Особисті дані:
ПІБ: Горват Міхал Янович
Друге ім'я: Михайло
Стать: Чоловіча
Дата народження: 21.11.2006
Вік: 19 років
Місце народження: Убля, Пряшівський Край, Словаччина
Зріст: 188 см
Вага: 84 кг
Особливість: бути готовим до всіх викликів
Освіта: SOŠŽ Košice
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Глава І. Дитинство
Я народився у звичайній родині середнього достатку. Батько все життя працював на залізниці. Він був суворим, але справедливим чоловіком, який навчив мене цінувати працю, порядок і відповідальність. Мати пішла з сім’ї, коли я був ще зовсім малим. Я майже не пам’ятаю її, і з часом перестав ставити запитання. З батьком ми жили душа в душу, він замінив мені обох батьків.
У дитинстві я був досить серйозною дитиною. Я добре вчився, бо з ранніх років знав, ким хочу стати — таким самим залізничником, як батько. Навчався у приватній школі, був відмінником, рідко конфліктував з однолітками чи вчителями. Характер мав спокійний, хоча інколи міг упиратися або робити по-своєму.
Глава ІІ. Підлітковий вік
Підлітковий вік став для мене найскладнішим етапом. Я різко відійшов від того спокійного і дисциплінованого хлопця, яким я був у дитинстві. Почалися нічні "гуляник", компанії, сигарети та заборонені речовини. Хотілося свободи, адреналіну і відчуття, що я живу не за правилами. У школі ще утримався, але внутрішньо поступово втрачав контроль над собою, віддаляючись від батька та людей, яким раніше довіряв.
Усе остаточно змінилося після смерті мого близького друга. Його втрата стала сильним ударом по мені, після якого я замкнувся в собі. Більшість знайомих просто зникли з мого життя, а разом з ними - і будь-яке бажання спілкуватися. Я втратив статус, друзів і впевненість у собі, занурившись у дуже й дуже глибоку депресію. Вибратися з цього стану мені допомогли лише батько та бабуся, які не залишили мене самого, навіть коли я сам відштовхував усіх навколо.
Глава ІІІ. Вже дорослий
Після закінчення школи я без довгих роздумів вступив до залізничного коледжу в Кошице. Це рішення було для мене очевидним - я просто повернувся до того шляху, який знав із дитинства. Нове суспільство поступово витягнуло мене з важкого стану: з’явився чіткий режим, відповідальність і ціль. Я знову почав тримати себе в руках, вчився не лише професії про яку я мріяв з малого віку, а й дисципліні, яка колись була втрачена. З часом поруч з’явилися люди, з якими було легко працювати й спілкуватися, а навчання перестало бути тягарем.
Разом із цим змінився, і я сам. Зовні я виглядав спокійною, чесною та врівноваженою людиною, яка знає, чого хоче від життя. Проте всередині став значно холоднішим і обережнішим у словах та вчинках. Я навчився тримати дистанцію, уважно спостерігати за людьми і за потреби впливати на них. Маніпуляції не стали для мене правилом, але я усвідомлюю, що можу до них вдатися, якщо ситуація цього вимагатиме - мої моральні принципи давно перестали бути однозначними... На жаль...
Глава IV. Початок праці на роботі мрії - залізниці
Свою кар’єру я почав зі звичайного слюсаря. Робота була важкою й скучною, але я ніколи не уникав обов’язків і не намагався шукати легших шляхів. Часто залишався після зміни, брав додаткові завдання, уважно слухав старших по званню і вчився на власних помилках та помилках колег. Для мене було важливо довести насамперед самому собі, що я здатний чогось досягти завдяки праці, а не зв’язкам чи везінню.
З часом наполегливість дала результат — я отримав підвищення до машиніста, а пізніше зайняв посаду провідника. Робота з людьми навчила мене стриманості та самоконтролю. Я ставлюся до оточуючих без агресії, намагаюся поводитися коректно й професійно, проте тримаю дистанцію і не довіряю повністю нікому. Найбільше в людях мене лякає зрада, тому я звик покладатися лише на себе.
На даний момент:
Фобій та залежностей не маю, веду спортивний спосіб життя. Психічних проблем немає, але іноді повертаюся думками до минулого — спогади часто впливають на мої рішення. До смерті ставлюся спокійно, вважаю її неминучою частиною життя.
На даний момент мій фінансовий стан середній, влади чи серйозного впливу не маю. Моя головна мета — вирости по службі й одного дня стати начальником Укрзалізниці, довівши, що наполеглива праця і холодний розрахунок можуть привести до вершини.
