руху підрозділів звільняють від так званих "ополченців" такі міста як Бердянськ та Маріуполь, у останньму підрозділ закріплюється до кінця ротації. Після повернення до Харкова, прибувши до військкомату Максиміліан підписав контракт зі Збройними Силами України на 1 рік. Пішовши з ЗСУ у званні "Лейтенант запасу" подався до Служби Безпеки України м.Дніпро, провівши за контрактом два роки на посаді "Молодший Лейтенант" залишив силові структури та влаштувався до Міністерства Охорони Здоров'я через деякий час зайняв посаду начальника відділення м.Харків, наполегливо працювавши зайняв посаду заступника головного лікаря. Працювавши у лікарні познайомився з прекрасною та вродливою дівчиною на ім'я Катерина Поліщук починаючи вибудовувати відносини Максиміліан був абсолютно захоплений нею, він почав відчувати задоволення від того як вона посміхається та сміється та просто кохає її, через деякий час Максиміліан зробив пропозицію Катерині та вони одружилися.
Теперишній час
Станом на 2023 рік Максиміліан та Катерина Левченки щасливо мешкають разом, покинувши посаду заступника головного лікаря у лікарні м.Харків, продовжує мати пасивний дохід та відчуває себе прекрасно.
