Дитинство.
Олег Найк народився 03.06.2000 року в Україні в місті Київ. Олег прожив там тільки 5 років, тому що в його будинку сталася пожежа. Після пожежі він переїхав до бабусі в місто Дніпро. Мати в Олега, Найк Юлія Євгеніївна працювала лікарем та швидко змогла знайти роботу після переїзду. Батько Олега, Найк Володимир Володимирович був військовим, але служити він пішов тільки через півроку після переїзду. В Олега була молодша сестра Найк Ольга Володимирівна, якій на той час був всього один рік. Сім'я заробляла не мало грошей та через півтора роки батьки Олега купили квартиру в м. Дніпро. Олег був дружелюбним та знайшов багато друзів за рік та на його день народження було більше 10 дітей. Як, дитина Олег завжди мріяв стати військовим, як його батько, він дуже любив батька та хотів також бути військовим. Він просив батьків купляти іграшкових солдатиків, танків, літаків. Він мав цілу колекцію цих іграшок.
Юнацтво.
В шість років Олег пішов до школи. У шкільні роки Олег полюбляв вчитись, найбільше він полюбляв фізкультуру, бо на ній не треба нічого вчити та запам'ятовувати. У другому класі мати здала сина на бокс, до найкращого тренера міста. В вісім років, Олег виступив на перших змаганнях та отримав перше місце. До четвертого класу, Олег чудово вчився та закінчив початкову школу з похвальним листом, а його військова колекція іграшок, все збільшувалась. Сім'я проживала на восьмому поверсі та одного разу, коли Олег піднімався на восьмий поверх на ліфту, то ліфт застряг та не відкривався, хлопець нажав на аварійну кнопку та зв'язався з диспетчером, диспетчер сказав очікувати аварійну службу, він чекав на неї п'ять годин та в нього виник страх клаустрофобія. В п'ятому класі він почав отримувати менші оцінки, чим раніше. В сьомому та восьмому класі в його табелі були оцінки середнього рівня та він вже не хотів вчитись. У дев'ятому класі Олег взявся за голову та почав вчитися. Коли Олегу було чотирнадцять років, то почалась війна на Донбасі. Його батько був учасником евромайдану та АТО на Донбасі. Коли батько пішов на АТО, то мати залишилась одна з дітьми, вона дуже переживала за всю сім'ю. Коли Олегу було 15 років, він зайняв перше місце на Чемпіонаті України з боксу. Олег закінчив одинадцять класів та здав ЗНО найкраще, чим всі інші однокласники. Але після здачі екзамену, син взнав, що батько отримав поранення в ногу та був доставлений у м. Хмельницький на лікування, тепер Олег ще більше ненавидить росіян. Лікарі сказали, що треба мінімум 1 рік для того, щоб батько почав ходити, а можливо, що він ніколи вже не зможе ходити. Олег тепер хотів поступити Київський інститут Національної гвардії України та потім помститись росіянам за батька.
Студентське життя.
Після школи Олег пішов в та вступив з найкращим балом. Він планував багато заробляти. Інститут знаходився в м. Київ та батьки давали гроші сину для оренди квартири та на життя. Олегу було достатньо тих грошей, що давали йому батьки, він не любив тратити багато грошей, мати вчила його економити. Він боявся висоти, бо коли він прийшов до басейну та заліз на вежу висотою 10 метрів, в нього почалась паморочиться голова та він стоячи вже на краю вежі, не маючи змоги себе контролювати, впав у воду. Працівники басейну швидко, почали допомагати йому, після того, як його витягли з води, лікарі його обстежили та на щастя, все було добре. Олег не полюбляв знаходитись високо з самого дитинства. Одного разу, на лекції він сидів біля красивої дівчини та Олег влюбився в цю дівчину з першого погляду. На наступний день він приніс їй квіти. А через тиждень признався в коханні та запросив її на побачення, Олег також був гарний та вона погодилась. Побачення було найкращим для Олега та Катерини, вони розповідали про себе та сміялись. Вони покохали один одного та цілий тиждень вони кохали один одного. Олег вчився на відмінно та брав участь на Чемпіонаті Європи, та зайняв 2 місце. Олег взнав чудову новину, що батько буде ходити та він був дуже радий за нього. Через рік Олег був присутній на вечорниці де хотів доказати що він зможе стрибнути на батут з 2 поверху, щоб доказати що він сміливий, але батут був малий, тому це була складне завдання, всі хотіли, щоб Олег це зробив, але Катерина, яка з ним була на вечірці, була проти та відмовляла Олега, але стрибнувши він опинився в батуті, але енергія виштовхнула його за його межі батуту та Олег зламав ногу та пошкодив ліву руку, друзі швидко зреагували та викликали швидку. В нього був закритий перелом ноги та він зламав палець на лівій руці, йому було дуже боляче. Через 10 хвилин швидка була на місці та забрала його до лікарні. В лікарні йому зробили операцію та тиждень він лежав у лікарні та лікувався. Через тиждень його виписали з лікарні та він продовжив вчитися, але він закінчив займатися боксом. В університеті він навчався 4 роки. Він успішно закінчив Київський інститут Національної гвардії України та поїхав додому в Дніпро разом з Катериною.
Пошук роботи.
Коли Олег приїхав додому до батьків, батьки були здивовані присутності Катерини, бо батьки навіть не знали, що в Олега є дівчина. Вони поїхали до ресторану та там за столом, Катерина розповідала про себе, а Олегу було чомусь трохи соромно, але він цього не показував. Через тиждень, Олег пішов до військомату та влаштувався до Збройних Сил України на військову частину м. Дніпра. Він одразу отримав звання лейтенанта та посаду Інструктора Національної Гвардії України. Він був відповідальним, чесним, стриманим та добрим, за що його поважали та добре до нього ставились всі військовослужбовці.
Наші дні.
Через рік за його гарну службу та за його героїчний поступок, в якому він пулею попав російському пілоту в голову та гвинтокрил впав та розбився, Олег отримав звання майора та посаду Зам. Нач. НГУ його частини. Батьки на день народження подарували Олегу квартиру в місті Дніпро. Одного разу, бійці привітали Олега з днем Національної Гвардії України та подарували йому машину "Mitsubishi Lancer X 2.0". Життя наче покращувалось, але сталася подія, яка змінила життя хлопця, він розлучився з дівчиною, Катерина сказала, що він не з'являється вдома та вона потребує турботи. Наразі він перебуває на посаді Майора ЗСУ, за довіру, гарну роботу та багато знань, які він мав, також Олег збирає гроші на свій дім, має хорошу роботу та зарплату. Він виконав свою мрію, бо він цілеспрямований.
Олег Найк народився 03.06.2000 року в Україні в місті Київ. Олег прожив там тільки 5 років, тому що в його будинку сталася пожежа. Після пожежі він переїхав до бабусі в місто Дніпро. Мати в Олега, Найк Юлія Євгеніївна працювала лікарем та швидко змогла знайти роботу після переїзду. Батько Олега, Найк Володимир Володимирович був військовим, але служити він пішов тільки через півроку після переїзду. В Олега була молодша сестра Найк Ольга Володимирівна, якій на той час був всього один рік. Сім'я заробляла не мало грошей та через півтора роки батьки Олега купили квартиру в м. Дніпро. Олег був дружелюбним та знайшов багато друзів за рік та на його день народження було більше 10 дітей. Як, дитина Олег завжди мріяв стати військовим, як його батько, він дуже любив батька та хотів також бути військовим. Він просив батьків купляти іграшкових солдатиків, танків, літаків. Він мав цілу колекцію цих іграшок.
Юнацтво.
В шість років Олег пішов до школи. У шкільні роки Олег полюбляв вчитись, найбільше він полюбляв фізкультуру, бо на ній не треба нічого вчити та запам'ятовувати. У другому класі мати здала сина на бокс, до найкращого тренера міста. В вісім років, Олег виступив на перших змаганнях та отримав перше місце. До четвертого класу, Олег чудово вчився та закінчив початкову школу з похвальним листом, а його військова колекція іграшок, все збільшувалась. Сім'я проживала на восьмому поверсі та одного разу, коли Олег піднімався на восьмий поверх на ліфту, то ліфт застряг та не відкривався, хлопець нажав на аварійну кнопку та зв'язався з диспетчером, диспетчер сказав очікувати аварійну службу, він чекав на неї п'ять годин та в нього виник страх клаустрофобія. В п'ятому класі він почав отримувати менші оцінки, чим раніше. В сьомому та восьмому класі в його табелі були оцінки середнього рівня та він вже не хотів вчитись. У дев'ятому класі Олег взявся за голову та почав вчитися. Коли Олегу було чотирнадцять років, то почалась війна на Донбасі. Його батько був учасником евромайдану та АТО на Донбасі. Коли батько пішов на АТО, то мати залишилась одна з дітьми, вона дуже переживала за всю сім'ю. Коли Олегу було 15 років, він зайняв перше місце на Чемпіонаті України з боксу. Олег закінчив одинадцять класів та здав ЗНО найкраще, чим всі інші однокласники. Але після здачі екзамену, син взнав, що батько отримав поранення в ногу та був доставлений у м. Хмельницький на лікування, тепер Олег ще більше ненавидить росіян. Лікарі сказали, що треба мінімум 1 рік для того, щоб батько почав ходити, а можливо, що він ніколи вже не зможе ходити. Олег тепер хотів поступити Київський інститут Національної гвардії України та потім помститись росіянам за батька.
