Дитинство:
5 грудня, 2003 року. Саме в цей день на світ з'явився Олесь. З дитинства він відрізнявся від сірої маси людей. Шукав в звичайних речах щось нове та цікаве. Був доволі допитливою дитиною. Все було прекрасно, але до певного моменту.
Свій третій день народження Олесь запам'ятав назавжди. Саме в цей день Батько перебрав з алкоголем. Через це, у них з мамою зав'язався конфлікт. Через деякий час, мама почала збирати речі дитини, щоб якомога скоріше покинути п'яного батька, на що той зреагував дуже неочікувано. У минулому він був копом. Не дуже гарним. Навіть жахливим. Корупціонер, наркоман, ще й алкоголік. Здавалося, що ці проблеми давно було вирішені, проте ні. Вони знову повернулись. Схопивши табельну зброю, батько почав погрожувати прострілити синові ліве око. Олесь заплакав. Мама, викликавши поліцію, кинулась захищати свою дитину, і в кінці-кінців отримала дві кулі. Одна потрапила в живіт. Інша у праву скроню. Зрозумівши усе, що наробив батько Олеся, він моментально покинув будинок, захопивши з собою дитину.
Свій третій день народження Олесь запам'ятав назавжди. Саме в цей день Батько перебрав з алкоголем. Через це, у них з мамою зав'язався конфлікт. Через деякий час, мама почала збирати речі дитини, щоб якомога скоріше покинути п'яного батька, на що той зреагував дуже неочікувано. У минулому він був копом. Не дуже гарним. Навіть жахливим. Корупціонер, наркоман, ще й алкоголік. Здавалося, що ці проблеми давно було вирішені, проте ні. Вони знову повернулись. Схопивши табельну зброю, батько почав погрожувати прострілити синові ліве око. Олесь заплакав. Мама, викликавши поліцію, кинулась захищати свою дитину, і в кінці-кінців отримала дві кулі. Одна потрапила в живіт. Інша у праву скроню. Зрозумівши усе, що наробив батько Олеся, він моментально покинув будинок, захопивши з собою дитину.
Юність:
Через 4 роки, разом зі своїм батьком, Олесь переїхав у нове для нього місто, Полтаву. Переїзд дуже тяжко позначився на дитині. Через певний час, більшість життєвого досвіду Олеся було взято з кримінального світу, бо особливо великими сумами сім'я Олеся не дуже вже й могла похвалитись. Батько постійно вертався до алкоголю, і для самозахисту від рук п'яного батька, Олесь був вимушений тікати з дому. Але маленькому хлопчику знаходитись одному в кримінальному районі було дуже небезпечно. Навколо бруд, несприятливі умови життя. А особливо після випадку з мамою, він усім серцем проклинав свого батька, через що часто не вертався додому, якщо ж це місце він ще міг називати домом.
Одного разу, коли Олесю було 14 років, він самотужки зміг вибратись з кримінального району в люди. Це було прекрасне відчуття. Маючі невеликі навички крадія (він хлопець з кримінального району, тому вміє і не таке), він зміг викрасти гаманець одного з людей, якого зустрів на АЗС. "Зароблені" гроші, він вирішив витрати на себе улюбленого. Проте, зайшовши в магазин, Олесь потрапив на справжнє пограбування. Найпершою думкою Багатієвіча було бігство. Але, як тільки він спробував непомітно піти з місця злочину, його схопили як заручника на втечу з невеличкого магазинчику. Десь було чути голосні сирени, може карети швидкої, а може поліції. В очах Олеся почало темнішати...
На невеличку мить, йому здалось що він осліп. Але ні. Він прокинувся. Олесь знаходиться у кареті Швидкої. Як він довідався пізніше, Олесь випадково підстрелив одного грабіжника, який прямо зараз знаходиться на допиті у поліцейському відділенні. Виходить, Олесь не такий вже і безпорадний... З того часу, усі знали про хлопчика-героя. Олесь отримав усе: повагу, славу, відчуття сили і, звісно ж, гроші. Перші справжні та дуже великі гроші у 14 років.
Звісно ж, Багатієвіч роздумував логічно та наперед. І вирішив витратити усі кошти на навчання.
Одного разу, коли Олесю було 14 років, він самотужки зміг вибратись з кримінального району в люди. Це було прекрасне відчуття. Маючі невеликі навички крадія (він хлопець з кримінального району, тому вміє і не таке), він зміг викрасти гаманець одного з людей, якого зустрів на АЗС. "Зароблені" гроші, він вирішив витрати на себе улюбленого. Проте, зайшовши в магазин, Олесь потрапив на справжнє пограбування. Найпершою думкою Багатієвіча було бігство. Але, як тільки він спробував непомітно піти з місця злочину, його схопили як заручника на втечу з невеличкого магазинчику. Десь було чути голосні сирени, може карети швидкої, а може поліції. В очах Олеся почало темнішати...
На невеличку мить, йому здалось що він осліп. Але ні. Він прокинувся. Олесь знаходиться у кареті Швидкої. Як він довідався пізніше, Олесь випадково підстрелив одного грабіжника, який прямо зараз знаходиться на допиті у поліцейському відділенні. Виходить, Олесь не такий вже і безпорадний... З того часу, усі знали про хлопчика-героя. Олесь отримав усе: повагу, славу, відчуття сили і, звісно ж, гроші. Перші справжні та дуже великі гроші у 14 років.
Звісно ж, Багатієвіч роздумував логічно та наперед. І вирішив витратити усі кошти на навчання.
Доросле життя:
Після ситуації з пограбуванням, хлопець назавжди запам'ятав свого лікаря, що замінив йому батька. Цей лікар мав дуже крутий характер. Він був позитивний, веселий і мав неймовірне почуття гумору. Олесь і досі шкодує, що так і не наважився запитати його імені. З цього моменту, він був зацікавлений у медицині. А звісно, що ні для кого не секрет, що одними з основних предметів, які там вивчають були хімія та біологія. Тому, Олесь витратив весь гонорар "хлопчика-героя", він поступив у медичний ВНЗ.
Наш герой був справжнім відмінником, і отримував підвищену стипендію. Але крім навчання, є ще й особисте життя. А так як гроші пішли на ВНЗ, то виживати було тяжко. Підробка дипломних робіт, реферати за символічну плату, легкі кармані пограбування... Все це приносило свої плоди, але цього було мало для комфортного життя. Треба було шукати вирішення фінансових проблем.
Улюбленим предметом Багатієвіча була хімія. Як там кажуть, де хотіння там уміння? Так от... Трошки інформації з Інтернету, і Олесь вирішив спробувати себе у дуже вигідній сфері заробітку. Маючі знання, розхідники та невеличку підпільну лабораторію в кімнаті общаги, він вирішив спробувати себе у реалізації створення наркотиків. Перші партії були маленькі, і не дуже якісні. Тому і клієнтів було не багато. Але були й добровольці, завдяки яким "бізнес" почав приносити перші плоди.
Через деякий час, навички підросли. База клієнтів збільшилась. Ну і, звісно ж, гроші теж почали йти швидше і більше. Олесь зібрав команду з кладменів, які займали певні території, і кількість продажів ставала все більше. Зовсім скоро, Олесь зміг дозволити собі викупити квартиру, і організувати справжню лабораторію для "роботи". Ну й найголовніше, доступ до мережі чорного ринку "BlackNet". І ось, Олесь, в мережі BlackNet'у набирає високі рейтинги. Там він відомий як "Постачальник". Олесь по-справжньому відкрив свій "бізнес". Дуже небезпечний, але неймовірно прибутковий.
Через пару років, Багатієвіч закінчує ВНЗ на відмінно. Тепер він вільна людина. Від батька давно нічого не чути. І що ж робити? Олесь вирішує з'їхати у приватний будинок за містом. Відтепер, це ідеальне місце для виготовлення наркотиків. База клієнтів велика, гроші ллються рікою. Життя налагоджується! Чи ні?
Наш герой був справжнім відмінником, і отримував підвищену стипендію. Але крім навчання, є ще й особисте життя. А так як гроші пішли на ВНЗ, то виживати було тяжко. Підробка дипломних робіт, реферати за символічну плату, легкі кармані пограбування... Все це приносило свої плоди, але цього було мало для комфортного життя. Треба було шукати вирішення фінансових проблем.
Улюбленим предметом Багатієвіча була хімія. Як там кажуть, де хотіння там уміння? Так от... Трошки інформації з Інтернету, і Олесь вирішив спробувати себе у дуже вигідній сфері заробітку. Маючі знання, розхідники та невеличку підпільну лабораторію в кімнаті общаги, він вирішив спробувати себе у реалізації створення наркотиків. Перші партії були маленькі, і не дуже якісні. Тому і клієнтів було не багато. Але були й добровольці, завдяки яким "бізнес" почав приносити перші плоди.
Через деякий час, навички підросли. База клієнтів збільшилась. Ну і, звісно ж, гроші теж почали йти швидше і більше. Олесь зібрав команду з кладменів, які займали певні території, і кількість продажів ставала все більше. Зовсім скоро, Олесь зміг дозволити собі викупити квартиру, і організувати справжню лабораторію для "роботи". Ну й найголовніше, доступ до мережі чорного ринку "BlackNet". І ось, Олесь, в мережі BlackNet'у набирає високі рейтинги. Там він відомий як "Постачальник". Олесь по-справжньому відкрив свій "бізнес". Дуже небезпечний, але неймовірно прибутковий.
Через пару років, Багатієвіч закінчує ВНЗ на відмінно. Тепер він вільна людина. Від батька давно нічого не чути. І що ж робити? Олесь вирішує з'їхати у приватний будинок за містом. Відтепер, це ідеальне місце для виготовлення наркотиків. База клієнтів велика, гроші ллються рікою. Життя налагоджується! Чи ні?
Наш час:
Зараз Олесю вже 20 років. З кожним днем грошей все більше й більше, а з ними з'являються вороги і проблеми, що починають тиснути на Багатієвіча. Нашим "злочинцем" почав цікавитись Банк. Бо занадто великі суми поступали відразу на 3 відкриті рахунки. А пояснень тому не було. Після візиту банківських працівників до "лабораторії" Олеся, ніби нічого підозрілого не знайшли. Проте, цю справу передали до рук СБУ. Вони вже знайшли Ахіллесову п'яту.
Як виявилось, батько весь цей час ховався від правосуддя. Коли Олесь втік з дому, на батька почали приходити скарги. А пізніше, поліція дізналась, що він дав втекти власному сину. Вони почали тиснути на Батька Олеся.
В звичайний для Багатієвіча день, йому подзвонили. Це був його батько, про якого Олесь не чув нічого, як мінімум останні 6 років. Але говорив не він. По телефону представився агент СБУ, з погрозами засадити батька на довічне ув'язнення. Як би сильно Олесь ненавидів свого "родича", проте підставляти невинних людей, він не хотів.
Олесь був вимушений вийти на контакт з держ. органами. Максимально швидко СБУ отримало ордер на обшук приватної власності Олеся, та безпосередньо на арешт Багатієвіча. Тоді дійшло до того, що "бізнес" треба ховати.
Першою ж справою, Олесь змусив своїх "шестьорок" вбити всіх "кладменів". Це було найбільше в історії серійне вбивство в місті. Можливо, він і встиг зруйнувати мережу поставки наркотиків. Проте клієнтська база була цьому зовсім не рада. Він почав отримувати погрози всюди. На номер телефону, електрону пошту.
В один прекрасний день, пролунав дзвін у двері. Це були агент СБУ. Кінець. Саме так думав Олесь. Треба шукати радикальне рішення. І ось воно, божевільне, але рішення.
Максимально відкривши комфорки, Олесь лагідно запросив агентів до будинку, предварітельно запаливши камін. Олесь не спричиняв супротиву. Агенти почали обшукувати будинок. І ось воно. Один з них знайшов лабораторію наркоти. Всі агенти перетягнулись саме туди. До гучного вибуху лічені секунди. І Олесь, довго не думаючи, побіг до виходу. Тільки він встиг сісти в новеньку машину, як пролунав вибух. Прощавай рідне місто...
Будинок був розбитий вщент. А в цей час, Олесь перебирається в інше місто. СБУ, не змогли опізнати тіла загиблих. Проте, було чітко ясно, всі агенти загинули. А для преси, заявили що сам Багатієвіч загинув теж у цьому будинку. Проте ні. Він живий. Починає життя з нового аркушу. Без криміналу. А може й ні? Як же він буде далі... Все залежить тільки від нього самого.
Як виявилось, батько весь цей час ховався від правосуддя. Коли Олесь втік з дому, на батька почали приходити скарги. А пізніше, поліція дізналась, що він дав втекти власному сину. Вони почали тиснути на Батька Олеся.
В звичайний для Багатієвіча день, йому подзвонили. Це був його батько, про якого Олесь не чув нічого, як мінімум останні 6 років. Але говорив не він. По телефону представився агент СБУ, з погрозами засадити батька на довічне ув'язнення. Як би сильно Олесь ненавидів свого "родича", проте підставляти невинних людей, він не хотів.
Олесь був вимушений вийти на контакт з держ. органами. Максимально швидко СБУ отримало ордер на обшук приватної власності Олеся, та безпосередньо на арешт Багатієвіча. Тоді дійшло до того, що "бізнес" треба ховати.
Першою ж справою, Олесь змусив своїх "шестьорок" вбити всіх "кладменів". Це було найбільше в історії серійне вбивство в місті. Можливо, він і встиг зруйнувати мережу поставки наркотиків. Проте клієнтська база була цьому зовсім не рада. Він почав отримувати погрози всюди. На номер телефону, електрону пошту.
В один прекрасний день, пролунав дзвін у двері. Це були агент СБУ. Кінець. Саме так думав Олесь. Треба шукати радикальне рішення. І ось воно, божевільне, але рішення.
Максимально відкривши комфорки, Олесь лагідно запросив агентів до будинку, предварітельно запаливши камін. Олесь не спричиняв супротиву. Агенти почали обшукувати будинок. І ось воно. Один з них знайшов лабораторію наркоти. Всі агенти перетягнулись саме туди. До гучного вибуху лічені секунди. І Олесь, довго не думаючи, побіг до виходу. Тільки він встиг сісти в новеньку машину, як пролунав вибух. Прощавай рідне місто...
Будинок був розбитий вщент. А в цей час, Олесь перебирається в інше місто. СБУ, не змогли опізнати тіла загиблих. Проте, було чітко ясно, всі агенти загинули. А для преси, заявили що сам Багатієвіч загинув теж у цьому будинку. Проте ні. Він живий. Починає життя з нового аркушу. Без криміналу. А може й ні? Як же він буде далі... Все залежить тільки від нього самого.
Останнє редагування:
