Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Флоренс Макисм Андрійович
Стать:Чоловіча
Мати - Аліна Флоренс
Батько - Андрій Флоренс
Зріст та вага: 186см 92кг
Дата народження: 12.08.2002
Вік:22
Місце народження: Україна
Національність: Українець
Місце проживання: м. Київ
Захоплення: Футбол, спорт.
Сімейний стан: Одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Карі
Зачіска: Кроп
Відмітні знаки: Шрам на шиї
Дитинство Макса
Макс народився 2002 року 12 серпня. Це були не в дуже гарні часи його міста. Було багато бригадних які майже щодня робили напади на цивільні бізнеси для їх привласнення. Спостерігати за таким явищем зі сторони було дуже моторошно не говорячи прто участь в них. Дуже рідко такі речі проходили мирним шляхом. Батьки дуже хвилювалась за за своїх дітей коли виходили з ним гуляти на вулицю адже ніколи не знаєш що може статись під час звичайної прогулянки в якомусь лісі.
Одного вечора у звичайній сім`ї якогось столяра який працював на місцевому металургічному заводі сталась велика трагедія. Тато не дочекався своєї коханої дружи та свого трьохрічного сина. Сім`я Флоренс жила на околиці міста поряд з великим лісом. Він звернувся до місцевого відділку поліції з благанням допомогти йому. Тато сказав що дружина з сином пішли на прогулянку в ліс, але ніхто не повернувся. "Раніше такого ніколи не було" - сказав чоловік, але слідчий відповів йому що тільки після проходження трьох діб з моменту пропажі людини можна написат заяву, він залишив свої контактні данні та пішов додому. Чоловік був дуже розлючений через свою безпомічність. Він благав своїх друзів та знайомих сусідів допомогти йому в пошуках. Він за декілька годин зібрав певну кількість людей та вони пішли до лісу шукати їх. Пройшовши десятки кілометрів та витративши години на пошуки ніяких слідів не було знайдено. Люди почали повертатись додому, адже у кожного були свої родини та діти. Чоловік втратив будь-яку надію знайти кохану та сина. Він пройшов ще приблизно декілька кілометрів і також вирішив повернутись додому з надією на те що кохана та син повернулись і все це було лише в його голові.... Близько шостої ранку чоловік повернувся додому але квартира виявилась пустою. Він з сльозами на очах почав телефонувати родичам та друзям у яких родина могла залишитись наніч, але ці всі спроби були марними. Декілька днів він не міг саснути,і робив все до останнього щоб знайти їх.Він розклеював оголошення на стовпах, написав про пропажу в місцеву редакцію газет. Паралельно з цим він сильно випивав, адже стресова ситуація не давала йому ніяких надій на порятунок.
Пройшло блиько 3 днів як чоловік не спав але в один момент організм всеж таки не витримав такого режиму і він заснув.
Наступного ранку його розбудив телефонний дзвінок. Це дзвонили з поліції. Перша фраза поліцейського "Здається ми знайшли вашу дружину..." - дала велику надію і полегшення на долі секунди, але потім слідчий попросив приїхати у відділок. Щасливій чоловік вибіг з під`їзду і сів у свій автомобіль. Це була біла волгаваген 1900 року випуску. Вона мала дуже гарний вигляд. В той час вона вважалась однією з найпрестижніших автомобілів. Її мало хто міг собі дозволити. Цю машину чоловіку подарували на його вісімнадцятиріччя батьки.
Приїхавши до відділку він кинув автомобіль під входом і швидко побіг до слідчого з надією побачити дружину. Зайшовши до кабінету чоловіка чекала гірка новина розчарування. Слідчий сказав йому - "На іншому кінці лісу є покинута тканевиробнича фабрика, приблизно за 30 кілометрів від вашого дому, було знайдено тіло жінки, дуже схожої за описом який ви нам давали...". У чоловіка почалась істерика, він не знав куди йому дітись і що йому робити. Він не вірив до останньго що він в один вечір так просто залишився один. "Ви впевнені що це вона ? Я не вірю, пане капітан, скажіть що це розіграш, скажіть що ви помилились... Я не вірю, я хочу подивитись на неї... " - істерчно благав чоловік. Капітан передав папку з заведениою справою чоловіку. В папці була фотографія з місця злочину. "Так... це вона..." - впускаючи папку на підлогу чоловік упав на коліна і почав сильно плакати.