Студентське життя.
Після школи Олег пішов в та вступив з найкращим балом. Він планував багато заробляти. Інститут знаходився в м. Київ та батьки давали гроші сину для оренди квартири та на життя. Олегу було достатньо тих грошей, що давали йому батьки, він не любив тратити багато грошей, мати вчила його економити. Він боявся висоти, бо коли він прийшов до басейну та заліз на вежу висотою 10 метрів, в нього почалась паморочиться голова та він стоячи вже на краю вежі, не маючи змоги себе контролювати, впав у воду. Працівники басейну швидко, почали допомагати йому, після того, як його витягли з води, лікарі його обстежили та на щастя, все було добре. Олег не полюбляв знаходитись високо з самого дитинства. Одного разу, на лекції він сидів біля красивої дівчини та Олег влюбився в цю дівчину з першого погляду. На наступний день він приніс їй квіти. А через тиждень признався в коханні та запросив її на побачення, Олег також був гарний та вона погодилась. Побачення було найкращим для Олега та Катерини, вони розповідали про себе та сміялись. Вони покохали один одного та цілий тиждень вони кохали один одного. Олег вчився на відмінно та брав участь на Чемпіонаті Європи, та зайняв 2 місце. Олег взнав чудову новину, що батько буде ходити та він був дуже радий за нього. Через рік Олег був присутній на вечорниці де хотів доказати що він зможе стрибнути на батут з 2 поверху, щоб доказати що він сміливий, але батут був малий, тому це була складне завдання, всі хотіли, щоб Олег це зробив, але Катерина, яка з ним була на вечірці, була проти та відмовляла Олега, але стрибнувши він опинився в батуті, але енергія виштовхнула його за його межі батуту та Олег зламав ногу та пошкодив ліву руку, друзі швидко зреагували та викликали швидку. В нього був закритий перелом ноги та він зламав палець на лівій руці, йому було дуже боляче. Через 10 хвилин швидка була на місці та забрала його до лікарні. В лікарні йому зробили операцію та тиждень він лежав у лікарні та лікувався. Через тиждень його виписали з лікарні та він продовжив вчитися, але він закінчив займатися боксом. В університеті він навчався 4 роки. Він успішно закінчив Київський інститут Національної гвардії України та поїхав додому в Дніпро разом з Катериною.
Пошук роботи.
Коли Олег приїхав додому до батьків, батьки були здивовані присутності Катерини, бо батьки навіть не знали, що в Олега є дівчина. Вони поїхали до ресторану та там за столом, Катерина розповідала про себе, а Олегу було чомусь трохи соромно, але він цього не показував. Через тиждень, Олег пішов до військомату та влаштувався до Збройних Сил України на військову частину м. Дніпра. Він одразу отримав звання лейтенанта та посаду Інструктора Національної Гвардії України. Він був відповідальним, чесним, стриманим та добрим, за що його поважали та добре до нього ставились всі військовослужбовці.
Наші дні.
Через рік за його гарну службу та за його героїчний поступок, в якому він пулею попав російському пілоту в голову та гвинтокрил впав та розбився, Олег отримав звання майора та посаду Зам. Нач. НГУ його частини. Батьки на день народження подарували Олегу квартиру в місті Дніпро. Одного разу, бійці привітали Олега з днем Національної Гвардії України та подарували йому машину "Mitsubishi Lancer X 2.0". Життя наче покращувалось, але сталася подія, яка змінила життя хлопця, він розлучився з дівчиною, Катерина сказала, що він не з'являється вдома та вона потребує турботи. Наразі він перебуває на посаді Майора ЗСУ, за довіру, гарну роботу та багато знань, які він мав, також Олег збирає гроші на свій дім, має хорошу роботу та зарплату. Він виконав свою мрію, бо він цілеспрямований.
