Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Микола Дайшенко Олексійович
Стать: чоловіча
Мати - Ірина
Батько - Олексій
Зріст та вага: 182- 87кг
Дата народження: 13.07.2002
Вік: 20 років
Місце народження: Харків
Національність: українець
Місце проживання: Харків
Захоплення: риболовля
Сімейний стан: одружений
Статура: мезоморф
Колір очей: каро-зелені
Зачіска: Слік Бек
Відмітні знаки: татуювання на шиї
1. Народження
Літня ніч, на небі світить ясний місяць а в пологовому будинку о 01:35 народився маленький Микола, батько взяв його на руки та ніжно посміхнувся, в мати по щоках почали текти сльози щастя адже він був першою дитиною, дитиною яку чекали всі.
Його батьки були добрими людьми, батька звали Олексій він працював адвокатом був суворим та справедливим, а мати Ірина працювала в державній прикордонній службі України, була доброю, гарною та чесною жінкою.
2. Дитинство
Його дитинство пройшло в селі Осиново, з бабусею та дідусем. Батьки багато працювали, тому він бачився з ними один або два рази в місяць. В селі в нього було багато друзів, та велика гора пригод. Була одного разу така історія, як теплого літнього вечора Микола з друзями зібралися на ставку, під великою вербою вони посідали в круг розпалили багаття та розказували страшні історії. Андрій, найкращий друг, почав розповідати про господаря ставка, типу це дух який оберігає ставок від нечистих духів, всі притиснулися один до одного від страху, як в один момент, в очереті щось зашелестіло. Вони всі затихли, навіть Андрій який розказував за того духа, сам злякався, і в один момент з очерету вилізло якесь чудовище, на голові в нього були роги, сам був весь хутряний а ззаду був хвіст. Всі друзі почали кричати та розбіглися по сторонам. Але їм не вірилося що той дух справді є, тому вони вирішили повернутися, вернувшись туди Микола побачив свого дідуся. Насправді то не був ніякий дух, то був дідусь який надягнув кожуха, та взявши мотузку зробив собі хвоста. Оце всі тоді сміялися самі з себе.
3. Початкова та середня школа
У 6 років Микола пішов до 1 класу, вмів читати і рахувати до ста. Школа йому не дуже сподобалася іноді йому було нудно та нецікаво. Але потім він пішов до 5, де навчання було цікавішим, з'явилися нові цікаві предмети. Ставши старостою Микола відчув себе лідером, він був справедливим та відповідальним. Вчителі любили його, він був розумний та слухняним, вчасно робив уроки, ходив на різні гуртки.
Найкращим його гуртком були "Лікарські рослини", там вони вивчали різних рослин, їхні лікувальні властивості. Також їздили вивчати навколишнє середовище України. З гуртком були в Карпатах, Криму, навіть їздили в Чорнобиль вивчаючи рослини занесені до червоної книги. Після 3 років навчання в гуртку Микола отримав свідоцтво про закінчення гуртка "Лікарських рослин", це свідоцтво давало йому право стати підприємцем компаній які захищають рослини та фауну.
Самим великим його досягненням було в Києві, він отримував тоді нагороди, це були грамоти та медалі. Найкращим його досягненням був тур Всеукраїнської олімпіади з Біології та Фізіології рослин, тоді він зайняв 2 місце.
3. Старша школа
Десятий та одинадцятий клас пройшли швидко, було багато цікавих історій та пригод, закінчивши Микола отримав свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти. Випускний пройшов весело, закупивши все необхідне для святкування він з класом поїхали за місто, до їхнього однокласника, в нього був двоповерховий будинок з басейном. Шо там було вже ніхто не пам'ятає, наскільки було весело що пам'ять відбило всім.
4. Інститут
Після довгих роздумів куди піти далі, Микола вирішив піти в медичний. Він поступив в Харківській національний медичний університет, отримував стипендію, був старостою групи, мав гарні відносини з куратором та викладачами. Навчання було тяжким, але він засвоював матеріал, старався вивчати медицину якомога більше. Хотів в майбутньому стати лікарем хірургом. Поза навчання він працював в парку, катав дітей на іграшкових машинках та робив солодку вату, це був невеликий заробіток. Довгих шість тяжких років навчання і Микола вийшов з червоним дипломом. Відразу після закінчення він вирішив поїхати за кордон, спробувати яке там життя та працювати там.
5. Доросле життя
Спочатку Микола був в Парижі потім в Римі, Мадриді, та після довго перебування в Європі вирішив поїхати в Оттаву, в серце Канади. Пробувши там цілих вісім років, він вивчив англійську, став чудовим лікарем хірургом а ще знайшов своє кохання. Чудовий осінній час, Микола прогулювався канадським парком, вона сиділа мов янгол та малювала пейзаж. Підійшовши до неї, в них розв'язалася розмова, вони сиділи в бесідці та розмовляли на різні теми.
І тоді Микола зрозумів що саме вона його кохання на віки. Але б де він не був, завжди сумував за своєю батьківщиною. Тому вирішив повернутися додому.
Приїхавши до рідного Харкова, він зробив великий сюрприз своїм батькам які довго на нього чекали. Наскільки ж раді вони були його бачити. Незадовго за цього Микола дізнався що в нього буде дитина, віе був такий щасливий. Через 9 місяців в нього народилася донька, його батьки стали бабусею та дідусем. І життя заграло яскравими фарбами.
6. Наші часи
Не довго думавши він купив квартиру в Харкові, пішов працювати в лікарню. Працювавши там довгі роки, зробивши багато операцій, переніс багато стресів та коливань в житті, Микола спитав себе а чому б йому не подати заяву на керівника лікарні. І досвід в нього є, і бажання також.
Стать: чоловіча
Мати - Ірина
Батько - Олексій
Зріст та вага: 182- 87кг
Дата народження: 13.07.2002
Вік: 20 років
Місце народження: Харків
Національність: українець
Місце проживання: Харків
Захоплення: риболовля
Сімейний стан: одружений
Статура: мезоморф
Колір очей: каро-зелені
Зачіска: Слік Бек
Відмітні знаки: татуювання на шиї
1. Народження
Літня ніч, на небі світить ясний місяць а в пологовому будинку о 01:35 народився маленький Микола, батько взяв його на руки та ніжно посміхнувся, в мати по щоках почали текти сльози щастя адже він був першою дитиною, дитиною яку чекали всі.
Його батьки були добрими людьми, батька звали Олексій він працював адвокатом був суворим та справедливим, а мати Ірина працювала в державній прикордонній службі України, була доброю, гарною та чесною жінкою.
2. Дитинство
Його дитинство пройшло в селі Осиново, з бабусею та дідусем. Батьки багато працювали, тому він бачився з ними один або два рази в місяць. В селі в нього було багато друзів, та велика гора пригод. Була одного разу така історія, як теплого літнього вечора Микола з друзями зібралися на ставку, під великою вербою вони посідали в круг розпалили багаття та розказували страшні історії. Андрій, найкращий друг, почав розповідати про господаря ставка, типу це дух який оберігає ставок від нечистих духів, всі притиснулися один до одного від страху, як в один момент, в очереті щось зашелестіло. Вони всі затихли, навіть Андрій який розказував за того духа, сам злякався, і в один момент з очерету вилізло якесь чудовище, на голові в нього були роги, сам був весь хутряний а ззаду був хвіст. Всі друзі почали кричати та розбіглися по сторонам. Але їм не вірилося що той дух справді є, тому вони вирішили повернутися, вернувшись туди Микола побачив свого дідуся. Насправді то не був ніякий дух, то був дідусь який надягнув кожуха, та взявши мотузку зробив собі хвоста. Оце всі тоді сміялися самі з себе.
3. Початкова та середня школа
У 6 років Микола пішов до 1 класу, вмів читати і рахувати до ста. Школа йому не дуже сподобалася іноді йому було нудно та нецікаво. Але потім він пішов до 5, де навчання було цікавішим, з'явилися нові цікаві предмети. Ставши старостою Микола відчув себе лідером, він був справедливим та відповідальним. Вчителі любили його, він був розумний та слухняним, вчасно робив уроки, ходив на різні гуртки.
Найкращим його гуртком були "Лікарські рослини", там вони вивчали різних рослин, їхні лікувальні властивості. Також їздили вивчати навколишнє середовище України. З гуртком були в Карпатах, Криму, навіть їздили в Чорнобиль вивчаючи рослини занесені до червоної книги. Після 3 років навчання в гуртку Микола отримав свідоцтво про закінчення гуртка "Лікарських рослин", це свідоцтво давало йому право стати підприємцем компаній які захищають рослини та фауну.
Самим великим його досягненням було в Києві, він отримував тоді нагороди, це були грамоти та медалі. Найкращим його досягненням був тур Всеукраїнської олімпіади з Біології та Фізіології рослин, тоді він зайняв 2 місце.
3. Старша школа
Десятий та одинадцятий клас пройшли швидко, було багато цікавих історій та пригод, закінчивши Микола отримав свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти. Випускний пройшов весело, закупивши все необхідне для святкування він з класом поїхали за місто, до їхнього однокласника, в нього був двоповерховий будинок з басейном. Шо там було вже ніхто не пам'ятає, наскільки було весело що пам'ять відбило всім.
4. Інститут
Після довгих роздумів куди піти далі, Микола вирішив піти в медичний. Він поступив в Харківській національний медичний університет, отримував стипендію, був старостою групи, мав гарні відносини з куратором та викладачами. Навчання було тяжким, але він засвоював матеріал, старався вивчати медицину якомога більше. Хотів в майбутньому стати лікарем хірургом. Поза навчання він працював в парку, катав дітей на іграшкових машинках та робив солодку вату, це був невеликий заробіток. Довгих шість тяжких років навчання і Микола вийшов з червоним дипломом. Відразу після закінчення він вирішив поїхати за кордон, спробувати яке там життя та працювати там.
5. Доросле життя
Спочатку Микола був в Парижі потім в Римі, Мадриді, та після довго перебування в Європі вирішив поїхати в Оттаву, в серце Канади. Пробувши там цілих вісім років, він вивчив англійську, став чудовим лікарем хірургом а ще знайшов своє кохання. Чудовий осінній час, Микола прогулювався канадським парком, вона сиділа мов янгол та малювала пейзаж. Підійшовши до неї, в них розв'язалася розмова, вони сиділи в бесідці та розмовляли на різні теми.
І тоді Микола зрозумів що саме вона його кохання на віки. Але б де він не був, завжди сумував за своєю батьківщиною. Тому вирішив повернутися додому.
Приїхавши до рідного Харкова, він зробив великий сюрприз своїм батькам які довго на нього чекали. Наскільки ж раді вони були його бачити. Незадовго за цього Микола дізнався що в нього буде дитина, віе був такий щасливий. Через 9 місяців в нього народилася донька, його батьки стали бабусею та дідусем. І життя заграло яскравими фарбами.
6. Наші часи
Не довго думавши він купив квартиру в Харкові, пішов працювати в лікарню. Працювавши там довгі роки, зробивши багато операцій, переніс багато стресів та коливань в житті, Микола спитав себе а чому б йому не подати заяву на керівника лікарні. І досвід в нього є, і бажання також.