ПІБ: Горват Міхал Янович
Друге ім'я: Михайло
Стать: Чоловіча
Дата народження: 21.11.2006
Вік: 19 років
Місце народження: Убля, Пряшівський Край, Словаччина
Зріст: 188 см
Вага: 84 кг
Особливість: бути готовим до всіх викликів
Освіта: SOŠŽ Košice
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Глава І. Дитинство
Я народився у звичайній родині середнього достатку. Батько все життя працював на залізниці. Він був суворим, але справедливим чоловіком, який навчив мене цінувати працю, порядок і відповідальність. Мати пішла з сім’ї, коли я був ще зовсім малим. Я майже не пам’ятаю її, і з часом перестав ставити запитання. З батьком ми жили душа в душу, він замінив мені обох батьків.
У дитинстві я був досить серйозною дитиною. Я добре вчився, бо з ранніх років знав, ким хочу стати — таким самим залізничником, як батько. Навчався у приватній школі, був відмінником, рідко конфліктував з однолітками чи вчителями. Характер мав спокійний, хоча інколи міг упиратися або робити по-своєму.
Глава ІІ. Підлітковий вік
Підлітковий вік став для мене найскладнішим етапом. Я різко відійшов від того спокійного і дисциплінованого хлопця, яким я був у дитинстві. Почалися нічні "гуляник", компанії, сигарети та заборонені речовини. Хотілося свободи, адреналіну і відчуття, що я живу не за правилами. У школі ще утримався, але внутрішньо поступово втрачав контроль над собою, віддаляючись від батька та людей, яким раніше довіряв.
Усе остаточно змінилося після смерті мого близького друга. Його втрата стала сильним ударом по мені, після якого я замкнувся в собі. Більшість знайомих просто зникли з мого життя, а разом з ними - і будь-яке бажання спілкуватися. Я втратив статус, друзів і впевненість у собі, занурившись у дуже й дуже глибоку депресію. Вибратися з цього стану мені допомогли лише батько та бабуся, які не залишили мене самого, навіть коли я сам відштовхував усіх навколо.
Глава ІІІ. Вже дорослий
Після закінчення школи я без довгих роздумів вступив до залізничного коледжу в Кошице. Це рішення було для мене очевидним - я просто повернувся до того шляху, який знав із дитинства. Нове суспільство поступово витягнуло мене з важкого стану: з’явився чіткий режим, відповідальність і ціль. Я знову почав тримати себе в руках, вчився не лише професії про яку я мріяв з малого віку, а й дисципліні, яка колись була втрачена. З часом поруч з’явилися люди, з якими було легко працювати й спілкуватися, а навчання перестало бути тягарем.
Разом із цим змінився, і я сам. Зовні я виглядав спокійною, чесною та врівноваженою людиною, яка знає, чого хоче від життя. Проте всередині став значно холоднішим і обережнішим у словах та вчинках. Я навчився тримати дистанцію, уважно спостерігати за людьми і за потреби впливати на них. Маніпуляції не стали для мене правилом, але я усвідомлюю, що можу до них вдатися, якщо ситуація цього вимагатиме - мої моральні принципи давно перестали бути однозначними... На жаль...
Глава IV. Початок праці на роботі мрії - залізниці
Свою кар’єру я почав зі звичайного слюсаря. Робота була важкою й скучною, але я ніколи не уникав обов’язків і не намагався шукати легших шляхів. Часто залишався після зміни, брав додаткові завдання, уважно слухав старших по званню і вчився на власних помилках та помилках колег. Для мене було важливо довести насамперед самому собі, що я здатний чогось досягти завдяки праці, а не зв’язкам чи везінню.
З часом наполегливість дала результат — я отримав підвищення до машиніста, а пізніше зайняв посаду провідника. Робота з людьми навчила мене стриманості та самоконтролю. Я ставлюся до оточуючих без агресії, намагаюся поводитися коректно й професійно, проте тримаю дистанцію і не довіряю повністю нікому. Найбільше в людях мене лякає зрада, тому я звик покладатися лише на себе.
На даний момент:
Фобій та залежностей не маю, веду спортивний спосіб життя. Психічних проблем немає, але іноді повертаюся думками до минулого — спогади часто впливають на мої рішення. До смерті ставлюся спокійно, вважаю її неминучою частиною життя.
На даний момент мій фінансовий стан середній, влади чи серйозного впливу не маю. Моя головна мета — вирости по службі й одного дня стати начальником Укрзалізниці, довівши, що наполеглива праця і холодний розрахунок можуть привести до вершини.
Останнє редагування:
