Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Тпрукевич Остап Андрійович
Стать: чоловіча
Мати - Аня
Батько - Андрій
Дата народження: 21 січня 2004 року
Вік: 22 роки
Місце народження: Львів
Місце проживання: Львів
Захоплення: шукати щось нове, державні структури, детективство.
Відмітні знаки: щирий, комунікабельний, стресостійкий
Остап Тпрукевич народився 21 січня 2004 року в чудовому місті Львів. Сім'я Остапа не була багатою, але забезпеченою. Він був не єдиною дитиною в сім'ї. Батько, Андрій Тпрукевич, був працівником в Національній Поліції України, а мати, Аня Тпрукевич, вчителькою у початкових класах. Остап пішов до дитячого садочка, де знайшов багато нових друзів. Остап був дуже чемним та вихованим і сподобався вихователям. Одного разу, коли Остапові було 3 роки, сталася цікава історія... У той день був дуже сильний дощ, він йшов разом зі своєю мамою з садочка, з гучного звука дощу, було ледве чути гавкання маленького цуценя, Остап потягнув маму за руку, він дуже хотів подивитися звідки та від кого йде цей звук, мама Остапа нехотя пішла за ним. Коли вони прийшли, перед ними з'явився маленький брудний клубок шерсті, він лежав у багнюці та калюжі, Остап підібрав його на руки, мама звісно не хотіла, щоб вдома була ще одна собака , але їй стало так шкода його, тому вона змирилась... Остап назвав свого нового друга "Декстер", з того дня це був ще один найкращий друг Остапа!
Шкільні та підліткові роки:
Остап пішов до школи у віці шість років. Його улюбленим предметом була фізична культура, і він мав чудову фізичну підготовку. В першому класі Остап тільки звик до шкільного життя, тому вчитися та знайомитися з однолітками було непросто. Але з часом він звик до рутини та знайшов друзів, з якими проводив час. Літом він їздив до бабусі в село і проводив час, купаючись в озері та граючись з тваринами.
Подія, яка перевернула життя:
Коли Остапу виповнилося 14 років, сталася жахлива подія. Весняні канікули. Батьки Остапа були на роботі, а сам він лежав у ліжку. Його собака, Декстер, тихо спав біля нього, але Остапа злякало грохіт та шум у дворі. Він швидко виліз з ліжка та побачив двох озброєних бандитів у дворі. Декстер почав гавкати та атакувати одного з них. Бандит відкинув собаку та спрямував на Остапа пістолет. У жаху, Остап вдарив бандита в око, але був схоплений. За долі секунд вдалося втекти від бандитів. Поки бандит оговтався від удару в око.
Остап біг до сусідів та викликав поліцію. Поліція прибула швидко, і бандити втекли, не встигши вкрасти нічого цінного. Остап був сумний та злий, але зрозумів, що головне – він врятував своє життя та викликав допомогу для Декстера. Втративши свого вірного друга, він вирішив встановити пам'ятник Декстеру у дворі. Помер Декстер через те, що в нього стрельнули та лікарі не встигли спасти собаку...
Декстер був дуже чудовою собакою, і Остап завжди буде пам'ятати його відвагу та відданість.
Університет та робота
Остар пішов в університет на юридичний факультет і провчився там 2.5 роки. Після закінчення він пішов на співбесіду до мерії міста Львова та став адвокатом. За ці роки Остап думав, як помститися бандитам за "Декстера". Він досі дуже сумував за Декстером і не міг змиритися з його втратою, але продовжував шукати їх, хоча не було жодних слідів – ні обличчя бандитів, ні відбитків пальців, абсолютно нічого!
Остап був дуже успішним адвокатом і вигравав більшість справ, але робота в мерії йому не дуже подобалася. Він довго думав, куди йому податися далі, і вибрав свій шлях – він вирішив піти в Службу Безпеки України. В школі його улюбленим предметом була фізкультура, і в підлітковому віці він грав у волейбол і баскетбол, тому фізична підготовка у нього була на висоті, а освіта відповідала вимогам.
З мерії він пішов за власним бажанням.
Сьогодення
Після того, як він покинув мерію, вирішив не одразу йти до Служби Безпеки України, а трохи відпочити. В перший день Остап пішов у бар. Там він замовив свій улюблений коктейль і спокійно пив його в кутку бару. Людей було не багато, деякі вже збирались йти, але була дуже голосна компанія, яка сиділа за одним столом від Остапа. Він не звертав уваги на них, але почув, про що вони розмовляли.
Вони говорили про одну справу: двоє людей із цієї компанії розповідали історію, як вони вломилися у дім до якогось хлопця, вбили його собаку і майже пограбували будинок. Остап згадав цю картину, різко повернувся вліво і подивився на цих двох. Вони теж подивилися на нього. З дитинства у Остапа була дуже розвинута зорова пам'ять, і він дуже добре їх запам'ятав. Не допиваючи свій коктейль, Остап вийшов з бару і швидким кроком пішов додому, навіть не роздягаючись.
Остап сів за стіл, взяв олівці, включив лампу та почав малювати фотороботи цих бандитів. Він вирішив відкласти свій відпочинок на потім і, не довго думаючи, пішов влаштовуватися на роботу до Служби Безпеки України. Він склав відповідні норми та тести і успішно вступив до лав СБУ. Для нього робота не була головною метою, головне – помста!
На наступний день, не залишаючи форму, він пішов до того самого бару і знову зустрів тих бандитів. Він підсів до них за столик і, розмовляючи, прикріпив до одного з бандитів маячок, який відстежує їх місцезнаходження. Остав вийшов з бару та вирушив у ввіділок!
Він надів форму з балаклавою, взяв зброю зі складу та поїхав на місце, яке показував маячок. Поїхав він на тонованому автомобілі. Він побачив, як двоє чоловіків просто йшли вулицею і розмовляли. Остап, думаючи в голові, сказав про себе: "Так! Це вони!". Він тихо вийшов з машини та підібрав цеглину, яка лежала на дорозі. Сильний удар по голові, і перший чоловік впав, а потім другий. Ледве перетягнувши їх до багажника, та вивіз їх до лісу. Вони були зв'язані з кляпом у роті та мішком на голові. Він підкинув їм наркотики, які він взяв в одного близького наркомана.
Під дулом автомата, Остапа змусив їх зізнатися та просити про вибачення за свої злочини. Після цього він повіз їх до відділку, де надали їм багато статей, навіть тих, яких вони не робили. На прохання викликати адвоката він навіть не звертав уваги. Бандити отримали за своє та сіли на двадцять п'ять років. Саме така доля привела Остапа Тпрукевича до статусу так званого "Поганого Копа". Він не викликає адвоката, підкидає наркотики, має дуже гарну зорову пам'ять, є сильним бійцем і добре малює фотороботи – для нього це не проблема.
Характер
Остап Тпрукевич - це харизматична, але дуже агресивна особистість. Його внутрішній світ переповнений гнівом, роздратуванням та незадоволеністю. Він став дуже жорстким і не має терпіння до інших, що дозволяє йому хамити та домінувати над будь-ким, хто стає на його шляху.
Остап використовує агресію як засіб контролю та залякування. Він не соромиться висловлювати загрози і вимагати взятки від інших, використовуючи своє впливове становище у світі криміналу.
Наші часи
Остап після покидання кримінального світу розпочав довгий та важкий процес реабілітації. Він зрозумів, що для того, щоб справді змінити своє життя та знайти внутрішню гармонію, потрібно почати з самого себе, з кожним днем покращує свої знання, вдосконалює себе. Почав волонтерську діяльність в громадських організаціях, що займалися підтримкою жертв злочинів та інших людей, які шукали другий шанс у житті. Ця робота допомогла йому відчути себе корисним для суспільства та відшкодувати свою попередню діяльність. На данний момент живе звичайним життям. Він любить свою родину. Шукає жінку за своїми ознаками. Розвивається у всіх сферах.
З Повагою Остап Тпрукевич
Стать: чоловіча
Мати - Аня
Батько - Андрій
Дата народження: 21 січня 2004 року
Вік: 22 роки
Місце народження: Львів
Місце проживання: Львів
Захоплення: шукати щось нове, державні структури, детективство.
Відмітні знаки: щирий, комунікабельний, стресостійкий
Остап Тпрукевич народився 21 січня 2004 року в чудовому місті Львів. Сім'я Остапа не була багатою, але забезпеченою. Він був не єдиною дитиною в сім'ї. Батько, Андрій Тпрукевич, був працівником в Національній Поліції України, а мати, Аня Тпрукевич, вчителькою у початкових класах. Остап пішов до дитячого садочка, де знайшов багато нових друзів. Остап був дуже чемним та вихованим і сподобався вихователям. Одного разу, коли Остапові було 3 роки, сталася цікава історія... У той день був дуже сильний дощ, він йшов разом зі своєю мамою з садочка, з гучного звука дощу, було ледве чути гавкання маленького цуценя, Остап потягнув маму за руку, він дуже хотів подивитися звідки та від кого йде цей звук, мама Остапа нехотя пішла за ним. Коли вони прийшли, перед ними з'явився маленький брудний клубок шерсті, він лежав у багнюці та калюжі, Остап підібрав його на руки, мама звісно не хотіла, щоб вдома була ще одна собака , але їй стало так шкода його, тому вона змирилась... Остап назвав свого нового друга "Декстер", з того дня це був ще один найкращий друг Остапа!
Шкільні та підліткові роки:
Остап пішов до школи у віці шість років. Його улюбленим предметом була фізична культура, і він мав чудову фізичну підготовку. В першому класі Остап тільки звик до шкільного життя, тому вчитися та знайомитися з однолітками було непросто. Але з часом він звик до рутини та знайшов друзів, з якими проводив час. Літом він їздив до бабусі в село і проводив час, купаючись в озері та граючись з тваринами.
Подія, яка перевернула життя:
Коли Остапу виповнилося 14 років, сталася жахлива подія. Весняні канікули. Батьки Остапа були на роботі, а сам він лежав у ліжку. Його собака, Декстер, тихо спав біля нього, але Остапа злякало грохіт та шум у дворі. Він швидко виліз з ліжка та побачив двох озброєних бандитів у дворі. Декстер почав гавкати та атакувати одного з них. Бандит відкинув собаку та спрямував на Остапа пістолет. У жаху, Остап вдарив бандита в око, але був схоплений. За долі секунд вдалося втекти від бандитів. Поки бандит оговтався від удару в око.
Остап біг до сусідів та викликав поліцію. Поліція прибула швидко, і бандити втекли, не встигши вкрасти нічого цінного. Остап був сумний та злий, але зрозумів, що головне – він врятував своє життя та викликав допомогу для Декстера. Втративши свого вірного друга, він вирішив встановити пам'ятник Декстеру у дворі. Помер Декстер через те, що в нього стрельнули та лікарі не встигли спасти собаку...
Декстер був дуже чудовою собакою, і Остап завжди буде пам'ятати його відвагу та відданість.
Університет та робота
Остар пішов в університет на юридичний факультет і провчився там 2.5 роки. Після закінчення він пішов на співбесіду до мерії міста Львова та став адвокатом. За ці роки Остап думав, як помститися бандитам за "Декстера". Він досі дуже сумував за Декстером і не міг змиритися з його втратою, але продовжував шукати їх, хоча не було жодних слідів – ні обличчя бандитів, ні відбитків пальців, абсолютно нічого!
Остап був дуже успішним адвокатом і вигравав більшість справ, але робота в мерії йому не дуже подобалася. Він довго думав, куди йому податися далі, і вибрав свій шлях – він вирішив піти в Службу Безпеки України. В школі його улюбленим предметом була фізкультура, і в підлітковому віці він грав у волейбол і баскетбол, тому фізична підготовка у нього була на висоті, а освіта відповідала вимогам.
З мерії він пішов за власним бажанням.
