Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Несамовитий Олександр Євгенійович
Стать: Чоловік
Мати – Соломія
Батько – Євгеній
Зріст та вага: 190 см , 90 кг
Дата народження: 17.10.2001
Вік: 22
Місце народження: Ужгород, Закарпатська обл.
Національність: Українець
Місце проживання: Дніпро
Захоплення: Зброя, Відпочинок на природі
Сімейний стан: В активному пошуку
Статура: Ендоморф
Колір очей: Голубі
Зачіска: Полубокс
Відмітні знаки: Шрам на руці
Батько Олександра був відомим Полковником ДСНС. Він був дуже гарним працівником і віддав багато сил на службу. Але Євгеній (так звуть батька Олександра) , ніколи не забував про родину і завжди гарно проводив час в колі найрідніших. Євгеній був хоч і суворим батьком але ніколи не ображав сина і турбувався про нього. Мати Соломія була сімейним лікарем. Вона завжди навчала Олександра чогось цікавого, повчала його цікавим речам. Соломія була ніжною та милою дружиною. Стосунки батьків Олександра були неймовірні. Багато з друзів заздрили їхнім стосункам і ніхто не міг дізнатися в чому секрет.
Олександр Несамовитий народився 17 листопада в Ужгороді в повноцінній сім’ї. З самого дитинства був допитливим хлопчиком. Він ніколи не сидів на місці і хотів дослідити весь світ. Як тільки він трохи підріс він почав ходити на роботу до батьків, щоб більше всього дізнатися. Дослідив все на частині ДСНС де працював батько. Євгеній все розповідав малому Сашкові, а той в свою чергу сказав: «Тато я коли виросту я буду працювати з тобою». Це дуже розчулило батька. До матері він теж ходив з задоволенням . В свої 5 років він вже знав як лікувати деякі хвороби. Колеги по роботі жартували , що він буде відомим лікарем. Маленький Саша ходив в садочок де гарно контактував з іншими дітлахами, грався та бавився з ними. А приходячи до дому за сімейною вечерею розповідав батькам як гарно провів день, і як добре йому у садочку.
Олександр пішов у школу в 6 рочків як і всі діти. Від інших дітей відрізнявся лише своєю допитливістю. Гарно навчався, був дуже приємним в спілкуванні, мав велику повагу серед однокласників . Роки йшли і Олександр все більше і більше захоплювався справою батька. Він мав найкращі показники по фізкультурі, їздив на різні змагання, та отримував великі перемоги. Але він також не забував про точні науки і мав великі успіхи у фізиці, біології та хімії які передалися йому від його мами. Закінчив Олександр школу з гарним результатом. Ним пишалися не тільки батьки , а і однокласники та і вчителі. А на випускному коли у всіх випускників почали питати хто ким буде працювати , то Олександр навіть не думаючи відповів : «Я майбутній працівник Державної Служби Надзвичайних Ситуацій ». І так і сталося. Олександр здав гарно екзамени та вступив в НМЦ ЦЗ та БЖД в м.Київ.
В групі він навчався найкраще. З першого дня він отримав велику повагу серед одногрупників. Дні були звичайні і без якихось пригод, але він потроху навчався і вдосконалювався , він приймав участі у різних змаганнях, отримував винагороди, гарно контактував з викладачами. Завжди ходив охайним та доглянутим. Але… Одного дня почалася війна і Олександр навіть не думаючи взяв академічну відпустку , щоб обороняти Україну . З перших днів … ( V . VI ) … Олександр продовжував сумлінно навчатися. І закінчивши навчання потрапив до частини ДСНС , що знаходиться в місті Полтава. Там він…(VII)
(IV) … він допомагав всім чим міг. Поки проходив тренування він встигав волонтерити. Після 2 місяців навчання попав в ДУК. Він був в різних гарячих точках ,був під Лисичанськом , Северодонецьком, був в Авдіївці показував всюди гарні результати, за його заслуги йому запропонували працювати в СБУ м. Дніпро. Олександр погодився і почав боротися тепер не тільки з зовнішнім ворогом а й з внутрішніми ворогами. Він отримував винагороди підвищувався у званні ,мав велику посаду. Він був на зачистці Ізюма та Балаклії. Ловив ворогів які здавали позиції, а також працював з дезертирами. Але нажаль під час виконання одного з завдань ,по його команді було відкрито вогонь. Він та частина його команди отримали поранення. Всіх їх було негайно відправлено до лікарні , Олександра була куля в руці і його теж було терміново доправлено до лікарні.
Після поранення він вирішив почати допомагати лікарям. Почав підробляти помічником лікаря до того часу поки не зможе відновитися на навчання в НМЦ ЦЗ та БЖД . Через деякий час він знову відновився в військовій справі, але вже був не воїном, а лікарем. Рятував життя десяткам військовим, працював без перерви та мало спав, бо знав що за цей час може хтось загинути. За час роботи він отримав незамінний практичний досвід. Що допоможе йому в майбутньому. Мати Соломія дуже пишалася ним, і раділа ,що ті знання які вона давала своєму сину в дитинстві вони дуже допомогли йому. Відновивши навчання… (IV)
(IV)… познайомився з багатьма цікавими людьми з якими він проводить час і до тепер. Зараз Олександр полковник ДСНС і планує й надалі продовжувати службу. За всі 22 роки він пізнав багато пригод. Були як і гарні новини так і погані. Він не мав ворогів та з усіма йшов на контакт. Олександр виріс добрим та чуйним , але серйозним та грізним .Став тією людиною яка в скрутну хвилину допоможе і підтримає. Приїжджає влітку до батьків та вони разом кожен рік підіймаються на Говерлу. Як складеться далі життя у Олександра це ми зовсім скоро побачимо…
Стать: Чоловік
Мати – Соломія
Батько – Євгеній
Зріст та вага: 190 см , 90 кг
Дата народження: 17.10.2001
Вік: 22
Місце народження: Ужгород, Закарпатська обл.
Національність: Українець
Місце проживання: Дніпро
Захоплення: Зброя, Відпочинок на природі
Сімейний стан: В активному пошуку
Статура: Ендоморф
Колір очей: Голубі
Зачіска: Полубокс
Відмітні знаки: Шрам на руці
I. Батьки
Батько Олександра був відомим Полковником ДСНС. Він був дуже гарним працівником і віддав багато сил на службу. Але Євгеній (так звуть батька Олександра) , ніколи не забував про родину і завжди гарно проводив час в колі найрідніших. Євгеній був хоч і суворим батьком але ніколи не ображав сина і турбувався про нього. Мати Соломія була сімейним лікарем. Вона завжди навчала Олександра чогось цікавого, повчала його цікавим речам. Соломія була ніжною та милою дружиною. Стосунки батьків Олександра були неймовірні. Багато з друзів заздрили їхнім стосункам і ніхто не міг дізнатися в чому секрет.
II. Дитинство
Олександр Несамовитий народився 17 листопада в Ужгороді в повноцінній сім’ї. З самого дитинства був допитливим хлопчиком. Він ніколи не сидів на місці і хотів дослідити весь світ. Як тільки він трохи підріс він почав ходити на роботу до батьків, щоб більше всього дізнатися. Дослідив все на частині ДСНС де працював батько. Євгеній все розповідав малому Сашкові, а той в свою чергу сказав: «Тато я коли виросту я буду працювати з тобою». Це дуже розчулило батька. До матері він теж ходив з задоволенням . В свої 5 років він вже знав як лікувати деякі хвороби. Колеги по роботі жартували , що він буде відомим лікарем. Маленький Саша ходив в садочок де гарно контактував з іншими дітлахами, грався та бавився з ними. А приходячи до дому за сімейною вечерею розповідав батькам як гарно провів день, і як добре йому у садочку.
III. Шкільні роки
Олександр пішов у школу в 6 рочків як і всі діти. Від інших дітей відрізнявся лише своєю допитливістю. Гарно навчався, був дуже приємним в спілкуванні, мав велику повагу серед однокласників . Роки йшли і Олександр все більше і більше захоплювався справою батька. Він мав найкращі показники по фізкультурі, їздив на різні змагання, та отримував великі перемоги. Але він також не забував про точні науки і мав великі успіхи у фізиці, біології та хімії які передалися йому від його мами. Закінчив Олександр школу з гарним результатом. Ним пишалися не тільки батьки , а і однокласники та і вчителі. А на випускному коли у всіх випускників почали питати хто ким буде працювати , то Олександр навіть не думаючи відповів : «Я майбутній працівник Державної Служби Надзвичайних Ситуацій ». І так і сталося. Олександр здав гарно екзамени та вступив в НМЦ ЦЗ та БЖД в м.Київ.
IV. Студентські роки
В групі він навчався найкраще. З першого дня він отримав велику повагу серед одногрупників. Дні були звичайні і без якихось пригод, але він потроху навчався і вдосконалювався , він приймав участі у різних змаганнях, отримував винагороди, гарно контактував з викладачами. Завжди ходив охайним та доглянутим. Але… Одного дня почалася війна і Олександр навіть не думаючи взяв академічну відпустку , щоб обороняти Україну . З перших днів … ( V . VI ) … Олександр продовжував сумлінно навчатися. І закінчивши навчання потрапив до частини ДСНС , що знаходиться в місті Полтава. Там він…(VII)
V. Військова служба
(IV) … він допомагав всім чим міг. Поки проходив тренування він встигав волонтерити. Після 2 місяців навчання попав в ДУК. Він був в різних гарячих точках ,був під Лисичанськом , Северодонецьком, був в Авдіївці показував всюди гарні результати, за його заслуги йому запропонували працювати в СБУ м. Дніпро. Олександр погодився і почав боротися тепер не тільки з зовнішнім ворогом а й з внутрішніми ворогами. Він отримував винагороди підвищувався у званні ,мав велику посаду. Він був на зачистці Ізюма та Балаклії. Ловив ворогів які здавали позиції, а також працював з дезертирами. Але нажаль під час виконання одного з завдань ,по його команді було відкрито вогонь. Він та частина його команди отримали поранення. Всіх їх було негайно відправлено до лікарні , Олександра була куля в руці і його теж було терміново доправлено до лікарні.
VI. Служба в МОЗ
Після поранення він вирішив почати допомагати лікарям. Почав підробляти помічником лікаря до того часу поки не зможе відновитися на навчання в НМЦ ЦЗ та БЖД . Через деякий час він знову відновився в військовій справі, але вже був не воїном, а лікарем. Рятував життя десяткам військовим, працював без перерви та мало спав, бо знав що за цей час може хтось загинути. За час роботи він отримав незамінний практичний досвід. Що допоможе йому в майбутньому. Мати Соломія дуже пишалася ним, і раділа ,що ті знання які вона давала своєму сину в дитинстві вони дуже допомогли йому. Відновивши навчання… (IV)
VII. Служба в ДСНС (сьогодення)
(IV)… познайомився з багатьма цікавими людьми з якими він проводить час і до тепер. Зараз Олександр полковник ДСНС і планує й надалі продовжувати службу. За всі 22 роки він пізнав багато пригод. Були як і гарні новини так і погані. Він не мав ворогів та з усіма йшов на контакт. Олександр виріс добрим та чуйним , але серйозним та грізним .Став тією людиною яка в скрутну хвилину допоможе і підтримає. Приїжджає влітку до батьків та вони разом кожен рік підіймаються на Говерлу. Як складеться далі життя у Олександра це ми зовсім скоро побачимо…
