Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Олександр Морковка Ігорович
Стать: Чоловіча
Мати: Олена
Батько: Ігор
Зріст і вага: 180 см / 74 кг
Дата народження: 15.04.2004
Вік: 19 років
Місце народження: м. Дніпро
Національність: Українець
Місце проживання: м. Дніпро
Захоплення: Футбол, катання на велосипеді
Сімейний стан: У пошуку другої половинки
Статура: Спортивна
Колір очей: Блакитний
Зачіска: Коротка
Відмітні знаки: Немає
Дитинство
Я народився в місті Дніпро в теплий весняний день. Батьки завжди розповідали, що моє народження було найбільшою радістю в їхньому житті, і вони дуже чекали на цей момент. Мій батько, Ігор, працював на Кодацькому кар’єрі, де він займався видобутком каменю, і часто повертався додому втомлений, але задоволений своєю роботою. Мати, Олена, була лікарем-терапевтом у місцевій лікарні, тому її завжди можна було назвати людиною, яка піклується про інших і готова допомогти у будь-який момент.
Дитинство пройшло щасливо та безтурботно. Я проводив багато часу на вулиці разом з друзями, ми грали у футбол, каталися на велосипедах, вигадували різні ігри та просто насолоджувалися життям. Часто я повертався додому вже під вечір, коли починало темніти, і мама завжди хвилювалася за мене. У нашій родині панувала тепла атмосфера, ми часто проводили час разом, розмовляли та підтримували один одного.
Ми також іноді подорожували всією родиною, і кожна така поїздка залишала у мене яскраві спогади. Одна з найяскравіших подій мого дитинства — це поїздка до Лондона, яку організував батько, коли мені виповнилося шість років. Я пам’ятаю, як вперше побачив велике місто, високі будівлі, незвичну для мене атмосферу та зовсім інший ритм життя. Ця поїздка справила на мене дуже сильне враження, і саме тоді у мене з’явився інтерес до інших країн та культур.
Молодший шкільний вік
Коли мені було вісім років, мене віддали до школи з поглибленим вивченням англійської мови. Спочатку навчання давалося мені нелегко, адже нова мова вимагала багато уваги та зусиль. Я часто сидів над підручниками, намагався зрозуміти нові слова та правила, іноді навіть просив допомоги у мами. З часом я почав звикати до навчання і вже почувався впевненіше на уроках.
У школі я знайшов нових друзів, з якими ми разом проводили час не тільки на уроках, але й після школи. Ми разом робили домашні завдання, гуляли та підтримували один одного у складні моменти. Моєю улюбленою дисципліною була англійська мова, адже вона відкривала для мене нові можливості та дозволяла краще розуміти світ. Математика давалася трохи складніше, але я намагався не відставати та працював над собою.
У цей період сталося те, що сильно вплинуло на моє життя. Мій батько, який на той момент вже працював на будівництві, трагічно загинув на роботі. Ця подія стала великим ударом для нашої сім’ї. Я добре пам’ятаю той день, атмосферу вдома та стан мами. Після цього життя змінилося, стало більше відповідальності та розуміння того, що потрібно бути сильним.
Підліткове життя
Після смерті батька я почав по-іншому дивитися на життя. Я зрозумів, що повинен допомагати мамі та бути для неї опорою. Я більше часу приділяв навчанню, намагався не створювати проблем та досягати кращих результатів. У підлітковому віці я продовжував займатися спортом, особливо футболом, який допомагав мені відволікатися від думок та тримати себе у формі.
Після закінчення школи я прийняв рішення піти служити у Військово-морський флот. Це було непросте рішення, але я вважав його правильним. Служба навчила мене дисципліни, відповідальності та витримки. Я познайомився з різними людьми, отримав новий досвід і зрозумів, як важливо вміти працювати в команді.
Після повернення зі служби я почав шукати своє місце в житті. Мене завжди цікавили технології, безпека та робота з інформацією, тому я вирішив спробувати себе у цій сфері. Згодом мені вдалося знайти роботу в Службі безпеки України (СБУ), де я почав свій шлях як технічний агент. Спочатку було складно, адже потрібно було вивчити багато нового, але я не здавався і поступово освоювався.
Сучасний стан
Зараз я працюю в СБУ та займаю посаду старшого технічного агента. Моя робота пов’язана з технічною підтримкою, забезпеченням безпеки та участю у різних операціях, які вимагають уважності та відповідальності. Кожен день приносить нові виклики, але саме це робить мою роботу цікавою.
Я намагаюся постійно розвиватися, вивчаю нові технології, покращую свої навички та не зупиняюся на досягнутому. Для мене важливо бути корисним та виконувати свою роботу на високому рівні. Незважаючи на зайнятість, я знаходжу час для відпочинку, спорту та спілкування з близькими.
Моя мама зараз живе в селі Адамівка, де веде спокійне життя. Я часто підтримую з нею зв’язок, допомагаю їй та намагаюся навідуватися при можливості. У місті Дніпро я облаштував своє життя, придбав квартиру та поступово створюю комфортні умови для себе.
Життя загалом
Моє життя не можна назвати легким, але всі труднощі, які мені довелося пройти, зробили мене сильнішим. Я навчився цінувати прості речі, поважати людей та не здаватися у складних ситуаціях. Я вважаю, що кожен досвід, навіть негативний, є важливим і допомагає рухатися вперед.
Я продовжую займатися спортом, зокрема футболом та катанням на велосипеді, адже це допомагає мені підтримувати фізичну форму та знімати стрес після роботи. Також я люблю проводити час на свіжому повітрі, іноді зустрічатися з друзями та просто відпочивати.
У майбутньому я планую розвиватися далі, досягати нових цілей та будувати своє життя так, як вважаю правильним. Для мене важливо не зупинятися на досягнутому і завжди рухатися вперед. Я впевнений, що попереду на мене чекає ще багато цікавого, і я готовий до нових викликів та можливостей.
Стать: Чоловіча
Мати: Олена
Батько: Ігор
Зріст і вага: 180 см / 74 кг
Дата народження: 15.04.2004
Вік: 19 років
Місце народження: м. Дніпро
Національність: Українець
Місце проживання: м. Дніпро
Захоплення: Футбол, катання на велосипеді
Сімейний стан: У пошуку другої половинки
Статура: Спортивна
Колір очей: Блакитний
Зачіска: Коротка
Відмітні знаки: Немає
Дитинство
Я народився в місті Дніпро в теплий весняний день. Батьки завжди розповідали, що моє народження було найбільшою радістю в їхньому житті, і вони дуже чекали на цей момент. Мій батько, Ігор, працював на Кодацькому кар’єрі, де він займався видобутком каменю, і часто повертався додому втомлений, але задоволений своєю роботою. Мати, Олена, була лікарем-терапевтом у місцевій лікарні, тому її завжди можна було назвати людиною, яка піклується про інших і готова допомогти у будь-який момент.
Дитинство пройшло щасливо та безтурботно. Я проводив багато часу на вулиці разом з друзями, ми грали у футбол, каталися на велосипедах, вигадували різні ігри та просто насолоджувалися життям. Часто я повертався додому вже під вечір, коли починало темніти, і мама завжди хвилювалася за мене. У нашій родині панувала тепла атмосфера, ми часто проводили час разом, розмовляли та підтримували один одного.
Ми також іноді подорожували всією родиною, і кожна така поїздка залишала у мене яскраві спогади. Одна з найяскравіших подій мого дитинства — це поїздка до Лондона, яку організував батько, коли мені виповнилося шість років. Я пам’ятаю, як вперше побачив велике місто, високі будівлі, незвичну для мене атмосферу та зовсім інший ритм життя. Ця поїздка справила на мене дуже сильне враження, і саме тоді у мене з’явився інтерес до інших країн та культур.
Молодший шкільний вік
Коли мені було вісім років, мене віддали до школи з поглибленим вивченням англійської мови. Спочатку навчання давалося мені нелегко, адже нова мова вимагала багато уваги та зусиль. Я часто сидів над підручниками, намагався зрозуміти нові слова та правила, іноді навіть просив допомоги у мами. З часом я почав звикати до навчання і вже почувався впевненіше на уроках.
У школі я знайшов нових друзів, з якими ми разом проводили час не тільки на уроках, але й після школи. Ми разом робили домашні завдання, гуляли та підтримували один одного у складні моменти. Моєю улюбленою дисципліною була англійська мова, адже вона відкривала для мене нові можливості та дозволяла краще розуміти світ. Математика давалася трохи складніше, але я намагався не відставати та працював над собою.
У цей період сталося те, що сильно вплинуло на моє життя. Мій батько, який на той момент вже працював на будівництві, трагічно загинув на роботі. Ця подія стала великим ударом для нашої сім’ї. Я добре пам’ятаю той день, атмосферу вдома та стан мами. Після цього життя змінилося, стало більше відповідальності та розуміння того, що потрібно бути сильним.
Підліткове життя
Після смерті батька я почав по-іншому дивитися на життя. Я зрозумів, що повинен допомагати мамі та бути для неї опорою. Я більше часу приділяв навчанню, намагався не створювати проблем та досягати кращих результатів. У підлітковому віці я продовжував займатися спортом, особливо футболом, який допомагав мені відволікатися від думок та тримати себе у формі.
Після закінчення школи я прийняв рішення піти служити у Військово-морський флот. Це було непросте рішення, але я вважав його правильним. Служба навчила мене дисципліни, відповідальності та витримки. Я познайомився з різними людьми, отримав новий досвід і зрозумів, як важливо вміти працювати в команді.
Після повернення зі служби я почав шукати своє місце в житті. Мене завжди цікавили технології, безпека та робота з інформацією, тому я вирішив спробувати себе у цій сфері. Згодом мені вдалося знайти роботу в Службі безпеки України (СБУ), де я почав свій шлях як технічний агент. Спочатку було складно, адже потрібно було вивчити багато нового, але я не здавався і поступово освоювався.
Сучасний стан
Зараз я працюю в СБУ та займаю посаду старшого технічного агента. Моя робота пов’язана з технічною підтримкою, забезпеченням безпеки та участю у різних операціях, які вимагають уважності та відповідальності. Кожен день приносить нові виклики, але саме це робить мою роботу цікавою.
Я намагаюся постійно розвиватися, вивчаю нові технології, покращую свої навички та не зупиняюся на досягнутому. Для мене важливо бути корисним та виконувати свою роботу на високому рівні. Незважаючи на зайнятість, я знаходжу час для відпочинку, спорту та спілкування з близькими.
Моя мама зараз живе в селі Адамівка, де веде спокійне життя. Я часто підтримую з нею зв’язок, допомагаю їй та намагаюся навідуватися при можливості. У місті Дніпро я облаштував своє життя, придбав квартиру та поступово створюю комфортні умови для себе.
Життя загалом
Моє життя не можна назвати легким, але всі труднощі, які мені довелося пройти, зробили мене сильнішим. Я навчився цінувати прості речі, поважати людей та не здаватися у складних ситуаціях. Я вважаю, що кожен досвід, навіть негативний, є важливим і допомагає рухатися вперед.
Я продовжую займатися спортом, зокрема футболом та катанням на велосипеді, адже це допомагає мені підтримувати фізичну форму та знімати стрес після роботи. Також я люблю проводити час на свіжому повітрі, іноді зустрічатися з друзями та просто відпочивати.
У майбутньому я планую розвиватися далі, досягати нових цілей та будувати своє життя так, як вважаю правильним. Для мене важливо не зупинятися на досягнутому і завжди рухатися вперед. Я впевнений, що попереду на мене чекає ще багато цікавого, і я готовий до нових викликів та можливостей.
