Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Тейлор Назар Олександрович
Стать: Чоловіча
Мати: Тейлор (Коваль) Марина Іванівна – директор школи
Батько: Тейлор Олександр Сергійович – керівник вугільнодобувної фабрики
Дата народження: 14 червня 2000 року
Вік: 25 років
Місце народження: м. Київ, Україна
Національність: українець
Місце проживання: м. Київ
Зріст та вага: 182 см, 76 кг
Статура: спортивна, підтягнута
Колір очей: каро-зелені
Зачіска: коротка, темно-русява
Відмітні знаки: тонкий шрам на лівій брові, родимка на правій руці
Захоплення: футбол, програмування, історія, подорожі
Сімейний стан: неодружений
Щасливе дитинство
Народився Назар Тейлор у 2000 році в Києві. Його сім’я не знала нестатків: батько керував великою фабрикою, мати очолювала школу, а дід служив полковником у Національній поліції. Хлопчик зростав у достатку, але це не зробило його пихатим. Він лишався щирим і добрим, завжди готовим поділитися останнім навіть із незнайомцем. Друзі пам’ятали, як Назар витрачав кишенькові гроші не лише на власні забави, а й на тих, кому було важче.
Його зовнішність вирізнялася серед однолітків: високий, стрункий, з коротким темно-русявим волоссям та проникливими каро-зеленими очима. Легка родимка на правій руці й тонкий шрам на брові надавали йому особливої виразності. Батьки бачили в ньому природного лідера. Уже змалечку Назар любив командувати у дворі, організовував ігри, мав схильність до рішучих дій. Тому його направили до юридичного ліцею, сподіваючись, що він продовжить традицію служби й піде шляхом діда.
Перше кохання, перші сварки, перші помилки й навіть спроби закурити за школою — усе це формувало його характер. Назар дорослішав швидко, і разом з тим світ вимагав від нього нових рішень.
Його зовнішність вирізнялася серед однолітків: високий, стрункий, з коротким темно-русявим волоссям та проникливими каро-зеленими очима. Легка родимка на правій руці й тонкий шрам на брові надавали йому особливої виразності. Батьки бачили в ньому природного лідера. Уже змалечку Назар любив командувати у дворі, організовував ігри, мав схильність до рішучих дій. Тому його направили до юридичного ліцею, сподіваючись, що він продовжить традицію служби й піде шляхом діда.
Перше кохання, перші сварки, перші помилки й навіть спроби закурити за школою — усе це формувало його характер. Назар дорослішав швидко, і разом з тим світ вимагав від нього нових рішень.
[II] Безтурботне юнацтво
Смерть діда стала першим серйозним ударом у житті хлопця. Він пообіцяв собі, що здійснить те, чого не встиг зробити його наставник. Назар стримував емоції, підтримував матір і ще більше загартовував власний характер.
У студентські роки він активно займався спортом, долучився до кафедри військової підготовки, проводив час у бібліотеках, читаючи літературу про право та військову справу. Та найбільше його захоплювала зброя: журнали, статті, полювання, відвідування тиру разом із батьком. Йому подобалася дисципліна, і він чітко бачив своє майбутнє — служба та захист держави. Здавалося, життя йде прямим і впевненим шляхом.
Але плани різко зруйнувалися.
[III] Все з чистого листа
12 квітня 2014 року вибухнула війна. Назару щойно виповнилося 18. Не вагаючись, він вступив до добровольчого батальйону. Учорашній юнак, що мріяв про кар’єру юриста чи офіцера, тепер тримав у руках автомат і йшов боронити свою землю.
Полум’я, гуркіт вибухів, свист куль — безтурботне життя закінчилося. У цих боях Назар утратив батька, який пішов разом із ним, а мати потрапила в полон. Його серце охопила жага помсти, але водночас він не забував про побратимів.
Два тижні точилися запеклі бої. Терористи зазнавали втрат, але й українці клали життя сотнями. Назар отримав тяжке поранення: куля розірвала плече й руку. Він тримався до останнього, поки його не винесли з поля бою. Перед очима миготіло полум’я, обличчя друзів, темне небо. Усе здавалося далеким, наче він уже відходив у інший світ.
[IV] Нове життя
Назар вижив. У Києві він довго лікувався, відновлювався і нарешті встав на ноги. Але повернутися до війська не зміг — лікарі наполягли на звільненні. Це стало новим поворотом у його житті.
Він вирішив працювати в цивільній сфері. У Міністерстві охорони здоров’я розпочав із невеликої посади, але швидко заслужив довіру керівництва. Колеги цінували його дисципліну, почуття гумору й відданість справі. Там він познайомився з Олександром Горним, із яким згодом став найближчим другом.
Заробітки дозволили Назару допомагати рідним, а згодом він відкрив магазин мобільної техніки. Бізнес розвивався, а його ім’я асоціювалося з надійністю. Головний лікар навіть запропонував йому стати завідувачем відділення, і Назар погодився: проводив лекції, допомагав молодим спеціалістам, формував команду.
Проте з часом йому стало тісно в межах стабільної, але рутинної роботи. Амбіції й жага нових викликів штовхали до іншого світу — ризикового й небезпечного. Зрештою Назар залишив МОЗ і приєднався до кримінального угруповання, поєднуючи це з бізнесом. Він не зрадив дружби з Олександром, завжди підтримував його й допомагав у складних ситуаціях.
[V] Лист, що перевернув усе
2025 рік. Назар Тейлор — уже впливова людина. Він має власні бізнеси, працює з бандою, але водночас не забуває про простих людей. Його розкішна вілла, дорога машина й стильний одяг вражають оточення, але серце залишилося добрим. Він допомагає бідним, підтримує друзів і завжди пам’ятає, з чого починав.
Шлях від безтурботного хлопця до воїна, бізнесмена й людини зі складною долею зробив його тим, ким він є. Назар Тейлор — це приклад того, як обставини можуть ламати, але водночас гартувати людину, перетворюючи її життя на історію, гідну книги.