З папки вилетіла фотографія біловолосої гарної жінки, зґвалтованої та розстріляної. Вона лежала посеред калюжі крові...
"А що з дитиною ??" - нервово запитав чоловік. "Дитини в околицях не знайши" - відповів слідчий, - "Є шанс на те що він втік, чи зміг сховатись десь у лісі, ми вже направили пошукови загін на прочесування лісу". Чоловік не знав що йому робити. Слідчий допоміг йому піднятись та попросив патрульного довезти його додому, адже в такому стані йому не можна було сідати за кермо автомобіля.
Пошуки тривали дві доби....
Близько обіду, біля державної дороги проїзджаючий мимо автомобіль помітив дитину яка сиділа налякано на узбічі. Водій зупинився та запитав що сталось, але малий був сильно наляканий, він нічого не міг сказати. Водій підняв дитину, посадив її в автомобіль та повіз до відділку поліції. Приїхавши у відділок він передав дитину слідчому та дав показання де і як він натрапив на дитину.
Дитина співпадала за описом з пропавшим нещодавно Максимом. Слідчий намагався взяти у дитини певні свідчення як він опинився на дорогу але дитина була зморена. Капітан наказав рядовому поліцейському згріти та накормити дитину, після чого зателефонував до батька, але на дзвінок телефону чоловік не відповів...
Приїхавши до квартири сім`ї Флоренсів, слідчий був невпевнений що батько вдома і попросив малого зачекати в машині. Піднявшись на 4 поверх він помітив що двері квартири були не закриті, і він увійшов в середину. В середині слідчий побачив як в кімнаті на люстрі обмотаний навколо шиї в`язочною мотузкою висить батько сім`ї Максима. Батько не витримав втрати своєї родини, в нього не було ніякої надії на те що син повернеться і під впливом безнадії та великої кількості алкоголю він покінчив із собою....
Слідчий спустився до автомобіля і подивився на Максима, який з сьогодні дня став сиротою. Слідчого звали Василь Бархатний. Василь не хотів віддавати в дитячий будинок малого адже йому і так погано в житті. Він вирішив усиновити Максима. Так як він був поліцейським то це не було сьльно тяжко. Через певний проміжок часу, коли підготівали всі потрібні документи малий офіційно став Максимом Бархатним. У нього була молода дружина яка не була проти того, вона виховувала прийомного сина як свого....
Через приблизно півроку праці з психологами Макса відправили в дитячий садок. У нього майже не залишилось в пам`яті нічого про попередню родину, але психіка уже була порушена. Будучи у дитячому садку спочатку був дуже замкненою в собі дитиною, вихователі знали про нього і різнобічно намагались його підтримати.
Період шкільного життя
Пішовши до школи Максим майже забув про все те що сталося з ним раніше. На те повпливали чи-то психологи чи-то діти які його оточували. Він став майже звичайною дитиною, але в нього почала проявлятись певна жорстокість до поганих дітей які іноді його підначувала та задирались до нього. Майкл давав жорстокий відпір, через це його не сильно любили у школі.
В п`ятому класу Бархатний відправив малого вивчати бойові мистецтва. Максу подобалось там адже на рингу він міг цілком законно виражати ту злобу до опоненту якак опилась у нього з дитинства. Бархатний для Макса був справжній авторитет, він його сильно поважав і мріяв піти по його стопам та також стати поліцейським.
Початок дорослого життя
По закінченню дванадцяти класів Макс вступив до Національного Університету Внутрішніх Справ, де провчився 5 років. Він вчився так собі, але вивозив за рахунок спортивної підготовки. Він був у зборній університету з рукопашного бою.
Випустившись з Університету, Бархатний уже на той час отримав Полковника та став заступником відділку поліції, він забрав Максима до себе у відділок молодим лейтенантом на посаду помічника слідчого. У Макса була добре розвинута пам`ять, логіка та дедукція, скажімо основні ознаки справжнього слідчого. Час минав, Макс став слідчим, Бархатний пішов на пенсію, все було добре адже Макс мріяв зробити світ кращим, та без насилля. Окрім звичайно спортивного. Максим знайшов собі кохану дівчину, одружився на ній. Але сталося не все так добре як могло бути.....
Теперішній час
Через певний період часу Максим Флоренсм (Бархатний) отримав звання Полковника.Йому подобалась його посада, він був добрим у сіоїй справі.І він зробив найбезпечнішим місто Київ...
З повагою Максімка Флоренс
Стать:Чоловіча
Мати - Аліна Флоренс
Батько - Андрій Флоренс
Зріст та вага: 186см 92кг
Дата народження: 12.08.2002
Вік:22
Місце народження: Україна
Національність: Українець
Місце проживання: м. Київ
Захоплення: Футбол, спорт.
Сімейний стан: Одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Карі
Зачіска: Кроп
Відмітні знаки: Шрам на шиї
Дитинство Макса
Макс народився 2002 року 12 серпня. Це були не в дуже гарні часи його міста. Було багато бригадних які майже щодня робили напади на цивільні бізнеси для їх привласнення. Спостерігати за таким явищем зі сторони було дуже моторошно не говорячи прто участь в них. Дуже рідко такі речі проходили мирним шляхом. Батьки дуже хвилювалась за за своїх дітей коли виходили з ним гуляти на вулицю адже ніколи не знаєш що може статись під час звичайної прогулянки в якомусь лісі.
Одного вечора у звичайній сім`ї якогось столяра який працював на місцевому металургічному заводі сталась велика трагедія. Тато не дочекався своєї коханої дружи та свого трьохрічного сина. Сім`я Флоренс жила на околиці міста поряд з великим лісом. Він звернувся до місцевого відділку поліції з благанням допомогти йому. Тато сказав що дружина з сином пішли на прогулянку в ліс, але ніхто не повернувся. "Раніше такого ніколи не було" - сказав чоловік, але слідчий відповів йому що тільки після проходження трьох діб з моменту пропажі людини можна написат заяву, він залишив свої контактні данні та пішов додому. Чоловік був дуже розлючений через свою безпомічність. Він благав своїх друзів та знайомих сусідів допомогти йому в пошуках. Він за декілька годин зібрав певну кількість людей та вони пішли до лісу шукати їх. Пройшовши десятки кілометрів та витративши години на пошуки ніяких слідів не було знайдено. Люди почали повертатись додому, адже у кожного були свої родини та діти. Чоловік втратив будь-яку надію знайти кохану та сина. Він пройшов ще приблизно декілька кілометрів і також вирішив повернутись додому з надією на те що кохана та син повернулись і все це було лише в його голові.... Близько шостої ранку чоловік повернувся додому але квартира виявилась пустою. Він з сльозами на очах почав телефонувати родичам та друзям у яких родина могла залишитись наніч, але ці всі спроби були марними. Декілька днів він не міг саснути,і робив все до останнього щоб знайти їх.Він розклеював оголошення на стовпах, написав про пропажу в місцеву редакцію газет. Паралельно з цим він сильно випивав, адже стресова ситуація не давала йому ніяких надій на порятунок.
Пройшло блиько 3 днів як чоловік не спав але в один момент організм всеж таки не витримав такого режиму і він заснув.
Наступного ранку його розбудив телефонний дзвінок. Це дзвонили з поліції. Перша фраза поліцейського "Здається ми знайшли вашу дружину..." - дала велику надію і полегшення на долі секунди, але потім слідчий попросив приїхати у відділок. Щасливій чоловік вибіг з під`їзду і сів у свій автомобіль. Це була біла волгаваген 1900 року випуску. Вона мала дуже гарний вигляд. В той час вона вважалась однією з найпрестижніших автомобілів. Її мало хто міг собі дозволити. Цю машину чоловіку подарували на його вісімнадцятиріччя батьки.
Приїхавши до відділку він кинув автомобіль під входом і швидко побіг до слідчого з надією побачити дружину. Зайшовши до кабінету чоловіка чекала гірка новина розчарування. Слідчий сказав йому - "На іншому кінці лісу є покинута тканевиробнича фабрика, приблизно за 30 кілометрів від вашого дому, було знайдено тіло жінки, дуже схожої за описом який ви нам давали...". У чоловіка почалась істерика, він не знав куди йому дітись і що йому робити. Він не вірив до останньго що він в один вечір так просто залишився один. "Ви впевнені що це вона ? Я не вірю, пане капітан, скажіть що це розіграш, скажіть що ви помилились... Я не вірю, я хочу подивитись на неї... " - істерчно благав чоловік. Капітан передав папку з заведениою справою чоловіку. В папці була фотографія з місця злочину. "Так... це вона..." - впускаючи папку на підлогу чоловік упав на коліна і почав сильно плакати.
З папки вилетіла фотографія біловолосої гарної жінки, зґвалтованої та розстріляної. Вона лежала посеред калюжі крові...
"А що з дитиною ??" - нервово запитав чоловік. "Дитини в околицях не знайши" - відповів слідчий, - "Є шанс на те що він втік, чи зміг сховатись десь у лісі, ми вже направили пошукови загін на прочесування лісу". Чоловік не знав що йому робити. Слідчий допоміг йому піднятись та попросив патрульного довезти його додому, адже в такому стані йому не можна було сідати за кермо автомобіля.
Пошуки тривали дві доби....
Близько обіду, біля державної дороги проїзджаючий мимо автомобіль помітив дитину яка сиділа налякано на узбічі. Водій зупинився та запитав що сталось, але малий був сильно наляканий, він нічого не міг сказати. Водій підняв дитину, посадив її в автомобіль та повіз до відділку поліції. Приїхавши у відділок він передав дитину слідчому та дав показання де і як він натрапив на дитину.
Дитина співпадала за описом з пропавшим нещодавно Максимом. Слідчий намагався взяти у дитини певні свідчення як він опинився на дорогу але дитина була зморена. Капітан наказав рядовому поліцейському згріти та накормити дитину, після чого зателефонував до батька, але на дзвінок телефону чоловік не відповів...
Приїхавши до квартири сім`ї Флоренсів, слідчий був невпевнений що батько вдома і попросив малого зачекати в машині. Піднявшись на 4 поверх він помітив що двері квартири були не закриті, і він увійшов в середину. В середині слідчий побачив як в кімнаті на люстрі обмотаний навколо шиї в`язочною мотузкою висить батько сім`ї Максима. Батько не витримав втрати своєї родини, в нього не було ніякої надії на те що син повернеться і під впливом безнадії та великої кількості алкоголю він покінчив із собою....
Слідчий спустився до автомобіля і подивився на Максима, який з сьогодні дня став сиротою. Слідчого звали Василь Бархатний. Василь не хотів віддавати в дитячий будинок малого адже йому і так погано в житті. Він вирішив усиновити Максима. Так як він був поліцейським то це не було сьльно тяжко. Через певний проміжок часу, коли підготівали всі потрібні документи малий офіційно став Максимом Бархатним. У нього була молода дружина яка не була проти того, вона виховувала прийомного сина як свого....
Через приблизно півроку праці з психологами Макса відправили в дитячий садок. У нього майже не залишилось в пам`яті нічого про попередню родину, але психіка уже була порушена. Будучи у дитячому садку спочатку був дуже замкненою в собі дитиною, вихователі знали про нього і різнобічно намагались його підтримати.
Період шкільного життя
Пішовши до школи Максим майже забув про все те що сталося з ним раніше. На те повпливали чи-то психологи чи-то діти які його оточували. Він став майже звичайною дитиною, але в нього почала проявлятись певна жорстокість до поганих дітей які іноді його підначувала та задирались до нього. Майкл давав жорстокий відпір, через це його не сильно любили у школі.
В п`ятому класу Бархатний відправив малого вивчати бойові мистецтва. Максу подобалось там адже на рингу він міг цілком законно виражати ту злобу до опоненту якак опилась у нього з дитинства. Бархатний для Макса був справжній авторитет, він його сильно поважав і мріяв піти по його стопам та також стати поліцейським.
Початок дорослого життя
По закінченню дванадцяти класів Макс вступив до Національного Університету Внутрішніх Справ, де провчився 5 років. Він вчився так собі, але вивозив за рахунок спортивної підготовки. Він був у зборній університету з рукопашного бою.
Випустившись з Університету, Бархатний уже на той час отримав Полковника та став заступником відділку поліції, він забрав Максима до себе у відділок молодим лейтенантом на посаду помічника слідчого. У Макса була добре розвинута пам`ять, логіка та дедукція, скажімо основні ознаки справжнього слідчого. Час минав, Макс став слідчим, Бархатний пішов на пенсію, все було добре адже Макс мріяв зробити світ кращим, та без насилля. Окрім звичайно спортивного. Максим знайшов собі кохану дівчину, одружився на ній. Але сталося не все так добре як могло бути.....
Теперішній час
Через певний період часу Максим Флоренсм (Бархатний) отримав звання Полковника.Йому подобалась його посада, він був добрим у сіоїй справі.І він зробив найбезпечнішим місто Київ...
З повагою Максімка Флоренс
