Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Микола Дайшенко Олексійович
Стать: чоловіча
Мати - Ірина
Батько - Олексій
Зріст та вага: 182- 87кг
Дата народження: 13.07.2002
Вік: 20 років
Місце народження: Харків
Національність: українець
Місце проживання: Харків
Захоплення: риболовля
Сімейний стан: одружений
Статура: мезоморф
Колір очей: каро-зелені
Зачіска: Слік Бек
Відмітні знаки: татуювання на шиї
1. Народження
Літня ніч, на небі світить ясний місяць а в пологовому будинку о 01:35 народився маленький я, батько взяв мене на руки та ніжно посміхнувся, в мати по щоках почали текти сльози щастя адже я був першою дитиною, дитиною яку чекали всі.
Мої батьки були добрими людьми, батька звали Олексій він працював адвокатом був суворим та справедливим, а мати Ірина працювала в державній прикордонній службі України, була доброю, гарною та чесною жінкою.
2. Дитинство
Моє дитинство пройшло в селі Осиново, з бабусею та дідусем. Батьки багато працювали, тому я бачився з ними один або два рази в місяць. В селі в мене було багато друзів, та велика гора пригод. Пам'ятаю як теплого літнього вечора ми з друзями зібралися на ставку, під великою вербою, ми посідали в круг розпалили багаття та розказували страшні історії. Андрій, мій найкращий друг, почав розповідати про господаря ставка, типу це дух який оберігає ставок від нечистих духів, ми всі притиснулися один до одного від страху, як в один момент, в очереті щось зашелестіло. Ми всі затихли, навіть Андрій який розказував за того духа, сам злякався, і в один момент з очерету вилізло якесь чудовище, на голові в нього були роги, сам був весь хутряний а ззаду був хвіст. Всі ми почали кричати та розбіглися по сторонам. Нам не вірилося що той дух справді є, тому ми вирішили повернутися, вернувшись туди я побачив мого дідуся. Насправді то не був ніякий дух, то був мій дідусь який надягнув кожуха, та взявши мотузку зробив собі хвоста. Оце ми тоді сміялися самі з себе.
3. Початкова та середня школа
У 6 років я пішов до 1 класу, вмів читати і рахувати до ста. Школа мені не дуже сподобалася іноді мені було нудно та нецікаво. Але потім я пішов до 5, де навчання було цікавішим, з'явилися нові цікаві предмети. Ставши старостою я відчув себе лідером, я був справедливим та відповідальним. Вчителі любили мене, я був розумний та слухняним, вчасно робив уроки, ходив на різні гуртки.
Найкращим моїм гуртком були "Лікарські рослини", ми вивчали різних рослин, їхні лікувальні властивості. Також їздили вивчати навколишнє середовище України. Ми були в Карпатах, Криму, навіть їздили в Чорнобиль вивчаючи рослини занесені до червоної книги. Після 3 років навчання в гуртку я отримав свідоцтво про закінчення гуртка "Лікарських рослин", це свідоцтво давало мені право стати підприємцем компаній які захищають рослини та фауну.
Також пам'ятаю як в Києві ми отримували нагороди, це були грамоти та медалі. Найкращим моїм досягненням був тур Всеукраїнської олімпіади з Біології та Фізіології рослин, тоді я зайняв 2 місце.
3. Старша школа
Десятий та одинадцятий клас пройшли швидко, було багато цікавих історій та пригод, закінчивши я отримав свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти. Випускний пройшов весело, закупивши все необхідне для святкування ми з класом поїхали за місто, до нашого однокласника, в нього був двоповерховий будинок з басейном. Шо там було вже сам не пам'ятаю, наскільки було весело що пам'ять відбило.
4. Інститут
Після довгих роздумів куди мені піти далі, я вирішив піти в медичний. Я поступив в Харківській національний медичний університет, отримував стипендію, був старостою групи, мав гарні відносини з куратором та викладачами. Навчання було тяжким, але я засвоював матеріал, старався вивчати медицину якомога більше. Хотів в майбутньому стати лікарем хірургом. Поза навчання я працював в парку, катав дітей на іграшкових машинках та робив солодку вату, це був невеликий заробіток. Довгих шість тяжких років навчання і я вийшов з червоним дипломом. Відразу після закінчення я вирішив поїхати за кордон, спробувати яке там життя та працювати там.
5. Доросле життя
Спочатку я був в Парижі потім в Римі, Мадриді, та після довго перебування в Європі вирішив поїхати в Оттаву, в серце Канади. Пробувши там цілих вісім років, я вивчив англійську, став чудовим лікарем хірургом а ще знайшов своє кохання. Пам'ятаю як в осінній час, я прогулювався канадським парком, вона сиділа мов янгол та малювала пейзаж. Підійшовши до неї, у нас розв'язалася розмова, ми сиділи в бесідці та розмовляли на різні теми.
І тоді я зрозумів що саме вона моє кохання на віки. Але б де я не був, завжди сумував за своєю батьківщиною. Тому вирішив повернутися додому.
Приїхавши до рідного Харкова, я зробив великий сюрприз своїм батькам які довго мене чекали. Наскільки ж раді вони були мене бачити. Незадовго за цього я дізнався що в мене буде дитина, я був такий щасливий. Через 9 місяців в мене народилася донька, мої батьки стали бабусею та дідусем. І життя заграло яскравими фарбами.
6. Наші часи
Не довго думавши я купив квартиру в Харкові, пішов працювати в лікарню. Працювавши там довгі роки, зробивши багато операцій, переніс багато стресів та коливань в житті, я спитав себе а чому мені б не подати заяву на керівника лікарні. І досвід в мене є, і бажання також.
Стать: чоловіча
Мати - Ірина
Батько - Олексій
Зріст та вага: 182- 87кг
Дата народження: 13.07.2002
Вік: 20 років
Місце народження: Харків
Національність: українець
Місце проживання: Харків
Захоплення: риболовля
Сімейний стан: одружений
Статура: мезоморф
Колір очей: каро-зелені
Зачіска: Слік Бек
Відмітні знаки: татуювання на шиї
1. Народження
Літня ніч, на небі світить ясний місяць а в пологовому будинку о 01:35 народився маленький я, батько взяв мене на руки та ніжно посміхнувся, в мати по щоках почали текти сльози щастя адже я був першою дитиною, дитиною яку чекали всі.
Мої батьки були добрими людьми, батька звали Олексій він працював адвокатом був суворим та справедливим, а мати Ірина працювала в державній прикордонній службі України, була доброю, гарною та чесною жінкою.
2. Дитинство
Моє дитинство пройшло в селі Осиново, з бабусею та дідусем. Батьки багато працювали, тому я бачився з ними один або два рази в місяць. В селі в мене було багато друзів, та велика гора пригод. Пам'ятаю як теплого літнього вечора ми з друзями зібралися на ставку, під великою вербою, ми посідали в круг розпалили багаття та розказували страшні історії. Андрій, мій найкращий друг, почав розповідати про господаря ставка, типу це дух який оберігає ставок від нечистих духів, ми всі притиснулися один до одного від страху, як в один момент, в очереті щось зашелестіло. Ми всі затихли, навіть Андрій який розказував за того духа, сам злякався, і в один момент з очерету вилізло якесь чудовище, на голові в нього були роги, сам був весь хутряний а ззаду був хвіст. Всі ми почали кричати та розбіглися по сторонам. Нам не вірилося що той дух справді є, тому ми вирішили повернутися, вернувшись туди я побачив мого дідуся. Насправді то не був ніякий дух, то був мій дідусь який надягнув кожуха, та взявши мотузку зробив собі хвоста. Оце ми тоді сміялися самі з себе.
3. Початкова та середня школа
У 6 років я пішов до 1 класу, вмів читати і рахувати до ста. Школа мені не дуже сподобалася іноді мені було нудно та нецікаво. Але потім я пішов до 5, де навчання було цікавішим, з'явилися нові цікаві предмети. Ставши старостою я відчув себе лідером, я був справедливим та відповідальним. Вчителі любили мене, я був розумний та слухняним, вчасно робив уроки, ходив на різні гуртки.
Найкращим моїм гуртком були "Лікарські рослини", ми вивчали різних рослин, їхні лікувальні властивості. Також їздили вивчати навколишнє середовище України. Ми були в Карпатах, Криму, навіть їздили в Чорнобиль вивчаючи рослини занесені до червоної книги. Після 3 років навчання в гуртку я отримав свідоцтво про закінчення гуртка "Лікарських рослин", це свідоцтво давало мені право стати підприємцем компаній які захищають рослини та фауну.
Також пам'ятаю як в Києві ми отримували нагороди, це були грамоти та медалі. Найкращим моїм досягненням був тур Всеукраїнської олімпіади з Біології та Фізіології рослин, тоді я зайняв 2 місце.
3. Старша школа
Десятий та одинадцятий клас пройшли швидко, було багато цікавих історій та пригод, закінчивши я отримав свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти. Випускний пройшов весело, закупивши все необхідне для святкування ми з класом поїхали за місто, до нашого однокласника, в нього був двоповерховий будинок з басейном. Шо там було вже сам не пам'ятаю, наскільки було весело що пам'ять відбило.
4. Інститут
Після довгих роздумів куди мені піти далі, я вирішив піти в медичний. Я поступив в Харківській національний медичний університет, отримував стипендію, був старостою групи, мав гарні відносини з куратором та викладачами. Навчання було тяжким, але я засвоював матеріал, старався вивчати медицину якомога більше. Хотів в майбутньому стати лікарем хірургом. Поза навчання я працював в парку, катав дітей на іграшкових машинках та робив солодку вату, це був невеликий заробіток. Довгих шість тяжких років навчання і я вийшов з червоним дипломом. Відразу після закінчення я вирішив поїхати за кордон, спробувати яке там життя та працювати там.
5. Доросле життя
Спочатку я був в Парижі потім в Римі, Мадриді, та після довго перебування в Європі вирішив поїхати в Оттаву, в серце Канади. Пробувши там цілих вісім років, я вивчив англійську, став чудовим лікарем хірургом а ще знайшов своє кохання. Пам'ятаю як в осінній час, я прогулювався канадським парком, вона сиділа мов янгол та малювала пейзаж. Підійшовши до неї, у нас розв'язалася розмова, ми сиділи в бесідці та розмовляли на різні теми.
І тоді я зрозумів що саме вона моє кохання на віки. Але б де я не був, завжди сумував за своєю батьківщиною. Тому вирішив повернутися додому.
Приїхавши до рідного Харкова, я зробив великий сюрприз своїм батькам які довго мене чекали. Наскільки ж раді вони були мене бачити. Незадовго за цього я дізнався що в мене буде дитина, я був такий щасливий. Через 9 місяців в мене народилася донька, мої батьки стали бабусею та дідусем. І життя заграло яскравими фарбами.
6. Наші часи
Не довго думавши я купив квартиру в Харкові, пішов працювати в лікарню. Працювавши там довгі роки, зробивши багато операцій, переніс багато стресів та коливань в житті, я спитав себе а чому мені б не подати заяву на керівника лікарні. І досвід в мене є, і бажання також.