Сьогодення
Після того, як він покинув мерію, вирішив не одразу йти до Служби Безпеки України, а трохи відпочити. В перший день Остап пішов у бар. Там він замовив свій улюблений коктейль і спокійно пив його в кутку бару. Людей було не багато, деякі вже збирались йти, але була дуже голосна компанія, яка сиділа за одним столом від Остапа. Він не звертав уваги на них, але почув, про що вони розмовляли.
Вони говорили про одну справу: двоє людей із цієї компанії розповідали історію, як вони вломилися у дім до якогось хлопця, вбили його собаку і майже пограбували будинок. Остап згадав цю картину, різко повернувся вліво і подивився на цих двох. Вони теж подивилися на нього. З дитинства у Остапа була дуже розвинута зорова пам'ять, і він дуже добре їх запам'ятав. Не допиваючи свій коктейль, Остап вийшов з бару і швидким кроком пішов додому, навіть не роздягаючись.
Остап сів за стіл, взяв олівці, включив лампу та почав малювати фотороботи цих бандитів. Він вирішив відкласти свій відпочинок на потім і, не довго думаючи, пішов влаштовуватися на роботу до Служби Безпеки України. Він склав відповідні норми та тести і успішно вступив до лав СБУ. Для нього робота не була головною метою, головне – помста!
На наступний день, не залишаючи форму, він пішов до того самого бару і знову зустрів тих бандитів. Він підсів до них за столик і, розмовляючи, прикріпив до одного з бандитів маячок, який відстежує їх місцезнаходження. Остав вийшов з бару та вирушив у ввіділок!
Він надів форму з балаклавою, взяв зброю зі складу та поїхав на місце, яке показував маячок. Поїхав він на тонованому автомобілі. Він побачив, як двоє чоловіків просто йшли вулицею і розмовляли. Остап, думаючи в голові, сказав про себе: "Так! Це вони!". Він тихо вийшов з машини та підібрав цеглину, яка лежала на дорозі. Сильний удар по голові, і перший чоловік впав, а потім другий. Ледве перетягнувши їх до багажника, та вивіз їх до лісу. Вони були зв'язані з кляпом у роті та мішком на голові. Він підкинув їм наркотики, які він взяв в одного близького наркомана.
Під дулом автомата, Остапа змусив їх зізнатися та просити про вибачення за свої злочини. Після цього він повіз їх до відділку, де надали їм багато статей, навіть тих, яких вони не робили. На прохання викликати адвоката він навіть не звертав уваги. Бандити отримали за своє та сіли на двадцять п'ять років. Саме така доля привела Остапа Тпрукевича до статусу так званого "Поганого Копа". Він не викликає адвоката, підкидає наркотики, має дуже гарну зорову пам'ять, є сильним бійцем і добре малює фотороботи – для нього це не проблема.
Характер
Остап Тпрукевич - це харизматична, але дуже агресивна особистість. Його внутрішній світ переповнений гнівом, роздратуванням та незадоволеністю. Він став дуже жорстким і не має терпіння до інших, що дозволяє йому хамити та домінувати над будь-ким, хто стає на його шляху.
Остап використовує агресію як засіб контролю та залякування. Він не соромиться висловлювати загрози і вимагати взятки від інших, використовуючи своє впливове становище у світі криміналу.
Наші часи
Остап після покидання кримінального світу розпочав довгий та важкий процес реабілітації. Він зрозумів, що для того, щоб справді змінити своє життя та знайти внутрішню гармонію, потрібно почати з самого себе, з кожним днем покращує свої знання, вдосконалює себе. Почав волонтерську діяльність в громадських організаціях, що займалися підтримкою жертв злочинів та інших людей, які шукали другий шанс у житті. Ця робота допомогла йому відчути себе корисним для суспільства та відшкодувати свою попередню діяльність. На данний момент живе звичайним життям. Він любить свою родину. Шукає жінку за своїми ознаками. Розвивається у всіх сферах.
З Повагою Остап Тпрукевич
Останнє редагування:
